Постанова № 74750870, 19.06.2018, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2018р. справа № 908/2394/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Стойка О.В., Чернота Л.Ф.секретаря Бреславець Л.М. без виклику сторін розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м. Київ на рішення господарського суду Запорізької областівід27.03.2018 року (повний текст складено та підписано 30.03.2018р. у м. Харків)у справі№908/2394/17 (суддя Корсун В.Л.)за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" "Нафтогаз України" м. Київдо відповідача Орендного виробничого управління житлово-комунального господарства, м. Вільнянськ, Запорізька областьпростягнення 6 662, 99 грн. ВСТАНОВИВ:

26.11.2017 року Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Орендного виробничого управління житлово-комунального господарства, м.Вільнянськ, Запорізька область про стягнення 3% річних у розмірі 1 444,14 грн. та пені у розмірі 5 218,85 грн., а всього 6 662,99 грн. (а.с. 3-5).

В судовому засіданні 20.12.2017 оголошено про подальший розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, про що було зазначено в описовій частині рішення (а.с.88, 147).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.03.2018р. у позові відмовлено (а.с. 145-148).

Щодо стягнення 3% річних, судом першої інтанції було встановлено, що оскільки сторонами було укладено договір про організацію взаєморозрахунків №922/30 від 28.10.2014р. нараховувати 3% річних можна в тому випадку, якщо оплата була здійснена поза межами порядку і строків встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, оскільки відповідно до п. 16 зазначеного договору погоджено, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Також господарським судом було зазначено, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.06.04р. було порушено провадження у справі № 21/124 про банкрутство Орендного виробничого управління житлово-комунального господарства, м.Вільнянськ та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, провадження було припинено ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.12.2015р. та відповідно дія мораторію.

Отже, оскільки в період з 16.06.04 по 17.12.15 діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений у справі № 21/124 про банкрутство Орендного виробничого управління житлово-комунального господарства, в зазначений період пеня за невиконання грошових зобов'язань не підлягала нарахуванню в силу прямої заборони законом.

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що три вісотки річні та пеня нараховувались на несвоєчасні проплати, які були здійснені відповідачем на борг, який був сплачений власними коштами, а отже висновок суду щодо нарахування на суми пені та 3% річних за спільними прокольними рішеннями є помилковим, оскільки ці суми були виключені з розрахунку (с.154-156).

На адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшов від відповідача відзив від 15.05.2018р. №133, в якому останній просить суд залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, який судом апеляційної інстанції розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи (а.с. 168-172).

Відповідач у відзиві посилається на п. 16 укладеного між сторонами договору №933/30 про організацію взаєморозрахунків, відповідно до якого сторони засвідчили, що після виконання умов договору вже не мають одна до одної жодної претензії щодо предмета договору.

Також відповідач зазначає, що відповідно до абзацу четвертого та шостого частини третьої статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на період дії мораторію не нараховуєтьсфя 3% річних та пеня, отже боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але за їх невиконання пеня та штраф не нараховується.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Стойка О.В., Чернота Л.Ф.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 08.05.2018р. відкрито апеляційне провадження у справі № 908/2394/17 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м. Київ та зобов'язано відповідача до 22.05.2018р. включно надати суду відзив на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копії та доданих до нього документів іншій стороні у справі.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 29.05.2018р. по справі №908/2394/17 розгляд даної справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» вирішено здійснити в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» є юридичною особою (ідентифікаційний код 20077720), що підтверджується Статутом (а.с. 27-35).

Орендне виробниче управління житлово-комунального господарства є юридичною особою (ідентифікаційний код 03345645), що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та довідкою з ЄДРПОУ (а.с.55-56).

28.12.2012р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»( за договором - продавець) та Орендним виробничим управлінням житлово-комунального господарства, м. Вільнянськ (за договором - покупець) укладено договір на купівлю-продаж природного газу №13/3259-ТЕ-13, згідно з яким продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору (а.с. 12-17).

Відповідно до п.1.2 договору, газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх релігіозними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

За визначеннями п.2.1 договору, продавець передає покупцеві у період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. газ в обсязі до 1259 тис.куб.м.

При цьому, сторони домовились про можливу зміну планового обсягу передачі газу протягом місяця продажу відповідно до встановленого порядку, а також дозволене відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +-5% від узгодженого обсягу без коригування (п.п.2.1.1, 2.1.2 договору).

Згідно із п. 3.3. договору, приймання-передача газу переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.

У відповідності із п. 3.4. договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Розділом 5 сторони погодили ціну газу.

Пунктом 5.1 договору визначено встановлення ціни (граничного рівня ціни) на природний газ НКРЕ.

У п. 5.2. договору сторони узгодили, що до сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ 20 % - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1 309,20 грн.

Згідно п.5.4 договору загальна сума вартості природного газу за договором на дату його укладання становить 1 373 569 грн.

Пунктом 6.1. договору визначено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно із п. 11.1. договору, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Матеріали справи містять акти приймання-передачі природного газу, зокрема, від 31.01.2013р., від 28.02.2013р., від 31.03.2013р., від 31.10.2013р., від 30.11.2013р., від 31.12.2013р., що підписані сторонами та скріплені печатками підприємств (а.с. 19-24).

Згідно даних актів обсяги спожитого відповідачем природного газу наступні:

у січні 2013р. - 303,575 тис.куб.м. на суму 397 440,39 грн.;

у лютому 2013р. - 241,736 тис.куб.м. на суму 316 480,76 грн.;

у березені 2013р. - 185,942 тис.куб.м. на суму 243 435,28 грн.;

у жовтні 2013р. - 69,739 тис.куб.м. на суму 91 302,30 грн.;

у листопаді 2013р. - 97,304 тис.куб.м. на суму 127 390,39 грн.;

у грудні 2013р. - 147,425 тис.куб.м. на суму 193 008,82 грн.

Таким чином, позивачем поставлено, а відповідачем отримано природний газ за період з січня по березень 2013 р. та з жовтня 2013 р. по грудень 2013 р. включно, на загальну суму 1 369 057,94 грн.

Відповідачем з 29.01.13 по 10.01.14 було частково та несвоєчасно за рахунок власних коштів на суму 165 000,00 грн. оплачено за поставлений газ та залишок суми боргу складав 1 204 057,94 грн.

28.10.14 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Запорізькій області, Департаментом фінансів Запорізької облдержадміністрації, Управлінням фінансів Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області, виконавчим комітетом Вільнянської міської ради Вільнянського району Запорізької області, Орендним виробничим управлінням житлово-комунального господарства м.Вільнянськ та НАК "Нафтогаз України" було укладено договір № 922/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно п.2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік"). (а.с. 69-70).

Пунктом 1 договору від 28.10.14 № 922/30 встановлено, що предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014р. № 30.

За умовами п. 8 договору № 922/30, сторона п'ята (Орендне виробниче управління житлово-комунального господарства, м.Вільнянськ) перераховує кошти на рахунок сторони останньої (НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ"), у сумі 1 204 057,94 грн. в т.ч. ПДВ 200 676,32 грн. для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором № 13/3259-ТЕ-13 від 28.12.12 за 2013 рік.

Пунктом 14 договору № 922/30 закріплено, що договір набирає чинності з моменту його підписання усіма сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

У п. 16 договору № 922/30, сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

В матеріалах справи містяться довідки «Сальдо з 01.01.2013 по 28.02.2015» за період з 01.01.2013р. по 30.09.2017р., та «Операції по Договору №13/3259-ТЕ-13», відповідно до яких вбачається часткове несвоєчасне погашення заборгованості відповідачем як власними коштами так і за рахунок коштів, відповідно до договору №922/30 від 28.10.2014р. про організацію взаєморозрахунків, та відповідно за наявними матеріалами справи доказами підтверджується повний розрахунок відповідача із позивачем за договором від 28.12.12 № 13/3259-ТЕ-13 станом на 26.11.2014 року (а.с. 25-26).

Оскільки відповідачем не було своєчасно виконано зобов'язання зі сплати поставленого газу, це і стало підставою для звернення позивача за захистом своїх порушених прав з даним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Малозначними є справи, визначені частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, до таких відносяться:

- справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом спору у даній справі є стягнення 3% річних за період з 14.02.2013р. по 09.01.2014р. у сумі 1444, 14 грн., пені з 14.02.2013 по 13.08.2013р. у сумі 5 218,85 грн., тобто ціна позову є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому дана справа є малозначною у розумінні приписів частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що клопотань від учасників справи про розгляд апеляційної скарги з повідомленням учасників справи надано не було, а колегія суддів з власної ініціативи не вбачає необхідності розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», з повідомленням учасників справи, а тому доходить висновку про можливість призначити апеляційну скаргу до розгляду без повідомлення учасників справи згідно з ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.

Договір купівлі-продажу природного газу №13/3259-ТЕ-13 від 28.12.2012р., що укладений сторонами у даній справі, за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст. 530 Цивільного кодексу України врегульовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.2. Договору №13/3259-ТЕ-13 встановлено, у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього договору продавець має право на нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Позивачем було нараховано пеню за період з 14.02.2013 по 13.08.2013 в сумі 5 218,85 грн. та 3% річних за період з 14.02.2013 по 09.01.2014 в сумі 1 444,14 грн.

Остаточний розрахунок було здійснено 26.11.2014 року на підставі укладеного між сторонами договору №922/30 від 28.10.2014 року про організацію взаєморозрахунків.

Відповідно до п. 16 вказаного договору, сторони засвідчують, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що нарахування суми пені та 3% річних здійснювалося лише на суми, які були сплачені відповідачем власними коштами, а суми за спільними прокольними рішеннями були виключені позивачем з розрахунку.

Відповідач у відзиві зазначає, що у спірний період з січень-грудень 2013 року діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів, за який позивач намагається стягнути 3% річних та пеню.

При вирішенні даного спору, судом було встановлено, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.06.2004р., було порушено провадження у справі №21/124 про банкрутство Орендного виробничого управління житлово-комунального господарства, м. Вільнянськ та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Провадження у даній справі було припинено 17.12.2015р. ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.12.2015р.

Отже з 16.06.2004 по 17.12.2015 діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до абз. 23 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, яка діяла на момент порушення справи про банкрутство) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 4 ст. 12 Закону встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Відповідно до ч.3 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції, за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобовязання, три проценти річних тощо.

Отже, вказана норма закону встановлює пряму заборону на нарахування 3% річних та неустойки у вигляді пені у період дії мораторію.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 22.07.2015 року у справі №908/5265/14, в якій зазначено, що в період дії мораторію пеня не нараховується.

Правова позиція щодо не нарахування 3% річних в період дії мораторію, міститься також у постанові Вищого господарського суду України від 30.08.2017 року у справі №910/22119/14, в якій вказано, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» міститься пряма заборона на нарахування річних та інфляційних втрат.

Апелянтом не спростовується той факт, що у період спірних правовідносин діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів, а відтак право щодо нарахування річних та неустойки у вигляді пені у позивача було відсутне в силу прямої заборони законом.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, рішення місцевого господарського суду повинно бути залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись статями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м. Київ на рішення господарського суду Запорізької області від 27.03.2018 року у справі №908/2394/17 залишити без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 27.03.2018 року у справі №908/2394/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Донецький апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 19 червня 2018 року.

Головуючий О. О. Радіонова

Судді О.В. Стойка

Л. Ф. Чернота