Рішення № 74751366, 12.06.2018, Літинський районний суд Вінницької області

Справа № 137/371/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

"12" червня 2018 р.

Літинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Гопкіна П.В.,

за участі секретаря Іванової І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Літин цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.11.2016 року, між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладена Генеральна угода про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт (Генеральна угода).

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана ним Генеральна угода разом із запропонованими позивачем «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», складають між нею і банком кредитний договір № б/н від 01.11.2016 року, про що свідчить його підпис у Генеральній угоді від 01.11.2016 року.

Позивач зазначає, що при укладенні Кредитного договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, відповідно до якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до п.2.1. Генеральної угоди, Банк надає позичальнику строковий кредит в сумі 6729,49 грн. на строк 12 місяців з 01.11.2016 року по 30.11.2017 року, шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну карту в сумі 6729,49 грн., в обмін на зобов'язання позичальника з повернення кредиту, сплату відсотків у розмірі 1,5% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, в зазначені у заяві, умовах та правилах строки. Погашення заборгованості здійснюється у наступному порядку: починаючи з 1 по 25 число кожного місяця Позичальник надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 601,06 грн., для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості по кредиту, процентів, а також інших витрат у відповідності з Умовами та правилами. Дата останнього погашення заборгованості повинна бути не пізніше 30.11.2017 року.

Позивач свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Кредитним договором.

Відповідач не виконала своєчасно свої кредитні зобов'язання перед банком, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду та просив стягнути із відповідача заборгованість по кредиту, яка станом на 15.11.2017 року становить 6729,49 грн – заборгованість за кредитом, 923,43 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 2691,70 заборгованість за пенею та комісією, 10705,18 грн. - штраф.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ухвали суду від 06.04.2018 року по справі відкрито провадження у справі за правилами глави 10 ЦПК України, тобто у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представником позивача ОСОБА_2 при подачі позову до суду, додано клопотання у якому остання просить розглянути справу у її відсутність, позов підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с. 42).

Судове повідомлення, яке направлялося відповідачу ОСОБА_1повернулося до суду із відміткою про отримання ОСОБА_1 ухвали суду із матеріалами позовної заяви та додатками до неї 16.04.2018 року, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 54). Таким чином суд вважає, що відповідач була належним чином повідомлена про судове засідання, втім до суду не з'явилась, будь яких клопотань на адресу суду не надала. Відзив від відповідача до суду не надходив.

Суд вважає можливим провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів, оскільки позивач проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

У відповідності до ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; не з'явився в судове засідання без поважних причин та не повідомив про причини неявки; не подав відзив, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з'явилися у судове засідання.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 01.11.2016 року, між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладена Генеральна угода про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт (Генеральна угода) (а.с. 8).

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Генеральна угода разом із запропонованими позивачем «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», складають між нею і банком кредитний договір № б/н від 01.11.2016 року, про що свідчить його підпис у Генеральній угоді від 01.11.2016 року.

Відповідно до п.2.1. Генеральної угоди, Банк надає позичальнику строковий кредит в сумі 6729,49 грн. на строк 12 місяців з 01.11.2016 року по 30.11.2017 року, шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну карту в сумі 6729,49 грн., в обмін на зобов'язання позичальника з повернення кредиту, сплату відсотків у розмірі 1,5% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, в зазначені у заяві, умовах та правилах строки. Погашення заборгованості здійснюється у наступному порядку: починаючи з 1 по 25 число кожного місяця Позичальник надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 601,06 грн., для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості по кредиту, процентів, а також інших витрат у відповідності з Умовами та правилами. Дата останнього погашення заборгованості повинна бути не пізніше 30.11.2017 року (а.с.8).

Згідно розрахунку заборгованості за договором № б/н від 01.11.2016 року, за відповідачем станом на 15.11.2017 року рахується заборгованість в сумі 21049,80 грн., яка складається з наступних складових:

- 6729,49 грн. заборгованість за кредитом;

- 923,43 грн. заборгованість по відсоткам користування кредитом ;

- 2691,70 заборгованість за пенею та комісією;

- 10705,18 штраф(відповідно до п.2.2 Генеральної угоди) (а.с. 6).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Тобто пеня це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення. Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Кредитним договором передбачена відповідальність за порушення зобов'язання, а саме: пеня та штраф. Тобто за одне й те саме порушення зобов'язання передбачена подвійна відповідальність одного виду. При цьому в ст. 61 Конституції України зазначено, що ніхто не може бути притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Тобто, вимога банку про стягнення з відповідача штрафів є взагалі неправомірною, оскільки стягуючи пеню висувати вимогу про стягнення штрафу банк не має права.

Відповідно до Правової позиції Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 р. у справі №6-2003цс15 згідно зі ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по штрафу у розмірі 10705,18 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, згідно зі ст. 525 цього Кодексу, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконує свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується в п.3 ч.1 ст.3 ЦК України.

В ч.1 ст.626 ЦК України законодавець зазначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Факт неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору знайшов своє підтвердження при розгляді справи і є підставою, відповідно до змісту договору, наданого позивачем розрахунку боргу та вимог чинного законодавства, для часткового задоволення позову.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом 6729,49 грн, заборгованість по відсотках за користування кредитом 923,43 грн, заборгованість за пенею та комісією 2691,70 грн. позивачем доведені, підтверджені належними доказами та підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з платіжного доручень про сплату судового збору, розмір судових витрат, понесених відповідачем, складає 1600 грн.+162 грн= 1762 грн., а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути суму судових витрат по сплаті судового збору, пропорційну до розміру задоволених позовних вимог (позовні вимоги підлягають задоволенню на: 10344,62 грн * 100% : 21049,80 грн. ціни позову = 49,14 %), тобто 49,14 % від суми сплаченого судового збору 49,14% * 1762,00 грн:/100% = грн), що складає 865,90 грн.

Керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 141, 209, 247,258-259, 263-268, 280-282 ЦПК України, враховуючи правові позиції викладені у постанові Верховного суду України від 21.10.2015 року в справі №6-2003цс15, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії АВ № 665564, виданий Літинським РВ УМВС України у Вінницькій області 22.10.2015 року, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою Пирогова, 6, с. Селище Літинського району Вінницької області на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»(рахунок № 29092829003111, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) заборгованість за кредитним договором № б/н від 01.11.2016 року в розмірі 6729,49 грн, заборгованість по відсотках за користування кредитом 923,43 грн, заборгованість за пенею та комісією 2691,70 грн., та 865,90 грн. у відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя : Гопкін П. В.