Рішення № 74751866, 18.06.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2018 р. Справа№805/3586/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Вугледарі Донецької області про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначав, що 07.02.2018 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії незалежно від віку відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», між тим рішенням відповідача від 16.02.2018 року №389 в задоволенні заяви відмовлено з посиланням на недостатність пільгового стажу.

Вважав, що діями та рішенням відповідача порушене його право на пенсію.

У зв’язку з наведеним позивач просив:

- визнати протиправними дії та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Вугледарі Донецької області від 16.02.2018 року №389 про відмову в призначенні пенсії відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв’язку з не зарахуванням до пільгового стажу певних періодів роботи;

- зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Вугледарі Донецької області зарахувати до пільгового стажу, що дає право на пенсію відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоди роботи позивача з 05.01.1993 року по 31.12.2003 року в Оперативному воєнізованому гірничорятувальному загоні та з 01.01.2018 року по 07.02.2018 року у ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1»;

- зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Вугледарі Донецької області (або його правонаступника) повторно розглянути заяву позивача від 07.02.2018 року № 389 про призначення пенсії із зарахуванням до пільгового стажу, що дає право на пенсію відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періодів його роботи з 05.01.1993 року по 31.12.2003 року та з 01.01.2018 року по 07.02.2018 року.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, зокрема, що підприємство - Оперативний воєнізований гірничорятувальний загін, на якому позивач працював, знаходиться на непідконтрольній українській владі території і не перереєструвалося на території України, а тому видані ним уточнюючі довідки про пільговий характер роботи є недійсними. Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України постановою від 12.08.1993 року № 637, визначено, що у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування. Оскільки дані, які містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування не мають даних щодо пільгового характеру роботи позивача у період до 2004 року, тому відповідач не може використовувати ці дані для підтвердження стажу роботи, що набутий до 2004 року. Період роботи позивача з 01.01.2018 року по 07.02.2018 року не зарахований до пільгового стажу через те, що в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування відсутні відомості про трудову діяльність позивача у 2018 році. Вважав, що рішення відповідача відповідало вимогам законодавства. Просив в задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що 07.02.2018 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Вугледарі Донецької області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Вугледарі Донецької області від 16.02.2018 року №389 в призначенні такої пенсії відмовлено, оскільки на час звернення позивач не мав необхідного пільгового стажу роботи на підземних роботах.

Рішення мотивовано тим, що відповідно до наданих документів позивач має 32 роки 5 місяці 22 дні загального стажу роботи, з них 13 років 11 місяців 11 днів стажу роботи на підземних роботах згідно зі ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

В рішенні зазначено, що для розрахунку пільгового стажу не взято до уваги довідки про пільговий характер роботи та про заробітну плату з Оперативного воєнізованого гірничорятувального загону у зв'язку з тим, що довідки видані підприємством, що розташовано на території, що тимчасово не контролюється українською владою, і немає можливості перевірити достовірність їх видачі.

Також зазначено, що пільговий стаж розрахований відповідно до довідки про пільговий стаж ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» та даних про спеціальний стаж у індивідуальних відомостях про застраховану особу. До пільгового стажу враховані наступні періоди:

з 01.01.2004 року по 31.12.2012 року (9 років 0 місяців 0 днів);

з 02.01.2013 року по 02.05.2016 року (3 роки 4 місяці 1 день);

з 08.05.2016 року по 09.05.2016 року (0 років 0 місяців 2 дні);

з 15.05.2016 року по 16.05.2016 року (0 років 0 місяців 2 дні);

з 22.05.2016 року по 27.05.2016 року (0 років 0 місяців 6 днів);

з 01.06.2016 року по 30.06.2017 року (1 рік 1 місяць 0 днів);

з 01.07.2017 року по 31.12.2017 року (0 років 6 місяців 0 днів).

Рішення не містить висновків щодо зарахування/ не зарахування до пільгового стажу періодів роботи позивача з 05.01.1993 року по 31.12.2003 року в Оперативному воєнізованому гірничорятувальному загоні і з 01.01.2018 року по 07.02.2018 року у ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», про які йдеться в позові.

Винесене рішення відображено в протоколі від 16.02.2018 року №389.

Згідно з розрахунком стажу за період з 01.09.1984 року по 31.12.1017 року, який додано до оскарженого рішення, відповідачем до пільгового стажу не зарахований період роботи позивача з 05.01.1993 року по 31.12.2003 року.

Розрахунок проведено по 31.12.2017 року включно.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

При наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок за кожний повний рік цих робіт пенсійний вік, встановлений статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», знижується на 1 рік.

Таким чином необхідними умовами для призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку є зайнятість повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, що передбачені списком, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 року №202.

До пункту ІІІ «Гірничорятувальні частини, які обслуговують шахти і рудники, небезпечні щодо газодинамічних явищ, гірничих ударів, надкатегорійні і третьої категорії за газом» вказаного Списку внесені респіраторники; командири відділень і взводів, їх заступники (помічники).

Орган Пенсійного фонду України не заперечує, що посади, які обіймав позивач протягом спірного періоду з 05.01.1993 року по 31.12.2003 року, належать до вказаного списку.

Статтею 48 Кодексу законів про працю України, ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 року № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно з п.п. 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Пунктом 20 Порядку також визначено, що у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Згідно зі ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Щодо оскаржених дій та рішення відповідача в частині не зарахування до пільгового стажу періоду роботи позивача з 05.01.1993 року по 31.12.2003 року.

Вчинення вказаних дій підтверджується розрахунком стажу, що проведений за період з 01.09.1984 року по 31.12.2017 року.

В той же час відповідачем не досліджувався спірний період при прийнятті рішення про відмову в призначенні пенсії. Оскаржене рішення не містить аналізу, висновків та обґрунтувань щодо зарахування/ не зарахування до пільгового стажу вказаного періоду роботи позивача. В рішенні лише зазначено, що для розрахунку пільгового стажу не взято до уваги довідки про пільговий характер роботи та про заробітну плату з Оперативного воєнізованого гірничорятувального загону у зв'язку з тим, що довідки видані підприємством, що розташовано на території, що тимчасово не контролюється українською владою, і немає можливості перевірити достовірність їх видачі.

Згідно із записами, що містяться в трудовій книжці, позивач протягом спірного періоду з 05.01.1993 року по 31.12.2003 року працював на посаді командира взводу в Оперативному воєнізованому гірничорятувальному загоні.

Пільговий характер роботи підтверджено уточнюючою довідкою про пільговий характер роботи від 28.11.2014 року № 202, що видана Оперативним воєнізованим гірничорятувальним загоном, в якій зазначено, що протягом спірного періоду позивач виконував гірничі роботи у складі аварійно-рятувальних частин, які відносяться до відповідного Списку; працював повний робочий день; відображені накази про проведення атестації робочого місця, зокрема наказ від 30.06.1995 року №114, від 26.04.2000 року №150, від 25.04.2005 року №77.

Також позивач надав довідки про заробітну плату від 28.11.2014 року №№ 251, 252, 253 та 253, що видані Оперативним воєнізованим гірничорятувальним загоном, в яких зазначена щомісячна заробітна плата позивача та те, що на всі виплати нараховані страхові внески (єдиний внесок).

Отже, спірний період роботи позивача підтверджений відповідними доказами.

Крім того, подальший період роботи позивача - з 01.01.2004 року по 31.12.2012 року - на посаді командира взводу в Оперативному воєнізованому гірничорятувальному загоні органом Пенсійного фонду України зараховано до пільгового стажу, що дає право на пенсію відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що підтверджується розрахунком стажу.

Посилання відповідача на неможливість врахувати довідки, уточнюючі пільговий характер роботи позивача, через те, що підприємство, на якому він працював, знаходиться на непідконтрольній українській владі території, є неприйнятними з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно з ч. 1 ст. 18 вказаного Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Частиною 3 ст. 9 вказаного Закону визначено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Отже, відповідно до наведених норм Закону, необхідною умовою для визнання незаконним акту органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.

Позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і такі підприємства були утворені відповідно до законодавства України.

Всі первинні документи, які сформовані до проведення антитерористичної операції, не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особи права на отримання пенсії, що обчислена із заробітку, який вона отримувала на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де набутий відповідний стаж роботи.

Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, § 142).

З огляду на загальні принципи («намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, орган Пенсійного фонду України повинен приймати та визнавати документи, що видані органами, підприємствами, установами та організаціями, що знаходяться на непідконтрольній українській владі території, оскільки їх неприйняття та невизнання веде за собою порушення прав громадян.

Отже, відповідач неправомірно не прийняв відповідні уточнюючі довідки.

Щодо оскаржених дій та рішення відповідача в частині не зарахування до пільгового стажу періоду роботи позивача з 01.01.2018 року по 07.02.2018 року.

Згідно із записами, що містяться в трудовій книжці, позивач з 01.04.2014 року працював та працює на посаді електрослюсаря підземного 4-го розряду з повним робочим днем в шахті у ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1. В трудовій книжці містяться записи про проведення атестації робочого місця.

Пільговий характер роботи, зокрема щодо спірного періоду з 01.01.2018 року по 07.02.2018 року, підтверджено також уточнюючою довідкою про пільговий характер роботи від 07.02.2018 року №38, що видана ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», в якій зазначено, що протягом спірного періоду позивач виконував роботи, які відносяться до відповідного Списку; працював повний робочий день у шахті; відображені накази про проведення атестації робочого місця, зокрема наказ від 02.12.2009 року №1328, від 02.12.2014 року №1550.

Разом з тим вчинення відповідачем дій щодо зарахування/ не зарахування до пільгового стажу періоду спірного періоду з 01.01.2018 року по 07.02.2018 року жодним документом не підтверджено.

Відповідачем не досліджувався спірний період при прийнятті рішення про відмову в призначенні пенсії. Оскаржене рішення аналізу, висновків та обґрунтувань щодо зарахування/ не зарахування до пільгового стажу вказаного періоду роботи позивача не містить.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Суб’єктом владних повноважень не досліджувалися спірні періоди при прийнятті рішення про відмову в призначенні пенсії. Оскаржене рішення прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без аналізу та висновків щодо спірних періодів роботи позивача, без наведення правового обґрунтування щодо зарахування/ не зарахування до пільгового стажу всіх спірних періодів роботи позивача.

Оскільки в спірних правовідносинах саме рішення, а не дії створюють відповідні правові наслідки, тому позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом скасування оскарженого рішення.

В той же час, оскільки права позивача порушені, і прийняття рішення на користь позивача передбачає право органу Пенсійного фонду України діяти на власний розсуд, тому з урахуванням дискреційних повноважень відповідача на прийняття рішення щодо призначення пенсії, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню також шляхом зобов’язання суб’єкта владних повноважень повторно вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні (ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Вугледарі Донецької області про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Вугледарі Донецької області від 16.02.2018 року №389 про відмову в призначенні пенсії.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Вугледарі Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.02.2018 року № 389 про призначення пенсії з вирішенням питання про зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періодів його роботи з 05.01.1993 року по 31.12.2003 року та з 01.01.2018 року по 07.02.2018 року шляхом прийняття рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Вугледарі Донецької області (85670, Донецька обл., м.Вугледар, вул.Трифонова, 38а, код ЄДРПОУ 24456868) на користь ОСОБА_1 (85670, Донецька обл., м.Вугледар, вул.13 Десантників, 43/86, код ІПН НОМЕР_1) здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 352 (триста п’ятдесят дві) грн. 40 (сорок) коп.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 18 червня 2018 року.

Суддя Логойда Т. В.