Постанова № 74757911, 19.06.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/19443/16-ц Номер провадження 22-ц/775/789/2018

Головуючий у 1-ій інстанції ОСОБА_1 єдиний унікальний номер 234/19443/16-ц

доповідач Папоян В.В. номер провадження 22-ц/775/789/2018

категорія 33

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2018 року Апеляційний суд Донецької області в складі суддів:

ОСОБА_2 (доповідач),

ОСОБА_3, ОСОБА_4

за участю секретаря Ротар Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті в режимі відеоконференції з Краматорським міським судом Донецької області та Жовтневим районнм судом м.Маріуполя Донецької області за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 20 лютого 2018 року цивільну справу №234/19443/16-ц за позовом ОСОБА_5 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Краматорської місцевої прокуратури, Прокуратури Донецької області, Державної казначейської служби України про визнання дій та бездіяльності протиправною, стягнення матеріальної та моральної шкоди (суддя Михальченко А.О., повний текст рішення виготовлений 27.02.2018р.),

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом відповідачів, якій під час розгляду справи неодноразово уточнював. Просив визнати противоправними дії та бездіяльність слідчих, керівництва Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області, прокурорів Краматорської місцевої прокуратури та Прокуратури Донецької області під час досудового слідства в розслідуванні кримінальних правопорушень за його заявами від 02.05.2015р. та 05.07.2016р. Зазначав, що в наслідок навмисного саботажу посадовими особами, на яких законом покладено обов’язок по проведенню досудового слідства та прокурорського нагляду, не знаходить вирішення кримінальне провадження №12016050390000340 від 04.02.2016р. та №12017050390001642 від 09.06.2017р. щодо притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які 01.05.2015 року вчинили відносно нього хуліганські дії та щодо притягнення до відповідальності особи, яка як свідок надала завідомо неправдиві покази по кримінальній справі. А також не знаходить належного вирішення факт вчинення неправомірних дій слідчим Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_6, яка, на його думку, навмисно облила його кавою, чим вчинила кримінальне правопорушення передбачене ст.. 365 ч.2 КК України.

На протязі 2015-2017 років слідчими Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області та процесуальними керівниками не виконуються службові обов’язки, не проводиться належним чином досудове слідство за кримінальними провадженнями, не вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань належні відомості щодо вчинення ОСОБА_7 та іншими особами кримінальних правопорушень; приймалися неправомірні рішення щодо закриття кримінальних проваджень; його заяви та скарги про відповідні правопорушення та порушення його прав потерпілого не розглядаються у порядку, передбаченому КПК України.

Унаслідок цих неправомірних дій та бездіяльності співробітників органу, що здійснює досудове розслідування, та прокуратури порушуються його права як потерпілого. Тому він змушений був неодноразово звертатися до слідчого судді зі скаргами на бездіяльність, дії та рішення посадових осіб у кримінальному провадженні, які були задоволені.

У зв’язку з викладеним на підставі ст.ст. 23, 1174, 1176 ЦК України просив стягнути з ОСОБА_8 України в особі Державної казначейської служби завдану йому матеріальну шкоду, яка складається з понесених ним витрат на дорогу, оформлення доказів по кримінальній справі та звернення до посадових осіб у загальній сумі 2 158 грн. 96 коп., моральну шкоду завдану неправомірними діями та бездіяльністю посадових осіб органу, що здійснює досудове розслідування, та прокуратури у загальній сумі 30 000 грн. 00 коп. та зобов’язати ОСОБА_8 Україна в особі Державної казначейської служби придбати йому нову чоловічу сорочку замість зіпсованої з вини слідчого.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 24.01.2017 до участі у справі залучено співвідповідача – прокуратуру Донецької області, а також виключено відповідача ОСОБА_8 казначейську службу у м. Краматорську.

18.09.2017 ухвалою того ж суду до участі у справі залучено співвідповідача ОСОБА_8 України в особі Державної казначейської служби України.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 20 лютого 2018 року провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними дій та бездіяльності слідчих та прокурорів під час досудового слідства в розслідуванні кримінальних правопорушень закрито.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 20 лютого 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Зокрема вважає, що судом першої інстанції не було належним чином з’ясовано усі обставини, які мають значення у справі, висновки суду не відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на припущеннях. Судом помилково зроблено висновок щодо недоведеності ним позовних вимог та не прийнято до уваги надані ним докази порушення його прав передбачених ст..ст. 55, 56 Конституції України, у тому числі ухвали слідчих судій щодо задоволення його скарг на дії та бездіяльність посадових осіб у кримінальному провадженні та відповідні ухвали суду апеляційної інстанції

Головне управління Національної поліції в Донецькій області подало до суду відзив на апеляційну скаргу на рішення суду у якому просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. На обґрунтування вимог зазначали, що вважають рішення суду законним та обґрунтованим. Наполягають на тому, що реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування в межах кримінальних проваджень не є підставою для відшкодування моральної шкоди оскільки не є порушенням прав позивача. Позивачем не доведено завдання матеріальної шкоди з боку відповідачів.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач підтримав подану ним апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги у повному обсязі.

Представники відповідачів - прокуратури Донецької області та Краматорської місцевої прокуратури у судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції, проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду залишити без змін.

Представник відповідача - Головного управління Національної поліції в Донецькій області у судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції, проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду залишити без змін.

Інші особи які приймають участь по справі у судове засідання апеляційного суду не з’явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами і надав їм належну оцінку.

У силу ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право на відшкодування шкоди за рахунок держави закріплено у ст.ст. 56, 62 Конституції України та положеннях ЦК України (ст.ст. 1166, 1167, 1174, 1176).

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що в провадженні Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області перебувае кримінальне провадження за №12016050390000340 від 04.06.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України.

Ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду від 29.01.2016 року частково задоволено скаргу ОСОБА_5 на бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення та зобов'язано службову особу слідчого СВ Краматорського ВП ГУНП у Донецькій області внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_5 від 02.05.2015 року про вчинення кримінального правопорушення, а саме щодо пострілів по його вікнах та пошкодженні майна невідомою особою 01.05.2015 року.

На виконання зазначеної ухвали 04.02.2016 року уповноваженою службовою особою Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016050390000340 внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України та ОСОБА_5 визнано потерпілим. Визначена група процесуальних прокурорів.

У наступному 22.03.2016 року, 10.02.2017 року та 26.06.2017 року слідчі СВ Краматорського ВП ГУНП у Донецькій області приймали рішення про закриття цього кримінального провадження у зв’язку з відсутністю складу правопорушення, які ухвалами Краматорського міського суду Донецької області від 30.06.2016 року, 07.06.2017 року, та 07.09.2017 року, відповідно, були скасовані з підстав неповноти досудового розслідування.

В подальшому ОСОБА_5 неоднаразово звертався зі скаргами на дії та бездіяльність слідчих з приводу не вчинення та неналежного вчинення ними процесуальних дій під час досудового розслідування кримінального провадження, як до начальника Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області, прокурорів місцевого та обласного рівня, так і до суду.

За результатами розгляду його скарг слідчими суддями Краматорського міського суду в порядку КПК України приймалися наступні судові рішення:

Ухвалою Краматорського міського суду від 06.02.2017 року була задоволена скарга ОСОБА_5 та зобов’язано слідчого розглянути клопотання ОСОБА_5 про проведення слідчо-процесуальних дій.

Ухвалою Краматорського міського суду від 15.05.2017 року була скарга ОСОБА_5 задоволена частково. Зобов’язано слідчого розглянути клопотання ОСОБА_5 про надання якісних копій усіх аркушів матеріалів кримінального провадження №12016050390000340.

Ухвалою Краматорського міського суду від 02.08.2017 року було задоволено скаргу ОСОБА_5 та зобов’язано слідчого розглянути клопотання та видати ОСОБА_5 якісні копії усіх аркушів матеріалів кримінального провадження №12016050390000340.

Ухвалою Краматорського міського суду від 21.09.2017 року скарга ОСОБА_5 на постанову слідчого від 29.06.2017 року про відмову у задоволенні клопотання про проведення слідчих дій у кримінальному провадженні №12016050390000340 задоволена. Постанова скасована та зобов’язано розглянути клопотання.

Ухвалою Краматорського міського суду від 26.07.2017 року скаргу ОСОБА_5 задоволено частково, зобов’язано начальника СВ Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області розглянути клопотання.

Ухвалою Краматорського міського суду від 11.10.2017 року скарга ОСОБА_5 задоволена та зобов’язано слідчого Сорокіну А.С. розглянути клопотання.

Ухвалою Краматорського міського суду від 08.11.2017року скарга ОСОБА_5 задоволена частково. Зобов’язано начальника Краматорського СВ ВП ГУНП в Донецькій області розглянути клопотання ОСОБА_5

Ухвалою Краматорського міського суду від 23.11.2017 року скарга ОСОБА_5 задоволена частково. Зобов’язано прокурора Краматорської місцевої прокуратури ОСОБА_9 розглянути клопотання ОСОБА_5

Ухвалою Краматорського міського суду від 27.11.2017 року скарга ОСОБА_5 задоволена частково. Зобов’язано начальника Краматорського СВ ВП ГУНП в Донецькій області виконати ухвалу суду від 26.07.2017 та розглянути клопотання ОСОБА_5 в строк не більше трьох днів.

Ухвалою Краматорського міського суду від 19.12.2017 року скарга ОСОБА_5 задоволена. Зобов’язано начальника Краматорського СВ ВП ГУНП в Донецькій області розглянути клопотання ОСОБА_5 в строк не більше трьох днів.

05.07.2016 року ОСОБА_10 звертався із заявою-повідомленням про скоєння ОСОБА_11 кримінального правопорушення, передбаченого ст.384 КК України, проте відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань не були внесені.

Зазначене стало підставою для задоволення скарги ОСОБА_10 на бездіяльність слідчого, та ухвалою Краматорського міського суду від 23.05.2017 року було зобов'язано Краматорський ВП ГУНП у Донецькій області внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою прийняти та зареєструвати заяву про вчинення злочину.

На виконання зазначеної ухвали 09.06.2017 року уповноваженою службовою особою Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017050390001642 внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.384 КК України.

В подальшому ОСОБА_5 неоднаразово звертався до суду зі скаргами на дії та бездіяльність слідчих з приводу не вчинення та неналежного вчинення ними процесуальних дій під час досудового розслідування зазначеного кримінального провадження.

За результатами розгляду його скарг ухвалами Краматорського міського суду від 04.10.2017 року та 15.12.2017 року було зобов’язано слідчого розглянути заяви ОСОБА_5 про визнання його потерпілим у кримінальному провадженні №12017050390001642 від 09.06.2017 року в строк, передбачений ст.. 220 КПК України.

Ухвалою Краматорського міського суду від 04.10.2017 року скарга ОСОБА_5 задоволена та зобов’язано слідчого Ошовського Д.А. розглянути клопотання.

Крім того, вважаючи дії слідчого Грекової Р.В., яка на його думку, навмисно облила його кавою, чим вчинила кримінальне правопорушення передбачене ст.. 365 ч.2 КК України, та пошкодила його сорочку, навмисними та протиправними, ОСОБА_10 неодноразово звертався до начальника Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області з відповідними скаргами. Відповідно до яких просив провести службове розслідування та внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідну інформацію. Внаслідок чого було проведено спеціальну перевірку за результатами якої надано висновок від 14.07.2016 року, що інформації про вчинення кримінального правопорушення не убачається. Скарга вважається розглянутою.

Звертаючісь до суду з позовом позивач посилався на положення ст.ст. 23, 1174, 1176 ЦК України та свої вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди обґрунтовував посиланням на допущену бездіяльність посадових осіб, на яких законом покладено обов’язок по проведенню досудового розслідування, вважаючи незаконними процесуальні рішення слідчого та прокурорів з огляду на їх скасування слідчим суддею.

За таких обставин, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що положення ст.. 1176 ЦК України не розповсюджуються на спірні правовідносини, які врегульовані загальними положення про відшкодування шкоди та позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому відповідної шкоди внаслідок дій та бездіяльності посадових осіб, на яких законом покладено обов’язок по проведенню досудового розслідування.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки загальні підстави відповідальності за завдану матеріальну та моральну шкоду, передбачені нормами статтей 1166 та 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Порядок та процедура відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду визначається Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Відповідно до положень цього Закону (ст.ст. 1-4, 12) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Оскільки у справі, яка переглядається, з'ясовано, що підставою для відшкодування шкоди є бездіяльність слідчих органу досудового розслідування та прокурорів в частині невжиття заходів розслідування кримінальної справи у встановлений законом строк, то суд першої інстанції обґрунтовано зробив висновок, що відсутні спеціальні підстави для застосування статті 1176 ЦК України.

Відповідно до ст..1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Так, під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за ст.ст. 1166, 1167, 1174 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Згідно з п. 3 роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 2005 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції у порушення вимог ст. ст. 263, 264 ЦПК України безпідставно зробив висновок щодо недоведеності позивачем завдання йому шкоди внаслідок дій та бездіяльності посадових осіб органів досудового розслідування.

За правилом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не має для суду заздалегідь встановленої сили.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків. (ст. 76 ЦПК України).

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України одним із принципів цивільного судочинства є змагальність сторін та згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, обставинами які підлягають доказуванню на загальних підставах, що є обов'язком позивача, є наявність підстав для відшкодування відповідно до ст. ст. 1166, 1167, 1174 ЦК України. Проте ним не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог.

Апеляційнийм судом не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги, що вина посадових осіб органу досудового розслідування та прокуратури встановлена неодноразовими ухвалами слідчих суддів про скасування постанов про закриття кримінального провадження, та про зобов’язання вчинити певні процесуальні дії, що призвело до порушення розумних строків розгляду справи. Оскільки інші обов'язкові складові цивільно-правової відповідальності не доведено.

Сама по собі наявність зазначених судових рішень ні є відповідним доказом щодо доведеності усіх обов'язкових складових цивільно-правової відповідальності. Відповідне рішення про визнання протиправною бездіяльності слідчих органів і процесуальних прокурорів під час досудового розслідування за кримінальним провадженням не приймалось компетентними органами. Сам факт скасування процесуального рішення та зобов’язання вчинити певні процесуальні дії не свідчить про завдання особі шкоди та про наявність підстав для її відшкодування.

Крім того, з матеріалів справи убачається, що постанови про закриття кримінального провадження були скасовані судами не з підстав неправомірності, а з підстав передчасності їх висновків та необхідністю проведення додаткових слідчих дій, що не свідчить про протиправність дій органу досудового розслідування та завдання цим шкоди позивачеві. Тому ураховуючи, що позивач не довів та не підтвердив негативні явища, які сталися, на думку позивача, внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності органів досудового розслідування, а також наявності причинного зв’язку між діями, бездіяльністю заподіювача та спричиненою шкодою, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволені позову.

Крім того, законодавством не передбачено, що відшкодування шкоди, завданої фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень здійснюється шляхом зобов’язання ОСОБА_8 Україна в особі Державної казначейської служби придбати певну річ.

Решта доводів апеляційної скарги фактично за своєю суттю є ідентичними тому що було викладено в позовній заяві та не не спростовують правильність правових висновків суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог і зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду щодо їх оцінки.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, повно, всебічно і об’єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Рішення суду першої інстанції винесено з додержання вимог матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 383, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 20 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Судді: В.В. Папоян

ОСОБА_3

ОСОБА_4

Повний текст постанови складений 19 червня 2018 року

ОСОБА_12 ОСОБА_2