Постанова № 74756854, 14.06.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 року м. ОдесаСправа № 923/1127/17м. Одеса, просп. Шевченка, 29

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання: Полінецька В.С.

за участю представників сторін:

від позивача:

- ОСОБА_1 (паспорт серії МО №112249 від 03.04.1996)

- ОСОБА_2 (довіреність № 550 від 30.11.2016)

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність № 07/004-18 від 07.05.2018)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Херсонської області від 16 березня 2018 року, повний текст якого складено та підписано 26 березня 2018 року

у справі № 923/1127/17

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Приватного акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Херсонобленерго”

про захист порушеного права шляхом внесення змін до договору про постачання електричної енергії,

головуючий суддя – Остапенко Т.А.

місце ухвалення рішення: Господарський суд Херсонської області

В судовому засіданні 14.06.2018 згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В :

08.12.2017 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) звернулась до господарського суду Херсонської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" (далі по тексту – відповідач) про внесення змін до договору від 04.11.2004 року № 1802 щодо продовження дії договору на строк до 31.12.2018 року.

Позовні вимоги мотивовані посиланням на положення ст.ст. 626, 629, 633 ЦК України, оскільки з 01.01.2018 року договір про постачання електричної енергії від 04.11.2004 року № 1802 припинив свою дію на підставі заяви ПАТ ЕК “Херсонобленерго”.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 16.03.2018 року у справі № 923/1127/17 (суддя Остапенко Т.А.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Такий висновок суду мотивований тим, що з наявних в матеріалах справи доказів вбачається правомірне та законне рішення (заява) енергопостачальної організації про припинення договору на постачання електричної енергії № 1802 від 04.11.2004 року.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 16.03.2018 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, у зв’язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Апелянт зазначає, що місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні не було встановлено факту порушення (не порушення) права позивача купувати електричну енергію в необхідних обсягах та на підставі укладеного договору.

Судове засідання 14.06.2018 року за клопотанням Приватного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго» проходило у режимі відеоконференції.

11.05.2018 року від Приватного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго» через відділ діловодства суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого у судовому засіданні в режимі відеоконференції просив оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 без задоволення.

15.05.2018 року від ФОП ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого в судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду від 16.03.2018 року скасувати.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу, відзив на неї та відповідь на відзив, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Законом України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” від 03.10.2017р. N2147-VIII (який набрав чинності 15.12.2017) Господарський процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.

Пунктом 9 частини 1 Розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147- VIII від 03.10.2017р. установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ст.269 ГПК України (в редакції Закону України №2147- VIII від 03.10.2017) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, відповідно до статті 27 Закону України “Про електроенергетику” правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Згідно з частиною 2 вказаної статті правопорушеннями в електроенергетиці, зокрема, є крадіжка електричної енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку.

04.11.2004 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Споживач) та Відкритим акціонерним товариством “Енергопостачальна компанія “Херсонобленерго” (постачальник) був укладений договір про постачання електричної енергії № 1802 (Договір), відповідно до п.1 якого, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 5.50 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої енергії) та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (а.с.11-14)

Відповідно до п.9.4 договору, він набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2010 року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії, або перегляд його умов. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку визначеному законодавством України.

У Додатку № 5 до Договору, з урахуванням Додаткової угоди, укладеної 03.12.2009 року (а.с.15) сторонами визначено перелік об’єктів споживача та точок обліку активної електроенергії:

- торгівельний кіоск, за адресою: м. Херсон, пр. 200 років Херсона, 41-а;

- кіоск № 209, за адресою: м. Херсон, вул. Кольцова, 43-а;

- торгівельний кіоск, за адресою: м. Херсон, вул. Кольцова, 41.

31.08.2016 року в.о. завідувача сектору Дніпровського району відділу планування та забудови міста Управління містобудування та архітектури департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради ОСОБА_4, відповідно до ст. 189 Земельного кодексу України, проведено обстеження земельної ділянки за адресою м. Херсон, пр. 200-років Херсона, в районі будинку №41а, про що складений Акт обстеження земельної ділянки № 6.

В зазначеному акті вказано, що строк дії договору оренди земельної ділянки площею 17 кв.м, виділеної під кіоск, закінчився 18.09.2003 року. Відповідно до порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244, Управлінням не оформлювався паспорт прив’язки тимчасової споруди по просп.200-річчя Херсона, в районі будинку № 4-а (а.с.28).

23.11.2017 року Приватне акціонерне товариство “Енергопостачальна компанія “Херсонобленерго” направило на адресу ФОП ОСОБА_1 заяву про припинення Договору про постачання електричної енергії № 1802 від 04.11.2004 року, відповідно якої зазначило, що у зв’язку ненаданням дозволу на розміщення торговельних кіосків які встановлені за адресами: м. Херсон, вул. 200 річчя Херсона, 41а, вул. Кольцова, 43а, 41, не надання Паспорта прив’язки на розміщення тимчасової споруди, у зв’язку з чим енергопостачальна організація повідомляє, що відповідно до п.9.4 Договору про постачання електричної енергії № 1802 від 04.11.2004 року, припиняє свою дію 01.01.2018 року (а.с.74)

04.12.2017 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до ПАТ “ЕК “Херсонобленерго” з заявою про поновлення договору про постачання електричної енергії №1802 від 04.11.2004 року (а.с.73).

08.12.2017 року ПАТ “ЕК “Херсонобленерго” розглянувши заяву позивача про поновлення строку дії договору повідомила споживача, що договір про постачання електричної енергії № 1802 від 04.11.2004 року припинив свою дію з 01.01.2018 року.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, у зв’язку з припиненням 01.01.2018 року дії договору про постачання електричної енергії № 1802 від 04.11.2004 року, позивач і звернувся до суду з відповідним позовом.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із ст.5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з’ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Таким чином, право на звернення до господарського суду має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право чи інтерес, і це право чи інтерес порушені відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є внесення змін до договору про постачання електричної енергії від 04.11.2004 року № 1802, а саме поновлення строку його дії.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та вважає, що його доводи і вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Пунктом 5 ПКЕЕ № 28 від 31.07.1996 року (зі змінами та доповненнями), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов’язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

За змістом п.5.2 ПКЕЕ, при укладанні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору. Умови договору про постачання електричної енергії, зазначені у додатку 3 та п. п. 5.5, 5.6 та 5.7 правил є істотними та обов’язковими для сторін під час укладання договору про постачання електричної енергії.

Приписами п.п.1,2 ст.227 ГК України передбачено, що абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду. Правила користування енергією, якщо інше не передбачено законом, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Правилами можуть бути передбачені типові договори постачання окремих видів енергії.

Пунктом 5.4 Правил визначено, що для укладення договору про постачання електричної енергії, договору про технічне забезпечення електропостачання або договору спільне використання технологічних електричних мереж споживача заявник має надати відповідній організації передбачені цим пунктом документи, в числі яких, і, копію документа, "у. визначено право власності чи користування на об'єкт (приміщення) або копію документа, що підтверджує право власності чи користування на земельну ділянку (у разі відсутності на відповідній земельній ділянці об'єкта).

Відповідно до п.1.2 ПКЕЕ, об’єкт – це електрифікована споруда (сукупність електрифікованих споруд на одній території) або частина електрифікованої споруди, що належить суб’єкту господарювання на праві власності, або користування. Кіоск – об’єкт, що відноситься до тимчасових споруд.

Відповідно до п.4 ст.28 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування

На виконання вимог п.4. ст. 28 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності", 21.10.2011 наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України N 244 затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за N 1330/20068.

Положеннями пункту 1.3 Порядку передбачено, що тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій тахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Відповідно до п.2.1 Порядку, підставою для розміщення ТС є паспорт прив’язки ТС.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.10.2001 року між Херсонським міськвиконкомом та ПП ОСОБА_1 було укладено Договір оренди земельних ділянок, а саме в оренду приватному підприємцю передані земельні ділянки із земель загального користування під розміщення торговельних кіосків, площею 17 кв.м. на пр.. 200-річчя Херсона, 41. Пунктом 2.2 договору передбачено, що він укладається строком до 18.09.2003 року. По закінченні строку договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий строк . У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання пролонгації договору на новий строк не пізніше, ніж за один місяць до закінчення строку дії договору. (а.с.110-111).

08.07.2004 року між Херсонською міською радою та ПП ОСОБА_1 був укладений Договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого в оренду передаються земельні ділянки несільськогосподарського призначення загальною площею 40 кв.м. із земель запасу, а саме – площею 20 кв.м. по вул. Кольцова, 41; площею 20 кв.м. по вул. Кольуова 43-а (п.2). Договір укладається строком на 3 роки до 28.05.2007 року, продовжується на новий строк, якщо не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору, орендар письмово повідомив про намір продовжити його дію (а.с.114-116).

12.02.2015 року постановою Суворовського районного суду м.Херсона, адміністративний позов ОСОБА_1 до Херсонської міської ради про скасування рішення в частині, що стосується приватного підприємця ОСОБА_1 – задоволений. Скасовано рішення ХХХ сесії міської ради УІ скликання від 25.12.2013 року № 1304 «Про відмову в поновленні договорів оренди земельних ділянок, припинення договорів оренди земельних ділянок» в частині, що стосується приватного підприємця ОСОБА_1

Так, підтверджуючим документом права власності (користування) на об’єкт – тимчасову споруду, є паспорт прив’язки, який підписується керівником відповідного органу з питань містобудування та архітектури виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації та встановлює право щодо встановлення об’єкта на відповідній території на визначений строк.

Паспорт прив’язки, відповідно до п. 2.1. Порядку № 244, є підставою для розміщення тимчасової споруди. У разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив'язки, самовільного встановлення тимчасової споруди така тимчасова споруда підлягає демонтажу.

Таким чином, у зв’язку з відсутністю у ФОП ОСОБА_1К Паспорту прив’язки на розміщення тимчасових споруд, Договір про постачання електричної енергії №1802 від 04.11.2004 року припинив свою дію за завою енергопостачальної організації з 01.01.2018 року відповідно до положень п.9.4 Договору.

За загальним правилом згідно положень ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом. На вимогу однієї із сторін допускається припинення зобов'язання лише у випадках, встановлених договором або законом.

Припинення зобов'язання також може бути правовим наслідком розірвання договору (ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України), при цьому, розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України), на вимогу однієї із сторін договір може бути розірвано за рішенням суду у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України).

З огляду на вищевикладене звертаючи до суду за захистом порушеного права, в даному випадку звертаючись з позовною заявою про внесення змін до договору, позивач повинен належними доказами та у відповідності до норм чинного законодавства, зазначити підставу поновлення договору з її обґрунтуванням.

Судова колегія також вважає, що усі доводи, заперечення та вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ніяких відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надав, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення Господарського суду Херсонської області від 16.03.2018 відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства, зміні або скасуванню не підлягає, а відтак, залишається без змін на підставі ст.276 ГПК України.

Відповідно до п.“в” ч.4 ст.282 ГПК України (в діючій редакції) постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В даному випадку витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги) покладаються на ФОП ОСОБА_1, оскільки доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Керуючись статтями 269, 270, 275,276, 282

Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення

2. Рішення господарського суду Херсонської області від „16” березня 2018 року у справі № 923/1127/17 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Верховного суду протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови

складено „19” червня 2018 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Я.Ф. Савицький