Рішення № 74754763, 18.06.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 червня 2018 р. № 820/3713/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 44-б, оф. 301) до Харківського національного університету внутрішніх справ (61080, м. Харків, проспект Льва Ландау, буд. 27) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:1. визнати протиправними дії Харківського національного університету внутрішніх справ щодо відмови надати відкриту за режимом доступу публічну інформацію, яка має публічний інтерес, а саме: копії декларацій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за період з 2011-2016 років суб'єктів декларування, які у вказаний період часу обіймали посади ректора, проректора, декана, директора інституту, вченого секретаря ХНУВС, а саме: ОСОБА_2, ректора; ОСОБА_3, ректора; ОСОБА_4, ректора; ОСОБА_5, першого проректора з навчально-методичної та наукової роботи, першого проректора; ОСОБА_6, першого проректора; ОСОБА_7, проректора з наукової роботи; ОСОБА_8, проректора по службі; ОСОБА_9, проректора з кадрового забезпечення, проректора з кадрового забезпечення та міжнародних зв'язків, проректора; ОСОБА_10, проректора з економічних питань та ресурсного забезпечення, проректора по службі, проректора; ОСОБА_11, проректора з економічних питань та ресурсного забезпечення, проректора по службі, проректора; ОСОБА_12, проректора; ОСОБА_13, декана факультету №1; ОСОБА_14, декана факультету №2; ОСОБА_15, декана факультету №3; ОСОБА_16, декана факультету №3; Маркова В ячеслава Валерійовича, декана факультету №4; ОСОБА_17, декана факультету №5; ОСОБА_18, декана факультету №5; ОСОБА_19, директора навчально-наукового інституту права та масових комунікацій, декана факультету права та масових комунікацій; ОСОБА_20, декана факультету №6; ОСОБА_21, вченого секретаря; ОСОБА_22, вченого секретаря, ученого секретаря; 2. зобов'язати Харківський національний університет внутрішніх справ надати протягом 5 робочих днів з дня набрання чинності постанови суду, відкриту публічну інформацію, а саме: копії декларацій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за період з 2011-2016 років суб'єктів декларування, які у вказаний період часу обіймали посади ректора, проректора, декана, директора інституту, вченого секретаря Харківського національного університету внутрішніх справ, крім відомостей, зазначених в абзаці другому частини другої статті 12 Закону України “Про засади та запобігання та протидії корупції”, а саме: щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта громадянина України, а також реєстрації місця проживання, дати народження декларанта, місцезнаходження об'єктів, які наводяться в декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, а саме: ОСОБА_2, ректора; ОСОБА_3, ректора; ОСОБА_4, ректора; ОСОБА_5, першого проректора з навчально-методичної та наукової роботи, першого проректора; ОСОБА_6, першого проректора; ОСОБА_7, проректора з наукової роботи; ОСОБА_8, проректора по службі; ОСОБА_9, проректора з кадрового забезпечення, проректора з кадрового забезпечення та міжнародних зв'язків, проректора; ОСОБА_10, проректора з економічних питань та ресурсного забезпечення, проректора по службі, проректора; ОСОБА_11, проректора з економічних питань та ресурсного забезпечення, проректора по службі, проректора; ОСОБА_12, проректора; ОСОБА_13, декана факультету №1; ОСОБА_14, декана факультету №2; ОСОБА_15, декана факультету №3; ОСОБА_16, декана факультету №3; ОСОБА_23, декана факультету №4; ОСОБА_17, декана факультету №5; ОСОБА_18, декана факультету №5; ОСОБА_19, директора навчально-наукового інституту права та масових комунікацій, декана факультету права та масових комунікацій; ОСОБА_20, декана факультету №6; ОСОБА_21, вченого секретаря; ОСОБА_22, вченого секретаря, ученого секретаря;

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відомості, зазначені у деклараціях не належать і не можуть належати до категорії публічної інформації з обмеженим доступом, а тому немає жодних законних підстав у відповідача для відмови у наданні позивачу такої інформації. Діюче законодавство України не тільки не відносить запитувану позивачем інформацію до інформації з обмеженим доступом, а й прямо передбачає, що вона є відкритою.

Заперечення відповідача обґрунтовані безпідставністю тверджень позивача та, відповідно, відсутністю підстав для задоволення позовних вимог, оскільки згідно Переліку відомостей, що становлять службову інформацію в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 26 грудня 2016 року № 1351 у сфері роботи з персоналом, організації освітньої та наукової діяльності службовою інформацією є інформація, що розкриває особові справи постійного і перемінного складу вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, що дає можливість ідентифікувати особу та інформація з них, за винятком відомостей, які віднесені до державної таємниці

Дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Матеріалами справи підтверджено, що 10.05.2018 року позивачем сформовано та направлено на адресу відповідача запит про надання копій декларацій про майно, доходи, витрати та зобов’язання фінансового характеру за період 2011-2016 років суб’єктів декларування, які у вказаний період часу обіймали посади ректора, проректора, декана, директора інституту, вченого секретаря.

На вказаний запит відповідачем надано відповідь, оформлену листом від 03.05.2018 року № 1/7-1014, яким відмовлено у наданні документів з підстав знаходження декларацій у особових справах, яким відповідно до приписів наказу Міністерства внутрішніх справ України від 26.12.2016 року № 1351 присвоєно гриф «для службового користування».

Перевіряючи оскаржувані рішення, дії відповідача на відповідність положенням ч.2 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

Заповнення декларацій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру на паперових носіях було передбачено Законом України «Про засади запобігання та протидії корупції» від 07.04.2011 № 3206-VI, форма декларації визначалася додатком до вказаного Закону.

У вказаний період декларації долучалися підрозділами кадрового забезпечення до особових справ співробітників, як це було передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2012 № 16 «Про затвердження Порядку зберігання документів і використання відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, та відомостей щодо відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента». Тобто, декларація про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру у зазначений проміжок часу являла собою невід'ємну частину особової справи працівника, якого зобов’язано заповнювати таку декларацію.

Станом на сьогодні, Закон України «Про засади запобігання та протидії корупції» втратив чинність у повному обсязі (разом з додатком), у зв'язку з введенням в дію нового профільного законодавчого акту з питань боротьби з корупцією - Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VІІ. Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 № 301 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про запобігання корупції" визнано такою, що втратила чинність згадана постанова Уряду від 11.01.2012 № 16.

Суд звертає увагу на те, що запитувані декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру зберігаються у відповідача у паперовому вигляді, їх переведення в електронний вигляд законодавством не передбачено.

Законом України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VІІ визначено принципово інший порядок декларування, зокрема, статтею 45 Закону передбачено подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування шляхом їх заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції за формою, визначеною Національним агентством. Доступ до наведеної у таких деклараціях інформації (за винятком певних відомостей) є вільним і здійснюється через веб-сайт Національного агентства.

Згідно з ч.1 ст. 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до положень Закону України «Про доступ до публічної інформації» № 2939- VI (далі по тексту Закон №2939- VI) забезпечення доступу до останньої здійснюється двома способами: оприлюднення і систематичного її оновлення, зокрема, на офіційних веб-сайтах і надання інформації за запитами на інформацію.

Спосіб забезпечення доступу до публічної інформації залежить, у тому числі, від виду (характеру, суті) такої інформації. За Законом № 2939-VI кожна особа має право скористатися своїм правом на подання інформаційного запиту, якому кореспондує обов'язок розпорядника інформації надати на нього відповідь.

Аналіз визначення «публічна інформація» свідчить, що визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях і знаходиться у володінні розпорядників публічної інформації. Така інформація є відкритою і розкривається необмеженому колу осіб.

Водночас, гарантоване державою право на отримання публічної інформації не є безумовним і стосовно певних видів публічної інформації (конфіденційної, таємної та службової) може бути обмежено доступ у разі сукупності обов'язкових умов, визначених у законі.

Відповідно до ч..1ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Положеннями ст.9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація:1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; 2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці. Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

Стаття 21 Закону України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року № 2657- XII визначає перелік відомостей, що не можуть бути кваліфіковані, як інформація з обмеженим доступом, до якої в т.ч. відносяться інші відомості, доступ до яких не може бути обмежено відповідно до законів та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, приписами ч.6 7 ст.6 Закону України 2939-VI визначено, що не належать до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданій відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», крім відомостей, зазначених в абзаці 4 ч.1 ст. 47 вказаного Закону (зазначені у декларації відомості щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта громадянина України, місця проживання, дати народження фізичних осіб, щодо яких зазначається інформація в декларації, місцезнаходження об'єктів, які наводяться в декларації (крім області, району, населеного пункту, де знаходиться об'єкт), є інформацією з обмеженим доступом та не підлягають відображенню у відкритому доступі).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що декларації про майно, доходи, витрати та зобов’язання фінансового характеру та відомості, зазначені у них, не є документом, з обмеженим доступом, окрім відомостей,визначених аб.4 ч.1 ст.47 Закону України «Про запобігання корупції».

Щодо посилань відповідача на Перелік відомостей, що становлять службову інформацію в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 26 грудня 2016 року № 1351 у сфері роботи з персоналом, організації освітньої та наукової діяльності службовою інформацією є інформація, що розкриває особові справи постійного і перемінного складу вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, що дає можливість ідентифікувати особу та інформація з них, за винятком відомостей, які віднесені до державної таємниці, як підстави відмови у задоволенні позовних вимог, то суд зазначає наступне.

Суд зауважує, що особова справа працівника за своєю суттю є комплектом документів, які містять найповніші відомості про працівника і характеризують його біографічні, ділові, особисті якості.

Проте, виходячи зі змісту вказаного наказу можна дійти висновку, що віднесення особових справ та інформації з них до службової інформації, стосується перш за все персональних даних працівників правоохоронних органів та специфіки їх професійної діяльності

Частиною другою статті 6 Закону № 2939-VI передбачено можливість здійснення обмеження відповідно до закону доступу до інформації при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Відтак, до службової інформації допускається обмеження виключно за умови застосовування сукупності вимог пунктів 1-3 ч. 2 ст. 6 Закону № 2939-VI. Суд вважає, що обмеження доступу до інформації про майновий стан, яка міститься у документі, який має гриф «для службового користування» не відповідає вимогам ч.2 ст.6 Закону № 2939-VI.

Щодо позовної вимоги про зобов’язання надати копії декларацій, то суд вважає її такою , що не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом встановлено, що при реалізації управлінської функції владний суб'єкт не перевірив та не з'ясував дійсної наявності підстав надання запитуваної інформації, не здійснив належної юридичної оцінки питанням виготовлення запитуваних документів, оформлення запиту.

Оскільки, наявність підстав для надання запитуваної інформації відповідачем достовірно не встановлена, суд не вбачає за можливе зобов’язати відповідача прийняти рішення у спірних правовідносинах, що призведе до обмеження його права діяти на власний розсуд при прийнятті рішення, відповідно до вимог Законів України «Про доступ до публічної інформації», «Про запобігання корупції», «Про інформацію».

Вказана позиція підтверджується висновками Верховного Суду України, викладених у постанові від 18.03.2014 (справа №21-11а14), якими визначено, що оскільки звернення позивача відповідач не розглядав, та відповідного рішення не приймав, то суд повинен зобов'язати останнього розглянути це звернення згідно з вимогами чинного законодавства України, а не підміняти орган, на який покладено вирішення цього питання.

Проте, враховуючи викладене суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та обтяжити суб’єкта владних повноважень обов’язком повторно розглянути заяву позивача від 25.04.2018 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до ст.ст.7,9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 257, 258, 262, 246, 255, 295 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Харківського національного університету внутрішніх справ щодо відмови надати відкриту за режимом доступу публічну інформацію, яка має публічний інтерес, а саме: копії декларацій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за період з 2011-2016 років суб'єктів декларування, які у вказаний період часу обіймали посади ректора, проректора, декана, директора інституту, вченого секретаря ХНУВС, а саме: ОСОБА_2, ректора; ОСОБА_3, ректора; ОСОБА_4, ректора; ОСОБА_5, першого проректора з навчально-методичної та наукової роботи, першого проректора; ОСОБА_6, першого проректора; ОСОБА_7, проректора з наукової роботи; ОСОБА_8, проректора по службі; ОСОБА_9, проректора з кадрового забезпечення, проректора з кадрового забезпечення та міжнародних зв'язків, проректора; ОСОБА_10, проректора з економічних питань та ресурсного забезпечення, проректора по службі, проректора; ОСОБА_11, проректора з економічних питань та ресурсного забезпечення, проректора по службі, проректора; ОСОБА_12, проректора; ОСОБА_13, декана факультету №1; ОСОБА_14, декана факультету №2; ОСОБА_15, декана факультету №3; ОСОБА_16, декана факультету №3; Маркова В ячеслава Валерійовича, декана факультету №4; ОСОБА_17, декана факультету №5; ОСОБА_18, декана факультету №5; ОСОБА_19, директора навчально-наукового інституту права та масових комунікацій, декана факультету права та масових комунікацій; ОСОБА_20, декана факультету №6; ОСОБА_21, вченого секретаря; ОСОБА_22, вченого секретаря, ученого секретаря.

Зобов’язати Харківський національний університет внутрішніх справ ( 61080, м.Харків, проспект Льва Ландай,27, код ЄДРПОУ 08571095) повторно розглянути запит про доступ до публічної інформації від 25.04.2018 року № ОВ-46, поданий ОСОБА_1.

В іншій частині вимог позов залишити без задоволення.

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України, тобто протягом 30 днів з дати складення судового рішення у повному обсязі, а набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду. Скарга може бути подана у порядку ч.1 ст.297 КАС України безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду або у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Суддя Зоркіна Ю.В.