Ухвала суду № 74752253, 01.06.2018, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/4007/17

Провадження №2/200/2341/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«01» червня 2018 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді: Женеску Е.В.

за участю секретаря: Санжаровської Я.В.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Щасливий 864», треті особи: Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63 про скасування протоколу установчих зборів та запису про державну реєстрацію, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває вищезазначена цивільна справа.

29 травня 2018 року позивач подав заяву про відвід судді Женеску Е.В. оскільки він вважає, що суддею та секретарем порушено вимоги ст..ст. 2,36,38 ЦПК України у зв'язку з чим останні підлягають відводу.

Дані сумніви у позивача виникли в зв'язку з тим, що судом були долучені документи надані відповідачем щодо долучення яких заперечував позивач, а також залучено до участі у справі третіх осіб без участі позивача.

У зв'язку з чим просить відвести суддю Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Женеску Е.В. від розгляду даної цивільної справи.

Суд заслухавши думку учасників процесу, оглянувши матеріали цивільної справи, прийшов до наступного висновку.

Згідно із ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до п. 1.1. Бангалорських принципів поведінки судді суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від будь-якого стороннього впливу, спонукань, тисків, погроз або втручання, прямого чи опосередкованого, здійснюваного з будь-якої сторони та маючого на меті будь-які цілі.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Судова процедура вважається справедливою тільки тоді, коли вона спрямована на забезпечення верховенства права, законності, рівності учасників процесу перед законом і судом, змагальності, гласності та відкритості. Професіоналізм, незалежність та неупередженість суддів є неодмінною гарантією справедливого вирішення судових спорів.

Однією з процесуальних гарантій реалізації завдань цивільного судочинства і ухвалення законних та обґрунтованих рішень у цивільних справах є інститут відводу судді, що має на меті відсторонення від участі у справі суддів, щодо неупередженості яких є сумніви. Виходячи з цього цілком очевидно, що ефективність даного інституту пов'язана із застосуванням як національного законодавства, так і Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Визначаючись щодо наявності підстав для відводу, необхідно враховувати, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності має визначатись, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв.

Відповідно до субєктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі.

Згідно з обєктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 08.04.2010 року незабезпечення суддею достатніх гарантій для виключення будь-якого розумного сумніву з приводу його безсторонності визнано порушенням п.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа "Фельдман проти України", п.97).

Аналогічні висновки містяться в Рішеннях Європейського Суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі «Білуга проти України та Рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії» де зазначається, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобовязані викликати довіру в учасників судового розгляду.

Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 року в справі Білуха проти України, наявність безсторонності визначається в тому числі і тим, чи забезпечує суд умови, за яких були б неможливі сумніви у його безсторонності.

Недотримання судом зазначених положень означає в принципі порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що ратифікована Україною, і такі обставини знайшли своє підтвердження в ряді рішень Європейського Суду з прав людини, та самі по собі є обовязкові для врахування судами України.

Відповідно до ст.10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обовязковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.

Відповідно до ч.3 ст.39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Згідно статті 15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.

Відповідно до п. 2.5. Бангалорських принципів поведінки судді суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Відчуття упередженості - це формування у судді до тієї чи іншої людини, яка є учасником судового розгляду, власного ставлення, заснованого не на об'єктивному критерії, а на особистих симпатіях або антипатіях.

Заявлений відвід судді Женеску Е.В. фактично зводиться до не згоди з процесуальними діями вчиненими суддею під час розгляду справи, що відповідно до вимог ЦПК України не є підставою для відводу судді.

Відповідно до абз.2 ч.3 ст. 39 ЦПК України після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Але ж враховуючи вище зазначене та доводи заяви про відвід, суд приходить до висновку про необхідність заявити самовідвід від розгляду даної справи, для уникнення сприйняття з боку позивача порушення його прав.

Крім того, свою недовіру до судді позивач виклав у письмовій заяві на трьох аркушах де ретельно виклав кожну дію судді, з якою він не погоджується, а саме, вважає, що суддя неправомірно постановила ухвалу про залучення третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, а також прийнято до справи документи долучені відповідачем, а тому всі наступні дії судді, які будуть прийняті по суті розгляду справи будуть поставлені ним під сумнів та вважатимуться упередженими.

Вищезазначені обставини свідчать про те, що позивач буде вживати всіх заходів, які призведуть до затягування розгляду справи в подальшому.

Одна з найважливіших гарантій здійснення правосуддя є неупереджений та справедливий суд. Саме тому існують норми закону, які запобігають виникненню будь-яких підозр.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що для реалізації демократичних принципів цивільного процесу, сприянню ефективного розгляду справи, перешкоджанню затягуванню процесу і для забезпечення правильного вирішення спору, та з наявності підстав з метою попередження виникнення обставин, що викликатимуть сумнів в об'єктивності та неупередженості судді, для усунення виникнення у сторін будь-яких сумнівів в об'єктивності та неупередженості судді, з метою повного та всебічного розгляду справи, з метою дотримання учасниками процесу своїх процесуальних прав, виходячи з морально-етичних міркувань, а також обставин, зазначених у ст.36 ЦПК України, що виключають участь судді в судовому розгляді цивільної справи, суд приходить до висновку про задоволення самовідводу судді Женеску Е.В. та направлення справи до канцелярії суду для повторного автоматизованого перерозподілу справ між суддями для її розгляду в іншому складі суду.

Керуючись ст.ст. 36, 39-41 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Самовідвід судді Женеску Е.В. - задовольнити.

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Щасливий 864», треті особи: Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63 про скасування протоколу установчих зборів та запису про державну реєстрацію - передати до канцелярії суду для повторного автоматизованого розподілу справ між суддями.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Е.В. Женеску