Рішення № 74749961, 07.06.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.06.2018

Справа № 910/4237/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В.В., за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю.Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “СВІТ ЛОГІСТИКИ”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “КОМПАНІЯ

КОНСАЛДІНГ-ІНВЕСТ”

про стягнення заборгованості у розмірі 61922,19 грн.

Представники учасники справи:

від Позивача: не з’явився

від Відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “СВІТ ЛОГІСТИКИ” (далі – позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “КОМПАНІЯ КОНСАЛДІНГ-ІНВЕСТ” (далі – відповідач, Компанія) про стягнення заборгованості у розмірі 61922,19 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.10.2016 між позивачем та Компанією був укладений договір оренди №91 (далі – договір), за умовами якого Товариство передало відповідачу в тимчасове платне користування (оренду) техніку. Оскільки Компанія взяті на себе за вказаним правочином зобов’язання по оплаті орендної плати виконала не у повному обсязі, Товариство, посилаючись на статті 526, 625 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та статті 216-218 Господарського кодексу України (далі – ГК України), просило суд стягнути з відповідача 47677,00 грн основного боргу. Крім того, позивач просить стягнути з Компанії 7303,65 грн пені, 5519,69 грн інфляційних втрат та 1421,85 грн відсотки за користування грошовими коштами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2018 відкрито провадження у справі №910/4237/18 та постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання) та визначено сторонам строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.

Сторони належним чином були повідомлені про відкриття провадження у справі, про що свідчить, наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення. Проте ухвала Господарського суду міста Києва від 10.04.2018 у справі №910/4237/18, у встановлений строк, виконана не була.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2018 постановлено призначити судове засідання у справі на 07.06.2018 з повідомленням (викликом) представників учасників справи.

06.06.2018 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Крім того, позивачем були надані додаткові письмові пояснення по суті заявлених вимог .

У судове засідання 07.06.2018 сторони не направили своїх уповноважених представників, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення поштового відправлення.

Під час судового засідання 07.06.2018 судом було розглянуто клопотання Товариства про відкладення розгляду справи та відмовлено в його задоволенні з огляду на наступне.

Положеннями частини 2 статті 202 ГПК України передбачено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (частина 1 статті 202 ГПК України).

Судом також враховано, що відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

При цьому, з огляду на наведені приписи ГПК України, приймаючи до уваги відсутність будь-яких повідомлень відповідача та його представників про причини їхньої неявки в судове засідання 07.06.2018, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийняте в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

За приписами частини 4 та 5 статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

24.10.2016 між Товариством та Компанією був укладений договір оренди №91, за умовами якого позивач передав відповідачу в тимчасове платне користування (оренду) техніку (далі – навантажувач, обладнання), яка є об’єктом власності Товариства. Компанія використовує отримане за цим договором обладнання у власній господарській діяльності, дотримуючись вимог законодавства України та положень цього договору (пункт 1.1. договору).

Положеннями пункту 1.2. договору передбачено, що найменування обладнання, його комплектність, технічні характеристики (інші особливості в разі необхідності) вказуються в відвантажувальних актах прийому-передачі (додаток №1), доповненнях, які є невід’ємною частиною цього договору.

Орендна плата за користування навантажувачем, за домовленістю сторін, визначається в розмірі 12500,00 грн, крім того ПДВ 2500,00 грн, разом з ПДВ 15000,00 грн за 1 календарний місяць. Орендна ставка вказана із розрахунку використання орендованою технікою не більше ніж 200 мотогодин на місяць. При перевищенні встановленого ліміту Компанія зобов’язується сплатити 100 грн з НДС за кожну мотогодину поверх ліміту. Кількість мотогодин встановлюється згідно показнику лічильника, що встановлений на техніці (пункт 2.1. договору).

Згідно пункту 2.3. договору відповідач зобов’язався оплатити орендну плату протягом 3-х банківських днів після підписання цього договору оренди навантажувача та/але перед відвантаженням техніки. Оплата оренди здійснюється Компанією на підставі рахунків, які надаються позивачем. Наступні сплати відповідач зобов’язався здійснювати до 10-го числа місяця, в якому він орендує техніку.

Відповідно пункту 3.1. договору термін оренди починається з дня отримання навантажувача Компанією та закінчується днем повернення навантажувача на склад позивача. Передача та повернення навантажувача оформлюється відповідно відвантажувальних та поворотним актами прийому-передачі, в яких зазначаються кількість, компенсаційна вартість, найменування та характеристика, дата відвантаження та повернення навантажувача, тариф за оренду та умови поставки, які підписуються уповноваженими особами обох сторін. Відвантажувальний акт та акт повернення прийому-передачі навантажувача оформлюються в 2-х примірниках, по одному для кожної зі сторін і є невід’ємною частиною даного договору. Термін оренди складає 1 місяць. Вказаний строк оренди може бути пролонгований відповідно до приписів пункту 3.3. договору.

24.11.2016 між сторонами було укладено додаткову угоду до договору, якою сторони погодили продовження терміну оренди до 28.02.2017.

У подальшому, 09.03.2017 сторонами була укладена додаткова угода №2, за умовами якої сторони погодили, що орендна плата за користування двома навантажувачами за домовленістю сторін визначається в розмірі 26666,67 грн, крім того ПДВ 5333,33 грн, разом з ПДВ 32000,00 грн за 1 календарний місяць.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору Товариство передало відповідачу навантажувач газовий марки Nissan U1D2A20LQ, серійний номер №00709, згідно відвантажувального акту прийому-передачі №1 та навантажувач газовий марки Toyota 42-7FGF25, серійний номер №407FGF25-E17273, згідно відвантажувального акту прийому-передачі №3.

У подальшому, Компанія звернулась до позивача з проханням здійснити заміну навантажувача Nissan U1D2A20LQ через його несправність.

Положеннями пункту 3.4. договору передбачено, що при неможливості використання навантажувача через несправність відповідач зобов’язаний протягом доби в письмовій формі повідомити Товариство про простій навантажувача.

На виконання вказаного пункту договору 05.02.2017 позивач здійснив заміну навантажувача Nissan U1D2A20LQ на навантажувач Komatsu FG25T-16, серійний номер №736750. Вказані обставини під час розгляду справи відповідачем не спростовані.

Надання позивачем послуг з оренди навантажувачів підтверджується наявними у матеріалах справи актами надання послуг, а саме : акт надання послуг № 400 від 31.10.2016 на суму 1935,00 грн; акт надання послуг № 533 від 3011..2016 на суму 15000,00 грн; акт надання послуг № 679 від 31.12.2016 на суму 15000,00 грн; акт надання послуг № 88 від 31.01.2017 на суму 15000,00 грн; акт надання послуг № 178 від 28.02.2017 на суму 15000,00 грн; акт надання послуг № 292 від 31.03.2017 на суму 25968,00 грн; акт надання послуг № 463 від 30.04.2017 на суму 32000,00 грн та акт надання послуг №574 від 24.05.2017 на суму 24774,00 грн. Таким чином, загальна вартість наданих Товариством послуг з оренди навантажувачів, відповідно до актів, становить 144677,00 грн. Зазначені акти підписані представниками обох сторін без зауважень. При цьому, суд відзначає, що з наданих актів вбачається, що відповідач приймав послуги оренди навантажувача Nissan U1D2A20LQ протягом жовтня 2016 року - січень 2017 року, а починаючи з лютого 2017 року приймав послуги оренди навантажувача Komatsu FG25T-16. Зазначені обставини підтверджені Товариством у додаткових письмових поясненнях та не спростовані з боку відповідача.

Також, Товариством з жовтня 2016 року по травень 2017 року були виставлені Компанії відповідні рахунки на оплату наданих послуг з оренди навантажувачів, копії яких наявні в матеріалах справи.

25.05.2017 Компанією повернуто позивачу навантажувачі, а саме: навантажувач газовий марки Toyota 42-7FGF25, серійний номер №407FGF25-E17273, згідно акту повернення №3 та на навантажувач Komatsu FG25T-16, серійний номер №736750, згідно акту повернення №2. Вказані акти наявні в матеріалах справи та містять підписи представників обох сторін.

Всупереч положенням договору Компанія взятий на себе обов’язок по оплаті орендної плати виконало лише частково, а саме в розмірі 97000, грн, заборгувавши таким чином Товариству 47677,00 грн.

У зв’язку із відсутністю надходження грошових коштів від Компанії на користь позивача за надані послуги, Товариство звернулось до відповідача з претензією №05/02 від 12.02.2018, в якій просила здійснити погашення заборгованості в загальному розмірі 57677,00 грн. Вказана претензія отримана відповідачем 23.02.2018, що підтверджується роздруківкою з офіційного джерела у мережі Інтернет Публічного акціонерного товариства «Укрпошта». Після отримання вказаної претензії Компанія здійснила погашення заборгованості лише частково, а саме в розмірі 10000,00 грн. Вказані обставини стали підставою звернення Товариства із даним позовом до суду, в межах якого позивач просить стягнути з відповідача 47677,00 грн основного боргу, 7303,65 грн пені, 5519,69 грн інфляційних втрат та 1421,85 грн відсотків за користування грошовими коштами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічна норма закріплена й у частині 1 статті 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Плата за користування майном справляється з наймача (частина 1 статті 762 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу по орендній платі навантажувачів, яка складає 47677,00 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які б могли свідчити про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимоги Товариства про стягнення з Компанії вказаної суми, у зв’язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов’язку щодо своєчасного внесення орендних платежів, позивач також просив суд стягнути з Компанії 7 303,65 грн пені, нарахованої за період з 03.06.2017 по 01.12.2017.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов’язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Згідно з частиною 3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов’язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань. Суб’єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.5. договору передбачено, що при несплаті в строк орендної плати та інших платежів, зазначених в пункті 2.1. договору, позивач має право вимагати неустойку в розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставку НБУ, що діяла на момент такого прострочення.

Оскільки розмір вказаної штрафної санкції, нарахованої позивачем, є арифметично вірним, відповідає положенням закону та договору, позовна вимога про стягнення з Компанії 7303,65 грн пені за період з 03.06.2017 по 01.12.2017 підлягає задоволенню.

Крім того, позивач на підставі статті 625 ЦК України просив суд стягнути з відповідача 5519,69 грн інфляційних втрат та три проценти річних у розмірі 1421,85 грн, нарахованих за період з 03.06.2017 по 04.04.2018.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що заявлені позивачем до стягнення суми трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства і не суперечать положенням договору, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача вищевказаних сум також підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з’ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено обставини, покладені в основу позову, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, а саме щодо стягнення з відповідача 47677,00 грн основного боргу, 7303,65 грн пені, 5519,69 грн інфляційних втрат та 1421,85 грн три відсотки річних.

За приписами статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за результатами вирішення спору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-238, 240-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “СВІТ ЛОГІСТИКИ” до Товариства з обмеженою відповідальністю “КОМПАНІЯ КОНСАЛДІНГ-ІНВЕСТ” про стягнення заборгованості у розмірі 61922,19 грн. - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “КОМПАНІЯ КОНСАЛДІНГ-ІНВЕСТ” (03164, місто Київ, вулиця Підлісна, будинок 1, офіс 38-Б; ідентифікаційний код 39220431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СВІТ ЛОГІСТИКИ” (02660, місто Київ, проспект Визволителів, будинок 5; ідентифікаційний код 40247854) суму основного боргу в розмір 47677,00 грн (сорок сім тисяч шістсот сімдесят сім гривень 00 копійок), 7303,65 грн (сім тисяч триста три гривні 65 копійок) пені, 5519,69 грн (п’ять тисяч п’ятсот дев’ятнадцять гривень 69 копійок) інфляційних втрат та 1421,85 грн (одну тисячу чотириста двадцять одну гривню 85 копійок) три відсотки річних та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1762,00 грн (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок).

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 18.06.2018.

СУДДЯ В.В. ДЖАРТИ