Постанова № 74758264, 19.06.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/19443/16-ц Номер провадження 22-ц/775/789/2018

Головуючий у 1-ій інстанції ОСОБА_1 єдиний унікальний номер 234/19443/16-ц

доповідач Папоян В.В. номер провадження 22-ц/775/789/2018

категорія 33

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2018 року Апеляційний суд Донецької області в складі суддів:

ОСОБА_2 (доповідач),

ОСОБА_3, ОСОБА_4

за участю секретаря Ротар Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті в режимі відеоконференції з Краматорським міським судом Донецької області та Жовтневим районним судом м.Маріуполя Донецької області за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 20 лютого 2018 року цивільну справу №234/19443/16-ц за позовом ОСОБА_5 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Краматорської місцевої прокуратури, Прокуратури Донецької області, Державної казначейської служби України про визнання дій та бездіяльності протиправною, стягнення матеріальної та моральної шкоди (суддя Михальченко А.О., повний текст ухвали виготовлений 20.02.2018),

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом відповідачів, якій під час розгляду справи неодноразово уточнював. Просив визнати противоправними дії та бездіяльність слідчих, керівництва Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області, прокурорів Краматорської місцевої прокуратури та Прокуратури Донецької області під час досудового слідства в розслідуванні кримінальних правопорушень за його заявами від 02.05.2015р., 05.07.2016р. Зазначав, що в наслідок навмисного саботажу посадовими особами, на яких законом покладено обов’язок по проведенню досудового слідства та прокурорського нагляду, не знаходить вирішення кримінальне провадження №12016050390000340 від 04.02.2016р. та №12017050390001642 від 09.06.2017р. щодо притягнення до кримінальної відповідальності осіб які 01.05.2015 року вчинили відносно нього хуліганські дії та щодо притягнення до відповідальності особи, яка як свідок надала завідомо неправдивих покази по кримінальній справі. А також не знаходить належного вирішення факт вчинення неправомірних дій слідчим Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_6, яка, на його думку, навмисно облила його кавою, чим вчинила кримінальне правопорушення передбачене ст.. 365 ч.2 КК України.

Внаслідок такої протиправної бездіяльності слідчих, а також прокурорів по здійсненню прокурорського нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів посадовими особами йому було завдано матеріальну та моральну шкоду яку просив стягнути з Держави України в особі Державної казначейської служби та зобов’язати Державу Україна в особі Державної казначейської служби придбати йому нову чоловічу сорочку замість зіпсованої з вини слідчого.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 20 лютого 2018 року провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними дій та бездіяльності слідчих та прокурорів під час досудового слідства в розслідуванні кримінальних правопорушень закрито.

Позивач не погодився з даним судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу, справу повернути до суду першої інстанції для розгляду по суті та винести по справі окрему ухвалу.

Вважає, що суд безпідставно визнав, що його позовні вимоги про визнання неправомірною бездіяльності слідчих та прокурорів під час досудового слідства не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства і закрив провадження по справі в цій частині. Зазначав, що суд першої інстанції не врахував, що ним заявлено також позовні вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій та бездіяльності і ці позовні вимоги є взаємопов’язаними, а тому відповідно до чинного законодавства підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.

Позивач у судовому засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги підтримав, просив ухвалу суду скасувати та справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Представники відповідачів - Прокуратури Донецької області та Краматорської місцевої прокуратури у судовому засіданні в режимі відеоконференції проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили ухвалу суду залишити без змін.

Представник відповідача - Головного управління Національної поліції в Донецькій області у судовому засіданні в апеляційному суді в режимі відеоконференції проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив ухвалу суду залишити без змін.

Інші учасники справи у судове засідання апеляційного суду не з’явились, про розгляд справи повідомлені належним чином згідно направлених повісток. За ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін з наступних підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст.. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження по справі у разі якщо справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Вирішуючи питання про закриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до ст.19 ЦПК суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно роз’яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, які викладені в пунктах 2, 3 постанови від 01.03.2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

З матеріалів справи убачається, що за заявами ОСОБА_5 від 02.05.2015р. та 05.07.2016р. посадовими Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області до ЄДРЕР внесено відомості про кримінальне провадження №12016050390000340 від 04.02.2016р. та №12017050390001642 від 09.06.2017р. Позивач є учасником кримінального провадження розгляд якого не закінчено, його визнано потерпілим. Зі змісту позовної заяви убачається, що позивач не погоджується з діями та бездіяльністю процесуальних осіб. Та вважає, що внаслідок неналежного виконання посадовими особами, на яких законом покладено обов’язок по проведенню досудового слідства та прокурорського нагляду під час досудового слідства в розслідуванні кримінальних правопорушень, порушуються його процесуальні права як учасника кримінального провадження та тривалий час не знаходять свого вирішення його заяви щодо вчинення третіми особами кримінальних правопорушень.

За таких обставин, суд першої інстанції закриваючи провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.. 255 ЦПК України обґрунтованого виходив з того, що зазначені позовні вимоги по суті є оскарженням процесуальних дій посадових осіб у кримінальному провадженні та справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Чинним законодавством передбачено інший порядок захисту особою, яка є учасником кримінального провадження свого порушеного права.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги оскільки відповідно до ст. 92 ч.1 п. 14 Конституції України судочинство, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства, основи організації та діяльності адвокатури, тощо, визначаються виключно законами.

Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2001 від 23 травня 2001 року, кримінальне судочинство визначено як врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.

Згідно ст. 1 ч. 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Главою 26 КПК України врегульовано порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора, ухвал слідчого судді тощо.

Так відповідно до ст.. 303 КПК України визначено порядок оскарження рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора. У тому числі визначено, що заявник, потерпілий або інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, має право оскаржувати бездіяльність посадових осіб, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення; у нездійсненні інших процесуальних дій, які зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк; рішення про закриття кримінального провадження; рішення про відмову у визнанні потерпілим; рішення про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, тощо.

Тобто кримінально процесуальним законодавством визначено інший порядок розгляду скарг учасників кримінального провадження та осіб, права яких порушуються як під час досудового розслідування, так і під час підготовчого провадження у суді.

Таким чином, зазначені позивачем в позовній заяві обставини врегульовані кримінальним та кримінальним процесуальним законодавством, та оскільки частиною першою статті 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства, то цей позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, щодо необхідності спільного розгляду позовних вимог про визнання дій та бездіяльності посадових осіб під час досудового слідство та позовних вимог про відшкодування шкоди оскільки відповідно до статті 20 ЦПК України не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, то суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження або закриває провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Вирішуючи питання стосовно викладеної в апеляційній скарзі вимоги про винесення окремої ухвали на адресу Генерального Прокурора України щодо неправомірний дій та бездіяльності посадових осіб, на яких законом покладено обов’язок по проведенню досудового слідства та прокурорського нагляду, апеляційний суд виходить з того, що згідно зі ст. 262 ЦПК України окрема ухвала є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли.

Відповідно до ст. 385 ЦПК України апеляційний суд у випадках і в порядку, встановлених ст. 262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу. Суд виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб може також постановити окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Згідно з п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року N 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» апеляційні суди постановляють окремі ухвали та направляють їх відповідним особам і органам для вжиття ними необхідних заходів у порядку, встановленому ЦПК України, як щодо виявлених при розгляді справи причин та умов, що сприяли порушенню закону, так і щодо порушення норм права та помилок, зокрема тяганини, інших недоліків під час розгляду справи, допущених судом першої інстанції, що не фіксуються в судовому рішенні апеляційного суду.

Проте, розглядаючи справу в порядку цивільного судочинства та вирішуючи питання щодо правомірності закриття судом першої інстанції провадження у справі в частині позовних вимог суд апеляційної інстанції позбавлений можливості робити будь-які правові висновки щодо правомірності дій та бездіяльності посадових осіб на яких законом покладено обов’язок по проведенню досудового слідства та прокурорського нагляду.

Решта доводів апеляційної скарги фактично за своєю суттю є ідентичними тому що було викладено в позовній заяві та не спростовують висновку суду першої інстанцій, обґрунтовано викладеного у мотивувальній частині ухвали суду, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду щодо їх оцінки.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування ухвали суду і тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала суду підлягає залишенню без змін, як постановлена з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 20 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня з дня складання повного тексту безпосередньо до Верховного Суду.

Судді: В.В. Папоян

ОСОБА_3

ОСОБА_4

Повний текст постанови складений 18 червня 2018 року

ОСОБА_7 ОСОБА_2