Рішення № 74753742, 04.06.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2018 року (о 16 год. 10 хв.)Справа № 808/2139/17 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Новікової Д.А.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Запоріжбудмаш» (код ЄДРПОУ 1234970, місцезнаходження 69106, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 22-д)

до Головного управління ДФС в Запорізькій області(місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Запоріжбудмаш» (далі – ПрАТ «Запоріжбудмаш», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі – ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому з урахуванням зменшення позовних вимог (вх. №15015 від 15.05.2018) просить визнати протиправними та скасувати:

податкове повідомлення-рішення відповідача №0008581403 від 29.06.2017, яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість на суму 406 306,25 грн., в тому числі за податковими зобов’язаннями 325 045,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 81 261,25 грн.,

податкове повідомлення – рішення №0008571403 від 29.06.2017, яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 333 163,45 грн., в тому числі за податковими зобов’язаннями 266 530,70 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 66 632,75 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що вся придбана за договорами продукція була своєчасно та в повному обсязі оприбуткована ПрАТ «Запоріжбудмаш» на підставі накладних, оплачена, та в подальшому використана у господарській діяльності, що в свою чергу призвело до змін в активах підприємства та його зобов’язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків. Вказує, що усі первинні документи, які були надано до перевірки, містять назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб’єктами права, тобто надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Таким чином, вважає, що за умови надання для перевірки належним чином складеної первинної документації, яка підтверджує зменшення активів підприємства, у перевіряючих були відсутні підстави необґрунтовано вносити до складу доходів підприємства матеріали та надані контрагентами роботи (послуги), які були оплачені позивачем. Зауважує, що посадові особи відповідача, які проводили перевірку, повністю проігнорували надані підприємством первинні документи та письмові пояснення, зробили висновок про відсутність факту поставки контрагентами товарів та послуг, нереальність вчинення господарських операцій та формально складених, але недостовірних документів, та про порушення позивачем податкового законодавства лише виходячи з інформації, яка міститься в актах перевірки контрагентів та матеріалах кримінальних проваджень. Вважає такий висновок необґрунтованим, оскільки інформація, викладена в актах перевірки контрагентів позивача не може бути підставою для визначення податкового зобов’язання підприємства, яке перевіряється, тому що ця інформація носить ймовірний характер та лише відображає думку перевіряючих, оскільки позивач не може нести відповідальність за третіх осіб, до того ж, сам факт наявності таких актів перевірки ще не свідчить про те, що наведене в ньому відповідає дійсності. Виходячи з наведеного, вважає, що прийняття ГУ ДФС у Запорізькій області податкових повідомлень-рішень з підстав, наведених в ОСОБА_1, є незаконним та необґрунтованим, а тому просить адміністративний позов задовольнити та скасувати спірні рішення відповідача.

Ухвалою суду від 18.12.2017 справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче засідання на 17 січня 2018 року.

Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив від 10.01.2018 №19/08-01-10-03 з урахуванням зменшення позовних вимог (вх. №1649), у якому, зокрема, зазначає, що в ході перевірки не підтверджено поставки послуг та матеріалів на ПрАТ «Запоріжбудмаш» від ТОВ «Бента Союз», ТОВ «Старекс холдинг», ТОВ «СП Бонум», ТОВ «ТД «Форос», ТОВ «Стандарт актив груп», ТОВ «Ледеон», ТОВ «Прайм воркс інкорпорейтед», внаслідок відсутності у постачальників фактичних операцій з придбання товару та послуг, майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. Таким чином, вважає, що перевіркою встановлене тільки документальне оформлення господарських операцій, внаслідок чого первинні документи (акти виконаних робіт, накладні, податкові накладні тощо) між позивачем та його контрагентами складені всупереч вимога діючого законодавства України, не мають юридичної сили первинних документів, і як наслідок, підприємство неправомірно формувало регістри бухгалтерського обліку та податкової звітності на підставі таких первинних документів. Водночас, під час перевірки встановлений факт знаходження матеріалів на залишках бухгалтерських рахунків підприємства та використання в господарській діяльності вищезазначених результатів робіт для ремонту та поліпшення основних фондів, що в свою чергу є свідченням набуття позивачем їх у власність (безоплатне отримання) без наявності будь-яких первинних документів, які опосередковують таке отримання, у зв’язку із чим просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

17 січня 2018 року підготовче провадження відкладене на 08 лютого 2018 року.

Відповідно до ухвали суду від 08.02.2018 продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі, підготовче засідання по справі відкладене на 06 березня 2018 року.

06 березня представником позивача надано суду додаткові пояснення (вх. №7519) щодо взаємовідносин ПрАТ «Запоріжбудмаш» з контрагентами.

Ухвалою суду від 06.03.2018 зупинено провадження у справі на час необхідний сторонам для примирення до 15 травня 2018 року.

15 травня 2018 року провадження у справі поновлено.

15 травня 2018 року судом закрите підготовче провадження у справі та призначене судове засідання на 04 червня 2018 року.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі та надав пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві. Просить адміністративний позов задовольнити та скасувати рішення відповідача в оскаржуваній частині.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, викладених у відзиві на позов, та просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

У період з 27.04.2017 по 22.05.2017 була проведена документальна планова виїзна перевірка ПрАТ «Запоріжбудмаш» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, а з питань своєчасності достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску за період з 01.01.2011 по 31.12.2016, за результатами якої ГУ ДФС у Запорізькій області складений відповідний акт від 29.05.2017 №301/08-01-14-03/1234970.

Згідно із висновків ОСОБА_1 перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем:

пп. 14.127, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 44.1, пп. 44.2 ст. 44, п. 134.1 ст. 134, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 136.8, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та п. 5, п. 10, п. 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 «Дохід», що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 304 364,00 грн., у тому числі: за 2014 рік – 65 430,00 грн., 2015 рік – 22 497,00 грн., 2016 рік – 216 437,00 грн.;

п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість всього у сумі 383 004,00 грн., у тому числі: березень 2014 року у сумі 26 668,00 грн., липень 2014 року у сумі 13 333,00 грн., серпень 2014 року у сумі 1 892,00 грн., вересень 2014 року у сумі 53 275,00 грн., листопад 2014 року у сумі 22 353,00 грн., листопад 2015 року у сумі 16 667,00 грн., грудень 2015 року у сумі 8 330,00 грн., лютий 2016 року у сумі 17 444,00 грн., березень 2016 року у сумі 2 706,00 грн., квітень 2016 року у сумі 20 002,00 грн., травень 2016 року у сумі 19 865,00 грн., червень 2016 року у сумі 23 141,00 грн., липень 2016 року у сумі 51 261,00 грн., серпень 2016 року у сумі 33 800,00 грн., вересень 2016 року у сумі 72 267,00 грн.

Висновки податкового органу (в частині, яка є предметом спору у даній справі) ґрунтуються на тому, що в ході проведеної перевірки податковим органом не підтверджено поставки послуг та матеріалів на ПрАТ «Запоріжбудмаш» від ТОВ «Бента Союз», ТОВ «Старекс холдинг», ТОВ «СП Бонум», ТОВ «ТД «Форос», ТОВ «Стандарт актив груп», ТОВ «Ледеон», ТОВ «Прайм воркс інкорпорейтед», внаслідок відсутності у постачальників фактичних операцій з придбання товару та послуг, майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. Таким чином, вважає, що перевіркою встановлене тільки документальне оформлення господарських операцій, внаслідок чого первинні документи (акти виконаних робіт, накладні, податкові накладні тощо) між позивачем та його контрагентами складені всупереч вимога діючого законодавства України, не мають юридичної сили первинних документів, і як наслідок, підприємство неправомірно формувало регістри бухгалтерського обліку та податкової звітності на підставі таких первинних документів.

Не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки, позивачем до відповідача подано письмові заперечення № 270 від 14.06.2017, проте листом-відповіддю на № 7549/10/08-01-14-03-10 від 23.06.2017 заперечення на висновки акту перевірки ГУ ДФС у Запорізькій області залишені без задоволення.

На підставі ОСОБА_1 та вказаних порушень відповідачем 29.06.2017 були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 445 420,00 грн., у тому числі за основним платежем – 356 336,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 89 084,00 грн.;

- № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 374 830,75 грн., у тому числі за основним платежем – 304 364,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 70 466,75 грн.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення частково протиправними позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування в цій частині. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваних рішень, між сторонами відсутній.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі – Податковий кодекс України), який набрав законної сили 01.01.2011.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За змістом п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 ПК України).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, за правилами Податкового кодексу України підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У подальшому, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71-VIII від 28.12.2014 внесено до Податкового кодексу відповідні зміни.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

У відповідності до пункту 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об’єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначається, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов’язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У відповідності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

Як встановлено частиною першою статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За змістом статті 3 Закону № 996-ХІV податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 9 Закону України № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Зважаючи на викладене, розглядаючи спір про правомірність віднесення платником податків на витрати певних сум, в тому числі ПДВ, та як наслідок формування податкового кредиту, суд повинен надати належну правову оцінку усім доказам та обставинам, що стосуються предмету доказування, в їх сукупному зв’язку один з одним, з'ясувати характер та зміст спірних операцій позивачем з його контрагентом, дослідити договори укладені з останнім, а також усі укладені на його реалізацію первинні документи, пов’язані з їх виконанням та які належить складати залежно від певного виду господарської операції, і лише на підставі цього зробити вмотивований висновок про достовірність чи не достовірність даних, вказаних в первинних документах, або про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства чи навпаки, а також про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, встановити наявність зв’язку між фактом придбання товарів/робіт/послуг з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання їх у господарській діяльності.

Водночас, звертається увага, що обов’язок підтвердити правомірність та обґрунтованість податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб’єктом, який зменшує суму податкового зобов’язання на суму понесених витрат, що підлягають перерахуванню до бюджету.

Дійсно площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов’язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина друга статті 77 КАС України).

Натомість, у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною першою статті 77 КАС України обов’язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов’язку.

Суд звертає також увагу на те, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для однозначних висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Проте, як вбачається з акту перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, податковим органом не досліджувались господарські операції між позивачем та зазначеним контрагентом, за наслідками яких позивачем віднесено до складу податкового кредиту спірні суми ПДВ та задекларовано податок на прибуток підприємства, а також подальше використання товару позивачем у власній господарській діяльності. Висновки про завищення позивачем податкових зобов’язань зроблені не з огляду на вищенаведені норми матеріального права, а з огляду на фінансово-господарську діяльність контрагентів позивача, яка, на думку податкової інспекції, свідчить про недійсність укладених договорів.

Матеріалами справи встановлено, що між ПрАТ «Запоріжбудмаш» та ТОВ «Бента Союз» укладено договір поставник № 0207 від 02.07.2014 щодо поставки продукції, якісні і кількісні характеристики якої, умови виготовлення, строки постави продукції визначаються у специфікаціях. В підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи: Специфікації, акти надання послуг, податкові накладні, платіжні доручення, аналогічні наведеним на с. 17-21 ОСОБА_1 перевірки.

Між ПрАТ «Запоріжбудмаш» та ТОВ «Старекс холдинг» укладено договір поставки № 0406 від 04.06.2014 щодо поставки продукції, якісні і кількісні характеристики якої, умови виготовлення, строки постави продукції визначаються у специфікаціях. В підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи: специфікацію №1 від 04.06.2014, видаткову накладну від 10.07.2014 №95, податкову накладну №95 від 10.07.2014, платіжне доручення від 15.08.2014 №1396, аналогічні наведеним на с. 26-28 ОСОБА_1 перевірки.

Крім того, між ПрАТ «Запоріжбудмаш» та ТОВ «Старекс холдинг» укладено договір поставки № 0206 від 02.06.2014 щодо поставки продукції, якісні і кількісні характеристики якої, умови виготовлення, строки постави продукції визначаються у специфікаціях. В підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи: специфікацію №1 від 02.06.2014, акт надання послуг №102 від 30.07.2014, податкову накладну №102 від 30.07.2014, платіжне доручення від 15.08.2014 №1397, акт надання послуг №103 від 31.07.2014, податкову накладну №103 від 31.07.2014, платіжні доручення від 15.08.2014 №1399, №1398.

Між ПрАТ «Запоріжбудмаш»та ТОВ «СП Бонум» укладено договір поставки № 110 від 16.10.2014 щодо поставки продукції, якісні і кількісні характеристики якої, умови виготовлення, строки постави продукції визначаються у специфікаціях. В підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи: Специфікації, акти надання послуг, податкові накладні, платіжні доручення, аналогічні наведеним на с. 33-35 ОСОБА_1 перевірки, а також акти списання товарів.

Між ПрАТ «Запоріжбудмаш» та ТОВ «ТД «Форас» укладено договір поставки № 0103 від 01.02.2016 щодо поставки продукції, якісні і кількісні характеристики якої, умови виготовлення, строки постави продукції визначаються у рахунках і видаткових накладних, а також договір про надання послуг від 01.04.2016 №0104 щодо поставки послуг, якісні і кількісні характеристики яких, умови надання, строки надання послуг визначаються у специфікаціях. В підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем надано до матеріалів справи: видаткова накладна, платіжне доручення, акт приймання-передачі основних засобів, специфікації, акти надання послуг, податкові накладні, платіжні доручення, аналогічні наведеним на с. 54-59 ОСОБА_1 перевірки.

Між ПрАТ «Запоріжбудмаш» та ТОВ «Стандарт актив груп» укладено договір надання послуг №0109 від 01.09.2016 щодо поставки послуг, якісні і кількісні характеристики яких, умови надання, строки надання послуг визначаються у специфікаціях. В підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи: специфікації, акти надання послуг, податкові накладні, платіжні доручення, аналогічні наведеним на с. 64-68 ОСОБА_1 перевірки.

Між ПрАТ «Запоріжбудмаш» та ТОВ «Ледеон» укладено договір надання послуг №1405 від 14.05.2016 щодо поставки послуг, якісні і кількісні характеристики яких, умови надання, строки надання послуг визначаються у специфікаціях. В підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи: специфікації, акти надання послуг, податкові накладні, платіжні доручення, аналогічні наведеним на с. 75-84 ОСОБА_1 перевірки.

Між ПрАТ «Запоріжбудмаш» та ТОВ «Прайм воркс інкорпорейтед» укладено договір № 0306 від 03.06.2014 щодо надання послуг з ремонту зданій, споруд, обладнання, надання будівельних і ремонтних послуг замовнику, ціни на ремонт і ремонтні послуги на які вказуються в Специфікаціях до Договору. В підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи: Специфікацію №1, акт надання послуг №38 від 07.07.2014, податкова накладна від 07.07.2014 №38, платіжне доручення №1336 від 30.07.2014, акт надання послуг №37 від 04.07.2014, податкова накладна від 04.07.2014 №37, платіжне доручення №1337 від 30.07.2014, акт списання товарів №2 від 01.07.2014.

Розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківські рахунки контрагентів та засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів, робіт (послуг) за переліченими вище правочинами.

Таким чином, реальність господарської операції, рух активів та зміни майнового стану платника податків повністю підтверджуються первинними та іншими документами, які надані позивачем до матеріалів справи, а саме: видатковими накладними, платіжними документами тощо. Факту наявності у позивача податкових накладних, складених у відповідності до вимог податкового законодавства, відповідачем не оспорюється.

Реалізацію продукції, придбаної у вищевказаних контрагентів підтверджують документи з продажу її кінцевому споживачу, а саме зовнішньоекономічними контрактами, договорами, специфікаціями, товарно-транспортними накладними, митними деклараціями тощо, долученими позивачем до матеріалів справи.

Щодо посилань в ОСОБА_1 перевірки на відсутність реальної можливості здійснення поставок товару через відсутність у постачальників майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, засобів транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, що було встановлено з наданої податкової інформації, суд вважає такими, що не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит з тих підстав, що згідно статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Щодо доводів відповідача, про неможливості встановлення походження товару, який в подальшому реалізований позивачу, суд зазначає про те, що позивач не зобов'язаний та не має об'єктивної можливості під час придбання товару у контрагента встановлювати його походження, а тому не може нести відповідальність з урахуванням таких обставин діяльності контрагента.

Окрім того, позивач позбавлений можливості впливати на його контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України, зокрема і в частині своєчасної подачі до контролюючих органів податкової звітності.

В Податковому кодексі України відсутня будь-яка норма, яка б позбавляла платників податків права на податковий кредит у випадку, коли постачальники (продавці) такого платника податків несвоєчасно подають податкову звітність, не декларують та/або не сплачують податки за тими ж операціями, а платник податку виконав усі передбачені законом умови та має необхідне документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Складений за результатами перевірки акт перевірки не містить документальних підтверджень порушень при відображенні в обліку взаємовідносин з контрагентом за період, що підлягав перевірці. Вказане свідчить про те, що всі висновки у акті стосовно порушень позивача при роботі з контрагентами зроблені виключно з припущень перевіряючих, які не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, що є порушенням Податкового кодексу України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015.

В акті перевірки суб’єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за укладеним договором поставки, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету укладеного договору з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманого товару, що зумовило необґрунтованість і невідповідність закону висновків суб’єкта владних повноважень про їх вчинення без мети реального настання правових наслідків.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а судом не виявлено. Ці обставини вироком суду або постановою слідчого у кримінальній справі не були встановлені, а лише, як зазначено у ОСОБА_1 перевірки, витікають із отриманої податкової інформації та наявність окремих кримінальних проваджень.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримання позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом». Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи згадані документи в сукупності та кожен зокрема суд вважає, що такі не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення. Таким чином, висновок контролюючого органу про безтоварний характер спірних операцій є передчасним, оскільки цей висновок не відповідає фактам, покладеним в його основу. Так, законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, а також достовірність документів податкового обліку, доки податковим органом це не спростовано належними та допустимими доказами. Викладені обставини та факти не відповідають таким ознакам, позаяк мають характер припущень.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в ОСОБА_1 перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим спірні рішення контролюючого органу, прийняті відповідачем на підставі встановлених ОСОБА_1 порушень, є протиправними та підлягають скасуванню в оспорюваній частині.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв’язку із задоволенням позовних вимог з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ПрАТ «Запоріжбудмаш» 90,15% документально підтверджених судових витрат по сплаті судового збору у сумі 11 092,04 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Запорізькій області пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Запоріжбудмаш» (код ЄДРПОУ 1234970, місцезнаходження 69106, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 22-д) до Головного управління ДФС в Запорізькій області(місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) №0008581403 від 29.06.2017, яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість на суму 406 306,25 грн., в тому числі за податковими зобов’язаннями 325 045,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 81 261,25 грн., та податкове повідомлення – рішення №0008571403 від 29.06.2017, яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 333 163,45 грн., в тому числі за податковими зобов’язаннями 266 530,70 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 66 632,75 грн.

Присудити на користь Приватного акціонерного товариства «Запоріжбудмаш» суму судового збору у розмірі 11 092,04 грн., (одинадцять тисяч дев’яносто дві гривні чотири копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 14.06.2018.

Суддя І.В. Батрак