Вирок № 74753244, 18.06.2018, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

іменем України

Справа № 210/1807/17

Провадження № 1-кп/210/124/18

"18" червня 2018 р. м. Кривий Ріг

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Ступак С.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Драгунової Я.М.,

прокурора Бондар В.Ю.,

потерпілого ОСОБА_2,

представника потерпілого-адвоката ОСОБА_3,

обвинуваченої ОСОБА_4,

захисника - адвоката Малиця Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області кримінальне провадження за обвинувальним актом щодо:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянки України, із вищою освітою, заміжньої, яка працює на посаді інженера технічно-виробничого відділу СП «Криворізька пасажирська вагона дільниця» регіональної філії «Придніпровської залізниці» ПАТ «Укрзалізниця», раніше несудимої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, має на утриманні мати похилого віку - ОСОБА_6, 1943 року народження,

яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

04 березня 2017 року приблизно о 08 годині 20 хвилин водій ОСОБА_4 керуючи технічно справним автомобілем «Деу Ланос», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 у світлий час доби, рухалась по проїзній частині по вулиці Криворіжсталі з боку вулиці Каховської в напрямку проспекту Металургів у Металургійному районі м. Кривого Рогу, зі швидкістю близько 60 кілометри на годину.

В цей час в районі будинку №9, по вулиці Криворіжсталі в Металургійному районі м. Кривого Рогу, по регульованому пішохідному переході, позначеному майже стертою дорожньою розміткою, відповідно до п.1.14.3 Правил дорожнього руху України, та дорожніми знаками п.5.35.1 та п.5.35.2 Правил дорожнього руху України, на червоний сигнал світлофору, з права на ліво по ходу руху автомобілю «Деу Ланос» під керуванням водія ОСОБА_4, проїзну частину перетинала пішохід похилого віку ОСОБА_7.

Водій ОСОБА_4 в момент проїзду регульованого пішохідного переходу, розташованого біля будинку №9 по вулиці Криворіжсталі в Металургійному районі м. Кривого Рогу, на зелений сигнал світлофору повинна була діяти відповідно до п.п.1.5; 2.3 (б); 12.3 Правил дорожнього руху України.

Однак, ОСОБА_4 діючи зі злочинною недбалістю, проявила неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, шляхом несвоєчасного застосування нею гальмування, чим порушила вимоги п.п.1.5; 2.3 (б); 12.3 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких:

- «1.5. … бездіяльність учасників дорожнього руху ... не повинні … загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

- «2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:

... б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, ...»;

- «12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.»;

В результаті порушення вказаних правил безпеки дорожнього руху, виконання яких було необхідною умовою для запобігання події, водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем «Деу Ланос», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, на регульованому пішохідному переході, в районі будинку №9, по вулиці Криворіжсталі в Металургійному районі м. Кривого Рогу, допустила наїзд на пішохода похилого віку ОСОБА_7, контактувавши при цьому передньою правою частиною автомобілю з нею.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7 відповідно до висновку експерта №623 від 28.04.2017, отримала тілесні ушкодження у вигляді: крововиливів у м'які тканини правого плеча; рвані рани на зовнішньо-бічній поверхні лівої гомілки від верхньої до середньої третини; забита рана від нижньої третини правого стегна до нижньої третини правої гомілки; повний косо-поперечний перелом 10 ребра ліворуч по лопаточній лінії; іржаве забарвлення м'яких тканини прилеглих до кісток тазу праворуч та ліворуч; повні закриті переломи лівої сідничної та лонної кісток тазу; повний косо поперечний перелом лівої стегнової кістки у нижній третині; повні косо-поперечні переломи великогомілкової та малогомілкової кістки у верхній третині, від яких вона померла у 2-й міській лікарні м. Кривого Рогу.

Смерть ОСОБА_7 наступила від сполученої травми голови, тулуба та кінцівок, яка супроводжувалася множинними переломами кісток тулубу та кінцівок та ускладнилася розвитком септичного шоку, що підтверджується морфологічними змінами з боку внутрішніх органів та даними додаткових методів дослідження, а саме крововиливи у м'які тканини правого плеча; рвана рана на зовнішньо-бічній поверхні лівої гомілки від верхньої до середньої третини; забита рана від нижньої третини правого стегна до нижньої третини правої гомілки; повний косо-поперечний перелом 10 ребра ліворуч по лопаточній лінії; іржаве забарвлення м'яких тканин прилеглих до кісток тазу праворуч та ліворуч; повні закриті переломи лівої сідничної та лонної кісток таза; повний косо-поперечний перелом лівої стегнової кістки у нижній третині; повні косо-поперечні переломи великогомілкової та малогомілкової кісток у верхній третині.

Відповідно до висновку експерта №8/10.1-98 від 26.04.2017, в діях водія ОСОБА_4, по керуванню автомобілем «Деу Ланос», вбачається не відповідність вимог п.12.3 ПДР України, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з даним ДТП.

Між порушенням ОСОБА_4 вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України та настанням наслідків - смерті ОСОБА_7, є прямий причинний зв'язок.

Тим самим, встановлена достатність доказів для обвинувачення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

ОСОБА_4 винною себе в пред'явленому їй обвинуваченні визнала повністю, щиро розкаюється, просила суд суворо її не карати.

Прокурор заявив суду клопотання, яке підтримали: потерпілий, його представник, обвинувачена та її захисник, про розгляд справи в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, так як обвинувачена вину в скоєнні злочину визнала повністю, вважають недоцільним дослідження доказів по справі відносно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Враховуючи те, що сторони кримінального провадження, не оспорюють всі обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, при цьому, судом потерпілому та обвинуваченій було роз'яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, які не досліджувались під час судового розгляду даного кримінального провадження.

Роз'яснивши учасникам процесу положення ст.349 КПК України, суд провів судовий розгляд даної справи щодо всіх її обставин, із застосуванням правил ч.3 ст.349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченої, допитом потерпілого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у скоєному злочині визнала повністю, щиро розкаялась, суду пояснила, що дійсно 12.03.2017 року приблизно о 08:20 годині вона їхала на власному автомобілі «Деу Ланос» у світлий час доби, по проїзній частині по вулиці Криворіжсталі з боку вулиці Каховської в напрямку проспекту Металургів у Металургійному районі м. Кривого Рогу, зі швидкістю приблизно 60 кілометри на годину. Враховуючи те, що з правого боку від неї також їхав інший автомобіль на випередження та враховуючи те, що вона їхала на дозволяючий зелений сигнал світлофору і була впевнена, що на забороняючий сигнал світлофору ніхто з пішоходів не піде. Але, в цей час з права на ліво по ходу руху автомобілю ОСОБА_4, проїзну частину перетинала пішохід похилого віку ОСОБА_7, яку вона не побачила одразу завдяки іншому автомобілю, який рухався паралельно з правого боку, тому не встигла вчасно загальмувати перед пішоходом. В результаті чого, здійснила наїзд на ОСОБА_7 правою частиною свого автомобіля «Деу Ланос» та остання впала на проїжджу частину. Після чого, ОСОБА_4 одразу викликала швидку допомогу для потерпілої та зупинила патруль поліції, для оформлення відповідної події. Також суду додала, що усвідомлює наслідки своїх дій, але вказаний злочин вчинила без умислу. Просила суд її суворо не карати, оскільки свою вину визнала повністю, відшкодувала завдані збитки потерпілому ОСОБА_2, а саме, оплатила лікування ОСОБА_7 (під час перебування її у лікарні), яке коштувало біля 30 000 гривень, а в подальшому оплатила поховання останньої, яке коштувало 9 000 грн. Враховуючи вищевикладене та те, що у неї на утриманні перебуває її мати ОСОБА_6, 1943 року народження, яка на цей час потребує догляду за станом свого здоров'я, ОСОБА_4 просила суд не позбавляти її права керувати транспортними засобами.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що 12.03.2017 року йому стало відомо від сусідів, що сталося дорожньо-транспортна пригода, в якій постраждала його мати ОСОБА_7. Обставини вказаної ДТП йому стали відомі лише зі слів працівників поліції. Що стосується відшкодування з боку ОСОБА_4 витрат на лікування ОСОБА_7 та витрат на поховання після смерті останньої, ОСОБА_2 підтвердив даний факт. Крім того, щодо міри покарання обвинуваченої ОСОБА_4, ОСОБА_8 повідомив суду, що не вважає за необхідним позбавляти волі останню, тому даному питанні поклався на розсуд суду.

Після з'ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами, які суд вважає належними та допустимими, аналізуючи показання обвинуваченої та потерпілого, які мають логічний та послідовний характер, суд приходить до висновку про доведеність обвинувачення, яке пред'явлене ОСОБА_4

Кваліфікація скоєного ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України правильна за ознакою - порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка курує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

На підставі ст.94 КПК України, всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження і, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а також оцінивши сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд приходить до внутрішнього переконання про те, що показання обвинуваченої містять достатні дані на підтвердження встановлених судом обставин, що дозволяє суду ухвалити обвинувальний вирок.

Обставиною, яка відповідно до ст.66 КК України, пом'якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.

Обставин, які відповідно до вимог ст.67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Керуючись вимогами ст.65 КК України, при призначенні покарання ОСОБА_4, суд враховує, що нею вчинено злочин проти безпеки руху та експлуатації транспорту, який відповідно ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, заміжня, має постійне місце роботи, раніше несудима, на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні мати похилого віку - ОСОБА_6, 1943 року народження, вину у скоєному злочині визнала повністю, відшкодувала завдані матеріальні збитки потерпілому.

Враховуючи викладене вище, суд звертає увагу на те, що щире каяття, та добровільне відшкодування збитків, самі по собі не є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченою неумисного тяжкого злочину і не можуть бути визначальними обставинами при призначенні покарання, та для незастосування такого додаткового покарання, як позбавлення права керування транспортними засобами.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_4 кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, наявність пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд приймає до уваги, що потерпілий у судовому засіданні просив суд суворо не наказувати ОСОБА_4, але враховуючи характер скоєного злочину, обставини справи, а саме, дії обвинуваченої внаслідок яких наступила смерть потерпілої, суд приходить до висновку, що обвинуваченій необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі із застосуванням додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, що прямо передбачено санкцією ст.286 ч.2 КК України.

Підстав для застосування до ОСОБА_4 положень ст.69 КК України, а саме призначення покарання нижче нижчої межі встановленої санкцією статті, суд не вбачає.

Однак, оскільки перевиховання і виправлення обвинуваченої цілком можливе без ізоляції від суспільства, то ОСОБА_4 допустимо звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши випробувальний строк та зобов'язати щомісячно з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Таке покарання на переконання суду є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_4 і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Дана позиція також викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», в якій зазначено, що суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

У зв'язку з тим, що відносно обвинуваченої ОСОБА_4 під час досудового розслідування запобіжний захід не застосовувався, та в судовому засіданні клопотання прокурором про це не заявлялося, суд також не вбачає підстав для застосування відносно обвинуваченої запобіжного заходу.

У кримінальному провадженні 09.08.2017 року потерпілим ОСОБА_2 заявлено цивільний позов до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданою смертю потерпілого, внаслідок злочинних дій.

18.06.2018 року під час судового розгляду, потерпілий ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про залишення цивільного позову без розгляду.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України визначено, що суд по встановлює ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

На підставі викладеного, дослідивши заяву та матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, що заява потерпілого ОСОБА_2 про залишення позову без розгляду від 18.06.2018 рокупідлягає задоволенню, у зв'язку з поданою заявою останнього.

Однак за потерпілим зберігається право звернення до суду в порядку цивільного судочинства щодо стягнення моральної шкоди.

Вирішуючи питання про долю арештованого майна, суд керується положеннями ч.4 ст.174 КПК України.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Судові витрати за проведення: Висновку експерта № 8/10.1-98 від 26.04.2017, складають 1 484,40 (одна тисяча чотириста вісімдесят чотири) гривні 40 копійок, які підлягають стягненню із ОСОБА_4

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 100, 174 349, 368-371, 373, 374 КПК України, ст.ст.75, 76, ст.286 ч.2 КК України, ст.257 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.2 КК України та призначити їй покарання у вигляді 3 (трьох) років 6 (шість) місяців позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, з випробувальним терміном на 1 (один) рік, якщо вона протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки.

На підставі п.п. 1, 2, ч. 1, п.п. 2 ч. 2, ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 - не обирати.

Скасувати арешт автомобіля «Деу Ланос», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, накладений ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 березня 2017 року.

Речовий доказ: автомобіля «Деу Ланос», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який на праві власності відповідно до Свідоцтва про реєстрацію даного транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 26.10.2013, належить ОСОБА_4, повернути за належністю власнику, після набрання вироком законної сили.

Стягнути із ОСОБА_4 судові витрати на залучення експерта для проведення судової експертизи №8/10.1-98 від 26.04.2017 у розмірі 1 484,40 (одна тисяча чотириста вісімдесят чотири) гривні 40 копійок, на користь експертної установи (УДКСУ у Шевченківському районі м. Дніпро Дніпропетровської області; номер рахунку 31118115700004; МФО 805012; код ЄДРПОУ 37989274; найменування установи банку: ГУДКСУ у Дніпропетровській області; призначення платежу: за експертизу №8/10.1-98 від 26.04.2017).

Позовну заяву ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої смертю потерпілого від 09.08.2017 року, подану в рамках кримінального провадження відносно ОСОБА_4 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України - залишити без розгляду.

Матеріали кримінального провадження №12017040230000395 від 04.03.2017, залишити при обвинувальному акті з подальшим зберіганням у справі №210/1807/17, провадження №1-кп/210/124/18.

Копію вироку негайно вручити засудженій та прокурору.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а ОСОБА_4 в той же строк з моменту вручення їй копії вироку.

Суддя: С. В. Ступак