Ухвала суду № 74753943, 12.06.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/28238/17

Провадження №11-кп/772/637/2018

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : Нешик Р. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі:

Головуючого – судді: Нешик Р.І.

суддів: Дедик В.П., Спринчука В.В.

при секретарі: Олійник Т.П.

за участю прокурора: Кузьміна С.В.

обвинуваченого: ОСОБА_2

захисника: ОСОБА_3

розглянув 12 червня 2018 року у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження №12017020000000510 за апеляційною скаргою прокурора на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 15.03.2018, яким

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого;

засуджено за ч.2 ст.286 КК України до 4 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

За ч.1 ст.135 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_2 остаточне покарання у виді 4 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування основного призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

У відповідності до п.п.1, 2, ч.1 ст.76 КК України зобов’язано засудженого ОСОБА_2 періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирішено питання з речовими доказами, судовими витратами та цивільним позовом.

в с т а н о в и в :

Згідно вироку суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що 17 листопада 2017 року близько 21год 45хв, керуючи технічно справним автомобілем «Ford Scorpio», державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по вул. Київській у м. Вінниці в напрямку центру міста, в районі буд. №93, в момент об’єктивної появи в полі зору пішохода, який зліва на право перетинав проїзну частину дороги, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та як наслідок, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4 Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пішохід ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди.

Крім того, після вчинення 17.11.2017 близько 21год 45хв дорожньо-транспортної пригоди, водій ОСОБА_2 достовірно знаючи, що ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження та перебуває в небезпечному для життя стані, позбавлений реальної можливості до самозбереження, усвідомлюючи, що в результаті його дій можуть настати тяжкі наслідки, не переконався чи потребує потерпілий допомоги, не вжив заходів для надання йому першої медичної допомоги, не звернувся за допомогою до інших осіб та не відправив потерпілого до лікувального закладу, хоча повинен і мав об'єктивну можливість це зробити, не виконавши свого громадянського обов’язку, що покладав на нього закон і загальновизнані норми моралі, з метою уникнути відповідальності, автомобілем зник з місця пригоди.

В апеляційній скарзі прокурора ставиться питання про скасування вироку в частині призначеного покарання через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м’якості та просив ухвалити новий вирок із призначенням за сукупністю злочинів більш суворого покарання без застосування обвинуваченому іспитового строку.

Прокурор посилався на неврахування судом настання тяжкого наслідку для потерпілого та на відсутність каяття обвинуваченого у скоєному.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; прокурора, який просив задовільнити його апеляційну скаргу; заперечення обвинуваченого і його захисника проти її задоволення; дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд дійшов висновку про залишення без змін судового рішення із наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини обвинуваченого, при обставинах, викладених у вироку та юридична оцінка скоєного правильна і ніким не оскаржується, тому вирок суду в цій частині не переглядається.

Щодо неправильності судового рішення в частині призначеного покарання обвинуваченому, як на те посилався прокурор, слід зазначити, що відповідно до ст.370 КПК України судове рішення має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

При вирішенні питання про призначення обвинуваченому виду і розміру покарання суд достатньо повно обґрунтував своє рішення можливість застосування до покарання норм ст.75 КК України.

Зокрема, суд зазначив, що злочини, скоєні обвинуваченим відносяться до категорії середньої важкості та тяжкий.

ОСОБА_2 є особою молодого віку, вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, щиро каявся, частково відшкодував заподіяну шкоду потерпілій шляхом перерахування їй 28 000грн ще до звернення потерпілої із цивільним позовом.

Суд також визнав неправомірну поведінку потерпілого в час скоєння кримінального правопорушення, який знаходячись в стані алкогольного сп’яніння, із вмістом алкоголю в крові 1,6%о, перетинав проїзну частину дороги поза межами регульованого пішохідного переходу.

За наведених обставин було прийнято рішення про можливість звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання із випробуванням та іспитовим строком із покладенням на нього певних обов’язків.

Після постановлення вироку обвинувачений влаштувався на роботу, де зміг позитивно проявити свої трудові та людські якості, про що зазначено в даній на нього характеристиці.

За допомогою батьків знайшов можливість повністю відшкодувати потерпілій заявлену нею суму моральних збитків, яка в своїй власноручно написаній розписці зазначила, що ніяких претензій майнового чи немайнового характеру до обвинуваченого не має.

Зазначене є підтвердженням, що ОСОБА_2 намагався своєю поведінкою відвернути заподіяну шкоду, що в свою чергу, підтверджує його щире каяття в спростування доводів зазначених в апеляційній скарзі прокурора.

Відносно заподіяння тяжкого наслідку, то зазначена обставина закладена в диспозицію ч.2 ст.286 КК України і додатково, як обтяжуюча обставина, не може бути врахована судом.

Інших аргументів прокурор в своїй апеляції не навів.

Крім того, обвинувачений під час досудового слідства 4 місяці перебував під вартою за скоєне, що сприяло його перевихованню.

Зазначені у вироку та додатково вказані в даній ухвалі обставини, що впливають на обране місцевим судом покарання засвідчують, що воно є необхідним і достатнім для виправлення і запобігання скоєння інших злочинів.

Підстав до незастосування норм ст.75 КК України суд не вбачає.

Таке покарання відповідає ступеню тяжкості скоєного злочину та особі обвинуваченого та, відповідно, вимогам ст.65 КК України, а тому підстав до скасування вироку в цій частині судом не встановлено.

Зважаючи на вищенаведене, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 15.03.2018 щодо обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного Кримінального Суду в складі Верховного Суду протягом 3-х місяців з дня її проголошення.

Судді:

Р.І. ОСОБА_5 ОСОБА_6 Спринчук

Згідно з оригіналом:

Суддя: