Рішення № 74754797, 19.06.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1980/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Завальнюка І.В.,

за участю секретаря - Маковейчук Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.12.2017 № НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що отримав податкове повідомлення-рішення від 18.12.2017 № НОМЕР_1, яким йому донараховане податкове зобов’язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 102595,95 грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення складено на підставі акту перевірки від 23.11.2017 № 1683/15-32-13-05/НОМЕР_2, згідно якого податкових декларацій про майновий стан і доходи ОСОБА_1 за період 01.01.2014-30.09.2017 не надавалось, однак 04.11.2014 ОСОБА_1 став засновником ТОВ «Опт Інвест Торг» зі статутним фондом 500000 грн. (100% доля ОСОБА_1Р.). Позивач наголошує, що вказана сума до цього часу до статутного капіталу фактично не внесена, у зв’язку із чим податковим органом помилково зроблено висновок про необхідність подання декларації про майновий стан за 2014 р. та довідки про майновий стан. При цьому припущення податкового органу про отримання позивачем в 2014 р. доходу в розмірі 500000 грн., тобто суми, що еквівалентна статуту ТОВ «Опт Інвест Торг», - не підтверджене будь-яким доказом. Так, зазначена доля в грошових коштах до статутного фонду Товариства фактично не вносилася, що не суперечить чинному законодавству.

Ухвалою судді від 27.04.2018 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження на 22.05.2018 о 10:00 год.

16.05.2018 до канцелярії суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просить відмовити, зважаючи на правомірність та обґрунтованість оскарженого податкового повідомлення-рішення. Так, перевіркою встановлено, що податкова декларація про отримані доходи за 2014 р. до контролюючого органу ОСОБА_1 не подавалася. В той же час, в листопаді 2014 р. позивачем засновано ТОВ «Опт Інвест Торг» зі статутним капіталом 500000 грн. (100% частка ОСОБА_1Р.). Джерело походження коштів, необхідних для внесення (формування) до статутного капіталу ТОВ «Опт Інвест Торг» в зазначеній сумі не підтверджено, у зв’язку із чим висновок про заниження доходу в 2014 р. на вказану суму обґрунтований та правомірний.

В судовому засіданні 22.05.2018 представник позивача надав відповідь на відзив. Також в судовому засіданні оголошено перерву для отримання додаткових доказів до 05.06.2018 о 11:00 год.

В судовому засіданні 05.06.2018 оголошено перерву для отримання додаткових доказів до 14.06.2018 о 12:00 год.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених у позовній заяві підстав підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі, в задоволенні позову просила відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.2 п.78.1 ст.78 ПК України, відповідно до наказу від 01.11.2017 № 5540, співробітниками податкового управління проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2014 по 30.09.2017, за результатами якої складено акт від 23.11.2017 № 1683/15-32-13-3436603359.

Перевіркою встановлено порушення пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.179.1 ст.179 ПК України – ненадання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2014 р. по строку подання до 01.05.2015; пп.14.1.54 п.14.1 ст.14, п.164.1, п.164.2 ст.164, пп.164.2.20 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.2.1 п.168.2 ст.168, пп.178.7 ст.179 ПК України – несплата податку на доходу фізичних осіб в розмірі 82076,76 грн. за 2014 р.

На підставі вищевказаного акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.12.2017 № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов’язання по податку на доходи фізичних осіб (11010500) в сумі 82076,76 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 20519,19 грн.; № НОМЕР_3, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 170 грн., яке позивачем в межах даного пору не оскаржується.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення обґрунтованим, а позовні вимоги не підлягаючими задоволенню у зв’язку з наступним.

З огляду на матеріали справи, у листопаді 2014 р. ОСОБА_1 засновано Товариство з обмеженою відповідальністю «Опт Інвест Торг» (номер державної реєстрації 15561020000053918; дата 04.11.2014), яке перебувало на обліку в Білоцерківській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, а з 30.06.2016 знаходиться на обліку в ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області.

Згідно відомостей ІС «Податковий блок», інформації з ЄДРПОУ встановлено, що ОСОБА_1, як учаснику ТОВ «Опт Інвест Торг», належить частка у розмірі 500000 грн., що складає 100% статутного капіталу Товариства.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про господарські товариства» вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Для з’ясування джерела отриманого доходу, необхідного для здійснення внеску у статутний капітал ТОВ «Опт Інвест Торг» у розмірі 500000 грн. та надання пояснень, на підставі ПК України ОСОБА_1 направлений запит засобами поштового зв’язку з повідомленням про вручення, який повернутий 16.08.2017 за закінченням терміну зберігання.

При цьому декларація про отримані в 2014 р. доходи, які згідно з ПК України підлягають включенню до загального (місячного) оподатковуваного доходу, та понесені витрати, які підлягають відображенню платником податків в річній декларації про майновий стан і доходи до контролюючого органу, ОСОБА_1 не надано.

Відповідно до ст.179 ПК України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до цього розділу обов'язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи: від податкових агентів, які згідно з цим розділом не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу; виключно від податкових агентів незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу, крім випадків, прямо передбачених цим розділом; від операцій продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів за якими був сплачений податок відповідно до цього розділу; у вигляді об'єктів спадщини, які відповідно до цього розділу оподатковуються за нульовою ставкою податку та/або з яких сплачено податок відповідно до пункту 174.3 статті 174 цього Кодексу.

Згідно з п.179.4 ст.179 ПК України платники податку звільняються від обов'язку подання податкової декларації в таких випадках: а) незалежно від виду та суми отриманих доходів платниками податку, які: є малолітніми/неповнолітніми або недієздатними особами і при цьому перебувають на повному утриманні інших осіб (у тому числі батьків) та/або держави станом на кінець звітного податкового року; перебувають під арештом або є затриманими чи засудженими до позбавлення волі, перебувають у полоні або ув'язненні на території інших держав станом на кінець граничного строку подання декларації; перебувають у розшуку станом на кінець звітного податкового року; перебувають на строковій військовій службі станом на кінець звітного податкового року; б) в інших випадках, визначених цим розділом.

В ході перевірки, оформленої актом від 23.11.2017 № 1683/15-32-13-05/НОМЕР_2, встановлено порушення платником податків ОСОБА_1 вимог п.179.1 ст.179 ПК України, що виразилось у неподанні податковою декларації про майновий стан і доходи з додатком 3 до декларації за 2014 р. по строку подання до 01.04.2015.

При цьому відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків ДФС України про суми виплачених доходів протягом перевіряємого періоду доходів від податкових агентів не отримувався.

Відтак, перевіряючі дійшли висновку про те, що джерело походження коштів, необхідних для внесення (формування) до статутного капіталу ТОВ «Опт Інвест Торг» у загальній сумі 500000 грн. не підтверджено документально.

В основу позовної заяви покладено аргумент позивача про те, що ним не отримувалось в 2014 р. такого доходу і такі кошти ним не вносилися до статутного капіталу ТОВ «Опт Інвест Торг».

Так, позивач посилається на ч.2 ст.52 Закону України «Про господарські товариства», згідно якої якщо учасники до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства не внесли (не повністю внесли) свої вклади, загальні збори учасників приймають одне з таких рішень: про виключення із складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про ліквідацію товариства. Тобто законодавством не встановлено обов’язкову учасників сплатити свої внески, а передбачено лише право загальних зборів прийняти одне з перелічених рішень.

На підтвердження цього представником позивача надано довідку за підписом директора ТОВ «Опт Інвест Торг» ОСОБА_1 від 05.01.2018, згідно якої станом на 05.01.2018 засновником ОСОБА_1 внесок не здійснювався, статутний капітал ТОВ не сформований.

Вирішуючи спір, суд враховує, що ч. 3 ст. 144 ЦК України (в редакції до 06.02.2018) і ч. 2 ст. 52 Закону України «Про господарські товариства» передбачено дії, які належить вживати господарському товариству в разі невнесення (неповного внесення) учасниками своїх вкладів до закінчення встановленого річного строку. Зокрема, загальні збори учасників приймають одне з таких рішень: про виключення зі складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про ліквідацію товариства.

Зазначена норма є імперативною, а отже, її виконання вимагає від товариства прийняття одного з трьох рішень, наслідками яких є, відповідно, припинення участі в товаристві учасника-боржника або припинення його обов’язку щодо сплати вкладів (через зменшення статутного капіталу на суму боргу або припинення товариства). Імперативність цієї норми зумовлена суспільною значущістю цього питання. Якщо учасник не вніс вкладу, порушуються не тільки інтереси товариства та його учасників, які сплатили вклади повністю, а й інтереси кредиторів та контрагентів товариства, які зацікавлені в його діяльності. Невнесення вкладу є порушенням не лише обов’язків перед

товариством, але й зобов’язань публічного характеру, які учасники взяли на себе під час створення юридичної особи. Товариство зобов’язане дбати про те, щоб заявлений статутний капітал не був меншим, ніж вартість його активів.

Відповідно до статті 117 Цивільного кодексу України (в редакції до 06.02.2018) учасники господарського товариства зобов'язані: додержуватися установчого документа товариства та виконувати рішення загальних зборів; виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі ті, що пов'язані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені установчим документом; не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства. Учасники господарського товариства можуть також мати інші обов'язки, встановлені установчим документом товариства та законом.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-2 ст. 144 Цивільного кодексу України (в редакції до 06.02.2018) статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів. Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, що гарантує інтереси його кредиторів. Не допускається звільнення учасника товариства з обмеженою відповідальністю від обов'язку внесення вкладу до статутного капіталу товариства, у тому числі шляхом зарахування вимог до товариства.

Зазначені норми законодавства регулюють процедуру формування статутного капіталу товариства та внесення учасниками своїх вкладів виключно протягом першого року з дня державної реєстрації товариства (для Товариство з обмеженою відповідальністю «Опт Інвест Торг» це дата 04.11.2014), тобто первинного статутного капіталу.

Таким чином, згідно правової позиції позивача, ОСОБА_1 не виконано свого обов’язку щодо внесення своєї частки до статутного капіталу Товариства протягом першого року з дня державної реєстрації, а також не прийнято жодного з визначених законодавством рішень.

В судовому засіданні представник позивача пояснив це фактичною протиправною підприємницькою діяльністю ТОВ "Опт Інвест Торг", що не має значення для розгляду даної справи. При цьому на вимогу суду представником позивача було надано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2015 р., в р.01 «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» якої вказано 19432521 грн. (дев’ятнадцять мільйонів чотириста тридцять дві тисячі п’ятсот двадцять одна грн.), що свідчить про суттєві обсяги господарської діяльності.

При викладених обставинах, суд вважає недостовірними твердження представника позивача про невнесення ОСОБА_1 свого внеску до статутного капіталу ТОВ, адже єдиним засновником так і не було прийнято жодного з передбачених ч. 3 ст. 144 ЦК України (в редакції до 06.02.2018) і ч. 2 ст. 52 Закону України «Про господарські товариства» рішень, а само ТОВ проваджує суттєву господарську діяльність з великими обсягами грошових коштів.

Надання до суду довідки від 05.01.2018 за підписом позивача, як директора та засновника ТОВ «Опт Інвест Торг», про невнесення ним внеску до статутного капіталу та обраний позивачем спосіб захисту суд розцінює критично та сприймає як створення штучних підстав і застосування способів юридичної техніки з метою уникнення відповідальності за порушення податкового законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу корпоративні права – це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Внесення засновниками товариства коштів або майна до статутного фонду товариства в обмін на емітовані ним корпоративні права вважається згідно з п. 14.1.81 Податкового кодексу прямою інвестицією.

Вносячи кошти до статутного капіталу ТОВ, засновник цього товариства прагне користуватися конкретним матеріальним благом – корпоративними правами – в обсязі, передбаченому чинним законодавством України (право брати участь в управлінні товариством, отримувати дивіденди тощо), а тому в такого засновника по відношенню до товариства виникає інтерес, який має охоронятися законом. Такий саме інтерес виникає і в товариства з обмеженою відповідальністю, оскільки, здійснюючи емісію своїх корпоративних прав, воно прагне наповнити свій статутний капітал коштами та майном, яке стає власністю товариства.

Суттєві та впливові обсяги та результати господарської діяльності ТОВ, засновником якого є ОСОБА_1, рівно як і не прийняття жодного з передбачених ч.2 ст.52 Закону України «Про господарські товариства» рішень, - свідчать про реалізацію ним, як засновником та директором ТОВ, набутих корпоративних прав, які перебувають під охороною закону та права в цілому. Відтак, суд оцінює набуття ним результатів власної інвестиції в розумінні п.14.1.81 ПК України, що в свою чергу надає йому можливість отримувати інвестиційний прибуток для цілей розділу IV цього Кодексу.

Відповідно до пп.168.2.1 п.168.2 ст.168 ПК України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Згідно з пп.164.2.20 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.

Відповідно до пп.168.4.5 п.168.4 ст.168 ПК України фізична особа, відповідальна згідно з вимогами цього розділу за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету: а) у разі коли така фізична особа є податковим агентом, - за місцем реєстрації у контролюючих органах; б) у разі нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу майна резидентами та нерезидентами, посвідчення договорів дарування чи видачі свідоцтв про право на спадщину нерезидентам - за місцем нотаріального посвідчення таких договорів (одержання свідоцтв); в) в інших випадках - за її податковою адресою.

В ході судового розгляду справи суд погоджується з доводами ГУ ДФС в Одеській області про те, що ОСОБА_1 протягом 2014 р. походження доходу на операції за окремими інвестиційними активами у вигляді внесення (формування, сплати) до статутного капіталу ТОВ, відповідно до ГК України та ПК України, в загальному розмірі 500000 грн. не підтверджено документально.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивачем в ході судового розгляду справи не доведено неправомірність спірного дозволу.

В той же час, згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» ЄСПЛ визначив, що справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

В судовому засіданні представник відповідача довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства, необґрунтованість позовних вимог позивача.

Проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що ГУ ДФС в Одеській області прийнято спірні податкові повідомлення-рішення в межах повноважень, у передбачений законодавством спосіб, з урахуванням всебічного дослідження всіх обставин спірних правовідносин, що мають значення для прийняття рішення, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовано це рішення, у зв'язку із чим адміністративний позов не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (66100, АДРЕСА_1; НОМЕР_2) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; 39398646) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19.06.2018 року.

Суддя І.В. Завальнюк

.