Рішення № 74758407, 12.06.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2018 року Чернігів Справа № 825/2003/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Зайця О.В.,

за участю секретаря Новик Н.С.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, третя особа на стороні - публічне акціонерне товариство виробничо-торгова фірма ''Сіверянка'' про зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом про зобов’язання Чернігівського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах періоди її роботи з 23.11.1984 по 20.08.1992 та з 23.12.1993 по 23.12.1998 та призначення з 28.12.2017 пенсії на пільгових умовах за списком № 2 згідно п. “б” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Позов мотивовано тим, що станом на день звернення до Чернігівського ОУПФ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах її загальний трудовий стаж становив 29 років 02 днів (пільговий стаж – 12 років 08 місяців 27 днів), вік – 51 рік. Крім того, посади, які вона займала під час роботи на ЗАТ ВТФ “Сіверянка”, дають право на пільгову пенсію за списком № 2 та № 3. Вважає, що зазначене є достатньою умовою для призначення відповідачем їй пенсії, однак останній протиправно відмовив у здійсненні вказаних дій.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, посилаючись на доводи викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, надав відзив на позов, в якому зазначив, що позивач необґрунтовано обчислює пільговий стаж тільки на підставі записів трудової книжки не зважаючи на те, що в ній відсутні необхідні записи про занятість в шкідливих та важких умовах праці повний робочий день. Зазначив, що підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є не лише наявність професії (посади) та виробництва у конкретному списку, а також підтвердження відповідних умов праці працівника за результатами атестації робочих місць за умовами праці впродовж повного робочого дня (не менше 80%), встановленого для цього виробництва, робіт, професій та посад. У зв’язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи та атестації займаної посади, відповідачем було відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по списку № 2.

Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив.

В судовому засіданні допитані в якості свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, підтвердили той факт, що працювали з позивчаем на підприємстві Чернігівська фабрика гумотехнічних виробів, в цеху по виробництву засобів хімзахисту протягом 8 годинного робочого дня, у періоди з 23.11.1984 по 01.08.1992 та з 23.12.1993 по 23.12.1998, яку в подальшому перейменовано в Чернігівську швейну фабрику “Сіверянка”.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що по досягненню 51-річного віку ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського ОУПФ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до пункту “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Листом від 30.03.2018 № 7622/06 відповідач повідомив позивачу, що їй відмовлено в призначенні вказаної пенсії у зв’язку з відсутністю пільгової довідки, яка відповідає вимогам чинного законодавства, та необхідного пенсійного віку на день подання заяви (28.12.2017).

Вважаючи вказану відмову Чернігівського ОУПФ протиправною, ОСОБА_6 звернулась до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення” (далі – Закон; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 100 вказаного Закону особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах:

а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством;

б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Згідно із пунктом “б” частини першої статті 13 Закону на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки ІНФОРМАЦІЯ_1 і старші після досягнення ними такого віку: 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року включно.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Статтею 62 Закону встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із пунктом 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 4 підрозділу 1 розділу XI "Хімічне виробництво" Списку №2 виробництв, цехів, професій та посад з важкими умовами праці, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173,до переліку включені робітники та інженерно-технічні робітники, безпосередньо зайняті у цехах, виробництвах (на правах цехів) та окремих установках, зокрема, виробництв засобів хімічного захисту (зазначений порядок діяв до 01.01.1992).

Крім того, у п. 2110А010 розділу X "Хімічне виробництво" Списку №2 виробництв, цехів, професій та посад з важкими умовами праці, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах, затвердженої постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10, зазначено робітників та інженерно-технічних робітників, безпосередньо зайнятих у цехах, виробництвах (на правах цехів) та окремих установках, зокрема, виробництв засобів хімічного захисту.

Згідно з п. 2110А010 розділу X "Загальні професії" Списку №2 списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, до вказаного переліку включені зайняті повний робочих день робітники у цехах з виробництва засобів хімічного захисту.

Постановою Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Пунктом 3 вказаного Порядку визначено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 (приклади у додатках 1, 2).

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 (01.05.1966 р.н.), на момент звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії (28.12.2017) досягла 51- річного віку (а.с.9-10).

Згідно відомостей трудової книжки від 08.10.1984 серії БТ-І № 7843274 (а.с. 14-15), довідки про підтвердження стажу для призначення пенсії від 26.12.2017 № 110, позивач працювала на Чернігівській фабриці гумотехнічних виробів (з 18.03.1992 - Чернігівська швейна фабрика «Сіверянка», з 29.10.1992 -орендне підприємство «Сіверянка», з 1993 - ЗАТ виробничо-торгова фірма «Сіверянка», з 20.05.2011 - ПАТ виробничо – торгова фірма «Сіверянка») за такими спеціальностями:

- 23.11.1984 – швачка-учениця швачка швейного цеху виробництва засобів хімзахисту;

- 20.03.1985 – 2-й розряд швачки-мотористки;

- 01.09.1988 – 2-й розряд швачки;

- 01.08.1992 – швачка 2-го розряду швейного цеху з нормальними умовами праці;

- 01.10.1993 – 3-й розряд швачки;

- 04.10.1994 – швачка 3-го розряду цеху № 2;

- 07.06.2004–30.11.2006 – швачка 3-го розряду цеху № 3.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджується трудовою книжкою позивача, з 01.08.1992 ОСОБА_1 переведено в цех з нормальними умовами праці.

18.03.1992 Чернігівську фабрику гумотехнічних виробів перейменовано в Чернігівську швейну фабрику “Сіверянка” (наказ № 44), 29.10.1992 Чернігівська швейна фабрика “Сіверянка” реорганізована в Орендне підприємство “Сіверянка” (наказ № 205), а 28.12.1993 Орендне підприємство “Сіверянка” перетворено в Акціонерне товариство закритого типу виробничо-торгову фірму “Сіверянка” (наказ №2). 20.05.2011 Закрите акціонерне товариство виробничо-торгова фірма “Сіверянка” перейменоване в Публічне акціонерне товариство виробничо-торгова фірма “Сіверянка”.

Наказом директора ЧШФ “Сіверянка” від 23 грудня 1993 № 168 затверджено перелік робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням, згідно списків № 1 та № 2, відповідно до яких посади, які обіймала позивач, включено до зазначеного переліку (а.с. 18).

За таких обставин, після проведення атестації робочих місць, з 23.12.1993 підтверджено умови праці позивача зі шкідливим виробництвом.

Відповідно до листа Державної експертизи умов праці Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації від 05 червня 2001 року № 306/13, умови праці, які дають право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 за професіями, приведеними в наказі № 168, працівникам ЗАТ “Сіверянка” підтверджені на термін до 23 грудня 1998 року (а.с. 19).

Як встановлено у судовому засіданні, позивач в цеху по виробництву засобів хімзахисту працювала до 01.08.1992. Після вказаного періоду вона продовжувала шити та клеїти засоби хімзахисту, використовуючи в роботі резину, прорезинену тканину, тальк, бензин та інші засоби з хімічним складом.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивач має необхідний вік та стаж, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, оскільки роботи на виробництві засобів хімічного захисту були шкідливими і давали право на державну пенсію на пільгових умовах за списком № 2, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173.

При цьому, суд враховує, що відповідно до позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалі від 04.11.2015 у справі № 750/802/15-а (К/800/27248/15), ненадання уточнюючої довідки, відповідно до вимог пункту 20 “Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній”, не позбавляє позивача права на пільгову пенсію, оскільки її трудова книжка, що є основним документом, який підтверджує трудовий стаж, та записи в ній відповідають вимогам законодавства і підтверджують необхідний для цього стаж роботи позивача на посадах стажер майстра, майстер, отже позивачка має право на пільгову пенсію.

Доводи відповідача, що відсутність, в тому числі, атестації робочого місця ОСОБА_1 не дає змоги призначити їй пенсію на пільгових умовах, суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21.02.2018 у справі № 325/547/16-а, якщо працівник до проведення чергової атестації виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що наявні в матеріалах справи документи в повній мірі підтверджують факт роботи ОСОБА_1 на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування до пільгового періоду роботи позивача період з 23.11.1984 по 01.08.1992 та з 23.12.1993 по 23.12.1998, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

А тому, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково та зобов’язати Чернігівського ОУПФ зарахувати ОСОБА_1 до сажу роботи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах періоди роботи з 23.11.1984 по 01.08.1992 та з 23.12.1993 по 23.12.1998 та призначити пенсію на пільгових умовах за списком № 2 згідно п. 'б' статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з 28.12.2017.

Щодо моменту з якого необхідно призначити пенсію позивачу, суд зазначає таке.

Згідно вимог частини першої статті 45 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського ОПУФ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах 28.12.2017, то і пенсія позивачу має бути призначена з вказаної дати.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що відповідач неправомірно відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно пункту “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, а тому її позовні вимоги слід задовольнити частково.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 139, 241, 243, 244-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1, - задовольнити частково.

Зобов’язати Чернігівське об'єднане Управління Пенсійного фонду України зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах періоди її роботи з 23.11.1984 по 01.08.1992 та з 23.12.1993 по 23.12.1998 та призначити з 28.12.2017 пенсію на пільгових умовах за списком № 2 згідно п. “б” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 352,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 18 червня 2018 року.

Суддя О.В. Заяць