Постанова № 74757662, 19.06.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 червня 2018 рокусправа № 804/274/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Малиш Н.І.

судді: Баранник Н.П. Чередниченко В.Є.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року (суддя 1-ї інстанції Рябчук О.С., дата ухвалення 04.12.2017р., місце ухвалення м. Дніпро) справі № 804/274/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

13 січня 2016р. Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми “Ф” від 17.02.2014 р. № НОМЕР_1 на суму 157 283,19 грн. та форми “Ф” від 24.06.2014 р. № 3282771 на суму 78902,87 грн. та податкової вимоги від 25.06.2014 р. № 1588-25 на суму 157 283,19 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з рішеннями відповідача щодо нарахування суми земельного податку з розрахунку більше ніж 1% від нормативно грошової оцінки.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017р. позов задоволено.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована зокрема тим, що податок на земельну ділянку розраховано у відповідності до норм чинного законодавства з урахуванням нормативно грошової оцінки та призначенням земельної ділянки.

Справа розглянута з урахуванням ч. 2 ст. 313 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що 23.09.2009р. позивачем оформлено право власності на будівлі та споруди за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул.. Героїв Сталінграду, буд. 29г. (а.с. 12 Т1).

17.02.2014 р. Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким ОСОБА_1 донараховано податкове зобов’язання з земельного податку з фізичних осіб на суму 157 283,19 грн.

Також податковим органом було сформовано податкову вимогу від 25.06.2014 р. № 1588-25 на суму 157 282,33 грн.

24.06.2014 р. Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення № 3282771, яким ОСОБА_1 донараховано податкове зобов’язання з земельного податку з фізичних осіб на суму 78 902,87 грн.

Позивач не погодившись з рішеннями відповідача, зокрема щодо нарахування земельного податку більше ніж 1% від нормативно грошової оцінки, звернувся до суду з відповідним позовом.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку, що оскільки податковим органом при донарахуванні земельного податку було використано дані Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку територій, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна № 4120 від 10.06.2011р., строк дії якої сплинув, а тому останній не довів дотримання при донарахуванні податку позивачу положень ст.ст. 271, 286, 289 Податкового кодексу України.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.09.2009р. позивачем оформлено право власності на будівлі та споруди за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул.. Героїв Сталінграду, буд. 29г. (а.с. 12 Т1).

17.02.2014 р. Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким ОСОБА_1 донараховано податкове зобов’язання з земельного податку з фізичних осіб на суму 157 283,19 грн.

Також податковим органом було сформовано податкову вимогу від 25.06.2014 р. № 1588-25 на суму 157 282,33 грн.

24.06.2014р. Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення № 3282771, яким ОСОБА_1 донараховано податкове зобов’язання з земельного податку з фізичних осіб на суму 78 902,87 грн.

Також в матерілах справи наявні судові рішення про стягнення з позивача податкового боргу визначеному за оскарженими податковими повідомленнями-рішеннями.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку (плати за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), та землекористувачі.

Відповідно до пункту 286.6 статті 286 ПК України на земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:

1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

Відповідно до абзацу 1 пункту 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статті 58 цього Кодексу.

Стаття 270 ПК України закріплює, що об'єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Положеннями підпунктів 271.1.1, 271.1.2 пункту 271.1 статті 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

У відповідності до положень пункту 287.6 статті 287 ПК України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Згідно з пунктом 287.8 статті 287 ПК України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

У підпункті 14.1.72 п. 14.1 статті 14 ПК України закріплено, що земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу).

Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (підпункт 14.1.73. пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

З огляду на викладені норми права, позивач - власник будівлі та споруди є платником земельного податку.

Позивач не спростовує обов’язку сплати земельного податку проте зазначає незгоду щодо нарахування земельного податку більше ніж 1% від нормативно грошової оцінки, оскільки раніше сплачував саме з такого розрахунку.

Відповідно до п. 286.1. ст. 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Положеннями підпунктів 271.1.1, 271.1.2 пункту 271.1 статті 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до п. 276.2. ст. 276 ПК України, податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, справляється у п'ятикратному розмірі податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу.

Так оскаржені рішення відповідачем прийняті з урахуванням даних Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку територій, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна № 4120 від 10.06.2011р., а також інформація Дніпропетровської міської ради № 2/11-280 від 25.06.2014р.

Згідно зазначеної інформації Дніпропетровської міської ради № 2/11-280 від 25.06.2014р., рішенням Дніпропетровської міської ради від 21.03.2007р. №184/11 за адресою вул.. героїв Сталінграду, 29-г (кадастрові номери 1210100000:02:277:0020 та 1210100000:02:277:0021) було віднесено за основним цільовим призначенням до категорії земель – землі рекреаційного призначення (а.с. 131 Т1).

Отже земельні ділянки на якій знаходяться об’єкти нерухомості, власником яких є позивач віднесені за основним цільовим призначенням до категорії земель – землі рекреаційного призначення у зв’язки з чим відповідачем розрахунок земельного податку розраховано у відповідності до п. 276.2. ст. 276 ПК України.

Для нарахування земельного податку позивачу податковим органом використано дані Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку територій, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна № 4120 від 10.06.2011р. (а.с. 11).

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку про донарахування земельного податку відповідачем за даними довідки строк дії якої сплинув.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками, оскільки згідно Приміткам вказаної довідки, а саме п. 3, довідка втрачає чинність у разі змін у діючому законодавстві, прийняття міською радою рішень щодо змін в грошовій оцінці земель міста.

Доказів змін в грошовій оцінці земель міста матеріали справи не містять та такі не подані сторонами. Крім того, позивач не наводить у позві незгоду щодо показників визначених у вказаній довідці.

Таким чином докази змін в грошовій оцінці земельної ділянки на якій розташовані об’єкти нерухомості, власником якого є позивач, відсутні, а отже на думку колегії суддів, підстави вважати, що дані зазначені в такій довідці є такими, що не відповідають дійсності відсутні.

Таким чином, прийняті податковим органом спірні в даній справі податкові повідомлення-рішення та вимога є законними та скасуванню не підлягають.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про помилковість рішення суду першої інстанції та необхідність скасування постанови із прийняттям нової про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 139, 313, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року у справі № 804/274/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – скасувати та прийняти нову постанову.

У задоволенні позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції в строк, передбачений ст. 329 КАС України.

Повний текст постанови складено 19 червня 2018року.

Головуючий суддя: Н.І. Малиш

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: В.Є. Чередниченко