Постанова № 74758143, 05.06.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 червня 2018 рокусправа № 808/3574/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя: Ясенова Т.І.

судді: Суховаров А.В. Головко О.В.

секретар судового засідання: Троянов А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року, суддя 1 інстанції Конишева О. В., повний текст складено 09.01.2018 року, по справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, в якому просив визнати протиправними дії відповідача, вчинені стосовно позивача щодо безпідставного супроводження та проведення медичного огляду на стан алкогольного сп’яніння та стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 50 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що працює на посаді начальника управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Луганській області. 23.10.2017 Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції, в особі заступника начальника відділу Луганського управління ДВБ НП України майора поліції ОСОБА_2 вчинив протиправні та незаконні дії щодо позивача.

В порушення норм Закону України «Про національну поліцію» відповідач надав протиправне доручення ОСОБА_2 стосовно доставки позивача до Луганського обласного наркологічного диспансеру для проходження медичного огляду для встановлення стану сп'яніння, за відсутності підстав та повноважень для таких дій відносно позивача. Під час доставки позивача для проведення вказаного медичного огляду та його проведення відповідачем вчинено дії, які принижують честь, гідність та ділову репутацію позивача перед іншими працівниками та керівниками структурних підрозділів ГУНП в Луганській області та підлеглими. Внаслідок вчинення таких протиправних дій позивачу завдано моральні страждання, тож завдану шкоду оцінено у позовній заяві в 50 000,00 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки спеціальні норми щодо встановлення факту алкогольного сп’яніння та порядку його проведення в органах Національної поліції відсутні, тому застосуванню підлягають загальні норми.

Так, поява працівника на роботі у нетверезому стані (включаючи алкогольне, наркотичне і токсичне сп’яніння) дає роботодавцеві право на звільнення працівника за

пунктом 7 статті 40 КЗпП України. Такий стан може бути підтверджений не лише спеціальними обстеженнями з використанням відповідних технічних засобів, наслідки яких закріплюються в медичному висновку, а й будь якими іншими належними та допустимими доказами. Нормами КЗпП України передбачено право роботодавця перевірити чи не перебуває працівник у стані алкогольного сп’яніння за наявності зовнішніх ознак, які викликають обґрунтований сумнів.

Медичний огляд на стан сп’яніння позивача був проведений на підставі оперативної інформації, що поступила до керівництва ДВБ про знаходження позивача в стані алкогольного сп’яніння на робочому місці, що виразилось у зовнішніх проявах, у тому числі почервоніння обличчя та інших ознаках. Однак, враховуючи, що факт алкогольного сп’яніння позивача не був підтверджений, а встановлено лише під час медичного огляду високий тиск, то службове розслідування не проводилось, відповідно позивача не було притягнуто до відповідальності. Сам факт проведення перевірки на стан сп’яніння не можу бути підставою для визнання дій роботодавця протиправними, оскільки роботодавець має право контролювати дотримання працівником службової дисципліни.

В апеляційній скарзі позивач посилається на неповне з’ясування судом обставин справи, неправильність застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду та нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що під час розгляду справи судом не було з’ясовано, чи дійсно до керівництва ДВБ поступила оперативна інформація про знаходження позивача в стані алкогольного сп’яніння на робочому місці, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження такої оперативної інформації. Відповідач не являється роботодавцем по відношенню до позивача, тож не мав права без наявності приводів та підстав направляти позивача до наркологічного диспансеру, направляти його на медичний огляд та проводити стосовно нього медичний огляд. Також, судом не було з’ясовано, чи були підстави для проведення перевірки на стан сп’яніння позивача.

Також позивач вказує, що всі протиправні дії стосовно нього відбулися після 18:00 години, тобто поза межами встановленого робочого часу, що підтверджено протоколом медичного огляду, в якому зафіксовано час проведення огляду 18:55 год. Вказаний протоколи медичного огляду є доказом у даній справі.

Крім того, до спірних правовідносин було безпідставно застосовано норми Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного та іншого сп’яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09.11.2015 року, яка з огляду на обставини справи не має жодного відношення до спірних правовідносин.

Судом першої інстанції під час розгляду справи не перевірено на яких підставах відповідач вчиняв вищезазначені дії стосовно позивача, яким нормативним актом передбачені повноваження відповідача в частині направлення його на медичний огляд та проведення щодо нього такого медичного огляду без жодних підстав.

В порушення статті 217 КАС України судом не було прийнято до уваги письмовий доказ – протокол медичного огляду позивача від 23.10.2017 року, яким підтверджено безпідставність проведення огляду позивача та проведення його після закінчення робочого часу.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Вказує, що судом повно встановлено всі обставини, що мають значення для вирішення спірних правовідносин, та надана їм належна юридична оцінка.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2018 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позову в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення моральної шкоди визнано нечинним. Провадження у справі в цій частині закрито.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 працює на посаді начальника управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Луганській області.

23.10.2017 керівництво ДВБ повідомило ОСОБА_2 – заступника начальника відділу оперативних розробок Луганського управління ДВБ НПУ про те, що ОСОБА_1 знаходиться на робочому місці в стані алкогольного сп'яніння. ОСОБА_2 прибув за місцем роботи позивача в кабінет № 413, розташований за адресою: Луганська область, м.Северодонецьк, вул. Пивоварова, буд. 2. В присутності начальника УКЗ ГУНП в Луганській області ОСОБА_3, працівника КП в Луганській області ОСОБА_4 та працівника інспекції по особовому складу ГУНП в Луганській області ОСОБА_5 повідомив позивача, що за вказівкою керівництва, а саме Департаменту Внутрішньої Безпеки він зобов'язаний доставити його до Луганського обласного наркологічного диспансеру, який знаходиться у м. Сєвєроденецьк Луганської області для проходження медичного огляду для встановлення стану алкогольного сп'яніння.

Доводи відповідача щодо наявності повноважень та підстав для перевірки та направлення ОСОБА_1 на медичний огляд на стан сп’яніння, ґрунтуються на тому, що 23.10.2017 року до оперативного підрозділу – Луганського управління ДВБ НП України від одного із наявних джерел інформації надійшла оперативна інформація про можливе вчинення правопорушення одним з керівників структурного підрозділу ГУНП в Луганській області, яка зареєстрована в порядку, передбаченому Інструкцією про організацію оперативно-рошукової діяльності та негласної роботи оперативними підрозділами Національної поліції України, затвердженої наказом МВС від 05.05.2016 року № 07.

Отримана оперативна інформація підлягає обов1язковій перевірці для встановлення або спростування наявності всіх ознак правопорушення у діях певної особи. На виконання вимог Інструкції 23.10.2017 заступник начальник а відділу Луганського управління ДВБ НП України ОСОБА_2 за результатами перевірки доповів керівнику та на підтвердження цього надав протокол медичного огляду ОСОБА_1

Проте відповідачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження надходження та реєстрації вказаної інформації та наявності законних підстав для проведення медичного огляду на стан сп’яніння щодо позивача.

З пояснень сторін, а також відповідно до показань свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, допитаних в судовому засіданні судом першої інстанції, встановлено, що приблизно о 17:30 год. вони зайшли до кабінету позивача. ОСОБА_2 повідомив позивачу причину приїзду та запропонував позивачу пройти медичний огляду на стан алкогольного сп’яніння в наркологічному диспансері. ОСОБА_1 зазначив, що знаходиться у тверезому стані і без рішення керівництва не поїде. ОСОБА_2 запропонував поїхати разом до Северодонецького відділу поліції в їх службовому автомобілі, однак позивач відмовився та поїхав за кермом свого службового автомобіля. Після того, як керівник позивача сказав позивачеві, що якщо вам немає чого приховувати то поїдьте та пройдіть медичний огляд, позивач не заперечував проти проходження такого огляду, проте знов відмовившись їхати на їх службовому автомобілі, поїхав за кермом свого службового автомобіля. Приблизно о 18:50 год. вони прибули до наркологічного диспансеру. Після проходження медичного огляду факт алкогольного сп’яніння позивача не знайшов свого підтвердження.

При цьому, відповідачем жодним чином не аргументовано, на якій підставі співробітниками відповідача, при наявності підозри перебування позивача у стані алкогольного сп’яніння та наполягаючи на проходженні позивачем медичного огляду на стан сп’яніння, не заперечувалось керування позивачем службовим автомобілем, тобто особою, яка ймовірно перебуває у стані алкогольного сп’яніння.

Судом апеляційної, на підставі наданих відповідачем доказів та пояснень встановлено, що направлення на медичний огляд ОСОБА_1 складено заступником начальника відділу Луганського управління ДВБ НП України ОСОБА_2 в приміщенні відділення наркологічного диспансеру. При цьому, у вказаному направленні зазначено час направлення 17:50 год. 23.10.2017. В той же час, відповідно до показань ОСОБА_2 та інших свідків, о 17:50 год. вони знаходились в службовому кабінеті позивача.

Жодних доказів видання направлення на медичних огляд позивача його керівництвом до суду не надано.

Матеріалами справи підтверджено, що за результатом медичного огляду факт алкогольного сп'яніння позивача не був підтверджений, під час медичного огляду встановлено наявність високого тиску, що підтверджується Протоколом медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння №1817 від 23.10.2017, за висновком якого ОСОБА_1 – тверезий. (а. с. 10-11)

За приписами частини 1 статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року N 3460-IV, чинним на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Положенням про Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України, затвердженим наказом Національної поліції України від 09.11.2015 № 83 (у редакції наказу Національної поліції України від 15.04.2017 № 361) (Положення № 83), встановлено, що Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України є міжрегіональним територіальним органом, у складі кримінальної поліції Національної поліції України, який здійснює свою діяльність у напрямі дотримання внутрішньої безпеки у Національній поліції України.

Згідно з Положенням № 83 дотримання внутрішньої безпеки в діяльності органів Національної поліції України реалізується шляхом внутрішнього контролю та забезпечення власної безпеки органів поліції і полягає у здійсненні комплексу правових, організаційних та практичних заходів, спрямованих на виявлення, запобігання, попередження та припинення фактів порушення поліцейськими, державними службовцями та іншими працівниками Національної поліції України вимог законодавства України при виконанні службових обов'язків, фактів протиправного перешкоджання службовим особам поліції у виконанні покладених на них завдань та повноважень, а також виявлення та усунення інших чинників, які негативно впливають на діяльність поліції.

Разом з тим, Положенням № 83 визначено основні завдання ДВБ, до яких відносяться:

1. Формування та забезпечення реалізації заходів з питань внутрішньої безпеки в Національній поліції України;

2. Запобігання, виявлення, попередження і припинення кримінальних, корупційних та пов’язаних з корупцією правопорушень, що готуються або вчинені поліцейськими, державними службовцями та іншими працівниками поліції;

3. Організація і здійснення заходів захисту поліцейських, державних службовців та інших працівників поліції від перешкоджання їм у виконанні службових обов’язків.

Згідно з пунктом 3 розділу ІІІ Положення № 83 до функцій ДВБ відноситься запобігання, виявлення, попередження і припинення фактів здійснення (або фактів сприяння, підбурювання чи терпимого ставлення) поліцейськими будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Положення № 83 до функцій ДВБ також відноситься координація та проведення заходів щодо протидії фактам поширення завідомо неправдивих відомостей, які дискредитують посадових осіб, а також і систему Національної поліції України.

Для виконання покладених завдань і функцій в установленому порядку ДВБ має право перевіряти дотримання законності та вимог антикорупційного законодавства України в системі Національної поліції України. (пункт 1 розділу ІV Положення № 83)

Для виконання покладених завдань і функцій в установленому порядку ДВБ має право здійснювати перевірки за фактами скоєння поліцейськими, державними службовцями та іншими працівниками поліції корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, дисциплінарних проступків. (пункт 3 розділу ІV Положення № 83)

Для виконання покладених завдань і функцій в установленому порядку ДВБ має право у межах компетенції, відповідно до законодавства України вносити пропозиції щодо притягнення до відповідальності поліцейських, державних службовців та інших працівників поліції. (пункт 4 розділу ІV Положення № 83)

Разом з тим, за приписами пункту 7 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.

За викладених обставин, власник або уповноважений орган, зобов’язаний перевірити чи не перебуває працівник у стані алкогольного сп'яніння за наявності зовнішніх ознак, які викликають обґрунтований сумнів.

З системного аналізу викладеного вбачається, що Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України як орган, у складі кримінальної поліції Національної поліції України, що здійснює свою діяльність у напрямі дотримання внутрішньої безпеки у Національній поліції України, наділений повноваженням здійснення заходів, спрямованих на виявлення фактів порушення поліцейськими, державними службовцями та іншими працівниками Національної поліції України вимог законодавства України при виконанні службових обов'язків щодо запобігання, виявлення, попередження і припинення кримінальних, корупційних та пов’язаних з корупцією правопорушень, що готуються або вчинені поліцейськими, державними службовцями та іншими працівниками поліції.

Перевірка працівників поліції на виявлення перебування на робочому місці у нетверезому стані до повноважень ДВБ не відноситься, такий контроль здійснюється безпосереднім керівництвом такого працівника.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

За викладених обставин, дії відповідача, вчинені стосовно позивача щодо супроводження та проведення медичного огляду на стан алкогольного сп’яніння є такими, що вчинені поза межами повноважень відповідача, та є протиправними, отже позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, що у відповідності до статті 317 КАС України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року - скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України задовольнити.

Визнати протиправними дії Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, вчинені стосовно ОСОБА_1 щодо супроводження та проведення медичного огляду на стан алкогольного сп’яніння.

Постанова набирає законної сили з 05.06.2018 року та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 12.06.2018.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: О.В. Головко