Рішення № 74753269, 14.05.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2018 року № 810/3615/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" з позовом до Київської митниці ДФС в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару від 19.07.2017 №UA125220/2017/010042/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, він визначив його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту), заявив цей показник у декларації митної вартості від 12.07.2017 №UA125220/2017/706443, до якої додавалися усі необхідні документи для підтвердження ціни. Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням методу 2-г (резервний). Позивач зазначає, що до митного контролю були подані всі документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, а також подані документи не містять розбіжностей. Позивач зазначає, що відповідачем порушено послідовність застосування методів та необґрунтованості рішень про коригування. Консультацію з позивачем митний орган не проводив.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.10.2017 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 20.11.2017.

Відповідачем подано до суду письмові заперечення в обґрунтування яких зазначив, що на підставі здійснення контролю правильності визначення митної вартості встановлено, що надані до митного оформлення документи містили розбіжності, а також в них були відсутні відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості. Відповідач стверджує, що сума страхування не відповідає умовам п.3 Генерального договору добровільного страхування вантажів. Контракт поставки товарів не містить зразків факсимільних підписів та підпис продавця, а має лише відбитки печаток, котрі знаходяться на окремому аркуші паперу. Відповідач стверджує, що дії посадової особи митного органу є правомірними, так як документи, подані декларантом не містили об’єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості товарів і належним чином не були підтверджені.

Ухвалою від 20.11.2017 суд зупинив провадження в адміністративній справі до 11.12.2017 за обґрунтованим клопотанням сторони.

У зв’язку з перебуванням судді Лиска І.Г. у відпустці судове засідання призначене на 11.12.2017 знято з розгляду та наступне судове засідання призначено на 23.01.2018.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.01.2018 суд поновив провадження у справі, перейшов до розгляду справи за новими процесуальними правилами та ухвалив подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Протокольною ухвалою від 23.01.2018 оголошено перерву в судовому засіданні до 29.01.2018.

Представником позивача 29.01.2018 подано до суду додаткові пояснення, в яких останній зазначив, що розбіжність між даними страхового полісу про страхову суму та договірною (контрактною) вартістю товару жодним чином не свідчить про заниження митної вартості товару. Стверджує, що страхова сума визначається страхувальником самостійно на власний розсуд, виходячи з уявлення про можливі страхові ризики і як правило, не збігається з договірною (контрактною) вартістю товару та є вищою.

Ухвалою від 29.01.2018 суд зупинив провадження в адміністративній справі до 20.02.2018 за обґрунтованим клопотанням сторони.

У зв’язку з тимчасовою непрацездатністю судді Лиска І.Г. судове засідання призначене на 20.02.2018 знято з розгляду та наступне призначено на 13.03.2018.

Відповідачем подано до суду додаткові заперечення в обґрунтованість яких зазначив, що оскільки документи, подані додатково на запит митниці, у графі 44 спірної митної декларації не зазначені, тому інформація про їх надання не може бути відображена у картці відмови, що стосується спірної митної декларації. Оскільки за визначенням п.3.1 договору страхування страхова сума включає лише витрати, пов’язані із перевезенням, то посилання Позивача на те, що в даному випадку до страхової суми включено й інші витрати, є необгрунтованим. Вищевикладене свідчить про невідповідність доводів Позивача вимогам законодавства та фактичним обставинам справи та підтверджує обгрунтованість сумнівів митниці у заниженні митної вартості на підставі твердження про додаткові витрати, які кількісно та документально жодним чином не підтверджені. Розбіжність у вартості спірного вантажу та страховою сумою, що не відповідає умовам договору, за якою розраховується страхова премія та відсутність відомостей про кінцевий (фактичний) розмір страхової премії (витрат) дають обґрунтовані підстави стверджувати про заниження митної вартості товару.Таким чином, неможливо чітко встановити, які страхові витрати і в якому розмірі поніс позивач, враховуючи той факт, що належне документальне підтвердження цьому відсутнє, а тому не існує належних аргументів для спростування доводів митниці.

13 березня 2018 року представник позивача надав до суду відповідь на відзив, де підтримав позицію викладено в позовній заяві та додаткових поясненнях.

Протокольною ухвалою від 13.03.2018 у зв’язку з обґрунтованим клопотанням сторони суд відклав розгляд питання про поновлення провадження у справі на 11.04.2018.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.04.2018 поновлено провадження у справі.

Представник позивача 11.04.2018 подав до суду заяву в якій подальший розгляд справи просить здійснювати без його участі в порядку письмового провадження. Представник відповідача також 11.04.2018 подав до суду клопотання в якому зазначив, що не заперечує щодо клопотання представника позивача про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 статті 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

У зв’язку з чим, ухвалою від 11.04.2018 суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" (ідентифікаційний код: 40720198) зареєстроване в якості юридичної особи 05.08.2016 за адресою: 02090, м. Київ, Дніпровський район, вул. Бутлерова, буд. 1, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ "Сільпо-Фуд" (покупець) та AIMON GROUP LIMITED, Китай (постачальник), було укладено зовнішньоекономічний контракт поставки товарів від 17.11.2016 №1500.

Відповідно до п. 1.1 даного контракту, на умовах визначених цим контрактом, постачальник зобов’язується поставити і передати у власність покупця продукцію, в асортименті, кількості та за ціною, що визначені в виставлених постачальником інвойсах, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити поставлений товар. Згідно з п. 2.1. контракту, місце поставки відповідно до Інкотермс 2010 FOB Безпосереднє місце поставки буде вказано в кожному інвойсі окремо. Постачальник зобов’язується здійснити митне оформлення товару для експорту, а також завантажити товар на транспортний засіб Покупця за свій рахунок. Пункт 2.3.1. контракту, розрахунок буде здійснюватися шляхом грошового переказу в доларах США на банківський рахунок Продавця, через 3 календарних дні з дати митного оформлення товару в режимі імпорту на митній території України та за умови надання повного комплекту документів, зазначених у розділі 5.4. Договору.

12 липня 2017 року позивачем до Київської митниці ДФС подано електронну митну декларацію №UA125220/2017/706443 стосовно імпорту іграшок за контрактом, що супроводжувалась такими документами: (0271) Пакувальний лист від 05.05.2017; (0380) Інвойс від 05.05.2017; (0705) Коносамент: від 10.05.2017; (0730) Автотранспортна накладна від 24.05.2017; (0861) Сертифікат про походження товару від 16.05.2017; (1505) Висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи від 10.07.2017; (1701) Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу; (1801) Попередня митна декларація від 16.06.2017; (3004) Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 20.06.2017; (3530) Страховий поліс від 24.05.2017; (4100) Зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів № 1500 від 17.11.2016; (4200) Договір страхування № 101023480 від 28.1 1.2016; (4301) Договір про перевезення № 1763 від 07.11.2016; Інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу «Ввезення в Україну дозволено»); Інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу «Радіологічний контроль ввіз дозволено»); (5509) Інформацію в інформаційно-телекомунікаційній системі органів доходів і зборів про позитивні результати державних видів контролю у разі застосування принципу «єдиного вікна»; (9107) Акт про взяття проб (зразків) товарів.

Після подачі вказаної митної декларації, 12.07.2017 декларант отримав від відповідача електронне повідомлення для надання додаткових документів та інформації про правильність зазначення митної вартості, а саме: оригінал контракту № 1500 від 17.11.2016 та доповнення до нього; інвойсу від 05.05.2017 № FZAMC17030; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов’язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені діалізованими експертними організаціями; транспортні (перевізні) документи, а саме: - оригінали актів виконання робіт та рахунок на транспортні витрати з датою передбаченою умовами контракту на перевезення та інші додаткові документи необхідні для підтвердження заявленої митної вартості.

19.07.2017 товариством було надано додаткові документи. Однак, документи, які вимагав митний орган було надано не в повному обсязі, обґрунтовуючи це неможливістю подання інших документів у зв’язку з їх відсутністю, а саме: не надана митна декларація країни відправлення; надані на вимогу митного органу прайс-лист та комерційна пропозиція не від виробника товарів; декларант відмовився надати - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається та рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); не надані виписки з бухгалтерської документації, що стосується раніше імпортованих товарів.

Так як документи були подані у термін, встановлений ч. 3 ст. 53, п. 2 ч. 2 ст. 255 МК України, Декларант просив визнати заявлену ним митну вартість чи прийняти письмове рішення про її коригування раніше десятиденного терміну.

Митним органом, на виконання положень статей 52-55, 57, 58 Митного кодексу України, за результатами опрацювання копій та оригіналів документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості за митною декларацією від 12.07.2017 № UА125220/2017/706443, не виявлено всіх відомостей, що б підтверджували числові значення складових митної вартості товарів, а навпаки було звернено увагу на ряд розбіжностей, про які зазначено вище та які не спростовано додатковими документами, наданими Декларантом.

Посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до ч. 4 ст. 57 МК України. За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст. ст. 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору, та відсутність інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних за характеристиками товарів, вироблених в тій же країні, що і спірний товар (ст. 61 МК України). При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформації також не було надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2в та 2г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв’язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. При цьому за умовами ст. ст. 62, 63 МК України, така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митному органі така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій, такої інформації не було надано, а тому даний метод теж неможливо застосувати. Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає ч. 2 ст. 64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу - резервного. Однак, декларантом під час проведення з ним консультацій, додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні митного контролю за правильністю визначення митної вартості: товару № 1: митна декларація № UА110180/2017/403316 від 26.04.2017 - посуд кухонний з кам’яної кераміки, країна виробництва - Китай, рівень митної вартості товару гідно джерела інформації 1,54 USD/кг, а митна вартість оцінюваних товарів, заявлена декларантом , складає 0,78 USD/кг.

Після цього, митним органом відповідно до п. 1 ч. 11 та ч. 12 ст. 264 МК України було відмовлено в прийнятті митної декларації, так як вона не містила усіх відомостей та подана без документів підтверджуючих правильність зазначення митної вартості. При прийнятті відмови, посадовою особою митного органу заповнилася картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125220/2017/00071. примірник якої невідкладно було вручено (надіслано) декларанту.

Посадовою особою митного органу було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 19.07.2017 № UА125220/2017/010042/2, а саме товару № 1 Посуд столовий, глазурований, виготовлений з кам’яної кераміки: - арт. 674331, Чашка зелена 270 мл Б-001, 11520 шт; - арт. 674337, Чашка коричнева 270 мл 0-002, 11520 шт; - арт. 674362, Чашка теракот 270 мл Э-004, 11520 шт.

Торговельна марка: Райс енд Шайн (їм. енд Екс.) Ко Лтд. Виробник: Райс енд Шайн (їм. енд Екс.) Ко Лтд. Країна виробництва: Китай. З розрахункової Декларантом митної вартості 0,78 USD /кг до скоригованої 1,54 USD/кг.

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому ч.2 ст.263 МК України, декларант, з урахуванням коригувань, подав нову митну декларацію №UA125220/2017/702624 і митний орган прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію.

Не погоджуючись з рішеннями митного органу щодо коригування митної вартості від 19.07.2017 № UА125220/2017/010042/2, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VІ (надалі – МК, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування.

Відповідно до частини першої статті 246 МК, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів частини третьої статті 318 МК, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

В силу приписів частини першої статті 248 МК, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина перша статті 257 МК).

Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно із частиною другою статті VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частиною четвертою статті 58 МК також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п’ята статті 58 МК).

Згідно із статті 51 МК, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (стаття 52 МК).

Згідно із частиною першою статті 53 МК, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із частиною п’ятою статті 53 МК, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини першої статті 54 МК, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частини другої статті 54 МК, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За змістом частини шостої статті 54 МК передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до статті 57 МК, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до частини другої статті 58 МК, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості виходив з того, що подані декларантом основні та додаткові документи не містили належних, об'єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості.

Так, митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 оскаржуваного рішення зазначені причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), а саме:

- згідно розділу 5 "Порядок поставки товару" (п. 5.4.4.) зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу товарів від 17.11.2016 №1500 постачальник разом із товаром має передати покупцю визначений пакет документів, серед яких є Сертифікат про походження форми EUR-1 (який подається до митного оформлення тільки з товарами виробленими в країнах Європейського Союзу), а також в розділі 7 "Маркування" (п. 7.2.) завбачено, що товари мають відповідати стандартам та нормам Європейського Союзу для таких товарів. Англійська версія контракту відповідає українській;

- в розділі 11 "Інші умови" (п. 11.14.) відсутні зразки факсимільних підписів представників як покупця, так і продавця. Договір укладено з AIMON GROUP LIMITED, 6/F KAM SANG BUILDING, 257 DES VOEUX ROAD, CENTRAL, SHEUNG WAN, HONG KONG, P.R. CHINA (Китай), тому вищевказані пункти в договорі не можуть бути присутні. Відбитки печаток продавця та покупця знаходяться на окремому листку, що не виключає можливість змінювати загалом весь текст контракту;

- прайс-лист, який був наданий додатково, складений AIMON GROUP LIMITED, а виробником товарів є "Spring International Trading Co., Limited", згідно графи 31 митної декларації – це не відповідає вимогам ч.2 ст.53 МК України.

- при складанні експертного висновку від 17.07.2017 №Ц-607, згідно п. 6 використовувались документи, що мають розбіжності, а у п. 9 зазначено, що контрактну вартість товару підтверджено з урахуванням цінової пропозиції виробника. Проте, слід зазначити, що комерційна (цінова) від 10.01.2017 №10/01/17, пропозиція надана іноземним контрактотримачем AIMON GROUP LIMITED, який в свою чергу не є виробником товару.

Необхідно зазначити при цьому, що у письмових запереченнях проти позову зазначено також про те, що у зовнішньоекономічному контракті предмет договору не відповідає переміщуваному товару, який надавався до митного контролю та митного оформлення (посуд половий, глазурований, виготовлений з кам’яної кераміки), а саме, в розділі 1 «Предмет контракту» (п. 1.3.) міститься: «зазначена харчова продукція (соуси) та її виробнича потужність Xiamen Jianxin Import and Export Co., LTD Room 307, № 239. Hiatin Road, Xiamen, China 36006, однак в поданій митній декларації виробником товарів є Райс енд Шайн (Ім. енд Екс.) Ко Лтд. Країна виробництва Китай.

Також контракт поставки товарів належним чином не підтверджує свою автентичність, так як в розділі 13 «Підписи представників сторін» (п. 13) підпис покупця має різні форми як на українській, так і на англійській версіях контракту, а підпис Постачальника (директора) взагалі відсутній як на українській так і на англійській версіях контракту.

Крім того, жодна зі сторін на аркушу контракту не має відбитку печатки та/або підпису продавця, що б підтверджувало його автентичність (як на приклад, беручи до уваги Генеральний договір добровільного страхування вантажів від 28 листопада 2016 року № 101023480 та Акт виконання робіт № UAIM0288202 від 20.06.2017).

Щодо сертифікату страхування та Генерального договору добровільного страхування суд зазначає наступне.

З огляду на Сертифікат страхування від 24.05.2017 № 1532 в частині витрат понесених на страхування вантажів 284,53 грн. та страхової суми в 258660,864 грн. вбачається не підтверджене числове значення заявленої суми митної вартості товарів, відповідно до Декларації митної вартості (ДМВ) від 12.07.2017 № UA125220/2017/706443, а саме: інвойсна вартість товару 178 463,1315 грн.; витрати на транспортування в Україну 19 611,9000 грн.; витрати на страхування 284,53 грн.

А отже, заявлена митна вартість становить 198 359,56 грн., в той час коли страхова сума 258 660,864 грн.

З огляду на це, сума страхування не відповідає умовам п.3 Генерального договору добровільного страхування вантажів від 28.11.2016 № 101023480, яким передбачено, що страхова сума встановлюється у розмірі інвойсної вартості вантажів, що планується до перевезення та запланованих витрат, пов’язаних із транспортуванням, митним оформленням, сплатою митних платежів та іншими додатковими витратами, пов’язаними із перевезенням вантажу в пункт призначення, які будуть включені в собівартість вантажу.

Декларантом до витрат пов’язаних з доставкою вантажу не вказані витрати, що містяться в акті виконання робіт від 20.06.2017 № UAIM0288202, котрий складено між TOB «СМА ОСОБА_1 Ем Шиппінг Едженсіз Україна», що іменується як «виконавець» і ТОВ «СІЛЬПО-ФУД», що іменується як «замовник» та які є витратами, пов’язаними із транспортуванням товару до порту призначення.

Так, сума витрат на транспортування за Актом виконаних робіт від 20.06.2017 № UAIM0288202 складає 30827,64 грн. в той час, коли декларантом заявлено 19 611,90 грн.

Беручи до уваги п. 3 Генерального договору добровільного страхування вантажів від 28.11.2016 № 101023480, варто зазначити, що до страхової суми додаються додаткові витрати пов’язані із перевезенням вантажу в пункт призначення, а отже витрати, понесені позивачем мають враховуватися в страхову суму, що з огляду на надані декларантом документи не було враховано, так як при врахуванні даної суми витрат, страхова сума буде іншою і сплата послуги за страхування по тарифу 0,11% буде більшою, а ніж 284,53 грн. тому ця сума є складовою визначення митної вартості товару, адже відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів є страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, та п. 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, містить норму, в якій зазначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на страхування цих товарів.

Посилаючись на ст. 9 Закону України «Про страхування», позивач уникає вказаного у ній положення, де зазначено, що при страхуванні страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, тобто має відповідати інвойсній вартості.

Представник позивача зазначає, що договором страхування встановлено інший порядок визначення страхової суми.

Так, відповідно до п.3.1 Генерального договору добровільного страхування вантажів від 28.11.2016 №101023480 страхова сума встановлюється у розмірі інвойсної вартості вантажів, що плануються до перевезення, та запланованих витрат, пов’язаних із транспортуванням, митним оформленням, сплатою митних платежів та іншими додатковими витратами, пов’язаними із перевезенням вантажу в пункт призначення, які будуть включені в собівартість вантажу.

Керуючись п.5.2 Генерального договору добровільного страхування вантажів від 28.11.2016 №101023480 перевезення вважається застрахованим лише з моменту завантаження у пункті призначення та закінчується з моменту прийняття вантажу з транспортного засобу перевізника у пункті призначення.

Пункт призначення такого перевезення відповідно до СМR 061185 – Броварський район, с. Димитрово, вул. Гоголівська 1а, куди товар прибув ще 29.06.2017.

Разом з тим, керуючись п.п. 4.2, 4.3 контракту від 17.11.2016 №1500 інвойсна вартість товару вже включає в себе витрати, пов’язані з митним оформлення та всі пов’язані з цим витрати (сплата податків, мита, оплата отримання дозволів) і становить 178463,13 грн. (6842,88 дол. США * 26,08012000 курс станом на момент митного оформлення).

Витрати на транспортування позивачем заявлено у розмірі 19611,90 грн.

Оскільки за визначенням п.3.1 договору страхування страхова сума включає лише витрати, пов’язані із перевезенням, то посилання позивача на те, що в даному випадку до страхової суми включено й інші витрати, є необгрунтованим.

Прийняті страховиком додаткові страхові зобов'язання, як зазначено у ст. 9 Закону України «Про страхування», повинні бути повідомлені страхувальнику письмово.

Позивачем не надано до митного оформлення такого підтвердження, як і не надано письмового підтвердження розміру та виду додаткових витрат (якщо такі є) за формою, що передбачена безпосередньо договором.

Суд зазначає, що від страхової суми також залежить визначення страхових витрат, які є обов‘язковими для включення до митної вартості.

До того ж, положення п.п. 4.1, 4.2, 4.4 Генерального договору добровільного страхування вантажів від 28.11.2016 №101023480 зводять нанівець твердження позивача щодо надання об’єктивної інформації у страховому полісі, оскільки свідчать про те, що зазначена у полісі страхова премія не є кінцевою, бо фактична страхова премія оплачується за виставленими страховиком рахунками-фактурами.

Враховуючи той факт, що обов’язковою складовою митної вартості товару, яку має довести позивач, є розмірно фактично понесених страхових витрат (страхової премії) відповідно до п.7 ч.10 ст. 58 МК України, то безпосередньо п.п. 4.1, 4.2, 4.4 Генерального договору добровільного страхування вантажів від 28.11.2016 №101023480 передбачають що кінцевий (фактичний) розмір таких витрат зазначається у виставлених рахунках-фактурах, які до митного оформлення не подавались, а отже фактичний розмір таких витрат залишається непідтвердженим, що унеможливлює застосування основного методу зазначення митної вартості товарів відповідно до ч.2 ст. 58 МК України.

У зв’язку із цим, розбіжність у вартості спірного вантажу та страховою сумою, що не відповідає умовам договору, за якою розраховується страхова премія та відсутність відомостей про кінцевий (фактичний) розмір страхової премії (витрат) дають обґрунтовані підстави стверджувати про заниження митної вартості товару.

Таким чином, неможливо встановити, які страхові витрати і в якому розмірі поніс позивач, враховуючи той факт, що належне документальне підтвердження цьому відсутнє, а тому не існує належних аргументів для спростування доводів митниці.

Суд зазначає, що в предметі декларування позивач вказав «іграшки», в той час, коли по договору-контракту від 17 листопада 2016 року № 1500 в предметі контракту зазначена харчова продукція (соуси), а до митного контролю надавався посуд столовий, глазурований, виготовлений з кам’яної кераміки.

Суд зазначає, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов’язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Натомість, позивачем ні до органу доходів і зборів, ні до суду не надано жодних пояснень та документів на спростування вказаних недоліків.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що в даних спірних правовідносинах у Митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявлення позивачем митної вартості товару з застосуванням методу визначення митної вартості товарів за ціною контракту.

У рішенні про коригування митної вартості товару від 19.07.2017 №125220/2017/010042/2 митний орган навів достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, визначено джерело інформації, що використовувалась відповідачем для визначення митної вартості, зазначено послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Так, для застосування другорядних методів визначення митної вартості щодо ідентичних та подібних товарів згідно статей 59 та 60 МК, необхідно мати інформацію для порівняння ціни продажу ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів в Україну. Зазначеними статями МК чітко визначено, що саме розуміється під ідентичними та подібними (аналогічними) товарами (частина друга статей 59, 60 МК), а також зазначені ознаки таких товарів, зокрема, фізичні характеристики, якість та репутація цих товарів на ринку, країна виробництва, виробник, наявність торгової марки. Оскільки інформація, яка б відповідала вищезазначеним ознакам відсутня, то скористатися другорядними методами визначення митної вартості щодо ідентичних та подібних митний орган не мав можливості.

Методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартостей не застосовуються у зв’язку з відсутньою інформацією щодо ціни складових для визначення за даними методами. При цьому, згідно із статтями 62 та 63 МК, така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення така інформація надана не була. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій, такої інформації не було надано, а тому даний метод теж неможливо застосувати.

При цьому, варто зазначити, що відповідно до частини шостої статті 55 МК, консультація у письмовому вигляді проводиться лише на вимогу декларанта, а такої вимоги позивачем не було заявлено, суд приходить до висновку, що в спірному випадку консультація проводились, оскільки у графі 33 оскаржуваного рішення міститься відповідний запис.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо визначення митної вартості товару відповідають вимогам закону, а прийняте рішення є обґрунтованим та правомірним, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лиска І.Г.