Постанова № 74757996, 13.06.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/881/18 Справа № 202/1216/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Петешенкова М.Ю.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Петешенкової М.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Макарова М.О.

при секретарі - Лященко С.Г.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 березня 2017 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованності,-

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з вищевказаним позовом посилаючись на те, що 21 квітня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір б/н, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 14 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30 % за користування кредитом на рік, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У зв’язку із неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору, станом на 31 грудня 2014 року виникла заборгованість в сумі 22 610,72 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом – 13 991,11 грн., заборгованість по процентам – 6 766,72 грн., заборгованість з комісії – 300 грн., штраф (фіксована частина) – 500 грн., штраф (процентна складова) – 1 052, 89 грн.

З урахуванням викладеного, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в сумі 22 610,72 грн.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 березня 2017 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 21 квітня 2011 року у сумі 22 610, 72 грн., з яких: 13 991,11 грн. – заборгованість за кредитом; 6 766,72 грн. – заборгованість по процентам; 300 грн. – заборгованість по комісії; 500 грн. – штраф (фіксована частина); 1 052,89 грн. – штраф (процентна складова).

Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яку з урахуванням встановлених обставин у справі, суд першої інстанції вважав можливим стягнути з позичальника відповідно до підтвердженої розрахунком суми заборгованості.

У апеляційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року, ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки подані позивачем докази в підтвердження викладених обставин, відносяться до інших кредитних зобов’язань.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах

Судом встановлено, 21 квітня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір б/н, який оформлено анкетою-заявою позичальника та погодженням ним умов та правил надання банківських послуг ПАТ «КБ «ПриватБанк», за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 14 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку (із можливістю збільшення та/або зменшення розміру ліміту, що вбачається із матеріалі справи) зі сплатою 30 % за користування кредитом на рік, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У зв’язку із неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору, станом на 31 грудня 2014 року виникла заборгованість в сумі 22 610,72 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом – 13 991,11 грн., заборгованість по процентам – 6 766,72 грн., заборгованість з комісії – 300 грн., штраф (фіксована частина) – 500 грн., штраф (процентна складова) – 1 052, 89 грн.

Розмір заборгованості за кредитним договором підтверджується наданим позивачем розрахунком, який був перевірений у судовому засіданні, а також випискою про рух коштів по рахунку відповідача, з якого вбачається, що кредитні кошти ним використовувалися.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Своїм підписом у анкеті-заяві позичальник визнав та погодився з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, неналежне виконання (стаття 610 ЦК України).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що подані позивачем докази відносяться до інших кредитних договорів, укладених з ПАТ КБ «ПриватБанк» належним чином необгрунтовані та спростовуються поясненнями представника позивача, згідно яких відповідачу було видано чотири картки № 4149625303101784, № 4149625301664312, 5457092302196930, № 5363542302310900.

30 березня 2007 року відповідачу було відкрито картковий рахунок № 4149625303101784 та видано кредитну картку за номером № 4149625303101784. На даний час копія анкети-заяви не збереглася у зв’язку з тим, що минуло багато часу. Однак, факт отримання відповідачем вказаної картки підтверджується заявою ОСОБА_2 від 28 лютого 2011 року (а.с.131) про перерахування заборгованості з карткового рахунку № 4149625303101784.

03 березня 2011 року відповідачу було відкрито кредитний рахунок № 4149625301664312.

21 квітня 2011 року відповідачем підписано нову анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «Приватбанк». При заповненні вказаної анкети-заяви нова картка не видавалася, оскільки раніше було відкрито картковий рахунок № 4149625301664312 та видано кредитну картку № 149625301664312.

02 квітня 2013 року відповідачу було відкрито кредитний рахунок № 5457092302196930 та видано кредитну картку «Універсальна GOLD», а наступного дня 03 квітня 2013 року було відкрито картковий рахунок № 5363542302310900 та видано персоніфіковану картку із фотографією відповідача, що підтверджується операцією зі списання коштів у виписці по рахунку: 100 грн. - комісія за випуск персоніфікованої картки.

Згідно Постанови НБУ від 17 грудня 2003 року «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» п. 2.2. Ідентифікація клієнта не є обов'язковою, якщо клієнт вже має рахунки в цьому банку і був раніше ідентифікований відповідно до вимог законодавства України.

Оскільки, відповідач 28 лютого 2011року та 21 квітня 2011 року вже проходив ідентифікацію в Банку, то при випуску карток 02 квітня 2013 року та 03 квітня 2013 року підписання нової анкети не вимагалося.

Як вбачається із Довідки банку (а.с.133) кредитні картки відповідача неодноразово перевипускалися. Під перевипуском карти розуміється випуск та приєднання карти з новим строком дії до раніше відкритого Клієнту карткового рахунку, а тому вся сума заборгованості за кредитним лімітом буде відображатися та враховуватися в тому числі і на перевипущеній картці.

В приведеному розрахунку заборгованість зазначена з 02 квітня 2013 року, коли вся заборгованість за попередніми рахунками була перенесена на новий випущений картковий рахунок.

Рахунки № 9992*****0105 та № 9992*****7108 відкрито в рамках зазначеного кредитного договору для нарахування бонусів за програмою «Бонус плюс», що вбачається із виписки по рахунку та штрафних санкцій.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що у цивільній справі відсутні докази отримання коштів за кредитним договором не заслуговують на увагу, оскільки скаржник не скористався наданими йому процесуальними правами у розумінні ст.81 ЦПК України (кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом) тому що обставини, якими обґрунтовані заявлені позовні вимоги ним не спростовані, так само як і приведений розрахунок заборгованості, а власний розрахунок не наданий, судово-економічна експертиза по справі не призначалась, проти факту виконання умов договору та використання кредитної картки не заперечував, не ставив питання про визнання договору та його умов недійсними.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, надуманими та такими, що суперечать вимогам ч. 2 ст. 614 ЦК України, згідно яких, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду та зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, ч.ч.3-6 ст.147 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 березня 2017 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Судді: М.Ю. Петешенкова

ОСОБА_3

ОСОБА_4