Рішення № 74756559, 12.06.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/1952/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Коморний О.І,

секретар судового засідання Мергель І.Р.

за участю

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи–підприємця ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області.

Обставини справи.

На розгляд суду надійшла позовна заява фізичної особи–підприємця ОСОБА_3 з вимогою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 06.03.2018 року №0094651310.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є безпідставним та необґрунтованим. Вказує, що позивачем завчасно перераховано єдиний податок до бюджету, не порушуючи норм перерахування до бюджету суми єдиного податку в терміни передбачені п.295.1 ст.295 Податкового кодексу України. Просить суд задовольнити позовні вимоги на скасувати оскаржуване рішення.

Згідно свідоцтва про зміну імені, ОСОБА_3 змінила 06.02.2018 року прізвище на ОСОБА_1. (а.с.16).

Представник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначив, що відповідачем проведено камеральну перевірку ОСОБА_3 з питань своєчасності сплати до бюджету авансових внесків єдиного податку. Перевіркою встановлено порушення п.295.1 ст. 295 Податкового кодексу України, а саме - порушено строк сплати суми грошового зобов’язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб. За результатами перевірки складено акт перевірки, сформовано та вручено позивачу податкове повідомлення-рішення про зобов’язання сплатити штраф за платежем єдиний податок з фізичних осіб. Вважає позовні вимоги безпідставними та такими, які задоволенню не підлягають.

Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та

встановив:

Головним управлінням ДФС у Львівській області складено акт № 004826/13-01-13-10/НОМЕР_1 від 06.03.2018 року про результати перевірки своєчасності сплати податкових зобов’язань до бюджету ФОП ОСОБА_3 та встановлено порушення п.295.1 ст. 295 Податкового кодексу України. (а.с.8).

На підставі вказаного акта відповідачем 06.03.2018 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0094651310 про зобов’язання фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 сплатити штраф за платежем єдиний податок з фізичних осіб в сумі 2024,60 грн. (а.с.7).

Позивач, вважаючи вказане рішення протиправними та таким, що порушує його права, звернувся з цим позовом до суду.

Вирішуючи справу суд керується наступним.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі.

Згідно з п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до ст. 20.1.1 ПК України відповідачу надано право запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків)

Згідно п.75.1 ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 291.4 ст. 291 ПК України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень;

2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

- не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

- обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

Відповідно до пп. 295.1. ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Згідно статті 122 ПК України, несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.

Судом встановлено, що 06.03.2018 року Головним управлінням ДФС у Львівській області відповідно до акту № 004826/13-01-13-10/НОМЕР_1 від 06.03.2018 року встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов’язання з єдиного податку з фізичних осіб та прийнято податкове повідомлення-рішення №0094651310 про зобов’язання фізичної особи–підприємця ОСОБА_3 сплатити штраф за платежем єдиний податок з фізичних осіб в сумі 2024,60 грн. за затримку сплати авансових внесків єдиного податку.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до долучених квитанцій позивачем перераховано до бюджету суми єдиного податку в терміни передбаченні п.295.1 ст.295 ПК України, а саме:

- за липень 2017 року сплачено 18.07.2017 квитанцією №300 суму податку 704 грн.;

- за серпень 2017 року сплачено 17.08.2017 квитанцією №80 суму податку 640 грн.;

- за вересень 2017 року сплачено 09.09.2017 квитанцією №2 суму податку 640 грн. ; (а.с.10);

- за жовтень 2017 року сплачено 13.10.2017 квитанцією №69 суму податку 640 грн.;

- за листопад 2017 року сплачено 09.11.2017 квитанцією №7 суму податку 640 грн.;

- за грудень 2017 року сплачено 15.12.2017 квитанцією №123 суму податку 640 грн. (а.с.9);

- за січень 2018 року сплачено 12.01.2018 квитанцією №59 суму податку 744,60 грн.;

- за лютий 2018 року сплачено 14.02.2018 квитанцією №189 суму податку 744,60 грн.;

- за березень 2018 року сплачено 11.03.2018 квитанцією №122 суму податку 744,60 грн.; від 03.03.2018 квитанцією №5 сплату податку 297 грн.(а.с.13).

Згідно з ч. ч.4, 5 ст.45 Бюджетного кодексу України податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном). Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Положення про єдиний казначейський рахунок затверджене наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 №122.

Відповідно до п.2.1 вказаного Положення єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

Також необхідно врахувати підп. 2 п. 10 ст. 9 Закону № 2464, відповідно до якого днем сплати єдиного внеску вважається: у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом з сумою коштів у готівковій формі.

Суд не бере до уваги зазначений в акті перевірки термін 19.01.2012 року по 20.09.2017, 20.11.2017, 20.12.2017, 20.01.2018, 20.02.2018 року, оскільки такий сплинув для застосування штрафних фінансових санкцій у визначені строки відповідно до ст.102 Податкового кодексу України.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позивач своєчасно сплатив суму грошового зобов’язання.

За наявності у платника доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов’язок зі сплати відповідної суми податкового зобов’язання слід визнати виконаним незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняте відповідачем, суб’єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені долученими до матеріалів справи письмовими доказами, а відтак позов підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З врахуванням викладеного, на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати у вигляді судового збору в сумі 704,80 грн., що сплачений відповідно до квитанції № 0.0.1029835713.1 від 07.05.2018 року, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд –

у х в а л и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 06.03.2018 року №0094651310.

3. Стягнути на користь фізичної особи–підприємця ОСОБА_3 (ОСОБА_1) (АДРЕСА_1, 79012; РНОКПП НОМЕР_1) з Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (вул..Стрийська 35, м. Львів, 79003; код ЄДРПОУ 39462700), за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 18.06.2018р.

Суддя Коморний О.І.