Ухвала суду № 74757109, 18.06.2018, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"18" червня 2018 р. Справа № 918/1164/15

Суддя (суддя-доповідач у справі) Рівненського апеляційного господарського суду ОСОБА_1, перевіривши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на рішення господарського суду Рівненської області, ухваленого 07.05.18р., колегією суддів у складі: головуючого судді Церковної Н.Ф., судді Марача В.В., судді Політики Н.А. о 12:55 год., у м. Рівному, повний текст складено 14.05.2018 року у справі №918/1164/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

до Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, – Приватне акціонерне товариство "Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ"

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 07.05.2018 року у справі №918/1164/15 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" 45 902 961 долар США 23 центи, з яких: 44 663 849 доларів США 56 центів (гривневий еквівалент станом на 25 серпня 2015 року становить 986 872 053 грн. 16 коп.) – прострочена заборгованість за кредитом, та прострочених процентів за користування кредитом в сумі 1 239 111 доларів США 67 центів (гривневий еквівалент станом на 25 серпня 2015 року становить 27 378 846 грн. 43 коп.), а також 182 700 грн. 00 коп. судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 07.05.2018 року у справі №918/1164/15 і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суддя дійшов висновку, що подана апелянтом апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу (ГПК) України з огляду на таке.

Загальні вимоги, яким має відповідати апеляційна скарга встановлені ст.258 ГПК України, відповідно до п.2 ч.3 якої, зокрема, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Згідно з ч.2 ст.123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Розмір судового збору, що підлягає сплаті при поданні апеляційної скарги до господарського суду визначено Законом України "Про судовий збір" з урахуванням змін до вказаного Закону, які набрали чинності з 15.12.2017 р.

Частина 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачає, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За нормами п.п.4 п.2 ч.2 ст.4 Закону судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Із матеріалів справи убачається, що позовну заяву до господарського суду Рівненської області позивачем було подано 06.10.2015 року.

Чинна редакція Закону України "Про судовий збір" на момент звернення із позовом передбачала, що судовий збір за подання позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Ст. 8 Закону України "Про державний бюджет на 2015 рік" установлено у 2015 році мінімальну заробітну плату станом на 1 січня - 1218 гривень.

Таким чином судовий збір за подачу апеляційної скарги на рішення господарського суду Рівненської області від 07.05.2018 року становить 274050,00 грн. (182700грн.х150%).

Разом з тим, до апеляційної скарги Приватним акціонерним товариством "Рівнеазот" не додано доказів сплати судового збору, при цьому заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що судовий збір у справі становить 274050,00 грн., а ПрАТ "Рівнеазот" є бюджетоутворюючим підприємством, яке на сьогоднішній день перебуває в складному становищі, оскільки постановою головного державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Рівненській області від 03.05.2018 року при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №55154344 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх рахунках у межах суми 10014353,83 грн., а тому підприємство позбавлене можливості здійснювати будь - які операції по рахунках. За наведеного з посиланням на рішення Європейського суду з прав людини, ст. 8 Закону України "Про судовий збір", п.1 ст. 6 Конвенції, просить відстрочити сплату судового збору на строк не довше ніж до ухвалення рішення по справі.

Суд, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на наступне.

Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, відсутність коштів, необхідних для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для відстрочення сплати судового збору.

За приписами статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" (в редакції після 15.12.2017, яка діяла на момент подачі клопотання про відстрочення сплати судового збору) передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

При цьому слід зазначити, що за приписами норм вказаної статті відстрочення або розстрочення сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду, з огляду на що відповідна заява сторони розглядається виходячи із визначених стороною обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент подання апеляційної скарги та підтвердження цих обставин належними доказами.

При вирішенні питання про відстрочення сплати судового збору при зверненні до суду за захистом свого права потрібно з'ясувати, чи призводить вимога сплати судового збору за конкретних обставин справи до обмеження заявника на доступ до суду.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 р. у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 р. у справі "ОСОБА_2 проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Зокрема, такими обмеженнями є сплата судового збору при зверненні особи до суду.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 р. зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що звертаючись до суду апеляційної інстанції із клопотанням про арешт рахунків, скаржником не наведено та не надано доказів на підтвердження того, що його матеріальне становище зміниться протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду апеляційної скарги та скаржник зможе сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі.

Колегія суддів зазначає, що заявником апеляційної скарги є юридична особа - суб'єкт господарювання, який здійснює господарську (підприємницьку) діяльність на власний ризик з метою одержання прибутку. Обставина, пов'язана з відсутністю коштів підприємства не може вважатися підставою для звільнення від сплати судового збору.

Також, колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що він може сплатити судовий збір готівкою, а також шляхом залучення додаткових коштів, як надання йому кредиту або отриманням позики.

З огляду на відсутність умов, визначених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", суд апеляційної інстанції не вбачає правових підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Таким чином, в порушення вищезазначених вимог Закону, скаржником не надано доказів на підтвердження сплати і зарахування до Державного бюджету судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір".

Частиною 2 статті 260 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, підлягає залишенню без руху.

З врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржником не виконано вимоги п.2 частини 3 статті 258 ГПК України, що відповідно до вимог статті 260 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

Відповідно до ч.2 ст.174 ГПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Отже, скаржнику необхідно сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги на рішення господарського суду Рівненської області від 07.05.2018 року у розмірі 274050,00 грн.

Керуючись статтями 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити в задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" про відстрочення сплати судового збору.

2. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" на рішення господарського суду Рівненської області від 07.05.2018 року - залишити без руху.

3. Зобов'язати скаржника - Приватне акціонерне товариство "Рівнеазот" протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки та подати до суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення господарського суду Рівненської області від 07.05.2018 року у розмірі 274050,00 грн.

4. Роз'яснити апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню

Суддя Миханюк М.В.

віддрук прим.:

1. ПАТ"Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", 01001, м. Київ, пров. Шевченка,12

2. ПрАТ "Рівнеазот" , 33017, м. Рівне - 17

3. представник ПрАТ "Рівнеазот" ОСОБА_3, 33024, м. Рівне, вул. Соборна, буд. 448/4

4. ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ" , 93403, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова,5