Рішення № 74756389, 18.06.2018, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження№2/235/973/18

Справа №235/1560/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 червня 2018 року Красно армійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючої судді - Величко О.В.,

при секретарі Лебеденко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Покровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дисівської сільської ради Покровського району Донецької області, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області

про визнання недійсним державного акту на право власності на землю,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Лисівської сільської ради Покровського району Донецької області, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області

про визнання недійсним державного акту на право власності на землю. В обгрунтування своїх позовних вимог вказав, що рішенням Лисівської сільської ради Красноармійського району Донецької області від 25.06.2009 року № у-30/2 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та надання її в приватну власність ОСОБА_1» йому було передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,2210 га кадастровий номер НОМЕР_1 по АДРЕСА_1. Згідно цього рішення було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, який було зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010916000072 від 20.10.2009 року. При заповненні бланку державного акту помилково було зазначено інше цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, що суперечить тексту рішення сільської ради. Вказаний факт порушує його право власності - володіти та розпоряджатися своїм майном відповідно до ст. 41 Конституції. Позивач просить визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010916000072 від 20.10.2009 року, виданого на ім'я ОСОБА_1.

В судове засідання позивач не з'явився, просив справу слухати без його участі ( а.с. 23).

Представник відповідача Лисівської сільської ради в судове засідання не з'явився, просив справу слухати без його участі ( а. с. 18).

Представник т третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області в судове засідання не з'явились, про день і час слухання справи повідомлялись належним чином, причини своєї неявки суду не повідомили. ( а.с. 31,32). Надали суду пояснення по справі, в яких зазначили, що в зазначеному позивачем акті на право власності на земельну ділянку допущено помилку в цільовому призначенні земельної ділянки «для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд» замість «для ведення особистого селянського господарства».

З 2013 року державні акти не видаються, а отримати новий акт взамін того, в якому міститься помилка, неможливо. Згідно п. 4.1. «Інструкції про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою», затвердженої наказом Держкомзему від 22.06.2009 року № 325, виправлення орфографічних або технічних помилок у бланку та державному акті не допускається. В раніше виданих державних актах на право власності на земельну ділянку та право постійного користування земельною ділянкою жодних виправлень робити не можна, оскільки його можна визнати зіпсованим.

Суд, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, приходить до наступного.

Судом встановлено, що рішенням Лисівської сільської ради Красноармійського району Донецької області від 25.06.2009 року за № У-30/2 «Про затвердження проекту землеустрою про відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та надання її в приватну власність ОСОБА_1» вилучено з земель сільськогосподарського призначення житлової та громадської забудови с. Лисівка земельну ділянку загальною площею 0,2210 га; надано ОСОБА_1 в приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,2210 ( кадастровий номер НОМЕР_3) для ведення особистого селянського господарства ( а.с. 5).

Згідно державного акту серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,2210 га, що розташована в АДРЕСА_1. Вказаний державний акт видано на підставі рішення Лисівської сільської ради від 25.06.2009 року за № У-30/2. ( а.с. 5).

У зазначеному акті зазначено цільове призначення земельної ділянки : для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд ( а.с. 4).

Субєктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України,Земельним Кодексом та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт.

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ч. 2 ст. 118 ЗК України рішення органів місцевого самоврядування приймається на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено перелік основних способів захисту цивільних прав і інтересів, серед яких припинення правовідношення та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно із частиною третьої статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом способів.

Порядок видачі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку (на момент видачі такого державного акту) передбачалось Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею ( в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Держкомітету України по земельним ресурсам №43 від 04 травня 1999 року, зареєстрованої в МЮ України 04 червня 1999 року за №354/3647)( далі - Інструкція) з послідуючими змінами, у редакції, чинній на час отримання останніми права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконний та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсності можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України у своїй постанові від 22.05.2013 року у справі № 6-33 цс 13, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 звертався до ГУ Держгеокадастру у Донецькій області щодо виправлення помилки у Державному акті на право власності на земельну ділянку за НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1. ГУ Держгеокадастру у Донецькій області йому відмовлено у виправленні помилки, оскільки з 01.01.2013 року державні акти на право власності на земельну ділянку не видаються, а помилку в самому державному акті, який був виданий раніше виправити неможливо.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачем надано рішення Лисівської сільської ради Красноармійського району Донецької області за № У-30/2 від 25.06.2009 року « Про затвердження проекту землеустрою відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та надання її в приватну власність ОСОБА_1», відповідно до якого позивачу надано земельну ділянку загальною площею 0,2210 га ( кадастровий номер НОМЕР_3) саме для ведення особистого селянського господарства ( а.с. 5).

Таким чином, на думку суду, відновлення порушеного права власності позивачки шляхом визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, який виданий 20 жовтня 2009 року з допущеними помилками, не буде суперечити нормам діючого законодавства та гарантувати судовий захист її порушених прав та інтересів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 120, 155 ЗК України , ст. 4 ЦК України, ст.ст. 3,5,12,13,18, 258,260,265,268, 273 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за № 010916000072 від 20.10.2009 року виданого на ім»я ОСОБА_1

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення,якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги,відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: