Постанова № 74758101, 13.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/16010/17 Суддя (судді) першої інстанції: Головань О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,

секретаря Андрієнко Н.А.,

за участю:

представника позивача: Мельникова Л.В.,

представника відповідача: Домашенко Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Светіленд» до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2018 року, -

У с т а н о в и в:

ТОВ «Светіленд» звернулося у суд із позовом до Головного управління ДФС у Київській області, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 12.05.17 р. №0006311201, яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період лютий 2017 року.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що контролюючий орган не наділений повноваженнями для відмови платнику податків у бюджетному відшкодуванні або встановленні відсутності права у останнього для такого відшкодування з підстав формальної технічної помилки у реквізитах постачальника. Всі інші реквізити податкової звітності, що перевірялася, відповідають законодавству, зокрема, під час перевірки не встановлено безпідставного формування податкового кредиту та заявлення її до відшкодування.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2018 року позов задоволено.

Судове рішення умотивовано тим, що некоректне заповнення реквізитів платника або його контрагента, номерів або дат відповідних документів саме по собі не призводить до заявлення до відшкодування необґрунтованих сум і не можуть бути підставою для відмови у бюджетному відшкодуванні.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що позивач в графі 2,3,4 таблиці 2 додатка 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» до податкової декларації за лютий 2017 року від 17.03.2017 року №9044230599 невірно заповнив дані, тому контролюючим органом вствнолено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 16.03.17 р. позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2017 р. з відповідними додатками та заяву про бюджетне відшкодування.

На виконання пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.1 ст. 75, п. 76.3 ст. 76, п.200.10 ст. 200 Податкового кодексу Головним управлінням ДФС у Київській області проведено камеральну електронну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності, про що складено акт від 19.04.17 р. №715/12-02/38168507.

Згідно акту встановлено відсутність права на отримання товариством бюджетного відшкодування, заявленого у податковій декларації з ПДВ за лютий 2017 рік у розмірі 55 467 грн. відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу, враховуючи, що у графі 2,3,4 таблиці 2 додатка 3 «Розрахунок бюджетного відшкодування» до податкової декларації невірно заповнені дані, а саме: у графі «постачальник (індивідуальний податковий номер)» замість ІПН контрагента позивача вказано ІПН платника ПДВ (позивача).

На підставі акта перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 12.05.17 р. №0006311201, яке за наслідками адміністративного оскарження залишено без змін, та яким позивачу відмовлено у бюджетному відшкодуванні на суму 55 467 грн. на підставі ст. 198, п.200.1, п. 200.4, п. 200.8 ст. 200 Податкового кодексу.

Уважаючи рішення відповідача протиправними, позивач звернулася у суд із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 200.1, 200.4 ст. 200 ПК сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу, б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до державного бюджету, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.7, 200.8 ст. 200 цього Кодексу платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій.

За змістом розділу ІІІ наказу Міністерства фінансів від 28.01.16 р. №21 декларація подається платником у визначений у пункті 5 розділу II цього Порядку строк за формою, встановленою на дату подання. У складі декларації подаються передбачені цим Порядком додатки (у разі заповнення даних у відповідних рядках декларації). Додатки додаються до декларацій за наявності подій, які підлягають відображенню у таких додатках.

Згідно з пунктом 5 розділу V наказу №21, у розділі III «Розрахунки за звітний період» вказується сума від'ємного значення (рядок 20 у декларації), яка підлягає бюджетному відшкодуванню (відображається у рядку 20.2): на рахунок платника у банку (відображається у рядку 20.2.1) та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету (відображається у рядку 20.2.2). При цьому значення рядка 3 таблиці 1 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 20.2 декларації. Також положеннями розділу V наказу №21 встановлено, що при заповненні рядка 20.2 обов'язковим є подання (Д3) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4).

При цьому, відповідно до листа Державної фіскальної служби від 22.07.16 р. №24830/7/99-99-15-03-02-17 «Про внесення змін до форми податкової декларації з податку на додану вартість» при заповненні як додатка 2 (Д2), так і таблиці 2 додатка 3 (Д3) до декларації з податку на додану вартість доцільно застосовувати принцип хронології формування від'ємного значення, згідно з яким податкові зобов'язання поточного (звітного) періоду зменшуються на суму податкового кредиту у хронологічному порядку його виникнення - від найдавнішого до найновішого. З огляду на це у графі 2 таблиці 2 додатка 3 (Д3) до декларації з податку на додану вартість рекомендується вказувати індивідуальний податковий номер контрагента, за рахунок якого виникла сума від'ємного значення, виходячи з хронології її виникнення, починаючи зі звітного періоду, який є найближчим до дати подання декларації (найновіший звітний період) та закінчуючи найбільш давнім звітним періодом. Тобто спочатку доцільно відображати "найновішу" щодо звітного періоду подання декларації з податку на додану вартість суму від'ємного значення ПДВ.

Так, позивачем не заперечується, що у додатку 3 до податкової декларації з ПДВ за лютий 2017 р. у графі «постачальник (індивідуальний податковий номер)» замість ІПН контрагента позивача вказано ІПН платника ПДВ (позивача), тобто, має місце некоректне заповнення вказаного рядка.

Однак, як вірно зазначено судом першої інстанції, вказаний факт не може бути підставою для відмови у бюджетному відшкодуванні, а саме.

За змістом п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

При цьому, не визначено конкретного переліку підстав (фактів), за якими платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування.

Колегія суддів звертає увагу на те, що некоректне заповнення реквізитів платника або його контрагента, номерів або дат відповідних документів саме по собі не призводить до заявлення до відшкодування необґрунтованих сум і не можуть бути підставою для відмови у бюджетному відшкодуванні. Разом із тим, перевіркою не встановлено порушень відображення у відповідних рядках та стовпцях податкової декларації показників як результатів проведених розрахунків (арифметичних дій) та/або порушень методології проведення цих розрахунків, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Ані в суді першої інстанції, а ні під час розгляду справи апеляційним судом відповідачем недоведено, яким чином некоректне заповнення графи у додатку до декларації призводить до неможливості здійснення податкового контролю, метою якого є контроль правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини 1 статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 34, 243, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя - доповідачЯ.Б. Глущенко суддя О.М. Кузьмишина суддяО.Є. Пилипенко

(Повний текст постанови складений 18 червня 2018 року.)