Рішення № 74757886, 14.06.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 червня 2018 р. № 820/968/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д.,

при секретарі судового засідання - Єрьомкіній К.І.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - не прибув,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини польова пошта А1939 про скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини польова пошта А1939, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини А1939 від 10.08.2017 р. № 79 “Про підсумки службового розслідування ” в частині утримання коштів з мого грошового забезпечення в сумі 93255 грн. 86 коп. (дев’яносто три тисячі двісті п’ятдесят п’ять гривень вісімдесят шість копійок).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Заступником командира батальйону з морально-психологічного забезпечення майором ОСОБА_2, на підставі наказу командира військової частини польова пошта А1939 від 19 липня 2017 проведено службове розслідування по факту переплати військовослужбовцям військової частини А 1939, яким відповідно до наказу командира військової частини не зменшено розмір премії за дисциплінарні стягнення (вживання алкогольних напоїв), протягом відповідного місяця у 2016-2017 роках на суму 167900 грн. 35 коп. (сто шістдесят сім тисяч дев'ятсот гривень тридцять п'ять копійок). Згідно з наказом командира військової частини А1939 від 10.08.2017 р. № 79 «Про підсумки службового розслідування» вказано, що в усіх випадках переплата здійснена в результаті безконтрольності у виданні наказів ОСОБА_1, внаслідок чого позивачем порушення статей 68 та 69 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, що виразилось в недбалому виконанні посадовою особою своїх функціональних обов'язків. Зазначеним наказом позивача притягнено до повної матеріальної відповідальності. Позивач вважає зазначений наказ командира військової частини незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому заперечував проти задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на те, що у кожному з наказів «про підсумки проведення службових розслідувань», якими було позбавлено премій військовослужбовців, контроль за виконанням наказу було покладено на начальника штабу-першого заступника командира військової частини А 1939, посаду якого у спірному періоді займав ОСОБА_1 Внаслідок недбалого виконання позивачем своїх обов’язків було завдано шкоду державі, а тому спірний наказ є законним та не підлягає скасуванню.

Судом було витребувано у відповідача копії наказів «про підсумки проведення службових розслідувань», відповідно до яких на позивача було покладено контроль за виконанням таких наказів.

На вимогу суду відповідач зазначені докази не надав, причин ненадання таких доказів суду не повідомив.

Відповідно до ч. 9 ст. 80 КАС України у разі неподання суб’єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з’ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та відзиву проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

Аудиторською перевіркою було виявлено переплати військовослужбовцям військової частини А 1939, яким відповідно до наказу командира військової частини не зменшено розмір премії за дисциплінарні стягнення (вживання алкогольних напоїв), протягом відповідного місяця у 2016-2017 роках на суму 167900 грн. 35 коп. (сто шістдесят сім тисяч дев’ятсот гривень тридцять п’ять копійок).

Заступником командира батальйону з морально-психологічного забезпечення майором ОСОБА_2 на підставі наказу командира військової частини польова пошта А193 9 від 19 липня 2017 року № 20, проведено службове розслідування по факту переплати військовослужбовцям військової частини А 1939, яким відповідно до наказу командира військової частини не зменшено розмір премії за дисциплінарні стягнення (вживання алкогольних напоїв), протягом відповідного місяця у 2016-2017 роках на суму 167900 грн. 35 коп. (сто шістдесят сім тисяч дев’ятсот гривень тридцять п’ять копійок).

За результатами службового розслідування командиром військової частини А 1939 ОСОБА_3 було винесено наказ від 10.08.2017 року № 79. Згідно з наказом командира військової частини А1939 від 10.08.2017 р. № 79 «Про підсумки службового розслідування» у кожному з наказів контроль був покладений на начальника штабу - першого заступника командира військової частини А1939. Також вказано, що в усіх випадках переплата здійснена в результаті безконтрольності у виданні наказів, оскільки позивач не перевіряв накази на преміювання. В зв’язку з переплатою преміальних виплат військовослужбовцям встановлено порушення позивачем статей 68 та 69 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, що виразилось в недбалому виконанні посадовою особою своїх функціональних обов’язків.

Зазначеним наказом ОСОБА_1 було притягнуто до відповідальності у розмірі нанесених державі збитків шляхом утримання загальної суми 93255 грн.86 копійок (дев’яносто три тисячі двісті п’ятдесят п’ять гривень 86 коп.).

Відповідно до ст. 68 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі Статут) начальник штабу полку (окремого батальйону) в мирний і воєнний час відповідає, зокрема, за стан обліку особового складу.

Відповідно до ст. 69 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України Начальник штабу полку (окремого батальйону) зобов'язаний зокрема організовувати своєчасне й правильне доведення до підрозділів і служб усіх наказів командира полку та старших командирів (начальників), а також перевірку їх виконання; особисто доводити найважливіші накази та перевіряти їх виконання; вести облік бойової підготовки, злочинів, правопорушень та надзвичайних подій, вчинених військовослужбовцями.

Відповідно до п. 1.3. Інструкції з діловодства в ЗСУ, затвердженої Наказом Генерального штабу Збройних Сил України 16.09.2013 № 200 (далі Інструкція з діловодства ЗСУ, Інструкція) відповідальним за організацію діловодства у військовій частині є командир (начальник).

За зміст, якість підготовки та оформлення на належному рівні документів, що розробляються на виконання завдань, визначених у розпорядчих документах і дорученнях вищих органів військового управління, а також відповідей на запити і звернення народних депутатів України та депутатів місцевих рад, погодження проектів нормативно-правових актів відповідають заступники командира (керівника) військової частини установи) згідно з розподілом службових обов’язків.

За зміст, якість підготовки та оформлення на належному рівні інших службових документів, а також організацію діловодства та зберігання документів у структурних підрозділах військової частини відповідають їх командири (керівники).

Персональну відповідальність за зміст, якість підготовки та оформлення на належному рівні службових документів, їх відповідність чинному законодавству України рівною мірою несуть посадові особи, які їх відпрацьовують, погоджують та візують.

Відповідно до 1.12.2. Інструкції з діловодства ЗСУ служба діловодства відповідно до покладених на неї завдань, окрім іншого, здійснює контроль за підготовкою та оформленням документів, їх своєчасним виконанням, розглядом та проходженням документів у військовій частині (установі).

Відповідно до п. 1.14. Інструкції з діловодства ЗСУ безпосередня відповідальність за забезпечення правильної організації діловодства і контролю за його веденням покладається на начальника штабу (заступника керівника згідно з розподілом обов’язків) військової частини.

Всі проекти документів, які подаються на підпис керівнику органу військового управління перевіряються юридичною службою зазначеного органу на відповідність законодавству. Проекти документів подаються до юридичної служби органу військового управління з відміткою про перевірку їх юридичною службою виконавця (п. 2.1.1 аб. 3-4 Інструкції).

Відповідно до п. 31.7 Наказу МОУ «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил та деяким іншим особам» від 11.06.2008 № 260 рішення про виплату премії, зменшення її розміру або позбавлення в повному розмірі оформлюється наказом командира військової частини на підставі поданих за командою в кінці місяця клопотань безпосередніх командирів (начальників) про виплату (позбавлення повністю або частково) премії підлеглим військовослужбовцям. У рапортах з клопотанням про позбавлення премії (повністю або частково) зазначаються конкретні причини, які стали підставою для цього.

Відповідно до положень ст. 66 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир полку (корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) в мирний і воєнний час відповідає окрім іншого за стан фінансового господарства. Згідно ст. 67 Статуту, на командира полку покладається обов’язок керувати фінансовою діяльністю полку, розпоряджатися згідно із законодавством коштами, забезпечувати ощадливе витрачання коштів у суворій відповідності із затвердженим кошторисом; організувати бухгалтерський облік військового майна (у тому числі непорушного запасу) та знати вартість утримання військової частини; забезпечувати збереження коштів під час доставляння їх з установи банку до полку та в інших випадках; для доставляння коштів надавати транспорт і озброєну охорону; організовувати внутрішній фінансовий контроль і особисто, не пізніше наступного дня, перевіряти оприбуткування коштів за журналом ведення обліку готівки, одержаної в установі банку, про що робити в цьому журналі відмітку; не менше ніж один раз на місяць проводити раптову перевірку наявності грошових сум і цінностей в грошовому ящику (касі), за результатами перевірки робити відмітку у відповідному журналі; вживати заходів до відшкодування матеріальних збитків, заподіяних військовій частині.

Аналізуючи зазначені статті, якими визначено компетенцію посадових осіб військової частини – начальника штабу та командира військової частини, суд зазначає, що Статутом внутрішньо служби ЗСУ на начальника штабу покладається організаційні функції щодо доведення наказів командира полку та старших командирів, безпосередня відповідальність за забезпечення правильної організації діловодства і контролю за його веденням, а також контролюючі функції за виконання наказів. На командира полку (військової частини) покладаються організаційні та розпорядчі функції у сфері матеріального а фінансового забезпечення та розпорядження коштами, в тому числі преміювання військовослужбовцями, організації бухгалтерського обліку, внутрішній фінансовий контроль, та покладено обов’язок забезпечувати ощадливе витрачання коштів.

Таким чином начальник штабу відповідальний за документальне оформлення наказів, що видає командир частини, в тому числі забезпечення організації доведення та виконання наказів, а командир частини відповідальний за фінансове забезпечення, ощадливе витрачання коштів, в тому числі на преміювання військовослужбовців, бухгалтерський облік та фінансово-господарський стан військової частини.

Відповідно до Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затверджене Постановою Верховної ради України від 23.06.1995 № 243/95-ВР (далі Положення) - це Положення визначає підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами.

Відповідно до ст. 2 Положення, відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.

Статтею 3 зазначеного положення визначено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність за наявності:

а) заподіяння прямої дійсної шкоди;

б) протиправної їх поведінки;

в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди;

г) вини у заподіянні шкоди.

Протиправною визнається така поведінка (дія чи бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов'язки. Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов'язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинене ним умисно чи з необережності.

Статтею 13 зазначеного Положення, встановлено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі:

- умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій;

- приписки у нарядах та інших документах фактично невиконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах;

- заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані;

- дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину;

- недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.

Суд зазначає, що перелік підстав притягнення до повної матеріальної відповідальності, зазначений у Положенні є вичерпним, та не передбачає інших крім визначених статтею 13 підстав для притягнення до такої відповідальності.

Крім того, статтею 10 цього Положення встановлено відповідальність за шкоду, заподіяну недбалим виконанням ними службових обов'язків, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення.

Підставою притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності в наказі зазначено недбале виконання посадовими особами своїх функціональних обов’язків, що призвели до матеріальних втрат, порушення ст. 68,69 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, а саме безконтрольність у виданні наказів про преміювання.

З приводу зазначених підстав, суд зазначає, що повноваження на видання наказів покладено на командира військової частини. Посада начальника штабу є нижчою за посаду командира військової частини, та не передбачає контроль за видання розпорядчих документів вищестоящим командиром.

Натомість на начальника штабу покладено контроль за виконання та доведення інших наказів керівника та контроль за правильною організацією діловодства, в тому числі контроль за врахуванням попередніх наказів командира військової частини у проектах наказів, що подаються командиру військової частини для прийняття.

Відповідно п. 6, 10 до Тимчасового порядку встановлення щомісячного розміру премії військовослужбовцям ЗСУ затвердженого Міністром оборони України 17 лютого 2016 року, повноваження видання Наказів з питань преміювання є виключною компетенцією командира військової частини, як і повноваження розпорядження коштами та відповідальність за їх використання та збереження. Відповідно до п. 11 Зазначеного Тимчасового порядку наказ про встановлення премії в обов’язковому порядку погоджується (візується) з органом (посадовою особою), який (яка) відповідає за роботу з особовим складом, посадовими особами фінансової та юридичної служб.

Відповідно до ст. 36 Статуту внутрішньої служби ЗСУ командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень.

Таким чином, відповідальність за розпорядження коштами не може покладатися на особу, яка не має відповідних повноважень.

Зазначені в спірному наказі № 79 обставини не можуть вважатися підставою в розумінні ст. 13 Положення, інших підстав, визначених ст. 13 зазначеного Положення спірний наказ не містить.

Стосовно посилання позивача на той факт, що службове розслідування проведено без додержання вимог законодавства та з порушенням порядку, встановленого Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 17-18 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб. Розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня виявлення шкоди. У необхідних випадках цей термін може бути продовжено вищим за підлеглістю командиром (начальником), але не більш як на один місяць. Розслідування не проводиться, якщо причини, розмір шкоди та винних осіб встановлено в ході ревізії (перевірки), інвентаризації, дізнання, попереднього слідства або судом. За висновками ревізії (перевірки), інвентаризації, органу дізнання, попереднього слідства або суду командир (начальник) військової частини в п'ятиденний термін з дня одержання такого висновку видає наказ про стягнення з винної особи відповідної суми.

Розслідування призначається письмовим розпорядженням командира (начальника) військової частини, який має право прийняти рішення про притягнення військовослужбовця і призваного на збори військовозобов'язаного до матеріальної відповідальності. Розслідування проводиться посадовою особою, компетентною у питаннях обліку, зберігання та використання відповідного майна або яка має вищу юридичну освіту.

Забороняється доручати розслідування посадовій особі, яка є підлеглою чи безпосереднім начальником військовослужбовця або військовозобов'язаного, призваного на збори, дії яких необхідно розслідувати, а також посадовим особам, які є співучасниками заподіяння матеріальної шкоди чи зацікавлені в результатах розслідування.

Як вбачається з матеріалів справи, службове розслідування по факту переплати військовослужбовцям військової частини польова пошта А 1939 премій стосовно позивача, було проведено заступником командира батальйону з морально-психологічного забезпечення майором ОСОБА_2

З матеріалів службового розслідування та положень спірного Наказу № 79 від 10.08.2017 року також встановлено, що на час проведення службового розслідування позивач обіймав посаду начальника штабу-першого заступника командира військової частини В0576 (А1939).

Відповідно до положень ст. 68 Статуту внутрішньої служби ЗСУ Начальник штабу полку (окремого батальйону) підпорядковується командирові полку, є його першим заступником і прямим начальником усього особового складу полку.

Таким чином, оскільки посада начальника штабу передбачає пряме підпорядкування йому усього особового складу військової частини, включаючи заступників командира частини, майор ОСОБА_2 був підлеглою особою позивача.

Отже, службове розслідування проведено з порушенням ст. 18 Положення, щодо заборони доручати розслідування посадовій особі, яка є підлеглою чи безпосереднім начальником військовослужбовця.

Крім того, відповідно до ст. 19 Положення, розслідуванням повинно бути встановлено:

- якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного заподіяно шкоду;

- вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено;

- умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду;

- чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов'язків;

- ступінь вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами;

- умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки.

Суд зазначає, що зазначені в ст. 19 Положення факти, що підлягали встановленню не були встановлені в повному обсязі. Зокрема, неправомірні дії позивача визначені як безконтрольність у виданні наказів, не перевіряв накази на преміювання. Проте, судом вже зазначалося, що повноваження на видання наказів покладено на командира військової частини. Посада начальника штабу є нижчою за посаду командира військової частини, та не передбачає контроль за видання розпорядчих документів вищестоящим командиром.

Крім того службовим розслідуванням не встановлено умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно матеріальну шкоду, неповно визначено винних осіб та ступінь вини кожного з них, не зазначено статей та пунктів законів, військових статутів, інструкцій та статей Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, на підставі яких пропонується притягнути винних осіб до матеріальної відповідальності.

Позивач також посилався на те, що службове розслідування проводилося в той час, коли він перебував у зоні проведення АТО, тому письмові пояснення всупереч вимог законодавства в нього не відбиралися, а з результатами розслідування його ознайомлено не було.

Відповідачем не подано до суду доказів того, що у позивача відбиралися письмові пояснення з приводу обставин, що встановлювалися підчас службового розслідування.

Щодо не ознайомлення позивача з результатами службового розслідування, суд зазначає, що в акті службового розслідування, затвердженого командиром військової частини А 1939 ОСОБА_3 13.08.2017 року міститься підпис про ознайомлення позивача з результатами такого розслідування, проте з наданих до матеріалів справи доказів неможливо встановити коли саме позивача було ознайомлено з зазначеним актом.

Крім того, суд зазначає, що службове розслідування було призначене на підставі Наказу командира військової частини А 1939 від 19.07.2017 № 20, в якому зазначено, що матеріали та результати розслідування належить надати на затвердження командира військової частини до 10.08.2017 року.

Акт службового розслідування затверджений командиром військової часини А 1939 ОСОБА_3 13 серпня 2017 року. Дати складення акт службового розслідування не містить.

Проте, 10.08.2017 року командиром військової частини було винесено спірний Наказ № 79 «За результатами службового розслідування» проведеного, призначеного відповідно до наказу командира військової частини А 1939 від 19.07.2017 № 20.

Відповідно до ст. 21 Положення висновок за результатами службового розслідування підписується офіцером, який проводив розслідування. Всі матеріали розслідування подаються на розгляд командиру (начальнику) військової частини, який його затверджує у разі прийняття рішення про стягнення з винного встановленої шкоди.

Відповідно до змісту ст. 23 Положення командир (начальник) військової частини після розгляду матеріалів розслідування зобов'язаний особисто провести бесіду з військовослужбовцем або призваним на збори військовозобов'язаним, який притягається до матеріальної відповідальності. Якщо вину військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного повністю доведено, командир (начальник) військової частини не пізніш як у місячний термін з дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення до матеріальної відповідальності винної особи з зазначенням розміру суми, що підлягає стягненню.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що спірний наказ винесено командиром військової частини до розгляду та затвердження ним матеріалів службового розслідування, а отже до його закінчення, що суперечить вимогам ст. 23 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі.

Таким чином на час винесення наказу командира позивач не міг бути ознайомлений з результатами службового розслідування з причини його не завершення станом на 10.08.2017 року.

Відповідно до вимог Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі наказ доводиться до відома винної особи (винних осіб) під розписку.

До матеріалів справи не надано доказів ознайомлення позивача з спірним наказом.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем підчас судового розгляду справи не доведено правомірність свого рішення.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень З боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. ст. 7, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про неправомірність виданого командиром військової частини А 1939 наказу від 10.08.2017 року № 79 про притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності, а отже зазначений наказ є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 24 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі у разі скасування наказу утримані суми повертаються.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», а отже судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 241–246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Аміністративний позов ОСОБА_1 (64309, АДРЕСА_1) до Військової частини польова пошта А1939 (Харківська область, м. Чугуїв, вул. Горішного, 142, код ЄДРПОУ: 00135056) про скасування наказу - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини А1939 від 10.08.2017 р. № 79 «Про підсумки службового розслідування» в частині утримання коштів з грошового забезпечення ОСОБА_1 в сумі 93255 грн. 86 коп. (дев’яносто три тисячі двісті п’ятдесят п’ять гривень вісімдесят шість копійок).

Стягнути з Військової частини польова пошта А1939 (Харківська область, м. Чугуїв, вул. Горішного, 142, код ЄДРПОУ: 00135056) до Державного бюджету України (одержувач коштів УДКСУ в Основ’янському районі м. Харкова, Код за ЄДРПОУ: 37999628, банк одержувача: ГУДКCУ в Харківській області, МФО 851011, р/р 31217206784011, код класифікації доходів бюджету: 22030101) за рахунок бюджетних асигнувань суму судового збору що підлягала сплаті при поданні позову у розмірі 704 грн. 80 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Скарга може бути подана у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 19.06.2018 року.

Суддя Кухар М.Д.