Рішення № 74756764, 18.06.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2018 року м. Київ № 826/16329/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Чудак О.М., суддів Пащенка К.С., Шейко Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Національне агентство з питань запобігання корупції, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (ОСОБА_1) до Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 21 листопада 2016 року в адміністративній справі відкрито провадження.

01 лютого 2017 року Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України подано письмові заперечення, у яких висловлено прохання відмовити в задоволенні позовних вимог.

Поряд із цим, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України подано клопотання про залучення третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Національне агентство з питань запобігання та протидії корупції. В судовому засіданні 01 лютого 2017 року суд ухвалив залучити Національне агентство з питань запобігання корупції в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Третьою особою, 08 червня 2017 року подано пояснення, у яких Національне агентство з питань запобігання та протидії корупції вказує про необґрунтованість доводів позивача.

В судовому засіданні 14 червня 2017 року представниками сторін та третьої особи надано пояснення по суті спору та заявлено клопотання про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження.

На підставі рішення зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2017 року згідно з розпорядженням керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2017 року, справу передано на автоматичний розподіл справ між суддями. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2017 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Відповідачем у справі - Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України - подано письмові пояснення, датовані 27 лютого 2018 року.

Поряд із цим, на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2018 року, Національним агентством з питань запобігання та протидії корупції до суду надіслано належним чином засвідчену копію договору на проведення первинної державної експертизи від 09 серпня 2016 року №2/16/СД, укладеного між ними та Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2018 року до участі у справі залучено співвідповідача - Адміністрацію Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, з огляду на те, що розпорядником інформації, яку просить надати позивач є саме Адміністрація Держзв'язку, яка є самостійною юридичною особою.

28 лютого 2018 року позивачем та відповідачами у справі подано заяву про здійснення подальшого судового розгляду даної справи у їх відсутність в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Правова позиція позивача у справі зводить до того, що 29 серпня 2016 року, відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року №2939-VI, нею надіслано на офіційну електронну адресу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України запит на публічну інформацію. У запиті висловлено прохання надати публічну інформацію, а саме: Експертний висновок щодо відповідності комплексної системи захисту інформації (КСЗІ) Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування вимогам нормативних документів системи технічного захисту інформації, з усіма додатками до нього. У відповідь на запит запитуваний документ не надано, а у відповіді зазначено, що висновки експертизи є власністю замовника експертизи та порекомендовано запитувачу звернутися із запитом до замовника - Національного агентства з питань запобігання корупції.

В обґрунтування позиції щодо протиправності дій ОСОБА_1 посилається на приписи Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Закон України «Про доступ до публічної інформації», якими гарантовано право одержувати інформацію, а також Закону України «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України» від 23 лютого 2006 року №3475-IV, якими підтверджує належність відповідача, як суб'єкта який є розпорядником відповідної інформації. Поряд із цим вважає, що відповідь Держспецзв'язку є відповіддю не по суті запиту, що згідно з частиною другою статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

З огляду на наведене позивач просить:

- визнати ненадання Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України інформації на запит ОСОБА_1 від 29 серпня 2016 року, - протиправним;

- зобов'язати Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України надати повну інформацію на зазначений запит, а саме: Експертний висновок щодо відповідності комплексної системи захисту інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування вимогам нормативних документів системи технічного захисту інформації, з усіма додатками до нього.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач - Адміністрація Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України зазначає, що на запит позивача Адміністрація Держспецзв'язку надала відповідь у визначений законом строк, в якому у межах своєї компетенції повідомила, що результати, матеріали, висновки експертизи є власністю замовника експертизи, а відтак, запропонувала звернутися до замовника експертизи - Національного агентства з питань запобігання корупції.

Надання відповіді також обґрунтовано приписами Положення про державну експертизу у сфері технічного захисту інформації, затвердженого наказом Адміністрації Держспецзв'язку від 16 травня 2007 року №93, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 липня 2007 року за №820/14087, в силу якого на підставі позитивного рішення щодо експертизи комплексної системи захисту інформації замовнику видається зареєстрований Атестат відповідності за підписом Голови (заступника Голови) Держспецзв'язку додатком до якого є експертний висновок. В свою чергу відповідно до пункту 3.12 цього ж Положення результати, матеріали, висновки експертизи та створене або придбане за кошти Замовника матеріально-технічне забезпечення є його власністю, якщо інше не передбачено договором між Замовником і Організатором.

Отже, з метою недопущення порушень суб'єктами експертизи авторського права запропоновано звернутися з запитом щодо надання Експертного висновку щодо відповідності комплексної системи захисту інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування вимогам нормативних документів системи технічного захисту інформації, - до замовника експертизи.

Поряд із цим, у поясненнях Адміністрація Держспецзв'язку зазначає, що Експертний висновок щодо відповідності комплексної системи захисту інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування вимогам нормативних документів системи технічного захисту інформації, - містить інформацію з обмеженим доступом, зокрема службову, та йому присвоєно гриф обмеження доступу «для службового користування». З огляду на наведене відповідач посилається на пункт 2 частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», згідно якої розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 Закону, яка, в свою чергу, визначає, що інформацією з обмеженим доступом є, зокрема службова інформація.

Пояснення щодо суті спору, а також позицію стосовно позовних вимог висловлено у письмових поясненнях і Національним агентство з питань запобігання корупції, як третьою особою. Зокрема, агентство підтримує позицію Адміністрації Держспецзв'язку, посилаючись на статті 6 та 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Одночасно, Національне агентство з питань запобігання корупції акцентує увагу на тому, що експертний висновок як результат виконання умов договору, яким обумовлено конфіденційність інформації, що за ним передається, містить також конфіденційну інформацію, яка згідно з частиною другою статті 21 Закону України «Про інформацію» може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

У свою чергу суд дослідив матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надав їм юридичну оцінку та встановив наступне.

29 серпня 2016 року відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» ОСОБА_1 надіслано на офіційну електронну адресу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України запит на публічну інформацію.

У запиті висловлено прохання надати публічну інформацію, а саме: Експертний висновок щодо відповідності комплексної системи захисту інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування вимогам нормативних документів системи технічного захисту інформації, з усіма додатками до нього.

Із поданих Адміністрацією Держспецзв'язку заперечень вбачається, що запит позивача отримано Адміністрацією Держспецзв'язку (вх. Адміністрації Держспецзв'язку від 29 сепня 2016 року №93-1) та в строк, передбачений Законом надано відповідь (лист за вих. №01/03/01-3200 від 01 вересня 2016 року).

Судом також встановлено та не заперечується сторонами, що відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну експертизу» від 10 лютого 1995 року №51/95-ВР та Положення про державну експертизу у сфері технічного захисту інформації, затвердженого наказом Адміністрації Держспецзв'язку, результати, матеріали, висновки експертизи є власністю замовника експертизи, у зв'язку з чим, позивачу запропоновано звернутися до замовника експертизи (Національного агенства з питань запобігання корупції).

При цьому, суд звертає увагу на те, що у письмових поясненнях, наданих Адміністрацією Держспецзв'язку на виконання ухвали суду, зазначено, що Держспецзв'язку не може бути розпорядником інформації згідно з вимогами Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки не підпадає під вимоги, яким повинні відповідати розпорядники інформації. Водночас наводить аналіз законодавства і підсумовує, що розпорядниками публічної інформації є Адміністрація Держспецзв'язку, територіальні органи Адміністрації Держспецзв'язку, Головне управління фельд'єгерського зв'язку Держспецзв'язку, підрозділи урядового фельд'єгерського зв'язку, територіальні підрозділи, заклади, установи і організації Держспецзв'язку, які мають власні порядки щодо забезпечення доступу до публічної інформації.

Зокрема, відповідач вказує і суд погоджується з відповідним аналізом законодавства, що відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України» Держспецзв'язку має таку загальну структуру:

центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах організації спеціального зв'язку, захисту інформації, телекомунікацій та користування радіочастотним ресурсом України;

територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах організації спеціального зв'язку, захисту інформації, телекомунікацій та користування радіочастотним ресурсом України;

територіальні підрозділи;

Головне управління та підрозділи урядового фельд'єгерського зв'язку;

навчальні, охорони здоров'я, санаторно-курортні та інші заклади, науково-дослідні, науково-виробничі та інші установи і організації.

Таким чином, Держспецзв'язку не є окремою установою, а формується із складових, що входять до її загальної структури.

Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах організації спеціального зв'язку, захисту інформації, телекомунікацій та користування радіочастотним ресурсом України відповідно до Положення про Адміністрацію Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року №411 є Адміністрація Держспецзв'язку.

Саме Адміністрація Держспецзв'язку згідно вказаного Положення здійснює владні управлінські функції.

Крім того, відповідно до частини другої та третьої статті 15 Закону України «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах організації спеціального зв'язку, захисту інформації, телекомунікацій та користування радіочастотним ресурсом України (Адміністрація Держспецзв'язку), у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, які підписує Голова Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.

Накази нормативно-правового характеру центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах організації спеціального зв'язку, захисту інформації, телекомунікацій та користування радіочастотним ресурсом України (Адміністрації Держспецзв'язку), видані в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами.

Аналогічні повноваження щодо видачі наказів Адміністрацією Держспецзв'язку передбачені й пунктом 10 Положення про Адміністрацію Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.

Відтак, накази, які є обов'язковими для виконання видає саме Адміністрація Держспецзв'язку, яка входить до структури Держспецзв'язку.

Поряд із цим, питання щодо доступу до публічної інформації в структурі Держспецзв'язку регулюється наказом Адміністрації Держспецзв'язку від 28 листопада 2011 року №346, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 грудня 2011 року за №1449/20187, яким затверджено Порядок складення, подання та опрацювання запитів на отримання публічної інформації, розпорядником якої є Адміністрація Держспецзв'язку, та Форми для подання запиту на отримання публічної інформації.

Згідно пункту 4 вказаного наказу керівників територіальних органів Адміністрації Держспецзв'язку, Головного управління фельд'єгерського зв'язку Держспецзв'язку, підрозділів урядового фельд'єгерського зв'язку, територіальних підрозділів, закладів, установ і організацій Держспецзв'язку зобов'язано розробити та затвердити власні порядки про забезпечення доступу до публічної інформації.

Відповідно до пункту 1.3 власне Порядку складення, подання та опрацювання запитів на отримання публічної інформації, розпорядником якої є Адміністрація Держспецзв'язку, та Форми для подання запиту на отримання публічної інформації, - розпорядником публічної інформації відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» є Адміністрація Держспецзв'язку.

З наведеного суд доходить висновку, що фактично запит на доступ до публічної інформації отримано належним суб'єктом і відповідь надано також належним суб'єктом, що кореспондується із залученням в якості відповідача саме Адміністрації Держспецзв'язку. В зв'язку з наведеним, звернення позивача із запитом, а далі і з позовом до Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, не може мати наслідком відмову у задоволенні позову за суб'єктним складом.

Більш того, Адміністрацією Держспецзв'язку у наданні запитуваної інформації відмовлено не з тієї причини, що розпорядником відповідної інформації є Національне агентство з питань запобігання корупції, а з огляду на недопущення порушення авторських прав Національного агентства з питань запобігання корупції.

До висновку про дотримання позивачем законодавства при зверненні із відповідним запитом суд приходить з огляду на приписи статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Так, наведеною статтею визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Не підлягає доказуванню в рамках даної справи та обставина, що запитувана інформація створена Адміністрацією Держспецзв'язку (його структурними підрозділяами). Більш того, як на момент звернення із запитом, так і на момент розгляду даної справи і прийняття у ній рішення запитувана інформація знаходиться у володінні Адміністрації Держспецзв'язку, про що також свідчать пояснення надані нею на виконання ухвали суду про витребування відповідної інформації.

Зокрема, як вбачається з письмових пояснень, що надійшли до суду 27 лютого 2018 року, на час звернення ОСОБА_1 із запитом про надання інформації (у період з дати надходження запиту по дату надання відповіді на запит включно (вх. Адміністрації Держспецзв'язку від 29 серпня 2016 року №93-1 - відповідь надана 01 вересня 2016 року за №01/03/01-3200) Експертний висновок щодо відповідності комплексної системи захисту інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування вимогам нормативних документів системи технічного захисту інформації, - перебував на експертизі в Адміністрації Держспецзв'язку (надісланий ДЦКЗ Держспецзв'язку на експертизу до Адміністрації Держспецзв'язку листом від 31 серпня 2016 року №64/04/01-390дск, вх. Адміністрації Держспецзв'язку від 31 серпня 2016 року №866дск-В).

Наведене підтверджується письмовими доказами, а саме завіреними копіями сторінок журналу №01/03/03-18 реєстрації вхідних документів з грифом «Для службового користування», що надійшли до структурних підрозділів Адміністрації Держспецзв'язку, які розташовані за адресою: вул. Залізняка, 6 та завіреною копією сторінок журналу №01/03/02-27 реєстрації вхідних документів з грифом «Для службового користування», що отримані від структурних підрозділів Адміністрації Держспецзв'язку, ГУУЗ, ГУПЗ, ГУУФЗ, закладів та установ Держспецзв'язку.

Окрім того, згідно завіреної копії сторінки журналу №01/03/03-53 обліку видань та технічної документації з грифом «для службового користування» структурних підрозділів ДЗІ Адміністрації Держспецзв'язку, що розташовані за адресою: вул. Залізняка, 3 другий примірник Експертного висновку щодо відповідності комплексної системи захисту інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування вимогам нормативних документів системи технічного захисту інформації, - знаходиться в структурному підрозділі Адміністрації Держспецзв'язку; в свою чергу, згідно завіреної копії сторінки журналу реєстрації документів ДЦКЗ Держспецзв'язку (додається) третій примірник Експертного висновку щодо відповідності комплексної системи захисту інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування вимогам нормативних документів системи технічного захисту інформації, - знаходиться в ДЦКЗ Держспецзв'язку.

Аналізуючи наведене питання, суд також виходить з того, що відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України», положення про центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах організації спеціального зв'язку, захисту інформації, телекомунікацій та користування радіочастотним ресурсом України, затверджує Кабінет Міністрів України.

Водночас, частиною третьою цієї ж статті визначено, що положення про структурні підрозділи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах організації спеціального зв'язку, захисту інформації, телекомунікацій та користування радіочастотним ресурсом України, затверджує Голова Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.

Таким чином, наявність примірника запитуваного експертного висновку у структурному підрозділі Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України свідчить про наявність такого у Адміністрації Держспецзв'язку, як суб'єкта, що функціонує у форматі відповідної структури.

Більш того, як зазначалось вище, постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року №411 затверджено Положення про Адміністрацію Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, підпунктом 89 пункту 4 якого визначено, що Адміністрація Держспецзв'язку відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого, проводить експертні та тематичні дослідження у сфері криптографічного захисту інформації, зокрема на договірних засадах. Таким чином, створення ДЦКЗ Держспецзв'язку експертного висновку про який запитує позивач є виконанням функцій Адміністрацією Держспецзв'язку.

З огляду на наведене, суд доходить висновку про те, що запит позивача надати публічну інформацію, а саме Експертний висновок щодо відповідності комплексної системи захисту інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування вимогам нормативних документів системи технічного захисту інформації, з усіма додатками до нього, розглянуто Адміністрацією Держспецзв'язку по суті. При цьому відмова у наданні запитуваної інформації не відповідає приписам статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Так, відповідно до частини першої вказаної статті, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

В силу частини другої наведеної статті, відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Поряд із цим, розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником (ч. 3).

Як вбачається зі змісту наведеної статті, жодна обставина, що може бути підставою для відмови у наданні запитуваної інформації, в даному випадку відсутня. Не є такою підставою і можливе порушення авторських прав власника інформації. Більш того, в даному випадку, спірні правовідносини сформувались навколо інформації розпорядниками, власниками та володільцями якої є суб'єкти владних повноважень і інформація створена в процесі виконання ними владних управлінських функцій.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення вимоги позивача про визнання протиправним ненадання Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України інформації на запит ОСОБА_1 від 29 серпня 2016 року про надання Експертного висновку щодо відповідності комплексної системи захисту інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування вимогам нормативних документів системи технічного захисту інформації, з усіма додатками до нього.

Водночас, суд вважає, що наявні підстави для часткового задоволення позовної вимоги позивача про зобов'язання Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України надати повну інформацію на зазначений запит, а саме: Експертний висновок щодо відповідності комплексної системи захисту інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування вимогам нормативних документів системи технічного захисту інформації, з усіма додатками до нього.

Зокрема, суд бере до уваги пояснення відповідача стосовно того, що запитуваний позивачем документ містить інформацію з обмеженим доступом, відповідно не може бути наданим у повному обсязі. Із наведеною інформацію має право працювати лише обмежений перелік працівників.

Разом з тим, відповідно до частини сьомої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Враховуючи, що вимоги ОСОБА_1 в частині є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, в той час, коли відповідачами належним чином наведені позивачем посилання не спростовано, суд доходить висновку про необхідність захисту прав позивача в судовому порядку та задоволення позову частково.

Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що відповідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Національне агентство з питань запобігання корупції, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним ненадання Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України інформації на запит ОСОБА_1 від 29 серпня 2016 року про надання Експертного висновку щодо відповідності комплексної системи захисту інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування вимогам нормативних документів системи технічного захисту інформації, з усіма додатками до нього.

Зобов'язати Адміністрацію Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України надати інформацію на запит ОСОБА_1 від 29 серпня 2016 року про надання Експертного висновку щодо відповідності комплексної системи захисту інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування вимогам нормативних документів системи технічного захисту інформації, з усіма додатками до нього, а саме інформацію, доступ до якої необмежений.

Стягнути з Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 275,60 гривень.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головуючий суддя О.М. Чудак

Суддя К.С. Пащенко

Суддя Т.І. Шейко