Рішення № 74752832, 18.06.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 червня 2018 року (о 14 год. 15 хв.)Справа № 808/1288/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В. за участю секретаря судового засідання Стратулат С.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (69104, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, 25 А, код ЄДРПОУ 41248959) про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язати вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

06.04.2018 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі – відповідач), в якому позивач просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку пенсії та зобов’язати відповідача провести перерахунок пенсії у розмірі 80% суддівської винагороди працюючого судді відповідно до довідки Апеляційного суду Запорізької області від 14.09.2017 за № 07-50/107.

В обґрунтування позовних вимог посилається на приписи ст. 19, 22, 46 Конституції України, ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ (у редакції, що діяла на час призначення пенсії) та зазначає, що ОСОБА_2 України від 10.12.2015 № 889-VIII набрав чинності з 01.05.2016, тобто поширюється на осіб, які вийшли на пенсію після 01.05.2016 та не містить норм, які прямо вказують про поширення закону на осіб, які вийшли на пенсію до 01.05.2016, за винятком наявності на те бажання самого пенсіонера, а також у новому законі не зазначено про скасування прав, набутих особою за попереднім Законом України №3723-ХІІ. З урахуванням вищезазначеного просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою судді від 11.04.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного з викликом учасників справи у судовому засіданні 26.04.2018. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

25.04.2018 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 13287), в якому зазначає, що 01.05.2016 вступив в дію новий ОСОБА_2 України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу». Відповідно до п. п.1 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу», ОСОБА_2 України від 16.12.1993 № 3723- XII «Про державну службу» втратив чинність крім ст. 37-1 ОСОБА_2 України «Про державну службу», Законом від 01.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» перерахунок пенсії державним службовцям не передбачено. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 26.04.2018 розгляд справи відкладено до 23.05.2018.

23.05.2018 позивач у судове засідання не прибула, про день, час та місце судового засідання, відповідно до приписів частини 11 статті 126 КАС України вважається такою, що повідомлена належним чином, у зв’язку з чим, відповідно до частини 3 статті 205 КАС України, суд розглянув справу на підставі наявних у ній доказів.

23.05.2018 від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження. Проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі викладеного, враховуючи неявку всіх учасників справи, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

У період з 28.05.2018 по 17.06.2018 суддя Калашник Ю.В. була відсутня на роботі, що підтверджується довідкою Запорізького окружного адміністративного суду вих. № 02-35/18/27 від 18.06.2018, яка міститься в матеріалах справи.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з’ясував наступне.

Позивач - ОСОБА_1 працювала на посаді судді Апеляційного суду Запорізької області.

Позивач перебуває на обліку в Шевченківському об’єднаному УПФУ м. Запоріжжя та одержує пенсію за віком, як державний службовець з 17.02.2010, яка призначена їй відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 з урахуванням Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-VI та на підставі рішення Вищого адміністративного суду України від 11.11.2011 у справі № К/9991/47810/11 (а.с.9-11).

Судом досліджені Довідки: про заробітну плату державним службовцям, які на момент перерахунку працюють на посадах, з яких призначено (перераховано) пенсію №07-51/88 від 24.07.2013, про складові суддівської винагороди (заробітної плати) № 07-50/107 від 14.09.2017 (а.с.17-18).

Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13.01.2014 у справі № 333/10288/13-а, позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Комунрському районі м. Запоріжжя про визнання незаконними дій та перерахунок пенсії задоволено. Визнано дії управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії державного службовця у зв'язку з підвищенням заробітної плати з 01.01.2013, виходячи з суми суддівської винагороди, неправомірними та зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя провести перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати, яку вона отримує на умовах, передбачених ст.37 Закону України № 3723-ХІІ, у зв'язку з підвищенням заробітної плати, виходячи з суми суддівської ви нагороди, зазначеної у довідці Апеляційного суду Запорізької області від 24.07.2013 за № 07-51/88, виданої для перерахунку пенсії, починаючи з 01 січня 2013 року та виплачувати її в подальшому.

16.02.2018 позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, у якій просила здійснити з 01.09.2017 перерахунок пенсії, виходячи із суддівської винагороди згідно довідки Апеляційного суду Запорізької області від 14.09.2018 № 07-50/107. До вказаної заяви позивачем додано оригінал довідки Апеляційного суду Запорізької області від 14.09.2018 № 07-50/107 (а.с.19-20).

Проте, листом від 07.03.2018 № 115/Ш-1 Шевченківським об’єднаним УПФУ м. Запоріжжя позивачу надано відповідь, в якій зазначено, що Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, який набрав чинності з 01.05.2016 не визначений порядок перерахунку пенсії державних службовців, яким пенсія призначена згідно Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII. Таким чином, управління не має підстав для проведення перерахунку пенсії у зв’язку із підвищенням заробітної плати заробітної плати на підставі довідки Апеляційного суду Запорізької області від 14.09.2018 № 07-50/107 (а.с.21)

Позивач вважає такі дії відповідача неправомірними, у зв’язку із чим звернувся із даним позовом до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 37-1 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» (далі - ОСОБА_2 №3723-ХІІ) в редакції, яка діяла до 01.01.2015, було передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

У ході реформування системи державного управління 10.12.2015 прийнято новий ОСОБА_2, який регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, - ОСОБА_2 України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (далі – ОСОБА_2 №889-VIII).

ОСОБА_2 набув чинності 01.05.2016, у зв'язку з чим положення Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу» частково втратили чинність, у тому числі втратили чинність норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців.

Натомість у ст. 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII закріплено правило, за яким пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 42 якого визначає підстави перерахунку призначених пенсій. Підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців до підстав перерахунку пенсії зазначеною статтею не віднесено.

Враховуючи, що на момент звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії в законодавстві відсутні норми, які б регламентували умови та порядок проведення перерахунку пенсії державних службовців, тобто у відповідача відсутні правові підстави для здійснення такого перерахунку, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Посилання позивача на порушення ст. 22 Конституції України у зв'язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин є безпідставними, адже ст. 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, не визнана неконституційною Конституційним Судом України.

До того ж у рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011 Конституційний суд України вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення від 12 жовтня 2004 року у справі «Кйартан Асмудсон проти Ісландії»).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 242/286/17.

Як, зокрема, зазначено колегією суддів Верховного Суду у постанові від 27 березня 2018 року у справі № 242/286/17: «… з 1 грудня 2015 року - початку застосування постанови КМУ №1013, якою пункт 4 постанови КМУ №865 виключено, а її пункт 5 викладено в іншій редакції, та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом № 889-VIII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців, пенсії, призначені за статтею 37 Закону № 3723-XII, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців. …».

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права (ч.5 ст.13 Закону України №1402-VIII від 02.06.2016 «Про судоустрій і статус суддів»).

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч.6 ст.13 Закону України №1402-VIII від 02.06.2016 «Про судоустрій і статус суддів»).

У Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 вказано, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Оскільки законодавством, чинним на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії, не було передбачено можливість її перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку. За таких обставин, зважаючи на практику Верховного Суду у подібних правовідносинах, суд дійшов до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні; жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України, при задоволенні позову суб’єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб’єкта владних повноважень, пов’язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки такі витрати відповідачем не підтверджені, вони на позивача не покладаються.

Окрім того, згідно ст.139 КАС України, сплачений при зверненні до суду з даним позовом судовий збір не підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (69104, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, 25 А, код ЄДРПОУ 41248959) про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язати вчинити певні дії, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі протягом тридцяти днів, з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 18.06.2018.

Суддя Ю.В. Калашник