Рішення № 74750282, 14.06.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" червня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/785/18Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Карагяур В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися;

від відповідача: не з'явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Мелагрейн" (03150, м. Київ, вул. Горького, буд. 48-Б, кв. 2);

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19);

про стягнення 27 199,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія „Мелагрейн" (надалі - ТОВ „Компанія „Мелагрейн") звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №840/18) до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - ПАТ "Українська залізниця" в особі РФ "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця"), в якій просив суд стягнути з відповідача 27199,20 грн. штрафу за прострочення доставки вантажів, а також покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної доставки вантажу за залізничними накладними №№ 40287104, 40287120, 40287146, 40292898. 40292914, 40287112, 40287138 від 08.10.2017р., №№39727508, 32362121 від 18.10.2017р., №39820899 від 25.10.2017р. і досильною залізничною накладною №41246703 від 03.11.2017р. При цьому, як стверджує позивач, ТОВ „Компанія „Мелагрейн" було надіслано відповідачу претензії вих. № 1601/136 від 16.01.2018р. (а.с. 43-44), № 1601/137 від 16.01.2018р. (а.с. 47-48), № 1801/169 від 18.01.2018р. (а.с.50-51) №1801/169 від 18.01.2018р. (а.с. 53-54), №1701/145 від 17.01.2018р. (а.с. 56-57) та №1901/197 від 19.01.2018 року (а.с.62-63) з вимогою про сплату штрафу, однак зазначена претензія була залишена відповідачем без задоволення, що і зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою господарського суду від 02.05.2018 року за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/785/18 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи на 21.05.2018 року.

11.05.2018 року (вх. ГСОО №9441/18) та 17.05.2018 року (вх. ГСОО №9855/18) від відповідача надійшли клопотання в порядку ст.ст. 169, 170 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких він просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату. В обґрунтування зазначених клопотань, відповідач посилається на необхідність часу для підготування відзиву на позовну заяву, контррозрахунку, а також часу для витребування документів у структурних підрозділів відповідача.

Враховуючи вищевказані клопотання, ухвалою суду від 21.05.2018 року розгляд справи по суті було відкладено на 06.06.2018 року.

01.06.2018 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. ГСОО №10924/18), згідно якого відповідач заявлені позовні вимоги не визнає та просить суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, оскільки "Одеська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" листом №357/ДНН-1 від 11.05.2018 року повідомила, що усі вагони з вантажем пшениця, добрива, шифер були доставлені до станції призначення з простроченням не з вини залізниці.

У судовому засіданні 06.06.2018 року представником відповідача заявлено клопотання (вх. ГСОО №11254/18) про зменшення судом розмір належних до сплати штрафних санкцій на 50% до розміру 13 599,60 грн. В обґрунтування заявленого клопотання відповідач, зокрема, посилається на положення ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України, а також на те, що матеріали справи №916/785/18 не містять доказів понесення позивачем збитків внаслідок затримки доставки вантажу.

Представник позивача у судовому засіданні 06.06.2018 року щодо клопотання про зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу заперечував, вказуючи про відсутність збитків на підприємстві позивача, однак наполягав на тому, що договір є обов'язковим для обох сторін, а наслідки невиконання залізницею своїх зобов'язань щодо своєчасної доставки вантажу, передбачені Статуту залізниць України. При цьому позивач вказував на те, що в порівнянні із розміром провізної плати, яку отримав відповідач, розмір нарахованого штрафу є незначним для підприємства відповідача.

У судовому засіданні від 06.06.2018 року було оголошено перерву до 14.06.2018 року.

У судове засідання від 14.06.2018 року представники сторін не з'явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином під розписку у попередньому судовому засіданні.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на положення ст. 202 господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутністю представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.2 ст. 908 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч.3 ст. 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Як встановлено матеріалами справи, 06.07.2015 року між Державним підприємством "Одеська залізниця" (надалі - залізниця) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мелагрейн" (надалі - вантажовласник, платник) укладено договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення вантажів та надані залізницею додаткові послуги №1165615, предметом якого є надання залізницею вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги.

Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 919 Цивільного кодексу України, перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Згідно зі ст. 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

За приписами ст. 923 Цивільного кодексу України, у разі прострочення доставки вантажу перевізник зобов'язаний відшкодувати другій стороні збитки, завдані порушенням строку перевезення, якщо інші форми відповідальності не встановлені договором, транспортними кодексами (статутами).

У відповідності до ст. 23 Статуту залізниць України, відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених Правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.

Статтею 41 Статуту залізниць України визначено, що залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Пунктом 1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів (ст. 41, 116 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (надалі - Правила) визначено терміни в які залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до п.п. 1.1.1, у разі перевезення вантажною швидкістю вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах, термін доставки вантажу обчислюється виходячи з 1 доби на кожні повні та неповні 200 км.

Згідно з п. 1.2 Правил, термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.4 Правил, обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. Терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.

За приписами п. 2.9 Правил визначено, що про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.

Згідно з п.п. 2.10 Правил, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно пункту 8 Правил видачі вантажів, після проведення розрахунків за перевезення вантажу, оформленого накладною у паперовому вигляді, накладна видається одержувачу під розписку в примірнику накладної, що залишається у залізниці. Оформлення видачі вантажу, що прибув з електронною накладною (із накладенням електронного цифрового підпису), здійснюється згідно з додатком 3 до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 N 644, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за N 863/5084 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08 червня 2011 року N 138) (далі - Правила оформлення перевізних документів). При цьому в разі потреби накладна видається одержувачу в паперовому вигляді. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.

Відповідно до ст. 116 Статуту залізниць України, за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб. Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув. Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.

За залізничними накладними №40287104, №40287120, №40287146, №40292898, №40292914 від 08.10.2017 року вантаж прийнято до перевезення на станції Черкаси та повинен був прибути на станцію призначення Березино (відстань - 739 км) 13 жовтня 2017 року. Вантаж прибув 21.10.2017 року. Встановлений час доставки (доба) - 5 діб. Фактичний час доставки склав - 12 діб, що перевищує термін доставки вантажу в цілому за даною відправкою на 7 діб. Провізна плата складає 7212,00 грн. Штраф за прострочення доставки вантажів складає 10 818,00 грн.

За залізничними накладними №40287112 та №40287138 від 08.10.2017 року вантаж прийнято до перевезення на станції Черкаси та повинен був прибути на станцію призначення Березино (відстань - 739 км) 13 жовтня 2017 року. Вантаж прибув 21.10.2017 року. Встановлений час доставки (доба) - 5 діб. Фактичний час доставки склав - 12 діб, що перевищує термін доставки вантажу в цілому за даною відправкою на 7 діб. Провізна плата складає 7212,00 грн. Штраф за прострочення доставки вантажів складає 4 327,20 грн.

За залізничною накладною №39727508 від 18.10.2017 року вантаж прийнято до перевезення на станції Ямниця та повинен був прибути на станцію призначення Березино (відстань - 1092 км) 25 жовтня 2017 року. Вантаж прибув 01.11.2017 року. Встановлений час доставки (доба) - 7 діб. Фактичний час доставки склав - 13 діб, що перевищує термін доставки вантажу в цілому за даною відправкою на 6 діб. Провізна плата складає 18 783,00 грн. Штраф за прострочення доставки вантажів складає 5 634,90 грн.

За залізничною накладною №32362121 від 18.10.2017 року вантаж прийнято до перевезення на станції Бахмач-Пасажирський та повинен був прибути на станцію призначення Ізмаїл (відстань - 1136 км) 26 жовтня 2017 року. Вантаж прибув 31.10.2017 року. Встановлений час доставки (доба) - 8 діб. Фактичний час доставки склав - 12 діб, що перевищує термін доставки вантажу в цілому за даною відправкою на 4 доби. Провізна плата складає 10 168,00 грн. Штраф за прострочення доставки вантажів складає 3 050,40 грн.

За залізничною накладною №39820899 від 25.10.2017 року вантаж прийнято до перевезення на станції Бучач та повинен був прибути на станцію призначення Ксенієво (відстань - 745 км). 2/3 частини вантажу прибуло 31.10.2017 року. За залізничною накладною № 41246703 від 03.11.2017 року на станцію Ксенієво 11.11.2017 року прибула залишкова частина вантажу. Встановлений час доставки (доба) - 5 діб. Фактичний час доставки склав - 16 діб, що перевищує термін доставки вантажу в цілому за даною відправкою на 11 діб. Провізна плата складає 11 229,00 грн. Штраф за прострочення доставки вантажів складає 3 368,70 грн.

Відомості щодо здійсненого відповідачем перевезення вантажу, підтверджуються відповідними залізничними накладними, зокрема, електронними цифровими підписами одержувача в графі 53 зазначених накладних, відомостями в графі 52 "видача вантажу" та графі 51 "прибуття вантажу".

Отже, надані позивачем докази, зокрема залізничні накладні №№40287104, 40287120, 40287146, 40292898, 40292914, 40287112, 40287138, 39727508, 32362121, 39820899, 41246703 свідчать, що доставка вантажу залізницею здійснена з порушенням строків, встановлених статтею 41 Статуту залізниць України.

Положеннями ч.ч. 1-2 ст. 313 Господарського кодексу України встановлено, що перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі. Перевізник звільняється від відповідальності за прострочення в доставці вантажу, якщо прострочення сталося не з його вини.

Приписами ст. 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Між тим, в порушення вимог ст. 73-74 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не надано жодного доказу, який б свідчив про відсутність факту несвоєчасного перевезення вантажу або того, що затримка доставки вантажу виникла внаслідок обставин незалежних від волевиявлення та дій перевізника, як і доказів відсутності своєї вини щодо несвоєчасної доставки вантажу.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає про відсутність будь-яких достеменних доказів на підтвердження відсутності вини ПАТ „Українська залізниця" у несвоєчасній доставці вантажу, а також про відсутність у накладних відмітки про наявність у залізниці права на збільшення терміну доставки, як того вимагає п. 2.9 Правил, суд доходить висновку про наявність правових підстав для покладення на ПАТ „Українська залізниця" відповідальності у вигляді стягнення штрафу за прострочення доставки вантажів, заявленого ТОВ "Компанія "Мелагрейн".

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо розміру заявленого до стягнення штрафу за прострочення доставки вантажів на загальну суму 27 199,20грн., з урахуванням провізних плат вантажу, вважає його вірним та обґрунтованим.

При цьому, суд зазначає, що відповідачем не заперечувалась вірність здійсненого розрахунку позивачем.

З огляду на викладене позовні вимоги ТОВ „Компанія „Мелагрейн" про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 27 199,20 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, з приводу заявленого відповідачем клопотання про зменшення судом розмір належних до сплати штрафних санкцій на 50% до розміру 13 599,60 грн. суд зазначає таке:

Норми матеріального права, а саме ст. 233 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України, встановлюють, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Так, відповідно до п. 42 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р. "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Разом з тим, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, виходячи із наведеного, в основу судового рішення про зменшення розміру неустойки має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що дають змогу для такого зменшення.

Крім того, з аналізу матеріальних норм, які регулюють питання можливості зменшення розміру неустойки, вбачається, що законодавець у будь-якому випадку пов'язує наявність підстав для такого зменшення та оцінка доказів, що підтверджують зазначені обставини повинна бути здійснена за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України.

Приймаючи до уваги вищевикладене, виходячи з матеріалів справи, суд не вбачає винятковості обставин та підстав скористатися правом на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій на 50% до 13 599,60 грн., в зв'язку з чим заявлене відповідачем клопотання не підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги вищевикладене, вимоги позивача щодо стягнення штрафу, передбаченого ч.1 ст. 116 Статуту залізниць України за порушення залізницею строків доставки вантажу є правомірними та підлягають задоволенню.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19; код ЄДРПОУ 40081200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Мелагрейн" (03150, м. Київ, вул. Горького, буд. 48-Б, кв. 2; код ЄДРПОУ 37147952) за прострочення доставки вантажів за залізничними накладними №№40287104, 40287120, 40287146, 40292898, 40292914, 40287112, 40287138 від 08 жовтня 2017 троку, №№39727508, 32362121 від 18 жовтня 2017 року, №39820899 від 25 жовтня 2017 року і досильною залізничною накладною №41246703 від 03 листопада 2017 року штраф у розмірі 27 199 /двадцять сім тисяч сто дев'яносто дев'ять/ грн. 20 коп. та 1762/одна тисяча сімсот шістдесят дві/ грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19 червня 2018 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська