Рішення № 74753062, 19.06.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2018 р. Справа№805/3193/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до відповідача: Управління соціального захисту населення військово - цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області

про: визнання протиправною відмову Управління соціального захисту населення військово - цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати незаконним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення військово - цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області про відмову ОСОБА_1 в призначенні допомоги при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зобов'язання Управління соціального захисту населення військово - цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області призначити та здійснити виплату ОСОБА_1 державної допомоги при народженні дитини, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за її заявою від 17.04.2018 року.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення військово - цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області про визнання протиправною відмову Управління соціального захисту населення військово - цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати незаконним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення військово - цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області про відмову ОСОБА_1 в призначенні допомоги при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зобов'язання Управління соціального захисту населення військово - цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області призначити та здійснити виплату ОСОБА_1 державної допомоги при народженні дитини, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за її заявою від 17.04.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 17.04.2018 року ОСОБА_1 надала у повному обсязі в Управління соціального захисту населення військово - цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області пакет документів для призначення допомоги при народженні та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років. Позивач зазначив, що 24.04.2018 року відповідачем надано відповідь № Д-222-5.1-6.2 від 17.04.2018 року, відповідно до якої повідомлено, що ОСОБА_1 не звернулась протягом дванадцяти місяців з дня народження дитини до органів соціального захисту населення, підстави для призначення виплати допомоги при народженні дитини відсутні. Позивач вважає вищезазначене рішення відповідача незаконним, оскільки порушує її соціальні права закріплені Конституцією України, Законом України «Про охорону дитинства».

Позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Клопотань про розгляд справи без її участі або в порядку письмового провадження до суду не надала.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву на позовну заяву позивач посилається на те, що 06.03.2018 року позивач звернувся до УПСЗН з питанням оформлення довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи, за результатам розгляду зазначеного питання позивачу видано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № НОМЕР_1 від 06.03.2018 року. 17.04.2018 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача з талоном на прийом в громадську приймальню, про що свідчить графік прийому громадян, але заяву і документи для призначення допомоги при народженні дитини відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» не надала. Відповідач зазначив, що 17.04.2018 року позивач звернувся до відповідача з інформаційним запитом № 07 вх.Д-22-5.1-6.2, в якому просила роз'яснити підстави призначення допомоги при народженні дитини. Відповідач вказує на те, що на інформаційний запит у строки визначені Законом України «Про звернення громадян» надано відповідь, в якій роз'яснено порядок надання допомоги при народженні дитини, відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». Також, відповідач посилається на те, що ОСОБА_1 не перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення військово - цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області. Крім того, відповідач вказує на те, що позивачу, відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», допомога при народженні дитини на сина не може бути призначена, оскільки згідно вимог статті 11 зазначеного Закону визначено, що допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти днів з дня народження дитини.

Представник відповідача, Галдіна - Масловій В.В., до суду з'явилась, через канцелярію суду надала заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 18 червня 2018 року.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

З огляду на те, що позивач у судове засідання не з'явився, а представник відповідача надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є громадянином України, що посвідчується копією паспорта серії НОМЕР_4, зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 13).

З матеріалів справи встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 народила дитину - ОСОБА_2, про що 06 лютого 2018 року Торецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 (а.с. 16).

06 березня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Управління соціального захисту населення військово - цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області з заявою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

06.03.2018 року ОСОБА_1 та її син - ОСОБА_2 взяті на облік, як внутрішньо переміщені особи, що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 06 березня 2018 року № 0000488798 та № 0000488860 (а.с. 14, 15).

Згідно графіку прийому громадян на 17.04.2018 року вбачається, що ОСОБА_1 звернулась на прийом в громадську приймальню Управління соціального захисту населення військово - цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області (а.с. 51-52). Однак, як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 заяву про призначення допомоги при народженні дитини та документи для призначення допомоги при народженні дитини відповідно до вимог Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» не надала, що підтверджується також Журналом реєстрації прийому заяв і документів для призначення усіх видів соціальної дороги за 17.04.2018 року (а.с. 46-50).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 17.04.2018 року звернулась до Управління соціального захисту населення військово - цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області з інформаційним запитом, згідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року № 2939-VІ, відповідно до якого позивач зазначила, що вона звернулась до управління для оформлення допомоги по народженню дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-го віку, але їй було відмовлено в прийнятті документів, в зв'язку з тим, що пропущений строк звернення за допомогою, підстави відмови не повідомлені, а також не було вказано про спосіб та строк оскарження рішення УПСЗН. Крім того, позивач просив надати письмові роз'яснення щодо підстав відмови призначення допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-го віку, з посиланням на діючі законодавчі акти що регулюють порядок призначення допомоги (а.с. 17).

Листом від 17.04.52018 року № 7 вх. Д-222-5.1-6.2 Управління соціального захисту населення військово - цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області повідомило ОСОБА_1 про те, що відповідно до статті 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.1992 року № 2811 допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. Згідно копії свідоцтва про народження, яка додається до запиту, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1. Оскільки ОСОБА_1 не звернулись протягом дванадцяти місяців з дня народження дитини до органів соціального захисту населення. Підстави для призначення виплати дороги при народженні дитини відсутні (а.с. 18).

Не погодившись з листом Управління соціального захисту населення військово - цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області від 17.04.52018 року № 7 вх. Д-222-5.1-6.2, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (далі по тексту - Закон № 2811), Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ (далі по тексту - Закон № 2402), Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (далі по тексту - Порядок № 1751).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзив учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов'язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги встановлює Закон України від 21 листопада 1992 року № 2811-XII «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Даний Закон спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Так, згідно з частиною першою статті 1 Закон № 2811 громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених Законом та іншими законами України.

Згідно з пунктом 2 частиною першою статті 3 Закон № 2811-XII одним із видів державної допомоги сім'ям з дітьми є допомога при народженні дитини.

Така допомога призначається і виплачується органами соціального захисту населення; надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною; покриття витрат на її виплату здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів (стаття 4, частина перша статті 5, частина перша статті 10 Закон № 2811), з урахуванням умов, визначених у статті 11 Закону № 2811-XII.

Таким чином, допомога при народженні дитини є різновидом державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення і надається з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дітей.

Відповідно до статті 11 Закону № 2811 допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини.

Крім того, приписами зазначеної статті визначено, що для призначення допомоги при народженні дитини до органу соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не призначається.

Вказані норми Закону кореспондуються з положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року.

Так, відповідно до п. 10 Порядку № 1751 визначено, що допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, опікуну, які постійно проживають разом з дитиною, з метою створення належних умов для її повноцінного утримання та виховання.

Приписами пункту 11 цього порядку передбачено, що для призначення допомоги при народженні дитини органу соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, подається:

1) заява одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики;

2) копія свідоцтва про народження дитини (з пред'явленням оригіналу).

Заява, зазначена у підпункті 1 цього пункту, може бути подана в електронній формі (з використанням засобів телекомунікаційних систем, через офіційний веб-сайт Мінсоцполітики або інтегровані з ним інформаційні системи органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, зокрема з використанням електронного цифрового підпису) структурному підрозділу з питань соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання заявника. В такому разі факт народження дитини на території України підтверджується за інформацією з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, отриманою шляхом електронної взаємодії у порядку, встановленому Мінсоцполітики та Мін'юстом. У разі надходження надісланої з використанням засобів телекомунікаційних систем заяви без електронного цифрового підпису громадянина орган соціального захисту населення повідомляє заявнику, що допомога при народженні дитини призначається лише після підписання у місячний строк зазначеної заяви. У разі непідписання заяви у зазначений строк подається нова заява.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 21 квітня 2015 року № 441 «Про затвердження форми Заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг» затверджено форму Заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг, що додається.

З аналізу вимог чинного законодавства, вбачається, що для призначення допомоги при народженні дитини до органу соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини.

Так, з позовної заяви вбачається, що 17.04.2018 року ОСОБА_1 перебувала на прийомі в громадському відділі Управління соціального захисту населення військово - цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області, що підтверджується графіком прийому за 17.04.2018 року, однак заяви встановленої форми з відповідними документами про призначення допомоги при народжені дитини не надала.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 17.04.2018 року позивач звертається до відповідача з інформаційним запитом згідно вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», відповідно до якого просила повідомити відповідача про підстави відмови призначення допомоги при народженні.

Управління соціального захисту населення військово - цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області надано відповідь від 17.04.2018 року № 07 вх. Д-222-5.1-6.2 на інформаційний запит позивача, відповідно до якого зазначено норми чинного законодавства для призначення допомоги по безробіттю.

Таким чином, суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджується те, що позивач звертався до відповідача з заявою про призначення допомоги при народженні дитини, встановленого зразка та формою визначеною чинним законодавством, фактично позивач звернувся до відповідача з інформаційним запитом.

Отже, надаючи відповідь позивачу від 17.04.2018 року № 7вх. Д-222-5.1.-6.2 відповідач не вирішував питання про призначення або відмову в призначенні допомоги про народженні дитини, а лише роз'яснював позивачу вимоги чинного законодавства стосовно обставин призначення допомоги при народженні дитини.

З огляду на викладене суд зазначає, що відповідачем не приймалось рішення про відмову в призначенні дороги при народженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Приписами частини 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1, 2, 3 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Отже, судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право, а отже предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Також, суд зазначає, що адміністративний суд під час прийняття рішень у справі перевіряє правомірність рішень, дій чи наявність допущеної бездіяльності суб'єктами владних повноважень.

Виходячи із системного аналізу наведених норм КАС України, особа, яка звертається до адміністративного суду з позовом має довести наявність порушення оскаржуваним рішенням, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень саме її прав та інтересів у сфері публічно-правових відносин, які потребують судового захисту.

Крім того, відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Обов'язковою ознакою рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, як предмета адміністративного спору, є прямий (безпосередній) вплив рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень на правовий статус фізичної чи юридичної особи, тобто обмеження її прав, свобод, покладення на неї обов'язків.

У свою чергу лист - відповідь відповідача від 17.04.2018 року № 07 вх. Д-222-5.1-6.2 не породжує для позивача настання будь - яких юридичних наслідків та не впливає на його права, обов'язки та законні інтереси у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дії суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо відповідні дії не повинні вчинюватися таким суб'єктом стосовно цієї особи, виходячи з наданої йому компетенції.

Бездіяльність суб'єкта владних повноважень є такою, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо певні дії повинні, але не вчинюються суб'єктом владних повноважень на реалізацію покладеної на нього компетенції.

При цьому оскаржувані дії або бездіяльність повинні бути юридично значимими, тобто мати безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом або позбавлення можливості повністю чи в частині реалізувати належне цій особі право, або шляхом безпідставного покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Таким чином, в порядку адміністративного судочинства можуть розглядатися спори щодо будь-яких дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень без обмежень, але відповідні вимоги особи можуть бути задоволені за умови, що такі дії (бездіяльність) є юридично значимими для позивача, тобто порушують права та інтереси останнього шляхом обмежень у реалізації його прав чи покладення на нього необґрунтованих обов'язків.

Виходячи з наведеного, не порушують права чи інтереси ті дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, які не впливають на суб'єктивні права та обов'язки особи, зокрема ті, вчинення яких особа не вправі вимагати від суб'єкта владних повноважень. Тобто, особа не вправі вимагати визнання протиправними тих дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які не є юридично значимими для позивача.

Суд зазначає, що позивачем не дотримано вимоги чинного законодавства щодо порядку звернення до Управління соціального захисту населення, а саме не подана заява встановленої форми про призначення допомоги при народженні дитини, але подавався інформаційний запит.

Таким чином, суд вказує на те, що відповідачем не розглядалась заява (відповідної форми) про призначення допомоги при народженні дитина, та відповідного рішення за результатами розгляду такої заяви не приймалось, а отже відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача.

З огляду на вищезазначене, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач відповідно до вимог статті 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» має можливість звернутися до відповідача з заявою визначеної форми та відповідними документами.

Згідно статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного суд приходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення військово - цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області про визнання протиправною відмову Управління соціального захисту населення військово - цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати незаконним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення військово - цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області про відмову ОСОБА_1 в призначенні допомоги при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зобов'язання Управління соціального захисту населення військово - цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області призначити та здійснити виплату ОСОБА_1 державної допомоги при народженні дитини, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за її заявою від 17.04.2018 року.

Відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при відмові у задоволенні позову судовий збір не відшкодовується.

Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення військово - цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області про визнання протиправною відмову Управління соціального захисту населення військово - цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати незаконним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення військово - цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області про відмову ОСОБА_1 в призначенні допомоги при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зобов'язання Управління соціального захисту населення військово - цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області призначити та здійснити виплату ОСОБА_1 державної допомоги при народженні дитини, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за її заявою від 17.04.2018 року - відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 19 червня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Олішевська В.В.