Рішення № 74751580, 11.06.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2018 року ЛуцькСправа № 803/450/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Ксензюка А.Я.,

при секретарі судового засідання Полетило П.С.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши в судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу від 23.01.2018 №2 о/с «По особовому складу» в частині звільнення старшини міліції ОСОБА_1 з посади міліціонера взводу №1 роти №3 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Луганськ-1» Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, поновлення на посаді міліціонера взводу №1 роти №3 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Луганськ-1» Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області з 29.11.2017, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що наказом №2-ос від 23.01.2018 ОСОБА_1 поновлено на посаді міліціонера взводу №1 роти №3 батальойону патрульної служби міліції особливого призначення «Луганськ-1» ГУВ МС у Луганській області з 10.03.2017 на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017 по справі №803/1304/15-а. Одночасно, вказаним наказом, відповідно до пунктів 10, 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію», Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ позивача звільнено у запас Збройних сил за пунктом 63 «з» (через скорочення штатів) з 29.11.2017, з яким ОСОБА_1 ознайомився 16.02.2018.

Оскаржуваний наказ №2-ос від 23.01.2018 позивач вважає протиправним, оскільки, у відповідності до приписів пункту 10 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію», не відмовлявся від проходження служби в поліції та не отримував жодного попередження від ГУ МВС у Луганській області про наступне вивільнення, тому підстав для звільнення через скорочення штатів у відповідача не було.

У зв’язку з наведеним, просить визнати протиправним та скасувати наказ від 23.01.2018 №2 о/с «По особовому складу» в частині звільнення старшини міліції ОСОБА_1 з посади міліціонера взводу №1 роти №3 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Луганськ-1» Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, поновити на посаді міліціонера взводу №1 роти №3 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Луганськ-1» Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області з 29.11.2017 та стягнути грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10.04.2018 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та на підставі частини четвертої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017, далі - КАС України) ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи (а. с. 1).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 03.05.2018 №75/133 (а. с. 37-41) відповідач позов не визнав та просить відмовити в його задоволенні з тих підстав, що на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017, якою визнано протиправним та скасовано наказ №211 о/с від 25.07.2014 ГУ МВС України у Луганській області щодо ОСОБА_1 в частині встановлення йому іспитового строку один рік при призначенні його на посаду міліціонера взводу №2 роти патрульної служби міліції особливого призначення «Луганськ-1» ГУ МВС України у Луганській області з 23.07.2014; визнано протиправним та скасовано наказ №83 о/с від 10.03.2015 ГУ МВС України у Луганській області про звільнення старшини міліції ОСОБА_1, міліціонера взводу №1 роти №3 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Луганськ-1» ГУ МВС України у Луганській області за п. 63 «і» (у зв’язку з непроходженням випробовування в період іспитового строку з ОВС України у запас); поновлено ОСОБА_1 на посаді міліціонера взводу №1 роти №3 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Луганськ-1» ГУ МВС України у Луганській області з 10.03.2015 та стягнуто з ГУ МВС України у Луганській області грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 10.03.2015 по 29.11.2017 в розмірі 191 560,68 грн. без урахування податків та інших обов’язкових платежів, позивача наказом ГУ МВС України у Луганській області №2 о/с «По особовому складу» від 23.01.2018 було поновлено на службі в органах МВС з 10.03.2015. Крім того, вказаним наказом відповідно до пунктів 10, 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію», Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ позивача звільнено у запас Збройних сил за пунктом 63 «з» (через скорочення штатів) з 29.11.2017, з яким ОСОБА_1 ознайомився 16.02.2018.

Оскаржуваний наказ відповідач вважає таким, що прийнятий у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки у зв’язку з ліквідацією ГУ МВС України у Луганській області відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.20115 №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» утворено юридичну особу публічного права Головне управління Національної поліції у Луганській області, яке не є правонаступником ГУ МВС України у Луганській області. Наказом Головного управління Національної поліції у Луганській області від 06.11.2015 №1388 «Про організаційно-штатні питання» повністю скасовано штати органів, підрозділів, установ та підприємств МВС України та скорочено усі посади, в тому числі і ГУ МВС України у Луганській області.

Відповідач вважає безпідставним твердження ОСОБА_1 щодо відсутності попередження про наступне вивільнення, оскільки відповідно до положень пункту 8 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про національну поліцію» з дня опублікування вказаного Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів, тому позивач належним чином був попереджений про можливе звільнення через скорочення штатів. Документів для участі у конкурсі на посади поліцейського упродовж трьох місяців з дня опублікування закону України «Про Національну поліцію» позивачем не було подано. Крім того, 16.02.2018 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про надання необхідних документів для призначення пенсії по лінії МВС, які 16.03.2018 за №108-лк були направлені до відділу координації соціальних та пенсійних питань ДПООНД МВС України для прийняття рішення про призначення пенсії. Того ж дня, 16.02.2018 позивачу було видано під розписку трудову книжку. 05.04.2018 позивач особисто отримав дублікат трудової книжки АО №823479 та витяг з наказу ГУ МВС України у Луганській області від 02.03.2018 №4 о/с.

З огляду на зазначене представник відповідача вважає оскаржуваний наказ правомірним, тому просить в задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив на позовну заяву від 10.05.2018 позивач підтримав свої доводи, викладені в позовній заяві, тому просить позов задовольнити повністю (а. с. 71-72).

14.05.2018 позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача суму в розмірі 70 000,00 грн. завданої моральної шкоди (а. с. 74).

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог та просили позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на позицію, викладену у відзиві на позовну заяву та просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову належить відмовити з таких мотивів та підстав.

Частина 1 статті 5 КАС України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Судом встановлено, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017 визнано протиправним та скасовано наказ №211 о/с від 25.07.2014 ГУ МВС України у Луганській області щодо ОСОБА_1 в частині встановлення йому іспитового строку один рік при призначенні його на посаду міліціонера взводу №2 роти патрульної служби міліції особливого призначення «Луганськ-1» ГУ МВС України у Луганській області з 23.07.2014; визнано протиправним та скасовано наказ №83 о/с від 10.03.2015 ГУ МВС України у Луганській області про звільнення старшини міліції ОСОБА_1, міліціонера взводу №1 роти №3 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Луганськ-1» ГУ МВС України у Луганській області за п. 63 «і» (у зв’язку з непроходженням випробовування в період іспитового строку з ОВС України у запас); поновлено ОСОБА_1 на посаді міліціонера взводу №1 роти №3 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Луганськ-1» ГУ МВС України у Луганській області з 10.03.2015 та стягнуто з ГУ МВС України у Луганській області грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 10.03.2015 по 29.11.2017 в розмірі 191 560,68 грн. без урахування податків та інших обов’язкових платежів.

На виконання вказаної постанови, наказом ГУ МВС України у Луганській області №2 о/с «По особовому складу» від 23.01.2018 старшину міліції ОСОБА_1 поновлено на посаді міліціонера взводу №1 роти №3 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Луганськ-1» ГУ МВС України у Луганській області з 10.03.2015 (а. с. 7).

Крім того, згідно з пунктами 10, 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ позивача звільнено у запас Збройних сил за пунктом 63 «з» (через скорочення штатів) з 29.11.2017 (а. с. 7)

З наказом про звільнення позивач ознайомився 16.02.2018, про що свідчить його підпис на заяві (а. с. 60).

Позивач вважає вищезазначений наказ протиправним, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Особливості проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки врегульовано Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР №114 від 29.07.1991.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію».

Відповідно до статті 47 цього Закону призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України.

Постановою Кабінету Міністрів України №730 від 16.09.2015 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» було ліквідовано як юридичну особу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області та її структурні підрозділи.

Одним з видів змін в організації виробництва, праці є ліквідація підприємства, установи, організації. Ліквідація логічно пов’язана із скороченням чисельності і штату працівників. У разі ліквідації чисельність працівників скорочується, а весь штат працівників ліквідується.

Ліквідація – це така форма припинення юридичної особи, за якої припиняються її права та обов’язки, тобто вона знімається з реєстрації в усіх фондах та організаціях.

Отже, при повній ліквідації чисельність працівників скорочується, а весь штат працівників ліквідується, крім працівників відносно яких діють обмеження на звільнення, тобто пряма заборона на звільнення перелічених працівників, оговорена в Законі.

У відповідності до вказаної постанови, ГУ МВС у Луганській області створено ліквідаційну комісію та 06.11.2015 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості щодо початку ліквідації ГУ МВС у Луганській області.

Судом звертає увагу, що Закон України «Про Національну поліцію» був опублікований 06.08.2015 та відповідно до Прикінцевих та перехідних положень цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім пунктів 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Згідно з пунктом 8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування (закон був прийнятий 02.07.2015 та опублікований 06.08.2015) з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Проте, повного механізму скорочення атестованих працівників органів внутрішніх справ спеціальним законодавством не передбачено. У зв’язку з цим, відповідно до ст. 8 Цивільного кодексу України, при скороченні атестованих працівників органів внутрішніх справ у частині, яка не врегульована спеціальним законодавством, слід застосовувати аналогію закону, тобто використовувати правові акти, що регулюють подібні за змістом відносини (аналогія закону). Це відповідає вимогам рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 № 8-рп/202 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або посадових осіб), при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов’язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосовувати норми Кодексу законів про працю України у якому визначено основні трудові права працівників.

Таким актом є Кодекс законів про працю України у якому розкрито механізм скорочення працівників.

Враховуючи ту обставину, що спеціальним Законом не визначено строк попередження працівників міліції про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів, суд вважає, що працівники відповідно до статті 49-2 Кодексу законів про працю України повинні бути попереджені не пізніше ніж за два місяці.

При цьому, в Прикінцевих та перехідних положеннях Закону передбачено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів, тобто працівники вважаються попередженими про наступне скорочення Законом, а тому необхідності персонального попередження про наступне скорочення працівників у органу міліції не було.

Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Пунктом 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону передбачено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Таким чином, у відповідності до приписів Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про наступне звільнення через скорочення штатів, при цьому, документів для участі в конкурсі для зайняття посади поліцейського не подав, що не заперечив позивач в судовому засіданні.

Відповідно до пункту «з» статті 63 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Таким чином, оскільки Головне управління Національної поліції у Луганській області за законом не є правонаступником Головного Управління Міністерства внутрішніх справ у Луганській області, Ліквідаційна комісія ГУ МВС України у Луганській області не наділена повноваженнями щодо працевлаштування працівників міліції, тому суд приходить до висновку, що позивача правомірно було звільнено через скорочення штатів.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 31.01.2018 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про нарахування періодів служби та надання документів для нарахування пенсії по лінії МВС (а. с. 58, 59).

З листа Ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Луганській області №1л-5 від 21.0-3.2018 слідує, що відповідачем підготовлено розрахунок вислуги років для призначення пенсії, який разом з документами, необхідними для призначення пенсії за №108-лк від 16.03.2018 направлені до відділу координації соціальних та пенсійних питань ДПООНД МВС України для прийняття рішення, а також надіслано дублікат трудової книжки АО №823479 та витяг з наказу від 02.03.2018 №4 о/с (а. с. 61).

Отже, з викладено слідує, що ОСОБА_1 продовж трьох місяців з дня опублікування Закону України «Про Національну поліцію» не звертався до відповідача із заявою про прийняття на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за його згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції, що свідчить про небажання позивача проходити службу в Національній поліції.

Оскільки суд прийшов до висновку про правомірність винесення наказу про звільнення позивача через скорочення штатів, тому позовна вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 70000,00 грн., завданої неправомірними діями відповідача також не підлягає до задоволення.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач довів правомірність прийняття оскаржуваного наказу №2 о/с «По особовому складу» від 23.01.2018 про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ через скорочення штатів, тому позовні вимоги є необґрунтованими та до задоволення не підлягають.

Керуючись статтями 243, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про Національну поліцію», суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Я. Ксензюк

Повне судове рішення складено 18.06.2018.