Рішення № 74756637, 18.06.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2018 р. № 814/896/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (вул. Радужна, 18, м. Миколаїв, 54037), м. Снігурівка, Снігурівський район, Миколаївська область,57300 до відповідача:Управління поліції охорони в Миколаївській області, вул. Шевченка, 52, м. Миколаїв, 54001 про:визнання дій відповідача протиправними; зобов’язання вчинити певні дії,ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:

визнати протиправними дії Управління поліції охорони в Миколаївській області (надалі – Управління або відповідач) щодо не нарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби;

зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби, передбачену частиною другою статті 9 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та абзацом четвертим пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їх сімей», в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожні повні 12 календарних років служби;

встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов’язання Управління подати в установлений судом строк звіт про виконання рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що, в порушення вказаних норм, відповідач відмовився виплатити одноразову грошову допомогу.

У відзиві на позовну заяву (арк. спр. 21-24) Управління вказало, що на день звільнення зі служби позивач не набув права на пенсію відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (надалі – Закон № 2262). Відповідач зазначив, що посилання позивача на пункт 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служи та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їх сімей» (надалі – Постанова № 393) є безпідставними, оскільки позивач право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні не набув.

Ухвалою від 22.05.2018 суд залишив без задоволення заяву представника позивача про виклик свідків.

Дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з наказом Управління від 22.09.2017 № 100 о/с (арк. спр. 32) позивача було звільнено зі служби в поліції з 22.09.2017 на підставі пункту 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (надалі – Закон № 580). Як зазначено у наказі, і це підтверджено відомостями з трудової книжки позивача (арк. спр. 10), станом на день звільнення стаж служби ОСОБА_1 в поліції склав 11 років 11 місяців 12 днів.

04.10.2017 позивач звернувся до начальника Управління із заявою (арк. спр. 11) з приводу причини невиплати передбаченої частиною другою статті 9 Закону № 2262 та пунктом 10 Постанови № 393 одноразової грошової допомоги.

У відповіді від 13.10.2017 № 01-К-з/43/34/1/01-2017 (арк. спр. 12-14) Управління вказало на те, що законодавством не встановлений строк виплати зазначеної допомоги, а також на те, що, оскільки позивач не набув права на отримання пенсії на підставі Закону № 2262, його вимоги щодо виплати допомоги є безпідставними.

12.02.2018 позивач вдруге звернувся до начальника Управління (арк. спр. 14). У листі від 05.03.2018 № К-01/43/34/1/01-2018 (арк. спр. 15) начальник Управління додатково до доводів, що буди викладені у першій відповіді, зазначив, що виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на утримання Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України тощо.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Як вказано у статті 102 Закону № 580, пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (Закон № 2262).

Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2262, особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Аналогічні положення містяться в абзаці четвертому пункту 10 Постанови № 393.

Як вказано у статті 12 Закону № 2262, право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби зокрема поліцейські.

Таким чином, на позивача розповсюджується дія Закону № 2262, а доводи Управління про те, що право на виплату одноразової грошової допомоги мають лише ті особи, про яких вказано у статті 12 Закону № 2262 («Умови призначення пенсії за вислугу років») суд визнав помилковими.

Про правильність тлумачення частини другої статті 9 Закону № 2262 на користь позивача свідчить зміст частини шостої цієї ж статті: «Особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі повторного їх звільнення зі служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги».

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що позивач мав право на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (11, а не 12, як вказано у позові), і невиплата допомоги ОСОБА_1 є наслідком протиправної бездіяльності відповідача.

Згідно із затвердженим наказом Національної поліції від 06.11.2015 № 60 (у редакції наказу Національної поліції від 26.06.2017 № 624) Положенням про Управління поліції охорони в Миколаївській області (надалі – Положення про Управління, арк. спр. 41-47), Управління є територіальним органом Національної поліції, що здійснює свою діяльність за рахунок коштів від надання послуг з охорони, які здійснюються на договірних засадах (арк. спр. 41-47).

Оскільки, відповідно до частини четвертої статті 9 Закону № 2262, виплата зазначеної у частині другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Державною службою спеціального зв’язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання, на думку Управління, у нього відсутній обов’язок щодо виплати.

З цього приводу суд зазначив таке.

Відповідач був утворений як юридична особа публічного права постановою Кабінету Міністрів України віл 13.10.2015 № 834 «Питання функціонування органів поліції охорони як територіальних органів Національної поліції та ліквідації деяких територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» та є територіальним органом Національної поліції.

У частинах першій та другій статті 94 Закону № 580 вказано, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» передбачено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

У пункті 23 затверджених наказом Міністра внутрішніх справ України від 06.11.2015 № 60 «Порядку та умовах виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання» вказано, що поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення.

Відповідно, одноразова грошова допомога при звільненні нараховується та виплачується тим органом поліції, зі служби в якому звільнилася особа, та в такому самому порядку, як інші види грошового забезпечення.

У частині першій статті 105 Закону № 580 вказано, що фінансування і матеріально-технічне забезпечення поліції здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених законом.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 30.06.1999 № 783-XIV «Про джерела фінансування органів державної влади», органи державної влади здійснюють свою діяльність виключно за рахунок бюджетного фінансування (крім випадків, визначених цим Законом) в межах, передбачених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. Фінансування утворення, реорганізації та ліквідації органів державної влади здійснюється в межах коштів, передбачених на утримання органів державної влади Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік або (у разі недостатності такого фінансування) після внесення відповідних змін до такого Закону, а статтею 3 Закону органам державної влади заборонено створювати позабюджетні фонди, мати позабюджетні спеціальні рахунки та використовувати кошти, одержані за здійснення функцій держави, що передбачають видачу дозволів (ліцензій), сертифікатів, посвідчень, проведення реєстрацій та інших дій на платній основі (крім послуг з охорони, що надаються на договірних засадах), в будь-який інший спосіб, крім зарахування таких коштів до Державного бюджету України.

Законодавством визначено, що джерелом фінансування територіального органу Національної поліції (яким є відповідач) є кошти Державного бюджету України, і той факт, що відповідні норми відсутні в Положенні про Управління, жодним чином не може бути перешкодою для реалізації права позивача на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною другою статті 9 Закону № 2262.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, при цьому суд визнав помилковим твердження позивача про те, що ненарахування та невиплата одноразової грошової допомоги є діями відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 139, 241-243, 246, 250, 255, 262, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 (вул. Радужна, 18, м. Миколаїв, 54037), м. Снігурівка, Снігурівський район, Миколаївська область, 57300, РНОКПП НОМЕР_1) до Управління поліції охорони в Миколаївській області (вул. Шевченка, 52, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 40109016) задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Управління поліції охорони в Миколаївській області (вул. Шевченка, 52, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 40109016), що полягає у нерахуванні та невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною другою статті 9 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

3. Зобов’язати Управління поліції охорони в Миколаївській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену частиною другою статті 9 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 11 (одинадцять) календарних років служби.

4. Зобов’язати Управління поліції охорони в Миколаївській області протягом місяця з дня набрання рішенням у справі законної сили подати звіт про його виконання.

5. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління поліції охорони в Миколаївській області (вул. Шевченка, 52, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 40109016) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 (вул. Радужна, 18, м. Миколаїв, 54037), м. Снігурівка, Снігурівський район, Миколаївська область, 57300, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір в сумі 704,80 грн., сплачений платіжною квитанцією від 06.04.2018 № 0.0.1005240641.1.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна