Постанова № 74758617, 19.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 701/461/16-а Суддя (судді) першої інстанції: Маренюк В.Л.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Костюк Л.О.

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква Міністерства оборони України на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 05 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква Міністерства оборони України до Білоцерківського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, стягувач: ОСОБА_3, про оскарження рішення та дій державного виконавця,-

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

1) визнати дії державного виконавця по винесенню постанови від 01.03.2018 ВП №55304248 та вимоги державного виконавця від 02.03.2018 №13504 Білоцерківського МВ ДВС неправомірними;

2) скасувати постанову від 01.03.2018 ВП №55304248 Білоцерківського МВ ДВС про накладення штрафу та вимогу виконавця від 02.03.2018 №13504;

3) зобов'язати Білоцерківський МВ ДВС повернути виконавчий лист №701/461/16-а від 30.11.2017 стягувачу.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що постановою про відкриття виконавчого провадження від 05.12.2017 ВП №55304248 Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області, яка надійшла 12.02.2018, відкрито виконавче провадження про зобов'язання Квартирно-експлуатаційного відділу м.Біла Церква відновити ОСОБА_3 у загальній черзі квартирного обліку з 01.07.2004 та на пільговій черзі з 01.01.2010.

КЕВ м. Біла Церква негайно приступив до виконання рішення суду, в зв'язку з чим велись телефонні переговори зі стягувачем. У ході розгляду виявилось, що з моменту вступу в законну силу рішення та до моменту пред'явлення до виконання змінились обставини, що можуть вплинути на можливість його виконання.

Так, був реорганізований Жашківсько-Маньківський РВК де перебував на квартирному обліку ОСОБА_3, не визначено місця перебування на квартирній черзі осіб (в тому числі ОСОБА_3.), що перебували на обліку в Жашківсько-Маньківському РВК.

Відтак, ОСОБА_3 звернувся до КЕВ м.Біла Церква з листом від 01.03.2018 з проханням роз'яснити в якому гарнізоні він повинен перебувати на квартирній черзі.

У той же час, в зв'язку з наявністю даних обставин позивач звернувся до ОСОБА_3, з пропозицією надати оригінали документів необхідних для поновлення та перебування на квартирному обліку від 02.03.2018 №230.

Стягувачем не були вчинені дії необхідні для виконання рішення суду, в зв'язку з чим, на думку позивача, виконавчий документ на підставі ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» повинен бути повернутий стягувачу, що не виключає його повторне пред'явлення після усунення причин що унеможливлюють його виконання.

Крім того, КЕВ м.Біла Церква звернувся до Білоцерківського МВ ДВС листом від 02.02.2018 №229 з проханням відкласти проведення виконавчих дій для вчинення дій стягувачем, однак жодної відповіді не отримав.

Однак, не зважаючи на вказане, 12 березня 2018 року на адресу позивача надійшла постанова від 01.03.2018 року про накладення штрафу та вимога виконавця від 02.03.2018 р №13504.

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 05 квітня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Зокрема, апелянт посилався на те, що в порушення вимог статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець не перевіряв виконання рішення, та поважність його невиконання, акт перевірки не складався, посилання державного виконавця на п.4 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» не відповідає фактичним обставинам справи.

Таким чином, постанова про накладення штрафу та вимога не відповідають формі та змісту, що встановлені законодавством для виконавчих документів та прийняті з його порушенням, при не з'ясуванні фактичних обставин можливості виконати рішення.

Відзив на апеляційну скаргу відповідачем до суду апеляційної інстанції не надано.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, постановою Маньківського районного суду від 30.08.2016 у справі № 701/461/16-а за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Квартирно-експлуатаційний відділу м. Біла Церква Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Жашківське РВК про поновлення на квартирному обліку - задоволено позов та зобов?язано начальника КЕВ м. Біла Церква відновити ОСОБА_3 у загальній черзі квартирного обліку з 01.07.2004, на пільговій черзі з 01.07.2010 (а.с. 103-104).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2016 змінено постанову Маньківського районного суду від 30.08.2016, абзац перший та другий виклали в наступній редакції:

1. «Позов задовольнити частково».

2. «Зобов'язати Квартирно - експлуатаційний відділ міста Біла Церква Міністерства оборони України відновити ОСОБА_3 у загальній черзі квартирного обліку з 01.07.2004 та на пільговій черзі з 01.07.2010» (а.с. 136-139).

30 листопада 2017 року Маньківським районним судом Черкаської області видано виконавчий лист у справі № 701/461/16-а (а.с. 146).

05 грудня 2017 року старшим державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Власенко О.А. відкрито виконавче провадження № 55304248 на підставі виконавчого листа у справі № 701/461/16-а, виданого 30.11.2017 (а.с. 151).

01 березня 2018 року старшим державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Власенко О.А., на підставі ст. ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення штрафу на Квартирно - експлуатаційний відділ м. Біла Церква у сумі 5100 грн (а.с. 153).

02 березня 2018 року старшим державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Власенко О.А., винесено вимогу виконавця №13504, якою від позивача зобов'язано виконати рішення суду протягом десяти робочих днів (а.с. 154).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку відповідача та з метою їх відновлення позивач звернувся за захистом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на час винесення державним виконавцем оспорюваної постанови, рішення суду № 701/461/16-а набрало законної сили та підлягало виконанню, доказів невиконання рішення суду, що могли б бути визнані як поважні, позивачем до відділу ДВС не надані, вимоги виконавчого листа № 701/461/16-а від 30.11.2017 не виконано, як і залишаються не виконаними на даний час, позивач належними доказами не підтвердив правомірність своїх вимог, не довів неправомірність дій державного виконавця, тому підстави для задоволення позову відсутні.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Так, умови і порядок виконання на території України судових рішень визначаються Законом України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).

Статтею 1 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Положеннями частини четвертої статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Частиною четвертою статті 19 Закону №1404-VIII визначено, що сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:

1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;

4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;

5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Згідно із частиною п'ятою статті 26 цього Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у Білоцерківського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області перебував виконавчий лист Маньківського районного суду Черкаської області виконавчий лист у справі № 701/461/16-а від 30.11.2017.

05 грудня 2017 року старшим державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Власенко О.А. відкрито виконавче провадження № 55304248 на підставі виконавчого листа у справі № 701/461/16-а, виданого 30.11.2017 (а.с. 151).

Вказану постанову позивач отримав 12 лютого 2018 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції позивача за №.420 від 12.02.2018 (а.с. 152).

У подальшому, 01 березня 2018 року старшим державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Власенко О.А., на підставі ст. ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» за невиконання рішення суду Маньківського районного суду Черкаської області винесено постанову про накладення штрафу на Квартирно - експлуатаційний відділ м. Біла Церква у сумі 5100 грн (а.с. 153).

02 березня 2018 року старшим державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Власенко О.А., винесено вимогу виконавця №13504, якою від позивача зобов'язано виконати рішення суду протягом десяти робочих днів (а.с. 154).

Вказану постанову та вимогу позивач отримав 12 березня 2018 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції позивача за №.648 та №648 від 12.03.2018 (а.с. 153-154).

Відповідно до частин першої-третьої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Частиною першою статті 75 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Як свідчать матеріали справи, 01 березня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до позивача з заявою, в якій просив відновити його на квартирному обліку у відповідності до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017 (а.с. 156).

Листом від 06.03.2018 №253 позивач повідомив ОСОБА_3 про те, що при КЕВ м. Біла Церква відсутня житлова комісія, тому не можливо виконати постанову про відкриття виконавчого провадження № 55304248 від 05.12.2017 стосовно поновлення ОСОБА_3 на квартирному обліку. При цьому, зазначено, що для вирішення визначення військової частини Уманського гарнізону при якій він зможе перебувати на квартирному обліку слід звернутись до житлової комісії Уманського гарнізону (а.с. 157).

02 березня 2018 року листом №229 від 02.03.2018 позивач на підставі статті 32 Закону України «Про виконавче провадження» просив виконавчу службу відкласти проведення виконавчих дій на строк 10 робочих днів (а.с. 159).

При цьому, не зважаючи на те, що постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2016 у справі № 701/461/16-а набрала законної сили та підлягала виконанню, позивачем у відповідності до вимог частини четвертої статті 19 та статті 63 Закону №1404-VIII не повідомлено відповідача про наявність поважних причин неможливості самостійного виконання рішення суду, та на даний час не виконано вимоги виконавчого листа № 701/461/16-а від 30.11.2017.

Вказані обставини не були спростовані позивачем відповідно до вимог частини першої статті 77 КАС України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів приходить до висновку, про відсутність підстав для визнання неправомірними дій державного виконавця по винесенню постанови від 01.03.2018 ВП №55304248 та вимоги державного виконавця від 02.03.2018 №13504, скасування постанови від 01.03.2018 ВП №55304248 Білоцерківського МВ ДВС про накладення штрафу й вимоги виконавця від 02.03.2018 №13504.

Щодо позовних вимог про повернення виконавчого документу, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до вимог частини першої статті 37 Закону виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:

1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;

2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;

4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;

5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника);

6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі;

7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;

8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася;

9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;

10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»;

11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

Вказаний перелік підстав є вичерпним.

Зважаючи на відсутність письмової заяви стягувача - ОСОБА_3 про повернення виконавчого документа та інших підстав, які б свідчили про необхідність повернення виконавчого документа, позовні вимоги про зобов'язання відповідача повернути виконавчий лист №701/461/16-а від 30.11.2017 стягувачу також задоволенню не підлягають.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанцій є законним та обгрунтованим, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.

Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква Міністерства оборони України - залишити без задоволення, а рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 05 квітня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Н.М. Троян

Судді: Н.П. Бужак,

Л.О. Костюк

Повний текст виготовлено: 19 червня 2018 року.