Постанова № 74757796, 10.05.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3068/18 Справа № 202/7985/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Посунся Н.Є.

Категорія 81

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді: Посунся Н. Є.

суддів – Баранніка О.П., Пономарь З.М.

при секретарі – Гречишниковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 лютого 2018 року по справі за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця Індустріального відділу ДВС м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, –

В С Т А Н О В И В:

Заявниця у скарзі на дії державного виконавця посилається на те, що 15.07.2016 року державним виконавцем Індустріального відділу ДВС м. Дніпра відкрито виконавче провадження та винесено постанову про арешт її автомобілю. Вважає дії виконавця неправомірними, виходячи з того, що між нею та ВАТ КБ «Надра» у 2008році було укладено договір застави її автомобілю «Mercedes-Benz 313», а тому, не дивлячись на судове рішення від 23.06.2016р. про стягнення з неї кредитної заборгованості на користь ПАТ КБ «Приватбанк», позивачка вважає, що КБ «Надра» має переважне право перед іншими банками на задоволення забезпечених заставою вимог. Крім того, державним виконавцем порушено порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника. Просила визнати неправомірними дії виконавця ОСОБА_3 та визнати незаконною постанову від 17.03.2017 року.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 лютого 2018 року в задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовлено. Суд виходив з того, що дії виконавця відповідали вимогам закону.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати вказану ухвалу, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що, звернувши стягнення не на грошові кошти, а на заставний транспортний засіб боржника без відповідного рішення суду, державний виконавець перевищив свої повноваження та порушив ЗУ «Про виконавче провадження». Крім того, звернення стягнення на заставне майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, можливо лише при наявності письмової згоди заставодержателя, - матеріали справи такої письмової згоди не містять.

Апеляційний суд, вивчивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, вважає оскаржувану ухвалу законною, такою, що повинна бути залишена без змін, виходячи з наступного.

15 липня 2016 року державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби ОСОБА_3 на підставі виконавчого листа, виданого Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська, відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу у розмірі 2 024 062,78 грн. та винесено постанову про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно боржника, в тому числі, на автомобіль позивачки «Mercedes-Benz 313».

Судом 1-ї інстанції встановлено, що 21 березня 2008 року між ОСОБА_4 та ВАТ КБ «Надра» було укладено договір застави рухомого майна, предметом якої є спірний автомобіль.

З*ясовуючи обґрунтованість твердження позивачки, що саме ВАТ КБ «Надра» має переважне право перед іншими особами на задоволення забезпечених заставою вимог, районний суд вірно визнав їх необґрунтованими, оскільки, по-перше, вони спростовуються заявою ПАТ КБ «Надра» від 20.11.2017 року, яке, не заперечуючи факту укладення між ним та ОСОБА_2 договору застави, надало згоду на реалізацію заставного майна в ході здійснення спірного виконавчого провадження, по-друге, виконавець при винесенні постанови про накладення арешту на майно боржниці за виконавчим провадженням про стягнення з неї значної суми заборгованості, діяла у відповідності до вимог закону.

Так, згідно ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов’язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

За статтею 56 Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Таким чином, враховуючи викладене, державний виконавець, виносячи Постанову про арешт майна боржника та його розшук – діяла у відповідності до вимог ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження», а тому висновок районного суду щодо правомірності дій державного виконавця відносно виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 на користь Банку кредитної заборгованості є законним та обґрунтованим.

Доводи апелянта в скарзі про те, що, звернувши стягнення не на грошові кошти, а на заставний транспортний засіб боржника без відповідного рішення суду, державний виконавець перевищив свої повноваження та порушив ЗУ «Про виконавче провадження», - є необґрунтованими, з огляду на те, що боржниці було надано самостійний строк для виконання рішення до 22.07.2016 року, однак вона його не виконала. А тому, 23 липня 2016 року державним виконавцем розпочато примусове виконання рішення, а саме: направлено запити до Пенсійного фонду України, ВДАІ, Державної податкової служби України. Згідно відповідей Державної податкової служби та Пенсійного фонду України - інформація стосовно боржниці відсутня. Згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна встановлено, що за ОСОБА_2 нерухоме майно не зареєстровано. Таким чином, виконавцем проводився розшук грошових коштів, нерухомого майна, та встановлена їх відсутність. Згідно відповіді ВДАІ за ОСОБА_2 зареєстрований автомобіль «Mercedes-Benz 313». В зв’язку з цим, державним виконавцем обгрунтовано було винесено постанову про арешт даного майна та оголошення заборони на його відчуження та постанову про розшук майна боржника.

Твердження апелянта про те, що в матеріалах справи відсутня письмова згода заставодержателя на звернення стягнення на заставне майно, оскільки для задоволення вимог стягувачів, які не є застводержателями, вказана дія можлива лише при наявності вказаної письмової згоди, - також є безпідставними, оскільки виконавцем під час примусового виконання рішення направлено запит до ПАТ КБ «Надра» та 21.11.2017 року отримано письмовий дозвіл на реалізацію заставного транспортного засобу.

Інші доводи апелянта перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваної ухвали.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального законів підлягає залишенню без змін, а скарга без задоволення.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 лютого 2018 року – залишити без змін.

Постанова чинна з моменту прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Н.Є. Посунся

Судді: О.П. Бараннік

ОСОБА_5