Рішення № 74752960, 11.06.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2018 р. Справа№805/1506/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при секретарі судового засідання Проніні Д.С. розглянувши адміністративну за позовом ОСОБА_2

до Міністерства оборони України

за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Донецького обласного військового комісаріату

про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України про визнання дій Міністерства оборони України протиправними та зобов'язання Міністерства оборони України розглянути заяву від 19.09.2017 року про доплату одноразової грошової допомоги та прийняти рішення по суті.

В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_2 зазначив, що 02 грудня 2016 року комісією Міністерства оборони України з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийнято рішення про призначення йому як інваліду ІІІ групи, внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби одноразової грошової суми у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності в сумі 101500 грн. Допомога була виплачена позивачу у вересні 2017 року.

26 квітня 2017 року позивачу повторно було встановлено інвалідність ІІІ групи в наслідок травми отриманої при виконанні обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії.

У вересні 2017 року позивач звернувся до Міністерства оборони України, через Донецький обласний військовий комісаріат, щодо доплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із зміною причинного зв'язку інвалідності.

25 жовтня 2017 року відповідачем надіслано лист №248/3/6/3688 відповідно до якого вбачалось, що прийнято рішення про направлення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги, оскільки в поданих документах відсутня копія документа про причини та обставини поранення.

Таким чином, позивач вказує на те, що його заява не була розглянута по суті та не було прийнято рішення про призначення, або про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги.

Позивач вказує на те, що на момент подачі заяви від 30.09.2016 року та на момент прийняття відповідачем рішення №109 від 02.12.2016 року діяла редакція Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 30.09.2016 року.

В пункті б ст. 16-2 редакції вказаного Закону визначений розмір одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності ІІІ групи.

Проте, позивачу було виплачено одноразову грошової допомоги у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму в той час.

Отримавши не повний розмір одноразової грошової допомоги, позивач і звернувся у вересні 2017 року до відповідача з заявою про доплату, на що, отримав відповідь, щодо направлення його пакету документів на доопрацювання

Позивач вважає такі дії відповідача неправомірними та просить суд визнати дії Міністерства оборони України протиправними та зобов'язати Міністерства оборони України розглянути заяву від 19.09.2017 року про доплату одноразової грошової допомоги та прийняти рішення по суті. Крім того позивач просив суд встановити судовий контроль за виконанням судового рішення, зобов'язавши відповідача в місячний термін подати до суду звіт про його виконання.

Ухвалою від 02 березня 2018 року суд відкрив провадження у справі, призначивши до розгляду на 26 березня 2018 року за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 26 березня 2018 року розгляд справи відкладено на 10 квітня 2018 року.

Ухвалою від 10 квітня 2018 року розгляд справи відкладено на 23 квітня 2018 року.

23 квітня 2018 року представник відповідача надав через канцелярію суду заяву про залучення до участі у справі третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Донецького обласного військового комісаріату, оскільки він у разі прийняття рішення про перерахунок позивачу одноразової грошової допомоги, буде здійснювати її виплату.

Ухвалою від 23 квітня 2018 року до участі у справі залучено третю особу яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Донецький обласний військовий комісаріат.

Ухвалою від 23 квітня 2018 року розгляд справи відкладено на 02 травня 2018 року.

Ухвалою від 02 травня 2018 року суд перейшов із спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

15 травня 2018 року представник відповідача надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволені позовних вимог. Зазначив, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04.07.2012 року №5040-VI, який набрав чинності з 01.01.2014 року, ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено в новій редакції, відповідно до підпункту 4 п.2 якої встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

На виконання зазначеної редакції ст.16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову від 25.12.13 р. №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі - Порядок №975), яка набрала законної сили 01.01.14р.

Абзацем 3 пункту 2 цієї постанови уряду встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до абз. 3 п. 3 Порядку, днем виникнення права на отримання одноразової грошової Допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Оскільки, інвалідність позивачу була встановлена 19.05.2016 року, тому Міноборони вважає, що при вирішенні питання щодо виплати одноразової грошової допомоги позивачу необхідно керуватися законодавством, що діяло на цей день.

Відповідно до п. 9 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до підпункту 2 пункту 6 Порядку №975 військовослужбовцю, інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, Інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби, у розмірі, зокрема, 70-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Таким чином, відповідач вважає, що на час встановлення позивачу інвалідності, а отже у відповідності до порядку, у якому необхідно реалізовувати право на отримання допомоги позивачу встановлено, що позивач має право на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, про що і було прийнято рішення комісії Міноборони та у 2017 році виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 101500 грн.

Ухвалою від 15 травня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11 червня 2018 року.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_2 є інвалідом IIІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується копією посвідчень.

Згідно посвідчення від 15 травня 2017 року серії НОМЕР_2 позивач є інвалідом 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, а згідно посвідчення від 05 листопада 1996 року серії НОМЕР_3 є учасником бойових дій.

Витягом із протоколу №1200 від 21 березня 2016 Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України встановлено, що захворювання позивача пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.

Згідно висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 18.03.2016 року №652/Ж Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, підтверджено, те що поранення позивача, є наслідком загоєння ран, які виникли внаслідок розривної дії снаряду та могли бути спричиненні у 1987 році, тобто під час проходження позивачем служби в Афганістані.

Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК Серія АВ №0599844 позивачу з 10.05.2016 року до 19.05.2017 року встановлено ІII групу інвалідності, у зв'язку з пораненням (контузією) та захворюванням, що пов'язане з виконанням військового обов'язку при проходженні військової служби у місцях, де велися бойові дії.

Отже, у позивача з 10 травня 2016 року виникло право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням первинно інвалідності ІІІ групи внаслідок виконання обов'язків військової служби відповідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року.

У вересні 2016 року позивач звернувся до Донецького обласного військового комісаріату із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням інвалідності ІІІ групи, яке пов'язане з виконанням військової служби в Демократичній Республіці Афганістан відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

26 жовтня 2016 року відповідачем було отримано від Донецького обласного військового комісаріату супровідний лист від 10 жовтня 2016 року №797 з висновком про можливість виплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму.

Згідно з витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 02 грудня 2016 року №109, комісія дійшла висновку про можливість призначення одноразової грошової допомоги позивачу у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності в сумі 101500 грн.

Вказаний розмір допомоги був виплачений позивачу у вересні 2017 року.

Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК Серія АВ №0719005 від 26.04.2017 року позивачу повторно встановлено ІII групу інвалідності, у зв'язку з пораненням (контузією) та захворюванням, що пов'язане з виконанням військового обов'язку при проходженні військової служби у місцях, де велися бойові дії.

Згідно довідки Кальміусько-нікольського об'єднаного районного військового комісаріату від 15 вересня 2017 року №13/17 вбачається, що позивач дійсно приймав участь у бойових діях на території Демократичної республіки Афганістан у період з 05.02.1986 по 15.11.1987 рр.

У вересні 2017 року позивач через Донецький обласний військовий комісаріат звернувся до Міністерства оборони України із заявою про доплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із зміною причинного зв'язку інвалідності.

Згідно відповіді Департаменту Фінансів Міністерства оборони України від 25 жовтня 2017 року №248/3/6/3688 наданої Військовому комісаріату Донецького обласного військового комісаріату вбачається, що документи позивача поверненні для доопрацювання для виплати грошової допомоги відповідно до постанови кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975. Оскільки в поданих документах відсутня копія документа, що свідчить про причини та обставини порушення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Спірним питанням даної справи є правомірність повернення відповідачем заяви позивача про доплату одноразової грошової допомоги на доопрацювання документів без розгляду її по суті та правомірність призначення позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а не у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, як це встановлено пунктом б статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції від 30.09.2016 року.

З підстав викладеного суд зазначає наступне.

Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей врегульовані Законом України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ).

Відповідно до ст.1 Закону України №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 1-2 Закону України №2011-XII, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 16 Закону України №2011-XII, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 4 ч.2 ст.16 Закону України №2011-XII встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту - Порядок).

Вказаний Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).

Пунктом 3 Порядку №975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до пункту 11 Порядку №975, військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста є наслідком: вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги (пункт 19 Порядку №975).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови у наданні позивачу одноразової грошової допомоги слугували висновки відповідача про те, що позивачем не надано документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Як було зазначено вище, в якості причини встановлення вказаної інвалідності медико-соціальною експертною комісією зазначено поранення (контузія) та захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велися бойові дії.

Також, у матеріалах справи містяться копії витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 21 березня 2016 року №1200, яким встановлено, що поранення ОСОБА_2, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велися бойові дії та копія висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи, яким встановлено, що описані рубці є наслідком загоєння ран, які могли утворитися внаслідок осколкових поранень, що могли бути спричинені під час проходження служби в 1987 році.

Таким чином, наявними у матеріалах справи доказами підтверджено факт отримання позивачем поранень, що призвели до інвалідності, внаслідок виконання ним обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велися бойові дії.

При цьому, висновки відповідача про відсутність документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, ґрунтуються виключно на суб'єктивній оцінці відповідача, оскільки Порядок № 975 не визначає який саме документ (медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, висновок експерта, протокол військово-лікарської комісії, довідка МСЕК, тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про протиправність дій Міністерства оборони України, щодо повернення документів позивача на доопрацювання.

На думку суду, позивачем було достатньо подано документів в підтвердження отримання ним поранення в країнах, де велись бойові дії.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовної вимоги про зобов'язання Міністерство оборони України розглянути заяву позивача від 19.09.2017 року про доплату одноразової грошової допомоги та прийняти рішення по суті.

З приводу доводів позивача про те, що на момент подачі ним першої заяви від 30.09.2016 року про виплату одноразової грошової допомоги діяла редакція Закону України №2011-XII, відповідно до якої одноразова грошова допомога була визначена у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності ІII групи, проте йому протиправно було виплачена одноразова допомога у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. б статті 16-2 Закону України №2011 -XII (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

При цьому, згідно з п. 2 вказаної статті, одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб.

Відповідно до пункту другого постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Як вже було зазначено судом, в силу пункту 3 Порядку № 975, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, є днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги.

Враховуючи те, що позивач, отримав інвалідність внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, то до спірних правовідносин слід застосовувати підпункт 4 пункту 2 статті 16, підпункту б пункт 1 статті 16-2 Закону та підпункт 1 пункту 6 Порядку № 975 в редакції станом на час встановлення позивачу III групу інвалідності, тобто 10.05.2016.

Відповідно до пп. 1 п. 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи;

Таким чином, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Щодо прохання позивача про встановлення судового контролю судовий контроль за виконанням судового рішення, зобов'язавши відповідача в місячний термін подати до суду звіт про його виконання суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Вказані положення не є імперативними та передбачають диспозитивну поведінку суду. Тобто, це право суду, а не його обов'язок, суд має можливість самостійно на власний розсуд приймати рішення про необхідність чи відсутність потреби в зобов'язанні суб'єкта владних повноважень подати звіт.

При цьому, вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю, суд має врахувати надані позивачем докази, особливості покладених на суб'єкта владних повноважень обов'язків згідно із судовим рішенням та його можливості ці обов'язки виконувати в рамках законодавства.

Враховуючи те, що позивачем не наведено обґрунтованих аргументів необхідності застосування ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України та не надано жодного доказу на підтвердження того, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення у даній справі.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись Конституцією України, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Міністерства оборони України за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Донецького обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати дії Міністерства оборони України протиправними.

Зобов'язати Міністерство оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, ЄДРПОУ 00034022) розглянути заяву ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) від 19.09.2017 року про доплату одноразової грошової допомоги та прийняти рішення по суті з урахуванням висновків суду.

Повний текст рішення складено та підписано 18 червня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Кониченко О.М.