Постанова № 74757741, 19.06.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 233/5428/17 Номер провадження 22-ц/775/935/2018

Суддя-доповідач ОСОБА_1 Номер провадження 22-ц/775/935/2018

Категорія 27

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2018 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Жданової В.С.

суддів: Азевича В.Б., Корчистої О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» на заочне рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 грудня 2017 року у цивільній справі №233/5428/17 (суддя Мартиненко В.С.) за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2017 року ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_4» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначив, що 29.05.2008 р. між відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний ОСОБА_4» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір №193А/08-М, відповідно до якого останньому надано кредит в розмірі 162149,00 грн. з виплатою 20 % річних за користування кредитом терміном до 28.05.2015 року під заставу транспортного засобу SЕАТ, модель ТОLEDO SUPER, 2008р.в. кузов № VSSZZZ5РZ8Z000441. 12.11.2008 року укладено Додаткову угоду, відповідно до якої за користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 25 % річних. В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель ОСОБА_3 взяла на себе зобов’язання солідарно відповідати перед банком за виконання ОСОБА_2 зобов'язань по кредитному договору. Банк зі своєї сторони виконав договірні зобов'язання за Договором в повному обсязі, а відповідач від виконання зобов'язань ухиляється. Станом на 25.01.2017 року заборгованість за кредитним договором становить 40575,67грн., з яких: заборгованість за кредитом - 22511,00 грн..; відсотки за користування кредитом - 16920,36 грн, штраф(за останній рік) - 1144,31 грн. Просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_4» заборгованість за кредитним договором № 483/2011 від 06.10.2011 року в сумі 40575,67 грн.

Заочним рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 грудня 2017 року позов Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_4» заборгованість за кредитним договором № 193А/08-М від 29.05.2008 року станом на 25 січня 2017 року, яка включає: 22511 грн. 00 коп. - заборгованість за кредитом; 16920 грн. 36 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, а всього 39431 (тридцять дев’ять тисяч чотириста тридцять одну) гривню 36 копійок. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

З даним рішенням не погодився ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким стягнути заборгованість в сумі 40575,67 грн. у солідарному порядку з боржників ОСОБА_2І та ОСОБА_5 Вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду стосовно відмови у стягненні штрафу не відповідають обставинам справи. Позивач також не погоджується із висновком суду щодо відмови у задоволенні вимог до поручителя ОСОБА_3, оскільки відповідно до п. 2.1 Договору поруки, укладеному з ОСОБА_5, вона як поручитель зобов’язується в разі невиконання та/або порушення Боржником своїх зобов’язань перед кредитором погасити заборгованість по кредитному договору у повному обсязі. При укладанні договору поруки відповідач ОСОБА_5 ознайомлена положеннями п. 1.4. договору поруки, погодилась з таким договором і не висловила заперечень. Таким чином, відповідач підтвердила власне волевиявлення щодо умов договору поруки та солідарне погашення заборгованості. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами, тому ОСОБА_5 повинна нести солідарну відповідальність з боржником ОСОБА_2

Відповідно до ч.1, 3 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою, в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що предметом апеляційного оскарження є рішення суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 29.05.2008 р. між відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний ОСОБА_4» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір №193А/08-М, відповідно до розділу 1 якого банк надає позичальнику грошові кошти у сумі 126 149 гривень 00 копійок в порядку і на умовах, визначених кредитним договором, на придбання автотранспортного засобу марка SЕАТ, модель Toledo superwagen, № кузова VSSZZZ5РZ8Z000441, 2008 року випуску, вартістю 126 149,00 грн. Кредитні кошти надаються строком по 28 травня 2015 р. За користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 20% річних. У забезпечення зобов'язань за кредитним договором29.05.2008 року між ВАТ «Всеукраїнський ОСОБА_4 банк», поручителем ОСОБА_3 та боржником ОСОБА_2 укладеного кредитний договір, відповідно до якого поручитель ОСОБА_3 відповідає перед кредитором за виконання ОСОБА_2 зобов’язань за кредитним договором №193/Б/08-М від 29.05.2008 року у повному обсязі. 20.06.2008 року між банком та позичальником було укладено додатковий договір, відповідно до п. 1.1. якого сторонами було погоджено, що за неналежне виконання позичальником грошових зобов'язань з погашення кредитної заборгованості, якщо прострочення виконання таких зобов'язань сталося більше ніж на 7 календарних днів віддати, визначеної графіком як дата сплати чергового платежу, позичальник сплачує банку штраф у розмірі, визначеному умовами цього договору. Додатковою угодою від 12.11.2008 року сторони домовилися викласти пункт 1.3 договору від 29.05.2008 р. в наступній редакції: «за користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 25 процентів річних».

В порушення умов кредитного договору, ст.ст.509,526,1054 ЦК України відповідач кредитні зобов'язання за Договором не виконав, у зв'язку з чим станом на 25.01.2017 року позивачем нарахована заборгованість в розмірі 40575,67грн., з яких: заборгованість за кредитом - 22511,00 грн.; відсотки за користування кредитом - 16920,36 грн.; штраф - 1144,31 грн.

Відмовляючи в частині вимог заборгованості за штрафом, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не враховані положення Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року, яким визначено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами громадянам, які зареєстровані та постійно проживають або пересилились у період з 14.04.2014 р. з населених пунктів, визначених затвердженим переліком Кабінету міністрів .

Відмовляючи в частині пред’явлення позовних вимог до Поручителя ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що строк пред’явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно умов договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватись з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Припинення договору поруки з відповідачем не встановлено, останнє повернення боргу щомісячними частинами повинно відбутися 28.05.2015 р., а позов до поручителя поданий 06.11.2017 року зі спливом шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобов’язання, що відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України є підставою для відмови в позові.

Такий висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та вимогам діючого цивільного законодавства.

Висновок суду першої інстанції в частині відмови у стягненні штрафу 1144,34 грн. перебуває у відповідності до ст. Закону України від 02.09.2014 р. №1669-У11, якою визначено, що при вирішенні спорів щодо стягнення заборгованості за кредитом, процентів та пені, нарахованої за порушення виконання грошового зобов’язання, на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та /або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітні 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам – підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Встановлено і не оспорюється позивачем, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований та проживає у м. Макіївка, яке відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція» внесено до цього переліку. Вказані обставини враховані судом, що є підставою для відмови в позові в частині стягнення штрафу. Доводи апеляційної скарги таких висновків суду першої інстанції не спростовують.

Також є безпідставними доводи апеляційної скарги щодо відмови в позові про стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_3, оскільки вони не ґрунтуються на нормах матеріального закону, якими врегульований даний спір.

Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

За положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Отже, порука – це строкове зобов’язання, і незалежно від того, встановлено договором чи законом строк її дії, його сплив припиняє суб’єктивне право кредитора.

Строк, передбачений нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), тобто його закінчення є підставою для припинення поруки. У разі пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати.

Отже, вимогу до поручителя про виконання ним зобов’язання за договором поруки слід пред’явити в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов’язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов’язання (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту одноразовим платежем).

Сплив строку, передбаченого нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, зумовлює припинення зобов’язань поручителя, а отже, і відмову кредиторові в позові в разі звернення до суду.

Саме такий правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі у справі № 6-1009цс173 від 14.06.2017 Р. у справі № 6-623цс17 від 06.09.2017 р., у справі № 6-1455цс17 від 13.-09.2017 р.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що останній платіж боржником був здійснений 11.03.2014 року ( а.с. 6), строк дії кредитного договору визначений сторонами по 28.05.2015 року і останній платіж повинен бути здійснений боржником 10.05. 2015 року, що передбачено умовами кредитного договору (а.с.7) та графіком погашення кредиту, який є невід’ємною частиною кредитного договору ( а.с.12).

За таких підстав висновок суду першої інстанції про відмову у стягненні заборгованості за кредитним договором з поручителя ОСОБА_3 через припинення договору поруки є обґрунтованим.

Усі доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції і правильно визнані необґрунтованими. Вони не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи зазначене, апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» залишити без задоволення.

Заочне рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Верховного Суду.

Судді: