Рішення № 74755627, 19.06.2018, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/454/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Глибоцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернівецькій області, про визнання протиправними та скасування постанов,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 Джахил Огли (далі - позивач), звернувся до суду з позовом до Глибоцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Глибоцького районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Чернівецькій області, про стягнення виконавчого збору від 06.10.2016 року ВП № 52573146 в сумі 21609,47 грн.;

- визнати протиправною та скасувати постанову Глибоцького районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Чернівецькій області про відкриття виконавчого провадження від 27.04.2018 року ВП № 56290816;

- визнати протиправною та скасувати постанову Глибоцького районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Чернівецькій області про опис й арешт майна від 04.05.2018 ВП № 56290816;

- зобов'язати Глибоцький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернівецькій області зняти арешт та заборону на відчуження транспортного засобу марки КІА СARENS, 2007 р.в., н/з НОМЕР_1, кузов KNEFG52127К113390, власником якого є ОСОБА_1, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.11.2016 року ВП № 52573146.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що являється власником транспортного засобу марки KIA CARENS, 2007 року випуску, державний номерний знак СЕ 9911АІ, кузов KNEFG521227Л113390.

06.10.2016 року відкрито виконавче провадження № 52573146, на підставі постанови про виконавче провадження.

04.11.2016 року накладено арешт та оголошено заборону відчуження транспортного засобу власником якого є позивач.

08.11.2016 року оголошено розшук вказаного автомобіля на підставі постанови про розшук майна боржника, при примусовому виконанні виконавчого напису приватного нотаріуса № 17448 виданого 22.09.2016 року про стягнення боргу у сумі 216094,71 грн. на користь ПАТ "ОСОБА_2."

23.02.2018 року здійснено огляд та тимчасове затримання належного позивачу транспортного засобу, шляхом доставки та зберігання на спеціальний майданчик, складено акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу на підставі частини 3 статті 36 Закону України "Про виконавче провадження".

Позивач посилається на те, що борг за кредитним договором № 2936 від 19.11.207 року сплачено ним добровільно та будь-яких заборгованостей у нього немає.

27.04.2018 року позивач звернувся до відповідача з вимогою звільнити належний йому автомобіль з розшуку та арешту. Постановою державного виконавця від 04.05.2018 року встановлено, що заборгованість по кредитному договору відсутня та знято розшук з транспортного засобу, разом з тим посилаючись на наявність заборгованості по виконавчому збору, арешт із вищевказаного транспортного засобу державний виконавець зняти відмовився, 09.05.2018 року надав постанову про опис й арешт майна від 04.05.2018 року ВП № 56290816, при примусовому виконанні постанови про стягнення виконавчого збору в сумі 21609,47 грн. від 06 жовтня 2016 року ВП № 56290816.

На думку позивача, бездіяльність державного виконавця щодо зняття арешту з належного транспортного засобу позивача порушує його права як власника, а постанова державного виконавця від 06 жовтня 2016 року ВП 52573146 про стягнення виконавчого збору, постанова про відкриття виконавчого провадження від 27.04.2018 року ВП № 562908716, постанова опису й арешту майна від 04.05.2018 ВП № 56290816 є протиправними та підлягають скасуванню, з огляду на те, що: у відповідача відсутні правові підстави для стягнення з позивача виконавчого збору у сумі 21609,47 грн., оскільки в межах виконавчого провадження № 52573146 сума боргу з боржника реально стягнута не була, а борг за кредитним договором було сплачено позивачем добровільно, після повернення виконавчого документу стягувачу, поза межами виконавчого провадження; стягувач повторно з виконавчим документом не звертався, а згідно пред'явлених документів, виданих стягувачем, заборгованість за вказаним виконавчим документом відсутня.

Відповідач відповідно до статті 162 КАС України у встановлений ухвалою суду строк відзив на позов не надав, тому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в матеріалах справи доказами та розцінює вказане, як визнання позову.

Ухвалою суду від 29.05.2018 відкрито провадження у справі та призначений розгляд справи за правилами статті 287 КАС України, яка визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця з викликом сторін.

Про дату, час і місце розгляду справи учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до частин 1, 2 статті 268 КАС України.

Представник позивача та представник відповідача до суду надали заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно частини 3 статті 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю виходячи з наступного.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія СЕС034595, видане 16.11.2007 року ВРЕР для обслуговування м.Чернівці при ВДАІ УМВС України в Чернівецькій області, ОСОБА_1, є власником транспортного засобу марки KIA CARENS, 2007 року випуску, державний номерний знак СЕ 9911АІ, кузов KNEFG521227Л113390. (а.с. 14)

06.10.2016 року державний виконавець Букачук Н.І. Глибоцького районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Чернівецькій області, виніс постанову ВП № 52573146 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 в сумі 21 609,47 грн. (а.с. 27).

04.11.2016 року державний виконавець Букачук Н.І. Глибоцького районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Чернівецькій області, виніс постанову ВП № 52573146, про арешт майна боржника (транспортний засіб марки KIA CARENS, н/з СЕ 9911АІ, кузов KNEFG 52127K113390, 2007 р.в.) та оголошення заборони на його відчуження. (а.с.18)

08.11.2016 року державний виконавець Букачук Н.І. Глибоцького районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Чернівецькій області, виніс постанову ВП № 52573146, про розшук майна боржника. (а.с.19)

10.11.2017 року державний виконавець Букачук Н.І. Глибоцького районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Чернівецькій області, виніс постанову ВП № 52573146, про повернення виконавчого документа стягувачу. (а.с.17)

10.11.2017 року виконавчий документ згідно даних АСВП повернутий стягувачу, відповідно до п.7 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження".

23.02.2018 року, інспектором роти № 4 БУПП у Чернівецькій області, ОСОБА_3, складено акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу належного позивачу. (а.с.15)

Згідно довідки від 28.02.2018 року № 14.5-42/4235, Глибоцький районний відділ державної виконавчої служби ГТУЮ у Чернівецькій області, повідомив що на виконанні у відділі, виконавчі провадження щодо стягнення боргів з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, не знаходяться.

Згідно довідки виданої ПАТ "Альфа-Банк" від 26.04.2018 року № 34793-23.1, позичальник ОСОБА_1 Джахил Огли, заборгованості перед ПАТ "ОСОБА_3 -ОСОБА_2", яке набуло статусу кредитора на підставі договору купівлі - продажу кредитного портфелю, укладеного 17 грудня 2012 року з ПАТ "Промінвестбанк", за кредитним договором № 2936 від 19.11.2007 року, по автомобілю марки KIA CARENS, 2007 року випуску, державний номерний знак СЕ 9911АІ, кузов KNEFG521227Л113390, не має. (а.с.22)

Згідно квитанції № 167138 від 25.04.2018 року та гарантійного листа ПАТ "Альфа Банк" від 17.04.2018 року, борг за кредитним договором № 2936 від 19.11.2007 року сплачено добровільно позивачем у сумі 68584,43 грн. (а.с. 20-21)

27.04.2018 року головним державним виконавцем Глибоцького районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Чернівецькій області ОСОБА_4, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 56290816, при примусовому виконанні постанови про стягнення виконавчого збору № 52573146 в сумі 21609,47 грн. (а.с. 26)

04.05.2018 року державний виконавець Букачук Н.І. Глибоцького районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Чернівецькій області, виніс постанову ВП № 52573146 про зняття розшуку з майна позивача, у зв'язку з відсутністю заборгованості по кредитному договору. (а.с.23)

04.05.2018 року державним виконавцем Глибоцького районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Чернівецькій області ОСОБА_4, винесено постанову опису й арешту майна ВП № 56290816, яка отримана позивачем 09.05.2018 року. (а.с.24)

До вказаних правовідносин слід застосувати такі положення закону.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефектного захисту прав, свобод, та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку на час винесення спірної постанови визначалися Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень в силу частини 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до частини 1 та 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

Згідно з частини 1 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Відповідно до частини 2 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

У відповідності до частини 4 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Відповідно до пункту 2 розділу 6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2012), витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення виконавчого збору надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону.

У разі якщо при закінченні виконавчого провадження або поверненні виконавчого документа витрати виконавчого провадження не були стягнуті, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.

Державний виконавець зобов’язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження, виділеною в окреме провадження, не пізніше наступного робочого дня після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Частиною 4 статті 42 Закону України "Про виконавче провадження", передбачено, що на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (ч.1 ст.42 Закону виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Аналіз наведених норм Закону "Про виконавче провадження" дає можливість зробити висновок про те, що обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. Крім того, законодавець чітко визначив, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми; розмір виконавчого збору вираховується також з фактично стягнутої суми.

За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Відповідно до пункту 20 розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону. При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Тобто, відповідно до вказаного пункту у постанові про повернення виконавчого документу стягувача, виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору, тим самим законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується тільки з суми, яка фактично стягнута на користь стягувача.

Тобто виконавчий збір підлягає стягненню в порядку та розмірі, визначеному Законом "Про виконавче провадження", який в даному випадку, обумовлює можливість винесення постанови про стягнення виконавчого збору після закінчення виконавчого провадження в порядку статті 39 Закону "Про виконавче провадження" чи повернення виконавчого документа згідно статті 37 Закону України " Про виконавче провадження".

Судом встановлено та вбачається з досліджених матеріалів справи, станом на момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору (06.10.2016р.), посадовими особами відповідача не було стягнуто з позивача в примусовому порядку суми згідно виконавчого напису нотаріуса № 17448 від 22.09.2016 року, не було винесено постанови про закінчення виконавчого провадження відповідно до статі 39 Закону "Про виконавче провадження", ні постанови про повернення виконавчого документа, відповідно до статті 37 Закону "Про виконавче провадження". Постанова про повернення виконавчого документа стягувачу, була винесена пізніше - 10.11.2017 року.

Таким чином станом на 06.10.2016 року, у відповідача були відсутні правові підстави для винесення постанови про стягнення з позивача виконавчого збору, оскільки в межах виконавчого провадження № 52573146, сума боргу реально стягнута не була, а борг за кредитним договором позивачем був сплачений в подальшому добровільно, що підтверджується матеріалами справи, а саме дослідженими під час судового розгляду гарантійним листом ПАТ "Альфа Банк", квитанцією про сплату боргу, довідкою про відсутність заборгованості, поза межами виконавчого провадження.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 15.02.2018р. (справа № 910/1587/13)

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Слід також зазначити, що відповідачем постанова про стягнення виконавчого збору винесена того ж числа, що і постанова про відкриття виконавчого провадження - 06.10.2016 року, якою надано строк для добровільного виконання постанови до 13.10.2016 року, що в свою чергу також свідчить про протиправність спірного рішення.

З огляду на наведене вище, доводи позивача про протиправність постанови про стягнення виконавчого збору від 06.10.2016 року, яка винесена посадовими особами відповідача, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.

Щодо вимог позивача про визнання протиправною та скасування постанови про опис й арешт майна, суд зазначає.

Відповідно до положень частини 1, 3 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Враховуючи те, що судом констатовано факт протиправності рішення про стягнення виконавчого збору від 06.10.2016 року, відтак і рішення відповідача, які прийняті за наслідками такого виконавчого провадження теж по своїй суті є протиправними, та підлягають скасуванню, з огляду на те, що правові підстави для прийняття таких рішень у відповідача були відсутні.

Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача зняти арешт та заборону відчуження транспортного засобу належного позивачу, суд зазначає.

Діяльність органів державної влади регулюють закони та підзаконні акти, ці закони та підзаконні акти дають суб'єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють лише межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.

В той же час, завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності, тобто перевірки рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень на предмет дотримання ним при їх прийнятті (вчиненні) встановлених законом обов'язкових вимог.

Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно частиною 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб захисту порушеного права, який відповідає характеру такого порушення. У такому разі не відбувається перебирання непритаманних суду повноважень державного органу (за відсутності обставин для застосування дискреції), а здійснюється виконання судом власної компетенції з відновлення порушеного права.

Рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

Разом з тим, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Враховуючи викладене вище, позовна вимога підлягає задоволенню, шляхом зобов'язання відповідача зняти арешт та заборону на відчуження транспортного засобу марки КІА СARENS, 2007 р.в., н/з НОМЕР_1, кузов KNEFG52127К113390, власником якого є ОСОБА_1, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.11.2016 року ВП № 52573146.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Виходячи із системного аналізу фактичних обставин справи, наявних в ній доказів, зважаючи на норми чинного законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, тоді як відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність його дій і рішень, у зв'язку із чим суд визнає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, а тому слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 1409,60 грн.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Глибоцького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернівецькій області про стягнення виконавчого збору від 06.10.2016 року ВП № 52573146 в сумі 21609,47 грн.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову Глибоцького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернівецькій області про відкриття виконавчого провадження від 27.04.2018 року ВП № 56290816;

4. Визнати протиправною та скасувати постанову Глибоцького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернівецькій області про опис й арешт майна від 04.05.2018 ВП № 56290816;

5. Зобов'язати Глибоцький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернівецькій області зняти арешт та заборону на відчуження транспортного засобу марки КІА СARENS, 2007 р.в., н/з НОМЕР_1, кузов KNEFG52127К113390, власником якого є ОСОБА_1, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.11.2016 року ВП № 52573146.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Глибоцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати - судовий збір в сумі 1409,60 грн.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Суддя Боднарюк О.В.