Рішення № 74750197, 12.06.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2018 р. м. Київ Справа № 911/419/18

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування», м.Київ в особі філії Бурове управління «Укрбургаз», м. Красноград, Харківська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Азімут», с. Софіївська Борщагівка, Київська область

про стягнення штрафних санкцій

секретар судового засідання О.О.Стаднік

за участю представників:

від позивача: М.М.Рябченко

від відповідача: А.І.Мороз, Н.І.Потапенко

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» в особі філії Бурове управління «Укрбургаз» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою №032-01-2405-1 від 26.02.2018 року (вх.№431/18 від 01.03.2018 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Азімут» (далі - відповідач) про стягнення 1855920,00 грн. пені та штрафу за договором поставки №УБГ402/015-16 від 19.06.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №УБГ402/015-16 від 19.09.2016 року в частині поставки позивачу товару згідно встановленого сторонами графіку.

Ухвалою суду від 05.03.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/419/18 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 27.03.2018 року.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №212 від 21.03.2018 року (вх.№5817/18 від 23.03.2018 року), в якому відповідач визнав факт поставки товару з порушенням строку, встановленого договором, однак, зазначив, що затримка поставки відбулась у зв'язку із несвоєчасним здійсненням позивачем розрахунку за вже поставлений товар та зміну суттєвих умов договору щодо технічних вимог обладнання, а також надав документи, що свідчать про продовження термінів поставки обладнання. Відповідач стверджує, що внаслідок допущеного позивачем порушення, він не зміг придбати необхідну сировину, комплектуючі, затримав оплату праці його працівників та у нього виникла заборгованість перед іншими контрагентами, в результаті чого він поніс додаткові витрати у вигляді сплати штрафних санкцій та пені за несвоєчасну оплату сировини та матеріалів. Тому, відповідач просить суд зменшити суму штрафних санкцій до 185959,00 грн.

У судовому засіданні 27.03.2018 року оголошувалась перерва до 17.04.2018 року.

До господарського суду від позивача надійшла відповідь на відзив №032-032-3883-1 від 03.04.2018 року (вх.№6977/18 від 10.04.2018 року), в якій позивач зазначив про відсутність прямого зв'язку між поставкою та повною оплатою попередніх поставок, та повідомив, що порушення строків оплати товару з боку покупця (позивача) не перевищує 8 календарних днів, в той час як порушення строків поставки з боку відповідача мало систематичний характер та становить від 2 до 4 місяців.

До господарського суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив №259 від 11.04.2018 року (вх.7316/18 від 13.04.2018 року), в яких відповідач зазначив, що ним було вжито всі можливі заходи для виконання графіку постачання та, що не зважаючи на складну ситуацію через брак коштів з вини позивача, відповідач скоротив прострочення строків недопоставленої продукції та повністю виконав взяті на себе зобов'язання.

Представник позивача у судовому засіданні 17.04.2018 року позовні вимоги підтримав повністю, проти зменшення суми штрафних санкцій заперечував.

Представники сторін у судовому засіданні 17.04.2018 року подали спільне клопотання про продовження строку підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 17.04.2018 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/419/18 та оголошено перерву у судовому засіданні до 22.05.2018 року.

До суду від відповідача надійшли пояснення №353 від 21.05.2018 року (вх. №9641/18 від 22.05.2018 року) на виконання вимог ухвали суду від 17.04.2018 року.

Позивач вимоги ухвали суду від 17.04.2018 року не виконав, витребувані судом пояснення не надав.

Ухвалою суду від 22.05.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу №911/419/18 до розгляду по суті на 12.06.2018 року.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 12.06.2018 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» (за договором - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Азімут» (за договором - постачальник) 19 вересня 2016 року укладено договір поставки №УБГ402/015-16.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору, постачальник зобов'язався поставити покупцеві товар, зазначений у специфікації (далі - товар), що додається до договору і є невід'ємною частиною, а покупець - прийняти та оплатити такий товар. Найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість договору вказується у специфікації.

Згідно п.п. 3.1, 3.2, ціна цього договору вказується у специфікації в гривнях з урахуванням ПДВ. Загальна вартість договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в специфікації до цього договору.

Пунктами 4.1, 4.2 договору визначено, що розрахунки проводяться шляхом: оплати покупцем після пред'явлення постачальником рахунку на оплату товару, або підписаного сторонами акту приймання-передачі товару, або видаткової накладної, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, з урахуванням ПДВ, на умовах, зазначених в специфікації. До розрахунку додаються: підписаний уповноваженими представниками сторін акт приймання-передачі товару або видаткова накладна.

Згідно п.п. 5.1, 5.2 договору, строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується у специфікації до цього договору. Датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної.

Як передбачено сторонами у п.7.10 договору, у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у графіку поставки товару до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін і діє до повного виконання сторонами зобов'язань (п.10.1 договору).

Відповідно до специфікації №1, що є додатком №1 до вказаного договору, сторонами погоджено найменування товару, що поставляється за договором, його кількість та ціну. Так, відповідно до даних специфікації відповідач мав поставити позивачу блоки очистки та дегазації бурового розчину БО-4 (у кількості - 7 комплектів) за ціною 1900000,00 грн. (без ПДВ) за одиницю. Загальна вартість товару, що поставляється по цій специфікації, складає 15960000,00 грн., у т.ч. ПДВ 2660000,00 грн. У відповідній специфікації сторонами визначено, що поставка здійснюється відповідно до графіку поставки товару, а оплата - протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару (п. 1, 3, 4 специфікації №1).

Згідно узгодженого сторонами графіку поставки товару від 19.09.2016 року, що є додатком №2 до договору, встановлено - строк поставки до 25.02.2017 року.

На виконання умов договору поставки №УБР402/015-16 від 19.09.2016 року відповідачем поставлено позивачу обумовлений договором та специфікацією №1 до нього товар, що підтверджується наступними видатковими накладними: видаткова накладна №47 від 28.11.2016 року (на суму всього з ПДВ - 2280000,00 грн.), видаткова накладна №16 від 28.02.2017 року (на суму всього з ПДВ - 2280000,00 грн.), видаткова накладна №22 від 11.05.2017 року (на суму всього з ПДВ - 2280000,00 грн.), видаткова накладна №26 від 31.05.2017 року (на суму всього з ПДВ - 2280000,00 грн.), видаткова накладна №30 від 22.06.2017 року (на суму всього з ПДВ - 2280000,00 грн.), видаткова накладна №31 від 30.06.2017 року (на суму всього з ПДВ - 4560000,00 грн.), які оплачено позивачем.

Звертаючись з даним позовом, позивач посилається на те, що відповідачем станом на 25.02.2017 року своєчасно поставлено лише 1 блок очистки та дегазації бурового розчину БО-4, а саме, на підставі видаткової накладеної №47 від 28.11.2016 року (на суму всього з ПДВ - 2280000,00 грн.). Інші шість блоків очистки та дегазації бурового розчину БО-4 поставлені відповідачем з порушенням строку, встановленого сторонами у графіку, що визнав відповідач і підтверджується зібраними у справі доказами. Таким чином, як стверджує позивач, відповідачем (як постачальником), неналежно виконуючи свої зобов'язання за договором в частині своєчасної поставки товару, прострочено поставку шести блоків очистки та дегазації бурового розчину БО-4, чим порушено п. 5.1 Договору.

Тому, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, встановлену договором за порушення зобов'язання зі своєчасної поставки товару у сумі 1217520,00 грн. за період з 25.02.2017 року по 30.06.2017 року, а також передбачений договором штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару у сумі 638400,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача надіслано претензію №032-03-5562-1 від 18.05.2017 року (докази надіслання наявні в матеріалах справи). Відповідач надіслав позивачу відповідь на претензію №21/3 від 02.06.2017 року, в якій повідомив, що порушення строків оплати за даним договором відбулось у зв'язку із неналежним виконанням позивачем, як покупцем, зобов'язань за договором в частині несвоєчасної оплати за вже поставлену продукцію та просив не застосовувати до нього надмірно великі штрафні санкції.

Крім того, відповідачем на адресу позивача надіслано листа №458 від 28.08.2017 року про зменшення розміру штрафних санкцій та реструктуризацію заборгованості за договорами №УБГ401/015-16 від 19.09.2016 року та №УБГ402/015-16 від 19.09.2016 року, в якому відповідач також зазначив, що причинами несвоєчасної поставки відповідачем продукції за договорами є неналежне виконанням позивачем, як покупцем, зобов'язань за договорами в частині несвоєчасної оплати за вже поставлену продукцію. У зв'язку із тим, що відповідачем не було отримано відповіді на зазначений лист, ним на адресу позивача надіслано нагадування №513 від 26.09.2017 року з проханням розглянути лист №458 від 28.08.2017 року.

Також, відповідачем на адресу позивача надіслано звернення №121/с від 16.02.2018 року щодо досудового врегулювання спору. У зазначеному зверненні відповідачем визнано факт порушення ним термінів поставки продукції. Однак, враховуючи порушення з боку позивача обов'язку щодо оплати за поставлену продукцію за договором №УБГ401/15-016 від 19.09.2016 року та зміну суттєвих умов договору щодо технічних вимог обладнання, просив зменшити суму штрафних санкцій до 302328,00 грн. та надати розстрочку на погашення боргу до 2 кварталу 2018 року.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Так, інші шість блоків очистки та дегазації бурового розчину БО-4, відповідно до графіку мали бути поставлені до 25.02.2017 року, однак, фактично передані за видатковими накладними лише 28.02.2017 року, 11.05.2017 року, 31.05.2017 року, 22.06.2017 року, 30.06.2017 року, тобто пізніше, ніж узгоджено сторонами у графіку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.4 ст.231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Як передбачено сторонами у п.7.10 договору, у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у графіку поставки товару до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 25.05.2017 року по 30.06.2017 року у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а також розрахунок штрафу за прострочення понад тридцять днів у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару суд зазначає, що такий розрахунок є арифметично вірним.

Проте, у відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Аналогічні норми містить ст. 551 Цивільного кодексу України, в силу якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов'язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій (пені та штрафу) за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 року №6-100цс14.

Пунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року передбачено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Суд вважає, що у даній справі позивачем не доведено того, що, порушенням зобов'язань з поставки йому товару у встановлений строк, відповідачем заподіяно йому збитків, розмір яких перевищує або дорівнює заявленим штрафним санкціям.

Як зазначено відповідачем, та в ході розгляду справи не спростовано позивачем, в процесі виконання договору поставки №УБГ402/015-16 від 19.09.2016 року позивачем, як замовником, було змінено умови договору щодо технічних вимог обладнання за зазначеним договором поставки. Відповідач був змушений погодитись на такі зміни, у зв'язку з чим, поніс фінансові витрати на закупівлю матеріалів і комплектуючих та розпочав процес виробництва вказаної в договорі продукції. Враховуючи викладене, відповідач звернувся до позивача (що підтверджується наявними в матеріалах справи листами №24 від 13.01.2017 року, №108 від 28.02.2017 року) з проханням продовжити строки поставки продукції та пролонгувати договір №УБГ402/015-16 від 19.09.2016 року - до 31.12.2017 року. Протоколом виробничої наради БУ «Укрбургаз» від 21.03.2017 року узгоджено фактичні терміни поставки товару, вирішено звернутись до ПАТ «Укргазвидобування» щодо пролонгації терміну дії договору до 31.07.2017 року, однак відповідні зміни в договір №УБГ402/015-16 від 19.09.2016 року так і не було внесено. До матеріалів справи також додано лист ФБУ «Укрбургаз» ПАТ «Укргазвидобування» №03-03-5257-1 від 07.05.2018 року, яким підтверджено, що в процесі виконання договору №УБГ402/015-16 від 19.09.2016 року позивачем було внесено зміни в конструктивну схему розміщення обладнання.

Крім того, суд враховує те, що мало місце прострочення позивачем строків оплати - на 8 днів за отриманий товар за даним договором, що не спростовано позивачем під час розгляду справи. Також, позивач допустив порушення строку оплати за поставлений товар за іншими договорами, укладеними між ТОВ «Виробниче підприємство «Азімут» та ПАТ «Укргазвидобування» (№УБГ401/015-16 від 19.09.2016 року, №УБГ404/015-16 від 19.09.2016 року, №469/015-16 від 01.11.2016 року, №УБГ470/015-16 від 01.11.2016 року, №474/015-16 від 08.11.2016 року), що призвело до зупинки процесу виробництва товару через неможливість придбання відповідачем необхідної сировини та комплектуючих, затримки оплати праці, виникнення заборгованості перед бюджетом та прострочення оплати постачальникам за матеріал та комплектуючі, що не спростовано позивачем та також встановлено у рішенні господарського суду Київської області від 14.02.2018 року у справі №911/3772/17 (договір №УБГ401/015-16 від 19.09.2016 року).

Судом також взято до уваги, що відповідачем вживались заходи щодо належного виконання зобов'язань за договором, а саме, на адресу позивача надсилались листи №21/42 від 03.02.2017 року, №75 від 08.02.2017 року, №80 від 15.02.2017 року відносно порушень позивачем строків оплати за поставлений товар, а також з попередженнями про можливий зрив технологічного процесу виготовлення продукції, неможливість придбання комплектуючих для виконання зобов'язання з поставки блоків очистки та дегазації бурового розчину БО-4 та проханням оплатити вже поставлений товар. Крім того, відповідачем наголошено, що розмір прибутку підприємства відповідача за 9 місяців (період протягом якого відбулась поставка) склав 1462,5 тис.грн., а заявлена сума штрафних санкцій становить більше 128,95 % розміру отриманого підприємством відповідача від усіх видів його діяльності прибутку, що підтверджується фінансовим звітом та бухгалтерською довідкою №334/1 від 11.05.2018 року. У зв'язку із простроченням оплати постачальникам за матеріал та комплектуючі, відповідачу нараховано 438767,65 грн. штрафних санкцій (претензія №21/42 від 02.03.2017 року) за невиконання умов договору №022016 від 15.01.2016 року.

Також, слід зазначити, що в укладеному сторонами договорі передбачено різну ступінь відповідальності сторін за порушення зобов'язань за договором. Так, за несвоєчасну поставку товару передбачено відповідальність у вигляді пені у розмірі 0,1%, в той час як за несвоєчасну оплату - 0,001% від суми простроченого платежу, що у 100 разів більше і не є співрозмірним.

Враховуючи викладене, суд погоджується з твердженнями відповідача про те, що сума нарахованих штрафних санкцій є надмірно великою в порівнянні із вчиненим відповідачем простроченням поставки товару, а доказів понесення позивачем збитків внаслідок допущення такого порушення, як і будь-яких посилань на можливість їх завдання, матеріали справи не містять.

Таким чином, враховуючи вказані обставини та керуючись ст.ст. 3, 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивач просить суд стягнути 1217520,00 грн. пені, однак суд вважає, що стягненню підлягає 50% зазначеної суми, що складає 608760,00 грн.

Позивач просить суд стягнути 368400,00 грн. штрафу, однак суд вважає, що стягненню підлягає 50% зазначеної суми, що складає 319200,00 грн.

Оскільки, позивачем було заявлено до стягнення 1855920,00 грн. штрафних санкцій, а судом зменшено зазначену суму на 50%, суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 927960,00 грн.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача у повному обсязі, оскільки саме такий розмір судового збору належало сплатити з поданої позовної заяви та сплачено позивачем за подачу даного позову та враховуючи, що вимоги заявлено обґрунтовано, а у частині вимог відмовлено внаслідок зменшення судом суми штрафних санкцій.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 73, 74, 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальності «Виробниче підприємство «Азімут» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Соборна, 16, код 39249927) на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код 30019775) в особі філії Бурове управління «Укрбургаз» (63304, Харківська обл., м. Красноград, вул. Полтавська, 86, код 00156392) 927960 (дев'ятсот двадцять сім тисяч дев'ятсот шістдесят) грн. 00 коп. штрафних санкцій та 27838 (двадцять сім тисяч вісімсот тридцять вісім) грн. 80 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 18.06.2018 року.

Суддя Д.Г. Заєць