Рішення № 74755321, 19.06.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 822/1698/18

РІШЕННЯ

іменем України

19 червня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П.

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі - відповідач) в якому просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області щодо не розгляду по суті заяв позивача від 22.11.2017, від 19.02.2018, від 12.03.2018 та скасувати прийняте рішення, як відмову Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, викладену в листах від 18.12.2017 №Г-30988/б - 16448/6-17, 19.03.2018 за номерами Г-2827/0-2815/0/95-18 та Г-3499/0-2761/0/95-18 щодо не надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту с.Ярославка, Меджибіжської селищної ради Летичівського району Хмельницької області (КОАТУУ - НОМЕР_1, зона - 02, квартал - 019); зобов'язати ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повторно розглянути заяву позивача від 22.11.2017 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту с. Ярославка Меджибіжської селищної ради Летичівського району Хмельницької області (КОАТУУ - НОМЕР_1, зона - 02, квартал - 019) у відповідності до вимог статтей 118, 121 Земельного кодексу України; встановити судовий контроль . на виконання судового рішення шляхом зобов'язання ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач відмовив йому у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою на вищевказану земельну ділянку без належних на те підстав. Вважає, що ефективним способом відновлення її порушеного права є саме зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 22.11.2017.

Також позивач зауважив, що підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, викладені у листах ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 18.12.2017 та 19.03.2018, не входять до вичерпного переліку підстав, встановлених Земельним кодексом України.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.05.2018 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Представник відповідача у наданому до суду 04.06.2018 відзиві заперечив проти задоволення позову. Зазначив, що місце розташування земельної ділянки, зазначеної у клопотанні позивача не відповідає вимогам чинного законодавства, що є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства згідно з пунктом 7 статті 118 Земельного кодексу України, оскільки Головним управлінням видано наказ від 20.09.2017 №190 "Про затвердження переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам України у IV кварталі 2017 року на території Хмельницької області", яким передбачено 66,1835 га земельних ділянок у Хмельницькому та Чемеровецькому районах Хмельницької області.

Стосовно відмов від 19.03.2018 №Г-2827/0-2815/0/95-18 та №Г-3499/0-2761/0/95/18 відповідач зазначив, що в даних листах зазначалось, що згідно укладених меморандумів про співпрацю при здійсненні заходів щодо передачі земель сільськогосподарського призначення державної власності в комунальну власність об'єднаних територіальних громад між Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області та ОТГ від 08.02.2018, на території Хмельницького району проводяться роботи по інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності з метою передачі їх в комунальну власність ОТГ з визначеному в Державному земельному кадастрі кадастровим номерам.

Відповідач посилається на План-графік термін передачі земельних ділянок Меджибіжській селищній ОТГ на території Хмельницького району передбачена до 30.06.2018, а тому вважає, що ОСОБА_1 управління при наданні вищевказаних листів діяло у межах та у спосіб передбачений чинним законодавством та жодним чином не порушило права позивача.

А тому в задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, оцінивши наявні в матеріалах належні та допустимі докази у їх взаємозв'язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою, в якій просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту с.Ярославка, Меджибіжської селищної ради, Летичівського району Хмельницької області.

Листом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області 18.12.2017 №Г-30988/б - 16448/6-17 позивачу було відмовлено у задоволенні вказаної заяви, посилаючись на те, що земельна ділянка не входить у перелік земельних ділянок, оприлюднених на офіційному веб-сайті Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, які можуть бути передані у власність громадянам у межах норм безоплатної приватизації у IV кварталі 2017 року на території Хмельницької області, а тому місце розташування земельної ділянки не відповідає вимогам нормативно-правових актів.

Позивач вважаючи такі дії відповідача протиправними стосовно не надання йому дозволу, оскаржив надану відмову до вищестоящого органу, а саме до Державної Служби Держгеокадастру України.

За результатами такого оскарження, отримав листа від 07.02.2018 №Г-138/0-0.13-745/6-18, в якому зазначено, що листи Держгеокадастру не є нормативно-правовими актами, а мають лише інформативний характер, не встановлюють правових норм і дійсні до моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, що змінюють відповідні правовідносини, і відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою не позбавляє зацікавлену особу права повторно звернутись до Головного управління Держгеокадастру з відповідною заявою.

Враховуючи наведене, позивач повторно звернувся до відповідача 19.02.2018 з заявою щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Меджибіжської селищної ради Летичівського району Хмельницької області, при цьому координати земельної ділянки аналогічні, що і при поданні первинної заяви.

Не отримавши жодної належної відповіді від відповідача, позивач втретє звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області з відповідною заявою.

ОСОБА_1 управління Держгеокадастру в Хмельницькій області 19.03.2018 надіслало позивачу відповіді №Г-2827/0-2815/0/95-18 та №Г-3499/0-2761/0/95-18, в яких рекомендувало позивачу після проведення передачі земель сільськогосподарського призначення державної власності в комунальну власність та реєстрації права комунальної власності об'єднаних територіальних громад, звернутись з відповідним клопотанням до органу виконавчої, або органу місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених ст.122 Земельного кодексу України.

Позивач не погоджується з наведеними вище відмовами відповідача, оскільки останній не навів у своїх відповідях жодної правової підстави, яка б унеможливлювала надання дозволу на розробку проекту землеустрою, що передбачено ст.118 Земельного кодексу України, в зв'язку із чим просить вищенаведені відповіді скасувати.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області у спірних правовідносинах регулюються Земельним кодексом України, Законом України "Про землеустрій", постановою Кабінету Міністрів України "Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру", Положенням про територіальні органи Держгеокадастру, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного Кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

В оскаржуваних відмовах ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області не навів жодної з підстав, передбачених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України.

А тому, такі відмови відповідача від 18.12.2017 №Г-30988/0-16448/6-17 та від 19.03.2018 №Г-2827/0-2815/0/95-18 та №Г-3499/0-2761/0/95-18 у ненаданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є протиправними.

Обираючи належний спосіб захисту прав позивача, суд враховує наступне.

У частині 7 статті 118 Земельного кодексу України наведено два варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою: 1) надати дозвіл; 2) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту. Водночас, у частині 7 статті 118 Земельного кодексу України не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання. Зокрема, чи необхідно приймати відповідне рішення органу з цього питання чи достатньо відповіді у формі листа.

Правовий статус Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області визначений Положенням про ОСОБА_1 управління Держгеокадастру в області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 (далі - Положення № 333).

За змістом пункту 8 Положення № 333 ОСОБА_1 управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Згідно з пунктом 10 Положенням № 333 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.

Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області, тому такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що цей орган не прийняв жодного рішення з тих, які він повинен ухвалити за законом.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 року у справі № 820/4436/17 (К/9901/47011/18).

В рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 Конституційний Суд України зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

У зв'язку з цим, найбільш ефективний із можливих способів захисту порушеного права позивача буде визнання відмови протиправною та зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача повторно.

При цьому, суд зазначає, що надання суб'єктом владних повноважень відмови з аналогічних підстав, що перевірялися у межах розгляду даної судової справи, буде вважатися неналежним виконанням судового рішення та нестиме негативні наслідки, передбачені чинним законодавством.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В справі "East/West Alliance Limited" проти України" (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією "небезпідставної скарги" та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов'язання за цим положенням. Межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги необхідно задовольнити частково шляхом визнання протиправними та скасування відмов Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, оформлених листами № Г-30988/0-16448/6-17 від 18.12.2017 та №Г-2827/0-2815/0/95-18 та №Г-3499/0-2761/0/95-18 від 19.03.2018, щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту с.Ярославка Меджибіжської селищної ради Летичівського району Хмельницької області та зобов'язання повторно розглянути заяву позивача.

Щодо вимоги, про зобов'язання відповідача надати звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не обов'язком.

Враховуючи обставини даної справи, вимога про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (29008, м.Хмельницький, Хмельницька область, вул.Купріна, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2) до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (29016, м.Хмельницький, вул. Інститутська, 4/1, ідентифікаційний код - 39767479) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати відмови Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області оформлені листами від 18.12.2017 №Г-30988/0-16448/6-17 та від 19.03.2018 №Г-2827/0-2815/0/95-18 та №Г-3499/0-2761/0/95-18 у ненаданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Зобов'язати ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та прийняти одне з рішень, передбачених статтею 118 Земельного кодексу України, про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту с.Ярославка Меджибіжської селищної ради Летичівського району Хмельницької області.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його підписання.

Головуючий суддя ОСОБА_3