Вирок № 74751342, 18.06.2018, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/509/18

провадження №1-кп/136/109/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2018 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Кривенко Д.Т.

за участі секретаря судового засідання Марчук Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовець обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018020200000065 від 21.02.2018, про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Іванів, Калинівського району, Вінницької області, громадянки України, циганки, початкова освіта, неодруженої, раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження

з боку обвинувачення

прокурора Юрченка В.В.,

з боку захисту

обвинуваченої ОСОБА_1,

ВСТАНОВИВ:

18.02.2018, близько 10:00 години ОСОБА_1 прийшла до житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_1 в якому проживає ОСОБА_2, з метою придбання пір'я та горіхів та в подальшому, проникнувши без дозволу власника, через незачинені двері всередину вказаного будинку, усвідомлюючи, що за її діями ніхто не спостерігає, з метою особистого збагачення, викрала грошові кошти в сумі 350 гривень, які знаходились у непрацюючому холодильнику та з місця події зникла, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим заподіяла потерпілій ОСОБА_2 матеріальної шкоди на вказану суму.

Такі умисні дії ОСОБА_1 органами досудового розслідування було кваліфіковано за ч.3 ст.185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за кваліфікуючою ознакою поєднана з проникненням у житло.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 визнала фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, суду показала, що від знайомої дізналась, що в потерпілої є пір»я та горіхи. В лютому місяці 2018 року десь біля 10 години, точної дати вона не пам»ятає, вона поїхала до с. Лукашова, де зайшла до будинку, як їй тепер відомо, що належить потерпілій ОСОБА_2 До цього вона гукала потерпілу на подвір»ї, але ніхто не відкликався, а тому вона вирішила зайти в будинок. В будинку вона, ОСОБА_3 теж гукала господиню, але ніхто не відкликався. Побачивши холодильник в одній із кімнат, вона, ОСОБА_3, відкрила його щоб подивитись чи там є продукти, оскільки їй здалось, що будинок нежилий. Відкривши холодильник, ОСОБА_3 побачила там гроші в сумі 350 гривень, які думаючи, що її ніхто не знайде вирішила вкрасти, що і зробила. Через декілька днів до неї, ОСОБА_3, прийшли працівники поліції, яким вона у всьому зізналася. У вчиненному вона, ОСОБА_3, щиро кається і обіцяє, що більш такого не повториться.

Суд переконався, що показання обвинуваченої ОСОБА_1 є послідовними, логічними, а тому не викликають сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності її позиції.

Ураховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_1 визнала свою винуватість та, беручи до уваги, що інші учасники судового провадження не оспорюють фактичних обставин кримінального провадження, і судом також встановлено, що учасники судового розгляду розуміють правильно зміст цих обставин, не має сумніву у добровільності їх позиції, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, що узгоджується з положеннями ч.3 ст.349 КПК України.

Суд вважає доведеною винуватість обвинуваченої ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), оскільки проникненням у житло потерпілої не охоплювалось умислом обвинуваченої, а умисел на крадіжку у неї виник, вже коли вона проникла до житла.

Призначаючи вид та міру покарання обвинуваченій, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості, особу винного, а саме: ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується нейтрально; на обліку в лікаря психіатра та в наркологічному кабінеті не перебуває.

Також суд враховує досудову доповідь органу з питань пробації за висновками якого ризик вчинення ОСОБА_1 повторного кримінального правопорушення середній, а її виправлення можливе без ізоляції від суспільства.

Відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченої щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винної, обставин, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжують, суд приходить до висновку, що необхідним і достатнім для виправлення і попередження вчинення обвинуваченою нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді штрафу в розмірі передбаченому санкцією ч. 1 ст. 185 КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати відсутні.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченої у даному кримінальному провадженні не обирався.

Керуючись ст.65 КК України, ст. 368, 370, 374, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п»ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п»ятдесят) гривень.

Речові докази, що передані на зберігання потерпілій залишити в її розпорядженні.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

Апеляційна скарга може бути подана на вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя Д.Т. Кривенко