Рішення № 74753344, 18.06.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2018 р. Справа№805/3215/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Аляб’єва І.Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

08 травня 2018 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області (далі – УПФУ в м. Красний Лиман), у якому позивач просить:

- визнати протиправними дії УПФУ в м. Красний Лиман щодо припинення виплати пенсії з 01 березня 2016 року по теперішній час;

- зобов’язати УПФУ в м. Красний Лиман поновити нарахування та виплату пенсії з 01 березня 2016 року.

Посилається на те, що є пенсіонером, внутрішньо переміщеною особою, проте їй протиправно припинено виплату пенсії.

Ухвалою суду від 14 травня 2018 року у справі відкрито спрощене провадження та призначено засідання на 07 червня 2018 року.

07 червня 2018 року розгляд справи відкладено до 18 червня 2018 року.

Відповідач відзиву до судового засідання 18 червня 2018 року не надав.

Зі змісту статті 79 КАС України вбачається, що відповідач повинен подати суду докази разом із поданням відзиву.

Таким чином, відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України, неподання суб’єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин кваліфіковано судом як визнання позову.

Крім того, ухвалою суду у УПФУ в м. Красний Лиман витребовувалася пенсійна справа Позивача, докази звернення позивача з заявою про взяття на облік та здійснення виплати пенсії; рішення про призначення пенсії, рішення про зупинення виплати пенсії або рішення про відмову у призначенні пенсії; довідку про розмір призначеної та фактично отриманої пенсії позивачем за спірний період, які Відповідачем до судового засідання не надано.

До судового засідання сторони не з’явилися, про дату, час та місце засідання повідомлені належним чином.

Враховуючи неявку сторін, суд на підставі частини дев’ятої статті 205 КАС України здійснює розгляд цієї справи у письмовому провадженні.

Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до частини п’ятої статті 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши докази, що містяться у матеріалах справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, відповідно до посвідчення від 05 серпня 2003 року серії АБ №60801.

Згідно з довідкою від 01 вересня 2016 року № НОМЕР_1 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, проживає за адресою: 84403, АДРЕСА_1.

На адвокатський запит про надання інформації щодо причини та дати припинення виплати пенсії ОСОБА_1, Відповідач надіслав лист від 27 лютого 2018 року №1843/03, який не містить відомостей, запитаних у адвокатському запиті, а має норми, які регулюють порядок та умови отримання пенсії пенсіонерами та яким запропоновано Позивачу для подальшого поновлення виплати пенсії звернутися до УПФУ в м. Красний Лиман особисто та надати документи.

Здійснивши оцінку обставин справи та надавши їм юридичної кваліфікації, суд прийшов до висновку про задоволення позову, виходячи з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Статтею 4 Закону № 1058 встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

У відповідності до частини третьої статті 4 Закону № 1058, яка визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Системний аналіз наведених нормативно-правових актів дає підстави зробити висновок про те, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав визначених статтею 49 Закону №1058.

Враховуючі відсутність відомостей про існування рішення про припинення пенсії та не зазначення такого рішення у відповіді на адвокатський запит, суд приходить до висновку про те, що обґрунтоване рішення, передбачене статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», про припинення виплати пенсії пенсійним органом не приймалось.

Таким чином, з березня 2016 року по теперішній час пенсійний орган безпідставно не виплачує Позивачу пенсію.

Відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України, неподання суб’єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин кваліфіковано судом як визнання позову.

Таким чином, згідно з частиною четвертою статті 189 КАС України у разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 КАС України суд вважає за необхідне звернути до негайного виконання рішення суду в межах присудження суми пенсії за один місяць.

За вимогами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 139, 189, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (84403, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) до Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області (84406, Донецька область, м. Лиман, вул. Незалежності, 15, код ЄДРПОУ 20388259) про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2016 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2016 року.

Рішення підлягає негайному виконанню в межах присудження суми пенсії за один місяць.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області на користь ОСОБА_1 судові витрати з судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року.

Рішення постановлено в письмовому провадженні. Повний текст рішення складено та підписано 18 червня 2018 року на підставі частини четвертої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Аляб'єв І.Г.