Рішення № 74746970, 10.05.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/42909/17

Провадження № 2-а/761/335/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Макаренко І.О., розглянувши в приміщенні суду, в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок пенсії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві в якому просить: визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві врахування до призначеної полковнику запасу ОСОБА_1 пенсії з урахуванням усіх сум складових грошового забезпечення, які були йому нараховані, у тому числі щомісячної додаткової грошової винагороди та одноразових додаткових видів грошового забезпечення і індексації за останні 24 місяці служби підряд перед звільненням до складу грошового забезпечення, з якого обчислюються пенсія;

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок призначеної полковнику запасу ОСОБА_1 пенсії з 23.09.2017 року з урахуванням усіх сум складових грошового забезпечення, які були йому нараховані, у тому числі щомісячної додаткової грошової винагороди та одноразових додаткових видів грошового забезпечення і індексації за останні 24 місяці служби підряд перед звільненням, з урахуванням довідки від 27.10.2017 р. №2183, виданої В/Ч А0351, і виплатити йому різницю, що утворилась з моменту призначення пенсії до моменту фактичного перерахунку.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що наказом Міністра оборони України від 19.07.2017 р. №490 та командира військової частини А0351 від 22.09.2017 р. №186 ОСОБА_1 було звільнено за станом здоров'я та виключено зі списків особового складу військової частини, всіх видів забезпечення в зв'язку зі звільненням у запас. Військовою частиною А03151 ОСОБА_1 було видано довідку від 27.10.2017 р. №2183 про розмір всіх складових його грошового забезпечення, які він отримував за останні 24 місяці перед звільненням. 31.10.2017 р. позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві з заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, з яких було сплачено ЄСВ. Листом від 07.11.2017 р. №26689/03 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило ОСОБА_1 в перерахунку пенсії, зазначивши, що підстави для врахування до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, щомісячної додаткової грошової винагороди та одноразових виплат відсутні.

ГУ ПФУ в м. Києві у своєму відзиві на позовну заяву, заперечувало проти задоволення позову в повному обсязі, та зазначило, що до виплат, які здійснюються у грошовій формі, та на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування належить одноразова допомога працівникам, які входять на пенсію згідно із законодавством та колективними договорами (включаючи грошову допомогу державним службовцям та науковим (науково-педагогічним) працівникам), військовослужбовцям при звільненні з військової служби.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті встановив.

Наказом Міністра оборони України від 19.07.2017 р. №490 та командира військової частини А0351 від 22.09.2017 р. №186 ОСОБА_1 було звільнено за станом здоров'я та виключено зі списків особового складу військової частини, всіх видів забезпечення в зв'язку зі звільненням у запас.

Військовою частиною А03151 ОСОБА_1 було видано довідку від 27.10.2017 р. №2183 про розмір всіх складових його грошового забезпечення, які він отримував за останні 24 місяці перед звільненням.

31.10.2017 р. позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві з заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, з яких було сплачено ЄСВ.

Листом від 07.11.2017 р. №26689/03 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило ОСОБА_1 в перерахунку пенсії, зазначивши, що підстави для врахування до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, щомісячної додаткової грошової винагороди та одноразових виплат відсутні.

Згідно зі ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

До складу грошового забезпечення військовослужбовців, відповідно до положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ст. 9 входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер , премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до п. 2 Постанови КМУ від 22.09.2010 р. № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил України, зокрема, з січня 2014 р. у розмірі що не перевищує 60% місячного грошового забезпечення.

Згідно зі ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до виплат, (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом , у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховували внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.04.2005 №4 «Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» при обчислені пенсії враховуються всі види грошового забезпечення, які одержували військовослужбовці перед звільненням зі служби.

Отже, щомісячна додаткова винагорода та одноразові додаткові види грошового забезпечення військовослужбовця, яку він отримував під час проходження служби, з якої нараховані та сплачені страхові внески, має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України в своїх постановах від 10.03.2015 р. у справі № 21-70а15, 20.10.2015 р. у справі № 21-2942а15.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення) та інше.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація пенсій, інших виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших видів соціальної допомоги проводиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно п. 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до пп. 4 п. 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету.

Конституційний Суд України в абзаці 2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 06.07.1999 року № 8 -рп / 99 (справа щодо права на пільги) зазначив, що служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов'язані з постійним ризиком для життя і здоров'я, жорсткі умови до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Конституційний Суд України наголосив, що особи, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, створених відповідно до законів України, а також члени їхніх сімей мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту. Конституційний Суд України зазначав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004). Конституційний Суд України вважає, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер.

Верховний Суд України при розгляді справи від 10.12.2013 №21-348а13 у своїй постанові зазначив, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку (рішення Конституційного Суду України від 09.07.1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій та гарантій).

Із змісту зазначених рішень вбачається, що при їх постановленні Конституційний Суд України вказав на те, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. І це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Згідно з статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 8 КАС України також передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції» (пункт 1) України визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.

Пунктом 42 Європейського суду з прав людини у справі «Пічкур проти України» від 07.11.2013 року, яке набрало статусу остаточного 07.02.2014 року визначено, що у справах, щодо скарги за статтею 14 Конвенції у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу на те, що заявника частково або повністю позбавили певної матеріальної допомоги на дискримінаційній підставі, що охоплюється статтею 14 Конвенції, відповідним методом перевірки є з'ясування, чи він або вона мали б право на отримання відповідної матеріальної допомоги за національним законодавством за умови існування права, щодо якого скаржиться заявник.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 26.06.2014 по справі «Суханов та Ільченко проти України»(Заяви № 68385/10 та 71378/10) зазначає, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем не надано до суду беззаперечних доказів правомірності своїх дій.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок пенсії підлягає задоволенню.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», ст.ст. 2, 73, 77, 241-247, 257-263, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок пенсії - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві врахування до призначеної полковнику запасу ОСОБА_1 пенсії з урахуванням усіх сум складових грошового забезпечення, які були йому нараховані, у тому числі щомісячної додаткової грошової винагороди та одноразових додаткових видів грошового забезпечення і індексації за останні 24 місяці служби підряд перед звільненням до складу грошового забезпечення, з якого обчислюються пенсія.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок призначеної полковнику запасу ОСОБА_1 пенсії з 23.09.2017 року з урахуванням усіх сум складових грошового забезпечення, які були йому нараховані, у тому числі щомісячної додаткової грошової винагороди та одноразових додаткових видів грошового забезпечення і індексації за останні 24 місяці служби підряд перед звільненням, з урахуванням довідки від 27.10.2017 р. №2183, виданої В/Ч А0351, і виплатити йому різницю, що утворилась з моменту призначення пенсії до моменту фактичного перерахунку.

Відповідно до п. 15.5 розділу 15 VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя