Рішення № 74755065, 18.06.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 522/5344/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2018 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

за участю секретаря - Ляшенко Ю.В.,

за участю сторін: представника позивача - ОСОБА_1

представник відповідач - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом ОСОБА_2 (65058, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Одеської області (65072, м. Одеса, площа ОСОБА_3, 1, код ЄДРПОУ 34929741) про скасування постанов, поновлення виконавчих проваджень та повернення виконавчих листів,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 (65058, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Одеської області (65072, м. Одеса, площа ОСОБА_3, 1, код ЄДРПОУ 34929741) в якому позивач просить:

визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4 від 18.12.2015 р. про закінчення виконавчих проваджень № 49508529, № 49508536.

поновити виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих листів Приморського районного суду м. Одеси № 522/817/15-а від 20.11.2015 р. про зобов’язання Виконавчого комітету Одеської міської ради та Департаменту комунальної власності Одеської міської ради надати ОСОБА_2 письмову інформації про усі вільні земельні ділянки в межах Приморського, Малиновського та Київського районів міста Одеси, що можуть бути використані під забудову для реалізації права на безоплатне отримання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

повернути до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції, в Одеській області виконавчі листи Приморського районного суду м. Одеси від 20.11.2015 р. у справі № 522/817/15-а про зобов’язання Виконавчого комітету Одеської міської ради та Департамент комунальної власності Одеської міської ради надати ОСОБА_2, письмову інформацію про усі вільні земельні ділянки в межах Приморського, Малиновського та Київського районів міста Одеси, що можуть бути використані під забудову для реалізації права на безоплатне отримання у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що постановами головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_4 від 18.12.2015 р. були закінчені виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих листів Приморського районного суду м. Одеси № 522/817/15-а від 20.11.2015 р. про зобов’язання Виконавчого комітету Одеської міської ради та Департаменту комунальної власності Одеської міської ради надати ОСОБА_2 письмову інформацію про усі вільні земельні ділянки в межах Приморського, Малиновського та Київського районів міста Одеси, що можуть бути використані під забудову для реалізації права на безоплатне отримання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Позивач вважає, що дії державного виконавця не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», оскільки, відповідно до відповіді - Виконавчого комітету Одеської міської ради від 16.12.2015 р. №02.2-16вих./1159 та відповіді Департаменту комунальної власності від 14.12.2015 р. № 01-13/7812 Позивачу не було надано інформацію вказану у виконавчому документі від 20.11.2015 р., а боржники повідомили, що вільні земельні ділянки відсутні.

Тобто фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчими документами не відбулось, адже, боржники не надали жодної інформації, вказаної у виконавчому документі.

Крім того, Позивач зазначає, що, як вбачається з інформації розміщеної на сайті Одеської міської ради, останньою 16.12.2015 р. було прийнято рішення №№ 77-VІІ, 241-VII, згідно яких громадянам було надано у приватну власність земельні ділянки, в межах районів м. Одеси зазначені у виконавчому документі, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Рішенням Одеської міської ради №39-УІІ від 16.12.2015 р. «Про надання дозволів громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» було надано 206 громадянам дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення вільних земельних ділянок у м. Одесі.

Зазначене свідчить про бездіяльність зі сторони державного виконавця під час примусового виконання виконавчих документів від 20.11.2015 р., оскільки ОСОБА_4 не перевірила виконання боржниками виконавчих листів Приморського районного суду м. Одеси № 522/817/15-а від 20.11.2015 р. та не провела дії щодо виявлення причин поважності такого невиконання, не вжила відповідних заходів.

Позивач зазначає, що державний виконавець, нехтуючи вимогами законодавства, не провела дій щодо примусового виконання рішення суду та не пересвідчилась у його належному виконанні боржниками, у зв’язку з чим звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 12.06.2018 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження.

18.06.2018 року від представника Відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі, зазначивши, що листом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 14.12.2015 року №01-19/3760 повідомлено, що департаментом Позивача проінформовано про те, що вільні земельні ділянки в межах Приморського, Малиновського та Київського районів міста Одеси, що можуть бути використані під забудову для реалізації права на безоплатне отримання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд – відсутні.

Крім того, листом Виконавчого комітету Одеської міської ради повідомлено, що згідно з даними, які були надані Департаментом комунальної власності Одеської міської ради в ході проведення інвентаризації, вільні земельні ділянки в межах Приморського, Малиновського та Київського районів міста Одеси, які можуть бути використані під забудову для реалізації права на безоплатне отримання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд – відсутні.

З наведених підстав, Відповідач вважає, що боржниками - Виконавчим комітетом Одеської міської ради та Департаментом комунальної власності Одеської міської ради вимоги виконавчих документів було виконано у повному обсязі, у зв’язку з чим державним виконавцем було винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень.

В судовому засіданні 18.06.2018 року Позивач підтримав адміністративний позов у повному обсязі та просив задовольнити його з підстав, викладених в тексті позовної заяви.

В судове засідання 18.06.2018 року представник Відповідача не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З наведених підстав судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності представника Відповідача.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов та заперечення на нього, судом встановлено наступне.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2015 року було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2, постанову Приморського районного суду м. Одеси від 20.04.2015 року - скасовано, прийнято по справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково, зобов'язано Виконавчий комітет Одеської міської ради та Департамент комунальної власності Одеської міської ради надати ОСОБА_2 письмову інформацію про усі вільні земельні ділянки в межах Приморського, Малиновського та Київського районів міста Одеси, що можуть бути використані під забудову для реалізації права на безоплатне отримання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд

Приморським районним судом м. Одеси 20.11.2015 р. на виконання рішення Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2015 р. у справі № 522/817/15-а було видано виконавчі листи, відповідно до яких зобов’язано Виконавчий комітет Одеської міської ради та Департамент комунальної власності Одеської міської ради надати мені, ОСОБА_2, письмову інформацію про усі вільні земельні ділянки в межах Приморського, Малиновського та Київського районів міста Одеси, що можуть бути використані під забудову для реалізації права на безоплатне отримання у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.

На підставі вищевказаних виконавчих листів Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4 Сергієвою були відкриті виконавчі провадження № 49508536 та № 49508529 від 30.11.2015 р.

Постановами головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_4 від 18.12.2015 р. були закінчені виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих листів Приморського районного суду м. Одеси № 522/817/15-а від 20.11.2015 р. про зобов’язання Виконавчого комітету Одеської міської ради та Департаменту комунальної власності Одеської міської ради надати ОСОБА_2 письмову інформацію про усі вільні земельні ділянки в межах Приморського, Малиновського та Київського районів міста Одеси, що можуть бути використані під забудову для реалізації права на безоплатне отримання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Підставами для закриття виконавчих проваджень були лист Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 14.12.2015 року №01-19/3760 яким Позивача проінформовано про те, що вільні земельні ділянки в межах Приморського, Малиновського та Київського районів міста Одеси, що можуть бути використані під забудову для реалізації права на безоплатне отримання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд – відсутні, а також лист Виконавчого комітету Одеської міської ради від 16.12.2015 року №022-16вих/1159, яким Позивачу повідомлено, що згідно з даними, які були надані Департаментом комунальної власності Одеської міської ради в ході проведення інвентаризації, вільні земельні ділянки в межах Приморського, Малиновського та Київського районів міста Одеси, які можуть бути використані під забудову для реалізації права на безоплатне отримання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд – відсутні.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999 року №606-ХІV, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин (далі – Закон України «Про виконавче провадження»), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 ч. 2 ст 17 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи:виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;

Відповідно до частин 1, 2 статті 8 Закону України “Про виконавче провадження” сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Частиною 1 ст. 11 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 2 ст. 11 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Як встановлено судом, постановами головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_4 від 18.12.2015 р. були закінчені виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих листів Приморського районного суду м. Одеси № 522/817/15-а від 20.11.2015 р. у зв’язку з тим, що листами Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 14.12.2015 року №01-19/3760 та Виконавчого комітету Одеської міської ради від 16.12.2015 року №022-16вих/1159 повідомлено, що вільні земельні ділянки в межах Приморського, Малиновського та Київського районів міста Одеси, що можуть бути використані під забудову для реалізації права на безоплатне отримання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд – відсутні.

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, як підставам для завершення виконавчих проваджень суд зазначає, що в тексті постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2015 року зазначено, що саме виконавчий комітет Одеської міської ради повинен забезпечувати відкритість, доступність та повноту публічної інформації пре наявність на території м. Одеси земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, а також надавати за запитами фізичних чи юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, які можуть бути використані під забудову.

При цьому зазначеною постановою зобов'язано Виконавчий комітет Одеської міської ради та Департамент комунальної власності Одеської міської ради надати ОСОБА_2 письмову інформацію про усі вільні земельні ділянки в межах Приморського, Малиновського та Київського районів міста Одеси, що можуть бути використані під забудову для реалізації права на безоплатне отримання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а не про землі комунальної власності.

Відповідно до ст. 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка є частиною земної поверхні з встановленими межами, певним місцем розташування, визначеними щодо неї правами

З урахуванням наведеного земельній ділянці мають бути притаманні окремі ознаки, що відрізняють її від інших земель. В свою чергу, механізм формування земельної ділянки як об’єкта цивільних прав, встановлений у ст. 79-1 Земельного кодексу України, що передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Таким чином, для утворення земельних ділянок як сформованих об’єктів землеустрою, які, зокрема, можуть бути використані під індивідуальну забудову, має розробитися певний обсяг землевпорядної документації, якою визначається місце розташування, розмір та межі земельної ділянки, її цільове призначення, а також інші її ознаки, за допомогою яких відповідну земельну ділянку можна бути ідентифікувати як об'єкт правовідносин.

Згідно з положеннями ч. 5 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», уповноважені органи з питань містобудування та архітектури і центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, забезпечують відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, про наявність обмежень і обтяжень земельних ділянок, містобудівні умови та обмеження в містобудівному і державному земельному кадастрах.

Зі змісту вказаного положення вбачається, що уповноважений орган, отримавши відповідний запит, має вказати про наявність або відсутність таких земельних ділянок, оскільки зазначена норма не передбачає обов’язку виявити земельні ділянки, що відповідають запитуваним критеріям, а лише визначає необхідність повідомити запитувача про дійсний стан речей у питаннях можливого нового будівництва в межах міста.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що Інформація про відсутність на території м. Одеси виявлених земельних ділянок за запитуваними критеріями за своїм змістом є інформацією яка може бути наданою у відповідь на запит.

З наведених підстав листами Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 14.12.2015 року №01-19/3760 та Виконавчого комітету Одеської міської ради від 16.12.2015 року №022-16вих/1159 фактично було надану інформацію, обов’язок з надання якої було на них покладено постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2015 року.

При цьому рішеннями Одеської міської ради від 16.12.2015 р. №№ 77-VІІ, 241-VII, громадянам було надано у приватну власність земельні ділянки, в межах районів м. Одеси зазначені у виконавчому документі, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а рішенням Одеської міської ради №39-УІІ від 16.12.2015 р. «Про надання дозволів громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», було надано дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення вільних земельних ділянок у м. Одесі.

Проте прийняття зазначених рішень не свідчить про наявність вільних земельні ділянок в межах Приморського, Малиновського та Київського районів міста Одеси, що можуть бути використані під забудову для реалізації права на безоплатне отримання у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4 від 18.12.2015 р. про закінчення виконавчих проваджень № 49508529, № 49508536 є правомірними.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов’язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 (65058, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Одеської області (65072, м. Одеса, площа ОСОБА_3, 1, код ЄДРПОУ 34929741) про скасування постанов, поновлення виконавчих проваджень та повернення виконавчих листів – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з особливостями визначеними приписами ст. 272 КАС України.

Суддя А.А. Радчук.

.