Рішення № 74750018, 07.06.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2018Справа № 910/3302/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Чаплигіної А.А., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Комунального підприємства Херсонської обласної ради "Херсонські авіалінії"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АНДА-ЕЙР"

про стягнення 80 094, 56 грн.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Херсонської обласної ради "Херсонські авіалінії" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АНДА-ЕЙР" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 585 029, 29 грн., з якої: 504 934, 73 грн. - основного боргу, 53 886, 17 грн. - пені, 5 638, 08 грн. - 3 % річних та 20 570, 31 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 05-05/17 на аеропортове обслуговування від 30.04.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2018 заяву Комунального підприємства Херсонської обласної ради "Херсонські авіалінії" про забезпечення позову - повернуто заявнику без розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2018 позовну заяву Комунального підприємства Херсонської обласної ради "Херсонські авіалінії" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АНДА-ЕЙР" про стягнення 585 029, 29 грн. - залишено без руху. Встановлено Комунальному підприємству Херсонської обласної ради "Херсонські авіалінії" строк протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, а саме надати суду оригінал платіжного доручення № 3271 від 03.03.2018 про сплату судового збору у розмірі 8 775, 45 грн., попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи та підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

10.04.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Комунального підприємства Херсонської обласної ради "Херсонські авіалінії" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Також, 10.04.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Комунального підприємства Херсонської обласної ради "Херсонські авіалінії" надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "АНДА-ЕЙР" (р/р 26003001003957 в ПАТ "КБ "Фінансовий партнер", МФО 380872) в межах 585 029, 29 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 у задоволенні заяви Комунального підприємства Херсонської обласної ради "Херсонські авіалінії" про вжиття заходів забезпечення позову - відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання призначено на 17.05.2018.

14.05.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "АНДА-ЕЙР" надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач повідомляє суд про сплату відповідачем суми основного боргу у розмірі 504 934, 73 грн., у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача 80 094, 56 грн., з яких: 53 886, 17 грн. - пені, 20 570, 31 грн. - інфляційних втрат та 5 638, 08 грн. - 3 % річних.

У судовому засіданні 17.05.2018 розглянувши подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд відзначив, що частиною 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи наведене, суд визнав подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 46 ГПК України у зв'язку з чим прийняв її до розгляду.

За таких обставин, суд розглядає справу, виходячи з нової ціни позову, а саме 80 094, 56 грн., з яких: 53 886, 17 грн. - пені, 20 570, 31 грн. - інфляційних втрат та 5 638, 08 грн. - 3 % річних.

Також, у судовому засіданні 17.05.2018 суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи на 07.06.2018.

У дане судове засідання представник позивача не з'явився, через відділ автоматизованого документообігу суду подав заяву про відкладення розгляду справи, в якій у зв'язку з неможливістю представника Комунального підприємства Херсонської обласної ради "Херсонські авіалінії" з'явитися у судове засідання, просить суд відкласти розгляд даної справи на іншу дату.

З приводу поданої заяви суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно ч.ч. 1-2 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, представником у суді може бути адвокат або законний представник. При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.

Таким чином, суд відзначає, що юридична особа не обмежена колом осіб, які можуть представляти її інтереси в суді, тому суд відмовляє у задоволенні поданої заяви про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання також не з'явився, причин неявки суду не повідомив, однак був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 07.06.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

30.04.2017 між Комунальним підприємством Херсонської обласної ради "Херсонські авіалінії" (далі - аеропорт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АНДА-ЕЙР" (далі - замовник (перевізник) укладено договір № 04-05/17 на аеропортове обслуговування, в якому аеропорт надає повітряним суднам замовника (надалі ПС) комплекс послуг по організації аеропортового та наземного обслуговування у відповідності до додатку 1, згідно з попереднім письмовим запитом замовника. Замовник здійснює розрахунки за надані послуги відповідно до умов договору.

Відповідно до підпункту 2.1.2. пункту 2.1. договору, замовник зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату за надані послуги відповідно до п. 4.1.- 4.4. цього договору.

Згідно п. 4.1. договору, вартість аеропортових послуг передбачених чинним договором встановлюється аеропортом в додатку № 1 до цього договору.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що замовник здійснює розрахунок за фактично надані послуги по аеропортовому обслуговуванню шляхом безготівкового перерахування коштів протягом 5-ти банківських днів із моменту отримання рахунків - фактур та актів виконаних робіт. Рахунки та акти виконаних робіт аеропорт надає замовнику по кожному рейсу не пізніше 5 днів з дати виконання рейсу.

Замовник зобов'язаний повернути підписаний акт виконаних робіт упродовж 5 (п'яти) робочих днів від дати його отримання. У разі неотримання аеропортом підписаного акту або ненадання замовником вмотивованої відмови від його підписання протягом зазначеного періоду, акт вважається визнаним сторонами (п. 4.5. договору).

За умовами п. 4.8. договору, при невиконанні замовником умов пунктів 4.3. цього договору, аеропорт має право припинити обслуговування ПС перевізника без попередження.

Відповідно до п. 4.9. договору, при несвоєчасній оплаті послуг замовник (перевізник) сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу зав кожний день прострочення.

Цей договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018 року (п. 7.1. договору).

Додатком № 1 до договору № 04-05/17 на аеропортове обслуговування від 30.04.2017 сторони погодили ставки зборів за аеропортове обслуговування повітряних суден в аеропорту «Херсон».

Також, сторонами складена угода про виконання вимог авіаційної, пожежної безпеки й аварійно-рятувального забезпечення, що є додатком № 2 до договору № 04-05/17 на аеропортове обслуговування від 30.04.2017.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору № 04-05/17 на аеропортове обслуговування від 30.04.2017, були надані послуги по організації аеропортового та наземного обслуговування на загальну суму 504 934, 73 грн., а відповідачем прийняті надані послуги, що підтверджується рахунками на оплату № 331 від 31.08.2017 на суму 79 607, 27 грн., № 345 від 14.09.2017 на суму 107 638, 70 грн., № 348 від 21.09.2017 на суму 104 164, 26 грн., № 383 від 05.10.2017 на суму 106 627, 62 грн., № 384 від 12.10.2017 на суму 106 896, 88 грн.

Так, 04.02.2018 позивачем на адресу відповідача направлялась претензія від 26.01.2018, в якій позивач просив відповідача погасити заборгованість у розмірі 504 934, 73 грн., що утворилась за договором № 04-05/17 на аеропортове обслуговування від 30.04.2017, яка отримана відповідачем 06.02.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Отже, відповідач виконав грошові зобов'язання з порушенням строків встановлених договором, а саме п. 4.3., що вбачається з платіжних доручень № 890 від 20.04.2018 на суму 254 934, 73 грн., № 882 від 13.04.2018 на суму 38 197, 04 грн. та № 881 від 13.04.2018 на суму 211 802, 96 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач несвоєчасно виконав свої зобов'язання, а тому просить суд стягнути з відповідача 53 886, 17 грн. - пені за загальний період з 12.09.2017 по 03.03.2018, 20 570, 31 грн. - інфляційних втрат за період з 12.09.2017 по 03.03.2018 та 5 638, 08 грн. - 3 % річних за період з 12.09.2017 по 03.03.2018.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 04-05/17 на аеропортове обслуговування від 30.04.2017, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, надав передбачені договором послуги по організації аеропортового та наземного обслуговування на загальну суму 504 934, 73 грн., що підтверджується рахунками на оплату № 331 від 31.08.2017 на суму 79 607, 27 грн., № 345 від 14.09.2017 на суму 107 638, 70 грн., № 348 від 21.09.2017 на суму 104 164, 26 грн., № 383 від 05.10.2017 на суму 106 627, 62 грн., № 384 від 12.10.2017 на суму 106 896, 88 грн.

Однак, відповідач виконав грошові зобов'язання з порушенням строків встановлених п. 4.3. договору, що вбачається з платіжних доручень (наявні у матеріалах справи).

Пунктом 4.3. договору передбачено, що замовник здійснює розрахунок за фактично надані послуги по аеропортовому обслуговуванню шляхом безготівкового перерахування коштів протягом 5-ти банківських днів із моменту отримання рахунків - фактур та актів виконаних робіт. Рахунки та акти виконаних робіт аеропорт надає замовнику по кожному рейсу не пізніше 5 днів з дати виконання рейсу.

Замовник зобов'язаний повернути підписаний акт виконаних робіт упродовж 5 (п'яти) робочих днів від дати його отримання. У разі неотримання аеропортом підписаного акту або ненадання замовником вмотивованої відмови від його підписання протягом зазначеного періоду, акт вважається визнаним сторонами (п. 4.5. договору).

Суд відзначає, що у матеріалах справи містяться акти надання послуг № 360 від 31.08.2017 на суму 79 607, 27 грн., № 375 від 14.09.2017 на суму 107 638, 70 грн., № 379 від 21.09.2017 на суму 104 164, 26 грн., № 418 від 05.10.2017 на суму 106 627, 62 грн. та № 419 від 12.10.2017 на суму 106 896, 88 грн., які не підписані відповідачем, однак враховуючи, що відповідні акти сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю "АНДА-ЕЙР" у повному обсязі, суд приходить до висновку, що останні наявні у відповідача.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, 04.02.2018 позивачем на адресу відповідача направлялась претензія від 26.01.2018, в якій позивач просив відповідача погасити заборгованість у розмірі 504 934, 73 грн., що утворилась за договором № 04-05/17 на аеропортове обслуговування від 30.04.2017, яка отримана відповідачем 06.02.2017, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення.

Таким чином, враховуючи, що у матеріалах справи відсутні належні докази направлення на адресу відповідача рахунків на оплату та актів надання послуг, оскільки надані позивачем копії фіскальних чеків не приймаються судом до уваги, як належні докази направлення первинних документів на адресу відповідача, з урахуванням положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку що прострочення виконання грошового зобов'язання відбулося починаючи з 14.02.2018.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 4.9. договору, при несвоєчасній оплаті послуг замовник (перевізник) сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу зав кожний день прострочення.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що в останньому допущено помилки у визначенні періоду нарахування пені та відповідно у розмірі.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені в розмірі 8 023, 62 грн. (розрахунок здійснений у правовому порталі України Ліга Закон), яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за загальний період з 14.02.2018 по 03.03.2018 нарахована на суму боргу 504 934, 73 грн., а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 20 570, 31 грн. - інфляційних втрат за період з 12.09.2017 по 03.03.2018 та 5 638, 08 грн. - 3 % річних за період з 12.09.2017 по 03.03.2018, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат і встановив, що у розрахунку допущені помилки у визначенні періоду та розміру нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума 3 % річних у загальному розмірі 747, 03 грн. (розрахунок здійснений у правовому порталі України Ліга Закон), яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за загальний період з 14.02.2018 по 03.03.2018 та сума інфляційних втрат у розмірі 4 544, 41 грн. за період з 14.02.2018 по 03.03.2018 нараховані на суму боргу 504 934, 73 грн., а тому вимога в цій частині також підлягає частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, суд відзначає, що при подачі позову до Господарського суду міста Києва позивачем було сплачено судовий збір в сумі 8 775, 45 грн., однак враховуючи зменшення розміру позовних вимог, судовий збір у розмірі 7 013, 45 грн. підлягає поверненню позивачу.

Разом з тим, відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, приймаючи до уваги положення ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", враховуючи те, що клопотання про повернення зайво сплаченої суми судового збору позивачем не заявлено, повернення судового збору, не здійснюється.

При цьому, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з відповідним клопотанням у порядку передбаченому ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Щодо зазначення позивачем у попередньому розрахунку суми судових витрат про понесення витрат у розмірі 881, 00 грн. за подачу заяви про забезпечення позову, суд відзначає, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 у задоволенні заяви Комунального підприємства Херсонської обласної ради "Херсонські авіалінії" про вжиття заходів забезпечення позову -відмовлено, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства Херсонської обласної ради "Херсонські авіалінії" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АНДА-ЕЙР" (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 26-А, ідентифікаційний код - 40096636) на користь Комунального підприємства Херсонської обласної ради "Херсонські авіалінії" (73000, м. Херсон, Аеропорт цивільної авіації, ідентифікаційний код - 38386582) 8 023 (вісім тисяч двадцять три) грн. 62 коп. - пені, 4 544 (чотири тисячі п'ятсот сорок чотири) грн. 41 коп. - інфляційних втрат, 747 (сімсот сорок сім) грн. 03 коп. - 3 % річних та 292 (двісті дев'яносто дві) грн. 92 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 11.06.2018.

Суддя Щербаков С.О.