Постанова № 74756993, 14.06.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2018 р. Справа № 917/1934/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя Лакіза В.В.;

за участі секретаря судового засідання Курченко В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх.№678 П/2) фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Полтавської області від 27.02.2018 у справі №917/1934/17

за позовом Першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури в інтересах держави

до 1) Регіонального відділення Фонду державного майна по Полтавській області, м. Полтава,

2) фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Полтава,

3) фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Полтава,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державний навчальний заклад "Електрорадіотехнічний ліцей м.Полтави", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерство освіти і науки України,

про визнання недійсним договору оренди, зобов’язання звільнити нежитлове приміщення та повернути його у розпорядження держави, -

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою, в якій просив: 1) визнати недійсним договір оренди №626/6-Н від 07.07.2006 нежитлового приміщення, площею 47,4 м2, яке розташоване за адресою: м.Полтава, вул.Європейська, 9; 2) зобов’язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 звільнити нежитлове приміщення, площею 47,4 м2, вартістю 455500,00 грн, та повернути його у розпорядження держави.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 27.02.2018 у справі №917/1934/17 (суддя Іванко Л.А.) позов задоволено повністю. Визнано недійсним укладений 07.07.2006 між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Полтавській області та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 договір оренди №626/6-Н нежитлового приміщення, площею 47,4 кв.м, яке розташоване за адресою: м.Полтава, вул.Європейська, 9. Зобов'язано фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 повернути Регіональному відділенню Фонду Державного майна України по Полтавській області нежитлове приміщення, площею 47,4 кв.м, яке розташоване за адресою: м.Полтава, вул. Європейська, 9, шляхом підписання акту прийому-передачі. Стягнуто з Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Полтавській області на користь прокуратури Полтавської області 1066,67 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь прокуратури Полтавської області 1066,67 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь прокуратури Полтавської області 1066,67 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що позов пред’явлено прокурором у межах процесуальних повноважень. Заперечення першого відповідача з тих підстав, що об'єкт оренди по спірному договору не входить до переліку тих об'єктів, які не можуть бути передані в оренду, та передача спірного майна була погоджена з Міністерством освіти і науки України, місцевим господарським судом відхилені. Укладений між Регіональним відділом Фонду Державного майна України по Полтавській області та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 договір оренди №626/06-Н від 07.07.2006 нежитлового приміщення за адресою: м.Полтава, вул.Європейська, 9, суперечить вимогам частини 5 ст.63 Закону України "Про освіту", оскільки вказаною нормою передбачено, що об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням, тобто встановлено законодавчу заборону використання його з іншою метою, а тому позов прокурора про визнання недійсним договору оренди підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_2 передав спірне приміщення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, який на даний час ним користується. Спірний договір оренди, укладений між ФОП ОСОБА_2 та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області суперечить вимогам Закону України “Про освіту”, оскільки використовується всупереч освітніх послуг з прямою забороною передавати нежитлове приміщення у суборенду, адже зазначене приміщення використовується іншою фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, без відома Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області. З посиланням на ст.236 Цивільного кодексу України суд першої інстанції зазначив, якщо за недійсним правочином права та обов’язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх в майбутньому припиняється. Суд першої інстанції визнав обґрунтованими та задовольнив вимоги прокурора про зобов'язання звільнити орендоване приміщення та передати вказане приміщення Регіональному відділенню Фонду державного майна по Полтавській області.

ОСОБА_1 з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм чинного законодавства, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 27.02.2018 у справі №917/1934/17 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог повністю відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення розгляду справи по суті. Апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що другим відповідачем було передано в оренду приміщення ФОП ОСОБА_1, який на даний час ним користується, що підтверджується листом Управління адміністративних послуг Полтавської міської ради від 13.10.2017 за №01-14-01-11/733, погодженням №100 на встановлення режиму роботи об’єкту торгівлі, ресторанного господарства та сфери послуг у м.Полтаві, виданого управлінням розвитку підприємницької діяльності виконкому Полтавської міської ради, дозвіл на роздрібну торгівлю непродовольчими товарами по вул.Європейській,9 у м.Полтаві та дозволом №53-00232/1, виданим Українським державним центром радіочастот. Як стверджує заявник апеляційної скарги, на час передачі спірних приміщень у оренду вини були вільними, в учбовому процесі не використовувалися, як не використовувалися і протягом усього строку оренди. На законодавчому рівні дозволяється передання в оренду будівлі, споруди, окремих тимчасово вільних приміщень і площ та нерухомого майна, яке не може бути використане за своїм цільовим призначенням у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Полтавської області від 27.02.2018 у справі №917/1934/17 залишено без руху. Встановлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.05.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1П, на рішення господарського суду Полтавської області від 27.02.2018 у справі №917/1934/17. Повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги на 29.05.2018 о 15:00 год. Встановлено учасникам справи п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання учасникам справи. Витребувано у учасників справи оригінали документів для огляду у судовому засіданні, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і мають значення для справи; витяги з Єдиного держреєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду апеляційної скарги.

25.05.2018 від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області до суду надійшов відзив (вх.№3951) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що договір оренди сторонами укладено з дотриманням порядку укладення договорів оренди та вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна», узгоджено усі істотні умови договору, і на момент укладення правочину прямої законодавчої заборони передавати в оренду приміщення, які не використовуються у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, не існувало, у зв’язку з чим відсутні правові підстави для визнання такого договору оренди державного майна недійсним. Передання в оренду вільного приміщення у навчальному закладі, яке не використовується в освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, використання якого не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі, не становить порушення приписів законодавства про освіту та такі дії дозволені вищим органом державної виконавчої влади – Міністерством освіти та науки України, а тому спірний договір оренди не можна визнати незаконним. Крім того, Фонд зазначає, що Міністерство освіти і науки України як власник об’єктів державного майна (приміщень навчальних закладів) надає позитивні висновки щодо надання майна в оренду з метою додаткових надходжень коштів для забезпечення експлуатації будівель, котельного господарства, інженерних мереж та підвищення ефективності використання матеріально-технічної бази в навчальних закладах, враховуючи нормативно-правові та законодавчі акти. Протягом довготривалого періоду оренди орендарем добросовісно виконувалися обов’язки щодо сплати орендної плати у повному обсязі, що складає більше 5000 грн надходжень щомісяця до Державного бюджету України, а тому визнання спірного договору оренди недійсним призведе до зменшення бюджетних коштів. Щодо використання спірного приміщення ФОП ОСОБА_3 у порядку суборенди зазначає, що на адресу регіонального відділення як орендодавця державного майна, не надходили звернення щодо погодження передачі у суборенду спірного приміщення та відповідно не погоджувалися ні проект договору суборенди, ні розрахунок плати за суборенду. Просить суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

До відзиву надав копію листа Міністерства освіти та науки України щодо оренди майна закладів освіти від 10.01.2018.

25.05.2018 від Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області до суду надійшов відзив (вх.№3952) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що посилання ФОП ОСОБА_1 на норми частин 1, 2 Закону України «Про вищу освіту», які не розповсюджуються на професійно-технічну освіту та на частину 2 пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 за №796 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності», який підлягає застосуванню з урахуванням приписів ст.63 Закону, який має вищу юридичну силу, не відповідає вимогам законодавства. На думку прокурора, ФОП ОСОБА_1 фактично визнав, що користується спірним приміщенням, тобто є суборендарем. Положеннями чинного законодавства України, яке регулює орендні відносини державного та комунального майна, встановлено заборону на передання в оренду приміщень закладів освіти для використання їх не за призначенням, а у даному випадку приміщення передано в орендне користування не для використання у навчально-виховному процесі, та використовується іншою фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 без будь-яких правових підстав, то договір оренди №626/06-Н від 07.07.2006 не відповідає вимогам частини 5 ст.63 Закону України «Про освіту», що згідно з частиною 1 ст.203 та частини 1 ст.215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним та повернення орендодавцю нежилого приміщення шляхом підписання акту приймання-передачі. Просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції – залишити без змін.

29.05.2018 від ФОП ОСОБА_2 до суду надійшов відзив (вх.№4040) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що орендар продовжує використовувати займане приміщення на підставі укладеної 25.04.2017 додаткової угоди №11 до договору оренди №626/06-н нежитлового приміщення, якою пункт 1.6 договору викладено у редакції: «Майно передається в оренду з метою розміщення торгівельного об’єкту з продажу непродовольчих товарів», а у пункті 8.1. визначено строк дії договору оренди – 2 роки 11 місяців, тобто до 07.01.2020. Перший відповідач зазначає, що на законодавчому рівні дозволяється передання в оренду будівлі, споруди, окремих тимчасово вільних приміщень і площ та нерухомого майна, яке не може бути використане за своїм цільовим призначенням у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі. Просить суд задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

29.05.2018 від Державного навчального закладу «Електротехнічний ліцей м.Полтави» до суду надійшли письмові пояснення (вх.№4039), в яких зазначає, що на законодавчому рівні дозволяється передання в оренду будівлі, споруди, окремих тимчасово вільних приміщень і площ та нерухомого майна, яке не може бути використане за своїм цільовим призначенням у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі. Вважає, що апеляційна скарга може бути задоволена, рішення суду першої інстанції скасовано, у позові відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи на 14.06.2018 о 15:00 год. Виконано вимоги ували Харківського апеляційного господарського суду від 14.05.2018.

06.06.2018 від Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області до суду надійшла відповідь (вх.№4328) на відзив ФДМУ по Полтавській області на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2018 у зв’язку з відпусткою судді Тарасової І.В. для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Пуль О.А., судді Білоусової Я.О., судді Лакізи В.В.

13.06.2018 від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області до суду факсограмою надійшло клопотання (вх.№4490), в якому просить суд відкласти розгляд справи у зв’язку з неможливістю забезпечити явку представника Фонду у дане судове засідання, оскільки працівник юридичної служби, який є відповідальним у даній судовій справі, є задіяним в якості позивача і іншій судовій справі, слухання якої призначено на 14.06.2018 у господарському суді Полтавської області.

Розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає його необґрунтованим та відмовляє у його задоволенні, з огляду на таке.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ст.216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього кодексу.

У випадку нез'явлення у засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника.

Неможливість забезпечення представництва Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області своїх інтересів у апеляційному господарському суді 14.06.2018 не може бути належною підставою для відкладення розгляду справи, враховуючи, що учасники справи, у тому числі і заявник, заздалегідь повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи (а.с.108-117, том 2) та надали відзиви на апеляційну скаргу (а.с.152-164, 165-177, 179-181,186-190). Перший відповідач не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Колегія суддів зазначає, що підставою для відкладення є не відсутність представника сторони, а саме, неможливість вирішити спір у судовому засіданні, тобто відкладення справи є правом, а не обов’язком суду.

Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у справі №907/425/16 від 24.01.2018, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Окрім того, заявником не надано належних доказів в обґрунтування заявленого клопотання про відкладення розгляду справи.

Застосовуючи відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v.Spain).

З урахуванням викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення клопотання першого відповідача про відкладення розгляду справи.

У ході апеляційного розгляду даної справи Харківським апеляційним господарським судом у відповідності до пункту 4 частини 5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 ст.273 Господарського процесуального кодексу України.

У судове засідання заявник апеляційної скарги не з’явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.05.2018, якою розгляд справи відкладався з метою забезпечення права апелянта на правову допомогу, передбаченого Конституцією України, копію ухвали отримав 04.06.2018 (а.с.109, том 2).

Прокурор у судовому засіданні 14.06.2018 проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, вважає її безпідставною та необґрунтованою. Просить суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено таке.

Статтею 1311 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст.23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 визначено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує у позовній заяві у чому полягає порушення інтересів держави, чи у чому існує загроза інтересам держави. Тобто прокуратура набула права визначати наявність інтересів держави в конкретних спірних відносинах, які підлягають захисту та вирішенню у судовому порядку.

Порушення інтересів держави у даному випадку прокурор убачає у тому, що частиною 2 ст.18 Закону України "Про освіту" визначено, що навчальні заклади, які засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу. Даний позов заявлено прокурором з метою захисту інтересів держави, оскільки передачу в оренду приміщень у навчальному закладі не за призначенням забороняється Законом України “Про освіту” та призводить до порушення економічних інтересів держави, які захищає і гарантує держава, а також відсутністю державного органу, який міг би представляти ці інтереси у суді.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з позицією суду першої інстанції щодо звернення прокурора з даним позовом у межах процесуальних повноважень.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та відзивах на неї доводи та вимоги, заслухавши пояснення прокурора, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.

07.07.2006 між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Полтавській області (орендодавцем) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (орендарем) укладено договір оренди №626/06-Н, відповідно до пункту 1.3 якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нежитлове приміщення, площею 47,4 кв.м, за адресою: м.Полтава, вул.Європейська,9, під торгівлю продовольчими товарами, яке знаходиться на балансі ДНЗ "Електрорадіотехнічний ліцей" м.Полтави.

Згідно з пунктом 2.5 договору суборенда за цим договором допускається за згодою орендодавця. Договір суборенди, укладений без його письмової згоди є дійсним лише у разі подальшого схвалення орендодавцем.

Пунктом 8.1 договору його строк встановлено з 07.07.2006 по 07.06.2007, а пунктом 8.5 договору надано право за відсутності заяви однієї з сторін про припинення або змін до цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця на його автоматичне провадження на той самий термін, який було передбачено цим договором.

Передача у користування нежитлового приміщення від Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Полтавській області фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 підтверджується актом приймання-передачі від 07.07.2006, підписаного сторонами договору (а.с.30, том 1).

31.01.2007 між орендодавцем та орендарем укладено додаткову угоду №1 до договору оренди, якою сторони змінили розмір орендної плати. Всі інші умови договору сторони залишили без змін (а.с.34, т ом 1).

26.06.2007 сторони уклали додаткову угоду №2 до договору оренди №626/06-Н від 07.07.2006, виклавши у новій редакції наступні пункти договору оренди: зокрема, у пункті 1.4 визначили, що вартість об’єкта оренди визначена згідно з експертною оцінкою станом на 31.05.2007 і становить відповідно 162000 грн. та змінили розмір орендної плати (а.с.36, том 1).

01.05.2007 додатковою угодою №3 сторони доповнили пункт 8.1 розділу 8 «Строк чинності, умови зміни та припинення договору», зокрема, продовжили строк дії договору до 07.05.2008 (а.с.40, том 1).

Додатковою угодою №4 від 03.06.2008 до договору оренди сторони внесли зміни щодо вартості об’єкта оренди, орендної плати, та строку дії договору оренди, який продовжили до 07.04.2011 (а.с.41, том 1).

05.06.2009 між орендодавцем та орендарем укладено додаткову угоду №5 до договору оренди, в якій сторони домовились про новий розмір орендної плати (а.с.44, том 1).

Додатковою угодою №6 від 06.02.2010 до договору оренди сторони встановили новий розмір орендної плати (а.с.46, том 1).

Додатковою угодою №7 від 01.04.2011 до договору оренди сторони продовжили строк дії договору до 07.03.2014 (а.с.48, том 1).

05.05.2011 між орендодавцем та орендарем укладено Додаткову угоду №8 до договору оренди, якою внесено зміни до розділу “Порядок передачі та повернення об'єкта оренди”, де пунктом 2.5 договору визначено, що приватизація та передача орендованого майна в суборенду за даним договором заборонена. Пункт 4.1.5 договору виключено. Внесено зміни у абзаци 3, 5 пункту 10.1 розділу 10 «Розірвання договору» (а.с.49, том 1).

Додатковою угодою №9 від 25.04.2012 до договору оренди сторони виклали пункти 3.1, 3.3, 3.7, 3.10 розділу «Орендна плата» та пункти 4.2.6, 4.3.8, 4.3.9, розділу 4 «Права та обов’язки сторін» договору у новій редакції (а.с.50-51, том 1).

15.04.2014 між орендодавцем та орендарем укладено додаткову угоду №10 до договору оренди, у якій сторони виклали пункти 1.4, 1.5 розділу 1 «Предмет договору» у новій редакції, домовились про новий розмір орендної плати (пункти 3.2, 3.6, 3.7, 3.9.1, 3.10 Розділу 3 «Орендна плата»), пункти 4.3.1, 4.3.7 Розділу «Права та обов’язки сторін» виклали у новій редакції, пункт 4.3.8, 4.3.16 Розділу 4 «Права та обов’язки сторін» договору вилучили, пункт 6.1 Розділу «Страхування об’єкта оренди» та пункт 7.4 Розділу «Відповідальність сторін» виклали у новій редакції та продовжили строк дії договору до 07.02.2017 (пункт 8.1 Розділу 8 «Строк дії та умови зміни договору» (а.с.52-54, том 1).

Додатковою угодою №11 від 25.04.2017 до договору оренди сторони виклали у новій редакції договір оренди №626/06-н від 07.07.2006, зокрема, у пункті 1.2 зазначили, що об’єкт оренди знаходиться за адресою: м.Полтава, вул.Європейська, 9, вартість об’єкта оренди визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.01.2017 і становить відповідно 455500,00 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення торгівельного об'єкту з продажу непродовольчих товарів (пункт 1.6 договору). Передача в суборенду та приватизація орендованого майна забороняється (пункт 2.5 договору), а пунктом 8.1 визначили строк дії договору оренди - 2 роки 11 місяців, тобто до 07.01.2020 (а.с.58-62, том 1).

Прийом-передачу в орендне користування нежитлового приміщення по вул.Європейська, 9, від орендодавця до орендаря зафіксовано Змінами до акту приймання-передачі до договору оренди №626/06-н від 25.04.2017 (а.с.63, том 1).

Прокурор, звертаючись з позовом про визнання договору оренди недійсним, обґрунтовує його тим, що спірний договір суперечить вимогам Закону України "Про освіту", оскільки об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням, тобто встановлено законодавчу заборону використання його з іншою метою.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод.

Виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (частина 2 ст.11 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Зокрема, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п"ятою та щостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1-3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 1 ст.63 Закону України "Про освіту" (від 23.05.1999 № 1060 у редакції, що діяла на момент укладення спірного договору оренди) матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Згідно з частиною 1 ст.61 Закону України «Про освіту» фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.

Частиною 4 ст. 61 Закону України «Про освіту» унормовано, що додатковими джерелами фінансування є: кошти, одержані за навчання, підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів відповідно до укладених договорів; плата за надання додаткових освітніх послуг; кошти, одержані за науково-дослідні роботи (послуги) та інші роботи, виконані навчальним закладом, на замовлення підприємств, установ, організацій та громадян; доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання: дотації з місцевих бюджетів; дивіденди від цінних паперів; валютні надходження; добровільні грошові внески, матеріальні цінності, одержані від підприємств, установ, організацій, окремих Громадян; інші кошти.

Частиною 2 пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 №796 "Про ствердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності", яка є чинною, передбачена можливість надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній,навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Частиною 2 ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 №2269 (далі - Закон № 2269) передбачено, що не можуть бути об'єктами оренди, зокрема, об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (крім пам'яток культурної спадщини, нерухомих об'єктів, які знаходяться на території історико-культурних заповідників).

Пунктом "б" частини 2 ст.5 Закону України "Про приватизацію державного майна" встановлено, що приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства, об'єкти, діяльність яких забезпечує соціальний розвиток, збереження та підвищення культурного, наукового потенціалу, духовних цінностей, до яких, зокрема, відноситься об'єкти освіти, крім навчальних закладів, майно яких вноситься до статутного капіталу ПАТ залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету.

Відповідно до абзацу 20 частини 2 ст.4 Закону №2269 окреме індивідуально визначене майно із складу цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, забороненого до оренди як цілісний майновий комплекс, може бути об'єктом оренди (без права приватизації та суборенди), якщо воно не заборонене до оренди законами України, не задіяне у процесі основного виробництва та за висновком органу, уповноваженого управляти цим майном, його оренда не порушить цілісності майнового комплексу.

Пунктом 1 частини 1 ст.287 Господарського кодексу України передбачено, що орендодавцем нерухомого майна, що є державною власністю є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення.

Згідно зі ст.10 Закону "Про оренду державного та комунального майна" істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін (строк), на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. За згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови.

Вирішуючи спори, пов'язані з укладенням договору оренди державного майна, господарські суди повинні з'ясовувати, чи додержано визначений ст.9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" порядок укладання відповідного договору, у тому числі щодо погодження з органом, уповноваженим управляти майном.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15.03.2018 у справі №908/457/17.

Частиною 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з частиною 4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017) при виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду.

Отже, норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Закону України "Про освіту", Закону України "Про вищу освіту", постанова Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 №796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" у їх системному поєднанні, дозволяють передавати в оренду будівлі, споруди, окремі тимчасово вільні приміщення і площі, інше рухоме та нерухоме майно або обладнання, за умови, що такі об'єкти тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності та у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №89740289 від 16.06.2017 будинок, загальною площею1296 кв.м, розташований за адресою: м.Полтава, вул.Європейська, 9, належить Державі Україна в особі Міністерства освіти і науки України, на підставі витягу з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна, наданий 30.11.2016 Фондом державного майна України, а користувачем земельною ділянкою є Державний навчальний заклад “Електрорадіотехнічний ліцей м.Полтави". Дана земельна ділянка передана для експлуатації та обслуговування навчального корпусу та гаражу.

З виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 27.02.2017 та довідки АА №732413 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України убачається, що ДНЗ “Електрорадіотехнічний ліцей м. Полтави”, що знаходиться по вул.Європейській, 9, у м.Полтаві, займається професійно-технічною освітою (КВЕД 85.32).

За інвентаризаційною справою об'єкт нерухомості по вул.Європейській, 9, у м.Полтаві складається з наступних приміщень: двоповерховий навчальний корпус, площею 1307 кв.м, гараж, площею 22,9 кв.м, та огорожа (зведена форма експлікацій загальних внутрішніх площ будівель від 02.08.2013 та схематичний план до нього).

З огляду на план поверхів, спірне приміщення, площею 47,4 кв.м, - це ліве крило першого поверху будівлі навчального корпусу ПТУ №10 (на плані №19) (а.с.94, том 1).

Укладаючи договір оренди №626/06-н від 07.07.2006, сторони у пункті 1.6 погодили, що майно передається в оренду під торгівлю непродовольчими товарами.

Відповідно до безкоштовного запиту, отриманого на офіційному сайті Міністерства юстиції України (https://usr.miniust.gov.ua), ФОП ОСОБА_2 займається роздрібною торгівлею телекомунікаційним устаткуванням у спеціалізованих магазинах (КВЕД 47.42).

Передання в оренду вільного приміщення у навчальному закладі, яке не використовується в освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, використання якого не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі, не становить порушення приписів законодавства про освіту та такі дії, дозволені вищим органом державної виконавчої влади – Міністерством освіти та науки України.

Як стверджує регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області та обґрунтовує це листом від 18.05.2006 №1-11-2167, Міністерство освіти і науки України погодило укладення спірного договору оренди, тобто спірний договір укладено з дотриманням порядку укладення договорів оренди та вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Листом №48 від 31.01.2017 Державний навчальний заклад «Електрорадіотехнічний ліцей м.Полтави» звертався до директора Департаменту освіти і науки Полтавської обласної державної адміністрації про продовження терміну дії договору оренди №626/06-н від 07.07.2006 згідно з листом-заявою ФОП ОСОБА_2 терміном на 2 роки 11 місяців (а.с.66, том 1).

Доводи прокурора щодо використання об'єкта освіти не за цільовим призначенням відхиляються колегією суддів, адже приміщення, які передані в оренду ФОП ОСОБА_2, розташовані на першому поверсі, мають окремий вхід та не займають приміщення учбових класів чи будь-яких інших приміщень, які використовуються в учбовому процесі. Доказів на підтвердження того, що передача спірного майна будь-яким чином перешкоджає здійсненню навчального процесу, не надано.

Отже, приміщення, яке є предметом спірного договору оренди, не використовувалось у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, було тимчасово вільним, а тому передання цього приміщення в оренду не порушує права осіб, які навчаються чи працюють у навчальному закладі.

Разом з тим, протягом дії спірного договору оренди орендарем добросовісно виконувались зобов’язання щодо сплати орендної плати, отже, отримання додаткових доходів шляхом передачі в оренду приміщень, що не використовуються для навчального процесу, є для ліцею нагальним та необхідним.

Крім того, як вже зазначалося, орендар використовує орендоване приміщення за цільовим призначенням, вказаним у договорі оренди.

З огляду на норми чинного законодавства та обставини справи, висновок суду першої інстанції про те, що спірне приміщення може передаватись в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом, колегія суддів вважає помилковим.

Стосовно посилання прокурора на відкрите кримінальне провадження 20.10.2017 за частиною 1 ст.358 Кримінального кодексу України у відношенні ОСОБА_2 колегія суддів не бере до уваги, оскільки матеріали справи не містять вироку суду, який у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України є обов’язковим для господарського суду.

За таких обставин, господарський суд Полтавської області дійшов помилкового висновку в частині задоволення позову про визнання недійсним договору оренди №626/06-Н нерухомого майна, що належить до державної власності, укладеного між РВФДМ України по Полтавській області (орендодавець) та ФОП ОСОБА_2, та знаходиться на балансі ДНЗ «Електротехнічний ліцей м.Полтава».

Щодо вимоги прокурора у частині зобов’язання ФОП ОСОБА_1 звільнити спірне нежитлове приміщення та повернувши його у розпорядження держави, колегія суддів вважає таку вимогу законною та обґрунтованою, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження правових підстав знаходження ФОП ОСОБА_1 у спірному приміщенні.

Суд першої інстанції правильно встановив, що ФОП ОСОБА_2 передав приміщення, площею 47,4 кв.м, першого поверху ДНЗ “Електрорадіотехнічного ліцею м.Полтави”, що розташовано по вул. Європейській, 9, у м. Полтаві фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, який на даний час ним користується. Наведене підтверджується листом Управління адміністративних послуг Полтавської міської ради від 13.10.2017 за №01-14-01-11/733, погодженням за №100 на встановлення режиму роботи об'єкту торгівлі, ресторанного господарства та сфери послуг у м.Полтаві, виданого управлінням розвитку підприємницької діяльності виконкому Полтавської міської ради, ОСОБА_4 на роздрібну торгівлю непродовольчими товарами по вул.Європейській, 9, у м.Полтаві та дозволом за №53-00232/1, виданим Українським державним центром радіочастот.

Колегія суддів зазначає, що суду не надано жодних доказів у спростування факту здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності у спірних приміщеннях.

З протоколу обшуку від 03.11.2017 слідчого СВ Полтавського ВП ГУ НП у Полтавській області убачається, що обшук проходив у присутності ОСОБА_1, та зазначається, що обшук проведено у приміщенні площею 47,4 кв.м, ліве крило першого поверху будівлі навчального корпусу ПТУ №10 (номер на плані №19) за адресою: м.Полтава, вул.Європейська,9 (а.с.18-22, том 1).

Отже, ФОП ОСОБА_1 знаходиться саме у приміщенні, наданому в оренду ФОП ОСОБА_2

Окрім того, жодних правових підстав щодо правомірного знаходження у спірному приміщенні ФОП ОСОБА_1 не наводить в апеляційній скарзі. Також, не надавалося заперечень з цього приводу і у суді першої інстанції.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області зазначає, що на адресу регіонального відділення як орендодавця державного майна не надходили звернення щодо погодження передачі у суборенду спірного приміщення та відповідно не погоджувалися ні проект договору суборенди, ні розрахунок плати за суборенду.

З огляду на зазначене, заявником апеляційної скарги – ФОП ОСОБА_1, не надано жодних належних та допустимих доказів та заперечень щодо його права знаходитись у спірному приміщенні, а також не наведено правових підстав перебувати у приміщенні, яке надавалося за договором в оренду ФОП ОСОБА_2, а не ФОП ОСОБА_1

Колегія суддів, з урахуванням зазначеної мотивації, погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині зобов’язання ФОП ОСОБА_1 повернути Регіональному відділенню Фонду Державного майна України по Полтавській області нежитлове приміщення, площею 47,4 кв.м, яке розташоване за адресою: м.Полтава, вул.Європейська,9, шляхом підписання акту прийому-передачі.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.277 Господарського процесуального кодекс України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Порушення норм процесуального права є обов’язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов’язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду Полтавської області від 27.02.2018 у справі №917/1934/17 у частині визнання недійсним спірного договору оренди – з прийняттям у цій частині нового рішення - про відмову у позові у цій частині.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 27.02.2018 у справі №917/1934/17 скасувати у частині визнання недійсним укладеного 07.07.2006 між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Полтавській області та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 договору оренди №626/6-Н нежитлового приміщення, площею 47,4 кв.м, яке розташоване за адресою: м.Полтава, вул.Європейська,9.

Прийняти у цій частині нове рішення про відмову у позові у цій частині.

У частині зобов'язання фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 повернути Регіональному відділенню Фонду Державного майна України по Полтавській області нежитлове приміщення, площею 47,4 кв.м, яке розташоване за адресою: м.Полтава, вул. Європейська, 9, шляхом підписання акту прийому-передачі, рішення господарського суду Полтавської області від 27.02.2018 у справі №917/1934/17 залишити без змін.

Стягнути з Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Полтавській області (вул. Небесної Сотні, 1/23, м.Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 22527015) на користь прокуратури Полтавської області (вул.1100-річчя Полтави,7, м.Полтава, р/р35210088006160 банк ДКСУ м.Київ, МФО 820172, ЗКПО 02910060) 533,33 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 36011, РНОКПП НОМЕР_1) на користь прокуратури Полтавської області (вул.1100-річчя Полтави,7, м.Полтава, р/р35210088006160 банк ДКСУ м.Київ, МФО 820172, ЗКПО 02910060) 533,33 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, 36011, РНОКПП НОМЕР_2) на користь прокуратури Полтавської області (вул.1100-річчя Полтави,7, м.Полтава, р/р35210088006160 банк ДКСУ м.Київ, МФО 820172, ЗКПО 02910060) 533,33 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з прокуратури Полтавської області (вул.1100-річчя Полтави,7, м.Полтава, МФО 820172, ЗКПО 02910060) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, 36011, РНОКПП НОМЕР_2) 2400,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Полтавської області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 19.06.2018.

Головуючий суддя О.А.Пуль

Суддя Я.О.Білоусова

Суддя В.В.Лакіза