Постанова № 74757949, 19.06.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року справа №812/396/15

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Арабей Т.Г., Компанієць І.Д., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2015 р. (у повному обсязі складена 16 листопада 2015 року у м. Сєвєродонецьк Луганської області) у справі № 812/396/15 (головуючий І інстанції суддя Шембелян В.С.) за позовом Луганського міського центру зайнятості до ОСОБА_1, третя особа - Реєстраційна служба Луганського міського управління юстиції Луганської області про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття у розмірі 38973,39 грн.,

ВСТАНОВИВ:

20 травня 2015 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Луганського обласного центру зайнятості (далі-позивач) про стягнення з ОСОБА_2 (далі - відповідач) на користь позивача вартості наданих соціальних послуг у сумі 38973, 39 грн. та вирішення питання судових витрат (а.с. 2-4).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року у справі № 812/396/15 адміністративний позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: вул. Годуванцева, 1/202, м. Луганськ, 91000) на користь Луганського міського центру зайнятості (код ЄДРПОУ 13392912, адреса: вул. Леніна, 132, смт. Біловодськ, Луганська область, 92800) незаконно отримане матеріальне забезпечення на випадок безробіття у розмірі 38973,39 грн. (тридцять вісім тисяч дев'ятсот сімдесят три гривні 39 копійок).

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття. Також вказує на те, що суд першої інстанції не з’ясував, яка сума є допомогою по безробіттю, а яка - соціальні послуги та не прийняв до уваги ту обставину, що ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 19.06.2014 року у справі № 812/4882/13-а витребувано з прокуратури Жовтневого району м. Луганська належним чином засвідчені копії матеріалів перевірки стосовно законності отримання відповідачем наданих соціальних послуг у розмірі 38 973, 39 грн. Вказує на порушення судом норм процесуального права.

У відзиві позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на обліку як безробітна в Луганському міському центрі зайнятості з 01.07.2009 по 28.06.2010 та з 11.07.2012 по 23.04.2013 (а.с. 5-10).

01.07.2009 відповідач звернулась до Луганського міського центру зайнятості з заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, в якій зазначила, що не зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує, не має права на пенсію за віком, в тому числі на пільгових умовах та на пенсію за вислугу років (а.с.7).

29.06.2010 відповідача було знято з обліку у зв’язку з працевлаштуванням (а.с.5).

Між Луганським МЦЗ та ТОВ “Лугекобуд” 14.06.2010 укладено договір № 01-03-116/10 на підвищення кваліфікації за напрямком “Організаційні основи трудових відносин на підприємствах” в період з 22 червня 2010 по 24.06.2010 щодо ОСОБА_1 (а.с.14-15).

У період перебування на обліку в Центрі зайнятості з 01.07.2009 по 28.06.2010 на підставі заяви від 22.06.2010 ОСОБА_1 було направлено на навчання з курсу “Організаційні основи трудових відносин на підприємствах” до ТОВ “Лугекобуд”, у зв’язку з чим їй була нарахована та виплачена матеріальна допомога в період професійного навчання за період з 22.06.2010 по 24.06.2010 у сумі 55,00 грн. (а.с. 12, 13, 16).

Позивач була працевлаштована за договором №01-07-167/10 від 25.06.2010 про надання дотації ПП «Лугекобуд», де працювала на посаді секретаря з 29.06.2010 року по 26.06.2012 року з встановленим окладом 1500,00 грн. (а.с. 17-18).

Витрати Луганського МЦЗ по відшкодуванню витрат роботодавця ПП «Лугекобуд» за договором про надання дотації на створення додаткового робочого місця від 25.06.2010 року № 1201-07-167/10 за період з 29.06.2010 року по 28.06.2011 року склали 24517,28 грн. (а.с. 20).

11.07.2012 відповідач звернулась до Луганського міського центру зайнятості з заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, в якій зазначила, що не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує, не має права на пенсію за віком, в тому числі на пільгових умовах та на пенсію за вислугу років (а.с.10). 23.04.2013 року відповідача було знято з обліку (а.с. 8).

У період перебування на обліку в центрі зайнятості відповідач отримала допомогу по безробіттю та вказані соціальні послуги: за період з 11.07.2009 року по 28.06.2010 року у сумі 5852,05 грн.; за період з 11.07.2012 року по 06.04.2013 року у сумі 33121,34 грн. (а.с. 20).

Таким чином, загальна сума наданих позивачу соціальних послуг та допомоги по безробіттю за весь період з 11.07.2009 по 06.04.2013 є 38973,39 грн. (5852,05 грн. + 33121,34 грн.).

Листом УПФУ Жовтневому районі м. Луганська №1601/03-20 від 21.02.2013 Луганський МЦЗ повідомлено про отримання від державного реєстратора повідомлення про рішення засновників (учасників) фізичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення фізичної особи та повідомлення про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи – підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності ОСОБА_1 (а.с.19).

10 квітня 2013 року працівниками Луганського міського центру зайнятості складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, яким встановлено, що на дату реєстрації як безробітна ОСОБА_1 мала свідоцтво про державну реєстрацію як фізична особа-підприємець, не надала своєчасно інформацію, яка впливає на умови перебування на обліку, як безробітного, згідно п. 2 статті 36 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, незаконно одержала статус безробітного, матеріальні виплати на випадок безробіття за період з 11.07.2009 по 28.06.2010, з 11.07.2012 по 10.04.2013 та соціальні послуги, а саме, була працевлаштована за договором про надання дотації ПП “Лугекобуд” з 29.06.2010 (а.с. 21).

26 квітня 2013 року позивачем прийнято наказ № 37-б, яким запропоновано відповідачу повернути виплачені їй кошти в добровільному порядку (а.с.24).

Повідомлення про необхідність повернення коштів в добровільному порядку від 29.04.2013 № 1/09-2109 та копія вказаного наказу вручені відповідачу під особистий підпис 29.04.2013 (а.с.25).

Однак, вказані кошти відповідач позивачу не повернула.

Стаття 2 КАС (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) завданням адміністративного судочинства визначала захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального Кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Спір у справі, що розглядається не є публічно-правовим, оскільки стосується права ОСОБА_1 на грошові кошти, отримані нею на підставі рішення Центру, тобто цивільного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі «Сокуренко і Стригун проти України») суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 та частини першої статті 319 КАС ухвалене у цій справі в порядку адміністративного судочинства судове рішення підлягає скасуванню, а провадження в адміністративній справі - закриттю.

Зазначена позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній в постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 824/973/16-а.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.

Керуючись ст. ст. 238, 308, 311, 313, 315, 319, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2015 р. у справі № 812/396/15 – скасувати.

Провадження в адміністративній справі за позовом Луганського міського центру зайнятості до ОСОБА_1, третя особа - Реєстраційна служба Луганського міського управління юстиції Луганської області про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття у розмірі 38973,39 грн. - закрити.

Повне судове рішення складено 19 червня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді Т.Г. Арабей

ОСОБА_3