Постанова № 74757801, 12.06.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року справа №805/4333/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів Компанієць І.Д., Казначеєва Е.Г., секретаря Тішевського В.В., за участі представника відповідача ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 р. (повний текст рішення виготовлено 23 березня 2018 року у м. Слов’янськ Донецької області) у справі № 805/4333/17-а (головуючий І інстанції суддя Загацька Т.В. ) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.08.2017 року № НОМЕР_1,

ВСТАНОВИВ:

08 грудня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Електросталь" (надалі – позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (надалі – відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача № НОМЕР_1 від 31.08.2017 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 514 728 грн. у тому числі по декларації за квітень 2015 року у розмірі 388 303 грн., по декларації за червень 2015 року у розмірі 53 020 грн., по декларації за травень 2016 року у розмірі 342 484 грн., по декларації за червень 2016 року у розмірі 730921 грн. та вирішення питання судових витрат (т. 1 а.с. 4-13).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року у справі № 805/4333/17-а адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення – рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 31.08.2017 року № НОМЕР_1.

Вирішено питання судових витрат (т. 4 а.с. 65-72).

Відповідач із таким судовим рішенням не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що актом документальної позапланової виїзної перевірки було підтверджено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за травень 2016 року, червень 2016 року позивача в частині включення до складу податкового кредиту, та як наслідок до суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, сум ПДВ по взаємовідносинах з контрагентами, по яких встановлено відсутність реального (законного) джерела походження ідентифікованого товару реалізованого на адресу ТОВ «Електросталь».

Реальність вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТПК ОСОБА_2», ТОВ «ПРОФСПЛАВ», ТОВ «ВИННКРС-ТРАНС», ТОВ «СХІД РЕСУРС», ТОВ «НПП АЛКАР», ТОВ «ГРААС», ТОВ «КМ ГРУПП», ТОВ «ДОН ОСОБА_3», ТОВ «АРМАЛІТ», ТОВ «НВК МЕТАЛЛУРГ» не підтверджено, оскільки у останніх відсутні трудові ресурси, складські приміщення, транспортні засоби та інші матеріали для здійснення господарської діяльності. Таким чином, надані до перевірки документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку.

У відзиві на апеляційну скаргу товариство просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Під час апеляційного розгляду представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача до суду не прибув, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, відзив, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги встановив наступне.

ТОВ «Електросталь» зареєстроване в якості юридичної особи, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (код ЄДРПОУ 32582387), місцезнаходження юридичної особи: 85612, Донецька область, м.Курахове, Мар’їнський район, Промислова зона, 70, перебуває на обліку як платник податків у Запорізького управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (т. 1 а.с. 198, 199, 202-203).

Запорізьким управлінням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України здійснена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Електросталь» з питань достовірності декларування від’ємного значення податку на додану вартість по деклараціях за травень, червень 2016 року, яке становить більше 1000 тис. гривень, за результатами якої складений акт від 18.08.2017 року № 66/28-10-47-06/32582387 (т. 1 а.с. 16-101).

Під час перевірки податковим органом вказано на порушення позивачем вимог чинного законодавства, а саме:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України ТОВ «Електросталь» завищено суму від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту на загальну суму 1514728,31 грн., у тому числі:

- по декларації за квітень 2015 року (р. 19) – 388303 грн.;

- по декларації за червень 2015 року (р. 19) – 53020 грн.;

- по декларації за травень 2016 року (р. 19) –342484 грн.;

- по декларації за червень 2016 року (р. 19) – 730921 грн.;

що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податком на додану вартість на рахунок платника у банку на загальну суму 1514728,31 грн., у тому числі:

- по декларації за квітень 2015 року (р. 23.2) – 388303 грн.;

- по декларації за червень 2015 року (р. 23.2) – 53020 грн.;

- по декларації за травень 2016 року (р. .20.2) –342484 грн.;

- по декларації за червень 2016 року (р. 20.2) – 730921 грн.

Актом документальної позапланової виїзної перевірки було підтверджено недостовірність даних, що містяться у вищезазначених податкових деклараціях в частині включення до складу податкового кредиту, та як наслідок до суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, сум податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами, по яких встановлено відсутність реального (законного) джерела походження ідентифікованого товару.

Позивачем 23.08.2017 року (вих. №765/02) було направлено на адресу відповідача заперечення на вищезазначений акт перевірки, за результатами розгляду яких на адресу позивача була направлена відповідь на заперечення до акту перевірки від 29.08.2017 року № 45411/10/28-10-47-06 про відсутність підстав для задоволення заперечення ТОВ «Електросталь» (т. 1 а.с. 102-107, 108-112).

На підставі акту перевірки Запорізьке управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби прийняло податкове повідомлення – рішення від 31.08.2017 року № НОМЕР_1, відповідно до якого встановлено завищення бюджетного відшкодування на суму 1514728,00 грн. Оскільки на день складання спірного податкового-повідомлення рішення заявлені до відшкодування суми податку на додану вартість частково відшкодовано у розмірі 441323 грн., визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 441323 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 378682 грн., всього на суму 820005 грн. (т. 1 а.с. 14).

Скориставшись своїм правом на підставі п.56.2 статті 56 Податкового кодексу України, позивач оскаржив прийняття податкового повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України (скарга від 08.08.2017 року вих. № 784/02) (т. 1 а.с. 113-118).

За результатами розгляду скарги Державною фіскальною службою України було прийнято рішення № 26284/0/99-99-11-0-02-15 від 15.11.2017 року про залишення без змін податкового повідомлення-рішення від 31.08.2017 року № НОМЕР_1, а скаргу – без задоволення (т. 1 а.с. 119-123).

Зазначені обставини не є спірними.

Предметом розгляду даної адміністративної справі є правомірність прийняття зазначеного податкового повідомлення – рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, наявні в матеріалах справи, є належними доказами підтвердження реальності правочину укладеного між позивачем та його контрагентами, на підставі чого дійшов висновку щодо наявності права у позивача на формування податкового кредиту на підставі наявних у нього первинних документів. Відповідачем належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, не надано.

Колегія суддів з зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 15.1. Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків.

Згідно пп. 14.1.36. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначену згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. «а» п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п. 186.1 статті 186 Податкового кодексу України, місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Унормуванням п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

За приписами п.п. «а» п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Правилом п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, податковий кредит – це елемент розрахунку суми податку на додану вартість, яку має сплатити платник до бюджету. Це по суті розмір податку на додану вартість, що був оплачений платником податку на додану вартість на користь своїх контрагентів-інших платників податку на додану вартість, з приводу якої в останніх вже виник обов’язок щодо сплати відповідної суми податку до бюджету.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Тобто, отримавши податкові накладні від контрагентів, у позивача виникло право на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Відповідно до пунктів 200.1-200.4 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом “б” 200.1 цієї статті, така сума: підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Статтею 44 Податкового кодексу України визначені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, відповідно до п.44.1 якої для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно ст. 1 цього Закону бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; зобов'язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

За визначенням ч. 2 ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 статі 9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року (далі – Положення № 88), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.

Отже, для підтвердження наявності підстав для включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону № 996-XIV.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі, 18.02.2010 року між ТОВ «Електросталь» та ТОВ «ТПК ОСОБА_2» укладений договір № 18/03, за умовами якого покупець приймає та оплачує, а продавець постачає товар (т. 2 а.с. 101-103).

20.12.2010 року між ТОВ «Електросталь» та ТОВ «ТПК ОСОБА_2» укладена додаткова угода до договору № 18/03 від 18.02.2010 року (т. 2 а.с. 104).

Виконання умов договору підтверджене:

- податковими накладними від 03.04.2015 року №1; від 10.04.2015 року № 2; від 21.04.2015 року № 3; від 24.04.2015 року № 4;

- видатковими накладними від 03.04.2015 року №РН-0000019; від 10.04.2015 року № РН-0000020; від 10.04.2015 року № РН-0000020; від 21.04.2015 року № РН-0000021; від 24.04.2015 року № РН-0000022;

- специфікацією № 52 від 29.05.2015 року до договору № 18/03 від 18.02.2010 року, укладеного ТОВ «Електросталь» з ТОВ «ТПК ОСОБА_2»;

- товарно-транспортними накладними: від 10.04.2015 року №0000000017; від 21.04.2015 року №0000000004; від 24.04.2015 року №0000000021 (т. 2 а.с. 105-121).

03.12.2014 року між ТОВ «Електросталь» та ТОВ «КМ ГРУПП» укладений договір № 03/12-14, за умовами якого покупець приймає та оплачує, а продавець постачає товар (т. 2 а.с. 64-66).

23.12.2015 року між ТОВ «Електросталь» та ТОВ «КМ ГРУПП» укладена додаткова угода № 1 до договору № 03/12-14 від 03.12.2014 року (т. 2 а.с. 67).

Виконання умов договору підтверджене:

- специфікацією № 17 від 01.06.2016 року;

- податковими накладними від 02.06.2016 року № 192; від 03.06.2016 року № 193; від 06.06.2016 року № 195; від 07.06.2016 року № 197; від 08.06.2016 року № 200; від 09.06.2016 року № 201; від 14.06.2016 року № 203; від 22.06.2016 року № 208; від 30.06.2016 року № 230; від 03.06.2016 року № 193;

- видатковими накладними від 03.06.2015 року № КМ-0000159; від 06.06.2015 року № КМ-0000160; від 09.06.2015 року № КМ-0000161;

- товарно-транспортними накладними: від 03.06.2016 року № 03/06-16/1; від 03.06.2016 року № 03/06-16/2; від 03.06.2016 року № 03/06-16/3; від 06.06.2016 року № 06/06-16/1; від 06.06.2016 року № 06/06-16/2; від 06.06.2016 року № 06/06-16/4; від 09.06.2016 року № 06/06-16/1; від 09.06.2016 року № 06/06-16/2; від 09.06.2016 року № 06/06-16/3; від 06.06.2016 року № 06/06-16/1;

- актом № 4/06 від 30.06.2016 року стосовно оприбуткування 250,00 т. антрациту по № 640065; № 3/06 від 30.06.2016 року стосовно переведення до іншої номенклатури (т. 2 а.с. 68-100).

18.02.2015 року між ТОВ «Електросталь» та ТОВ «ДОН ОСОБА_3» укладений договір № 71, за умовами якого покупець приймає та оплачує, а продавець постачає товар (т. 2 а.с. 147-149).

29.12.2015 року між ТОВ «Електросталь» та ТОВ «ДОН ОСОБА_3» укладена додаткова угода №1 до договору № 71 від 18.02.2015 року (т. 2 а.с. 150).

Виконання умов договору підтверджене:

- специфікаціями № 34 від 02.06.2016 року; № 35 від 23.06.2016 року;

- податковими накладними від 03.06.2016 року № 60; від 24.06.2016 року № 66

- видатковою накладною від 03.06.2016 року № 53;

- товарно-транспортною накладною: від 03.06.2016 року № 50;

- вимогою № 3/06/508 від 30.05.2016 року на отримання товару (т. 2 а.с.151-160).

04.10.2007 року між ТОВ «Електросталь» та ТОВ «АРМАЛІТ» укладений договір № 61/06-232Э, за умовами якого покупець приймає та оплачує, а продавець постачає продукцію (т. 2 а.с. 161-163).

30.12.2013 року між ТОВ «Електросталь» та ТОВ «АРМАЛІТ» укладена додаткова угода до договору № 61/06-232Э від 04.10.2007 року (т. 2 а.с. 164).

Виконання умов договору підтверджене:

- специфікацією № 32 від 22.03.2016 року;

- податковою накладною від 01.06.2016 року № 57;

- видатковою накладною від 01.06.2016 року № А-00000052;

- вимогою № 502/16 від 21.07.2016 року на отримання товару (т. 2 а.с. 165-173).

27.05.2016 року між ТОВ «Електросталь» та ТОВ «НВК МЕТАЛЛУРГ» укладений договір № Е/16/15-02/23, за умовами якого покупець приймає та оплачує, а продавець постачає товар (т. 2 а.с. 174-176).

Виконання умов договору підтверджене:

- податковою накладною від 03.06.2016 року № 1;

- накладними від 07.06.2016 року № 40; від 27.05.2016 року № 39-1;

- вимогою № 60/510 від 30.06.2016 року на отримання товару (т. 2 а.с. 177-183).

01.04.2014 року між ТОВ «Електросталь» та ТОВ «ВИННЕРС-ТРАНС» укладений договір № 17/14, за умовами якого покупець приймає та оплачує, а продавець виготовляє та постачає товар (т. 2 а.с. 127-129).

Виконання умов договору підтверджене:

- податковою накладною від 28.04.2015 року № 2;

- видатковою накладною від 28.04.2015 року № 8;

- специфікацією № 2 від 01.04.2015 року;

- вимогою № 1120 від 07.05.2015 року на отримання товару (т. 2 а.с. 130-134).

06.06.2014 року між ТОВ «Електросталь» та ТОВ «СХІД РЕСУРС» укладений договір № Е/14/15-02/16, за умовами якого покупець приймає та оплачує, а продавець передає у власність товар (т. 2 а.с. 184-186).

20.12.2014 року між ТОВ «Електросталь» та ТОВ «СХІД РЕСУРС» укладена додаткова угода до договору № Е/14/15-02/16 від 06.06.2014 року (т. 2 а.с. 188).

Виконання умов договору підтверджене:

- специфікацією № 10 від 22.03.2016 року;

- податковими накладними від 29.04.2015 року № 24; від 24.04.2015 року № 20;

- видатковою накладною від 29.04.2015 року № 71;

- товарно-транспортними накладними: від 29.04.2015 року № Р50;

- вимогами на отримання товару: від 30.09.2015 року № 502/43; від 20.05.2015 року № 458; від 26.10.2015 року № 502/49; від 18.06.2015 року № 542; від 05.05.2015 року № 406; від 03.06.2015 року № 584; від 12.05.2015 року № 1143; від 23.06.2015 року № 602; від 24.06.2015 року № 605; від 31.07.2015 року № 249; від 31.07.2015 року № 241; від 31.07.2015 року № 526; від 01.07.2015 року № 570; від 24.07.2015 року № 608; від 28.07.2015 року № 502/32; від 30.06.2015 року № 214; від 27.07.2015 року № 502/31; від 30.06.2015 року № 208; від 30.06.2015 року № 209; від 29.05.2015 року № 184; від 19.06.2015 року № 502/30; від 25.05.2015 року № 475; від 14.05.2015 року № 443; від 25.05.2015 року № 02/26; від 27.05.2015 року № 502/28; від 11.06.2015 року № 530; від 10.06.2015 року № 525; від 02.06.2015 року № 499; від 09.06.2015 року № 518; від 05.06.2015 року № 509; від 05.06.2015 року № 515; від 03.06.2015 року № 506; від 12.05.2015 року № 436; від 12.05.2015 року № 435; від 08.05.2015 року № 434; від 16.03.2015 року № 55; від 14.03.2015 року № 49; від 02.10.2015 року № 727; від 16.12.2015 року № 898; від 19.05.2015 року № 453; від 10.06.2015 року № 528; від 25.05.2015 року № 487; від 19.05.2015 року № 454; від 07.05.2015 року № 423; від 30.09.2015 року № 287; від 30.09.2015 року № 286; від 31.08.2015 року № 271; від 31.07.2015 року № 252; від 31.07.2015 року № 246; від 29.05.2015 року № 183; від 30.06.2015 року № 212; від 29.05.2015 року № 171; від 05.05.2015 року № 408; від 18.05.2015 року № 451; від 18.05.2015 року № 450; від 30.06.2015 року № 231; від 30.06.2015 року № 224; від 30.06.2015 року № 202; від 30.06.2015 року № 205; від 02.06.2015 року № 498; від 29.05.2015 року № 193; від 29.05.2015 року № 190; від 29.05.2015 року № 186; від 25.05.2015 року № 480; від 12.05.2015 року № 440; від 05.05.2015 року № 411; від 05.05.2015 року № 383; від 05.05.2015 року № 394; від 05.05.2015 року № 398 (т. 2 а.с. 187-234).

13.01.2015 року між ТОВ «Електросталь» та ТОВ «НПП АЛКАР» укладений договір № 1301.И, за умовами якого покупець приймає та оплачує, а продавець передає у власність товар (т. 2 а.с. 135-136).

Виконання умов договору підтверджене:

- специфікацією № 3 від 29.04.2015 року;

- податковою накладною від 01.06.2015 року № 3;

- видатковими накладними від 02.06.2015 року № РН-0000135; від 02.06.2015 року № РН-0000138 ;

- товарно-транспортними накладними: від 02.06.2015 року №135; від 02.06.2015 року №138; від 02.06.2015 року №135 (т. 2 а.с. 137-146).

03.11.2014 року між ТОВ «Електросталь» та ТОВ «ГРААС» укладений договір № 0311-14, за умовами якого покупець приймає та оплачує, а продавець постачає товар (т. 3 а.с. 2-4).

18.05.2015 року у між ТОВ «Електросталь» та ТОВ «ГРААС» укладена додаткова угода № 1 до договору № 0311-14 від 03.11.2014 року (т. 3 а.с. 5).

28.12.2015 року у між ТОВ «Електросталь» та ТОВ «ГРААС» укладена додаткова угода № 2 до договору № 0311-14 від 03.11.2014 року (т. 3 а.с. 6).

Виконання умов договорів підтверджене:

- специфікаціями № 14 від 01.05.2016 року; № 15 від 01.06.2016 року;

- податковою накладною від 11.05.2016 року № 1;

- розрахунком від 11.05.2016 року № 1 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 11.05.2016 року № 1;

- податковими накладними від 02.05.2016 року № 1; від 03.05.2016 року № 2; від 08.05.2016 року № 3; від 08.05.2016 року № 4; від 08.05.2016 року № 5; від 10.05.2016 року № 6; від 12.05.2016 року № 7; від 13.05.2016 року № 8; від 14.05.2016 року № 9; від 15.05.2016 року № 10; від 17.05.2016 року № 11; від 19.05.2016 року № 12; від 21.05.2016 року № 13; від 22.05.2016 року № 14; від 25.05.2016 року № 15; від 26.05.2016 року № 16; від 28.05.2016 року № 17; від 01.06.2016 року № 1; від 02.06.2016 року № 2; від 02.06.2016 року № 3; від 02.06.2016 року № 4; від 05.06.2016 року № 5; від 07.06.2016 року № 6; від 09.06.2016 року № 7; від 11.06.2016 року № 8; від 12.06.2016 року № 9; від 14.06.2016 року № 10; від 16.06.2016 року № 11; від 18.06.2016 року № 12; від 19.06.2016 року № 13; від 22.06.2016 року № 14; від 25.06.2016 року № 16; від 26.06.2016 року № 17; від 28.06.2016 року № 18; від 30.06.2016 року № 19;

- видатковими накладними від 02.05.2016 року №РН-0000018; від 03.05.2016 року №РН-0000019; від 08.05.2016 року №РН-0000020; від 08.05.2016 року №РН-0000021; від 08.05.2016 року №РН-0000022; від 10.05.2016 року №РН-0000023; від 12.05.2016 року №РН-0000024; від 13.05.2016 року №РН-0000025; від 14.05.2016 року №РН-0000026; від 15.05.2016 року №РН-0000027; від 17.05.2016 року №РН-0000028; від 19.05.2016 року №РН-32; від 21.05.2016 року №РН-0000029; від 22.05.2016 року №РН-0000030; від 25.05.2016 року №РН-0000031; від 26.05.2016 року №РН-0000033; від 28.05.2016 року №РН-0000034; від 01.06.2016 року №РН-0000035; від 02.06.2016 року №РН-0000036; від 02.06.2016 року №РН-0000037; від 02.06.2016 року №РН-0000038; від 05.06.2016 року №РН-0000039; від 07.06.2016 року №РН-0000040; від 09.06.2016 року №РН-0000041; від 11.06.2016 року №РН-0000042; від 12.06.2016 року №РН-0000043; від 15.06.2016 року №РН-0000044; від 16.06.2016 року №РН-0000045; від 18.06.2016 року №РН-0000046; від 19.06.2016 року №РН-0000047; від 22.06.2016 року №РН-0000048; від 25.06.2016 року №РН-0000050; від 26.06.2016 року №РН-0000051; від 28.06.2016 року №РН-0000052; від 30.06.2016 року №РН-0000053;

- вимогою на отримання товару: від 31.05.2016 року № 2/05/508 (т. 3 а.с. 7-85).

18.08.2010 року між ТОВ «Електросталь» та ТОВ «ПРОФСПЛАВ» укладений договір № Е/10/12-01/82, за умовами якого покупець приймає та оплачує, а продавець постачає товар (т. 3 а.с. 86-88).

29.12.2014 року у між ТОВ «Електросталь» та ТОВ «ПРОФСПЛАВ» укладена додаткова угода № 5 до договору №Е/10/12-01/82 від 18.08.2010 року (т. 3 а.с. 89).

Виконання умов договору підтверджене:

- специфікаціями № 65 від 02.04.2015 року; № 66 від 02.06.2010 року; № 71 від 25.04.2015 року; № 74 від 01.06.2016 року;

- податковими накладними від 15.04.2015 року №1; від 16.04.2015 року №2; від 23.04.2015 року №3; від 24.04.2015 року №4; від 30.04.2015 року №5; від 04.06.2015 року №1; від 17.06.2016 року №2; від 11.05.2016 року №1; від 20.05.2016 року №3; від 23.05.2016 року №4; від 30.05.2016 року №5; від 29.06.2016 року №7;

- розрахунком від 23.06.2016 року №1 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 15.06.2016 року №5;

- видатковими накладними від 15.04.2015 року №РН-0000009; від 16.04.2015 року №РН-0000010; від 23.04.2015 року №РН-0000011; від 24.04.2015 року №РН-0000021; від 30.04.2015 року №РН-0000013; від 04.06.2015 року №РН-0000017; від 17.06.2015 року №РН-0000018; від 11.05.2015 року №РН-0000014; від 20.05.2016 року №РН-0000015; від 23.05.2015 року №РН-0000016; від 30.05.2016 року №РН-0000017; від 15.06.2016 року №РН-0000022; від 13.06.2016 року №РН-0000020; від 10.06.2016 року №РН-0000019; від 14.06.2016 року №РН-0000021; від 29.06.2016 року №РН-0000024

- товарно-транспортними накладними: від 15.04.2015 року; від 16.04.2015 року; від 23.04.2015 року; від 24.04.2015 року; від 30.04.2015 року; від 04.06.2015 року; від 07.06.2015 року;

- вимогами на отримання товару: № 2/04/508 від 30.04.2015 року; № 2/05/508 від 31.05.2015 року; № 2/04/508 від 30.04.2015 року; № 2/05/508 від 31.05.2015 року ; № 5/06/508 від 30.06.2015 року; № 3-06/15 від 30.06.2015 року; № 4/07/508 від 31.07.2015 року ; № 5/05/508 від 31.05.2015 року; № 2/05/508 від 31.05.2015 року; № 2/04/508 від 30.04.2015 року; № 2-511 від 31.05.2016 року; № 4-551 від 31.05.2016 року; № 3-551 від 31.05.2016 року; № 4-551 від 31.05.2016 року; № 6/06/508 від 30.06.2016 року; № 5/06/508 від 30.06.2016 року; № 2-07-2016 від 31.07.2016 року; № 3-07-2016 від 31.07.2016 року; № 5/06/508 від 30.06.2016 року; № 2/07/508 від 31.07.2016 року (т. 3 а.с. 90-182).

Факт оплати товарів по вказаних договорах в безготівковій формі підтверджується довідкою від 29.01.2018 року № 727/04-1-1, виданою ПАТ «АБ «РАДАБАНК» за період квітень-червень 2015 року, травень-червень 2016 року та не є спірним між сторонами (т. 2а.с. 235-240).

Таким чином, матеріали справи свідчать, що наявні договори та усі необхідні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку складені на їх виконання, виписані з додержанням вимог статті 9 Закону № 996-XIV та п. 2.4 Положення № 88, які є належними доказами правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з його контрагентами. Проте, вказані первинні документи безпідставно були проігноровані відповідачем при оцінці податкових наслідків господарських операцій.

Крім того, реальність вищезазначених господарських операцій позивача з його контрагентами підтверджується подальшим використанням придбаних товарів в господарській діяльності позивача та наявністю у позивача відповідної матеріально-технічної бази. На підтвердження зазначених обставин позивачем надані приймально-здавальні акти, картки складського обліку матеріальних цінностей, атестат відповідності підприємства вимогам до спеціалізованого металургійного переробного підприємства від 06.03.2012 року № 34-Н, витяг на нерухоме майно, яке перебуває у власності позивача із переліком споруд (т. 2 а.с. 122-125, 145, 169-173, 181, 219, 233, 234, т. 3 а.с. 85, 109-113, 128-132, 150-151, 175-176, 207-231, т. 4 а.с. 1-31, 33-36, 37-43).

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п.198.6 ст. 198, п. 200.1 ст.200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ним неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які зазначені в податкових накладних по операціям з придбання продукції у ТОВ «ТПК ОСОБА_2», ТОВ «ПРОФСПЛАВ», ТОВ «ВИННЕРС-ТРАНС», ТОВ «СХІД РЕСУРС», ТОВ «НПП АЛКАР», ТОВ «ГРААС», ТОВ «КМ ГРУП», ТОВ «ДОН ОСОБА_3», ТОВ «АРМАЛІТ», ТОВ «НВК МЕТАЛЛУРГ», у зв'язку з тим, що дані операції є безтоварними, спрямовані на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового кредиту.

Однак, суд зазначає, що вказана податкова інформація містить лише дані про результати господарської діяльності кожного контрагента позивача окремо за період, в якому виникли спірні правовідносини. Контролюючим органом не перевірялась і не оцінювалась діяльність ТОВ «ТПК ОСОБА_2», ТОВ «ПРОФСПЛАВ», ТОВ «ВИННЕРС-ТРАНС», ТОВ «СХІД РЕСУРС», ТОВ «НПП АЛКАР», ТОВ «ГРААС», ТОВ «КМ ГРУП», ТОВ «ДОН ОСОБА_3», ТОВ «АРМАЛІТ», ТОВ «НВК МЕТАЛЛУРГ» в періоди, які передували укладенню спірних правочинів, у зв'язку з чим суд вважає, що висновки відповідача про безтоварність укладених позивачем договорів з вищезазначеними контрагентами, щодо яких виник спір, є безпідставними і зроблені в результаті припущень, що виключає можливість покладення їх в основу спірного рішення.

Таким чином, наявними в матеріалах справи документами підтверджено надання позивачем до контролюючого органу податкової звітності з податку на додану вартість та відповідність даних, що містяться в наданій податковій звітності, даним первинного бухгалтерського обліку.

В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що реальність вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТПК ОСОБА_2», ТОВ «ПРОФСПЛАВ», ТОВ «ВИННКРС-ТРАНС», ТОВ «СХІД РЕСУРС», ТОВ «НПП АЛКАР», ТОВ «ГРААС», ТОВ «КМ ГРУПП», ТОВ «ДОН ОСОБА_3», ТОВ «АРМАЛІТ», ТОВ «НВК МЕТАЛЛУРГ» не підтверджено, оскільки у останніх відсутні трудові ресурси, складські приміщення, транспортні засоби та інші матеріали для здійснення господарської діяльності.

Проте чинне законодавство не ставить право платника податків на формування податкового кредиту та складу валових витрат у залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів, знаходження їх за своєю юридичною адресою, тощо. Законодавство України з питань оподаткування не зобов'язує платника податків перевіряти наявність у контрагента основних фондів та трудових ресурсів, а контрагента надавати платнику податків документальне підтвердження наявності у нього адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань.

Суд звертає увагу, що, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат позивача не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Крім того, позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентом, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 року (далі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст. 9 Конституції України. Зокрема, стаття 1 Протоколу до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України" якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Згідно з рішенням Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10 платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з придбанням товарів та робіт у випадку, коли останній має необхідні документальні підтвердження розміру таких витрат і податкового кредиту.

На недопустимість покладення тягаря негативних наслідків від встановлення протиправності дій контрагента платника податків неодноразово вказав Європейський суд з прав людини, зокрема у рішенні від 18.03.2010 року по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії".

Так, в пункті 71 рішення у справі “Булвес” АД проти Болгарії” Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: “... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності”.

Таким чином, Європейський суд з прав людини та чинне законодавство України чітко констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків та наголошує, що добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в діях позивача, як платника податку, не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Відповідно до ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. І відповідачем не доведено правомірності свого рішення.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 31.08.2017 року № НОМЕР_1 податковий орган діяв всупереч вимогам закону.

Оскільки суд дійшов висновку про безпідставність донарахування податкових зобов’язань з податку на додану вартість, відповідно, є безпідставним застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій .

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 195, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 р. у справі № 805/4333/17-а – залишити без змін.

Повний текст складений 18 червня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді І.Д. Компанієць

ОСОБА_4