Ухвала суду № 74746305, 18.06.2018, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/3389/17

1-кп/705/256/18

У Х В А Л А

18 червня 2018 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області

в складі: головуючого – судді Ребриної К.Г.

з участю:

секретаря судового засідання Шевченко А.В.

прокурора Танасійчука О.В.

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_3

розглянувши у судовому засіданні в м. Умані Черкаської області кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця

та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця,

громадянина України, раніше неодноразово судимого

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 125, ч.3 ст.185, ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 186 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та

жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, українця,

громадянина України, не судимого в силу ст. 89 КК України

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді Уманського міськрайонного суду Ребриної К.Г. перебувають кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 125, ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 186 КК України та ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185 КК України.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_1 застосований запобіжний захід тримання під вартою, строк дії запобіжного заходу закінчується 22 червня 2018 року.

В судовому засіданні прокурор заявив, що не готовий до судового засідання, вказав, що матеріали обвинувальних актів його надали за 5 хвилин до початку судового засідання, просить справу відкласти та заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 міри запобіжного заходу утримання під вартою строком на 60 діб, враховуючи, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 закінчиться 22.06.2018 року та відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 184 КПК України наявні ризики, передбачені у п.1, п.3, п.4, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме він може вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватись від суду, впливати на потерпілого та свідків.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_2 звернулась з клопотанням про недоцільність продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 та просила обрати відносно нього домашній арешт, посилаючись на те, що її підзахисний повністю визнає себе винним в інкримінованих йому правопорушеннях, прокурором не було надано суду вмотивованих доводів та доказів, ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України і виправданої необхідності тримання під вартою ОСОБА_1 До того ж, чотиримісячне перебування її підзахисного ОСОБА_1 під вартою є невиправданим, а прокурор знову просить перенести розгляд кримінального провадження.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав думку адвоката ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_1

Потерпілі в судове засідання не з’явились, про час і місце розгляду справи повідомлені своєчасно.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження міри запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до п. «С» ч. 1 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав і основоположних свобод (Рим, 1950), КПК України для обрання або для зміни запобіжного заходу – тримання під вартою необхідна наявність підстав вважати, що дана особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, буде намагатися, або ухилятися від слідства, суду та від виконання процесуальних рішень або перешкоджати встановленню істини в справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому враховується тяжкість вчинених злочинів, вік підозрюваного, його стан здоров’я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, перелічені в ст. 178 КПК України.

В ст. 178 КПК України вказано, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров’я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв’язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом , який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

Застосовуючи до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд не може обґрунтовувати прийняття такого рішення виключно тяжкістю покарання, яке могло бути призначене підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення без належного з'ясування наявності у кримінальному правопорушенні хоча б одного із ризиків, передбачених ст. 177 КПК.

Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щонайбільше обмежує права громадянина, тому повинно бути викликаним реальною необхідністю, що знаходить свій вираз в обґрунтуванні та мотивуванні подання.

Одночасно, суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України» при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Згідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього увязнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її звязками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

Також відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно до ст. 194 ч.4 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні.

У судовому засіданні прокурор не довів, що інший, більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням обвинуваченого під вартою, не зможе запобігти вказаним в клопотанні ризикам, до того ж вказав, що не готовий до судового розгляду справи, що не сприяє її вирішенню в розумні терміни, тому суд вважає необхідним застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_1 більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, передбачений ст. 181 КПК України - домашній арешт з застосуванням засобів електронного контролю, що полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово.

Керуючись ст.ст.176, 177, 178, 181, 194, 196 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання прокурора про продовження міри запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді утримання під вартою - відмовити.

Застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з застосуванням засобів електронного контролю строком на 2 місяці, цілодобово, кожного дня за адресою: АДРЕСА_1, при цьому покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 обов’язок прибувати за першим викликом до суду.

Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків, використовувати електронні засоби контролю.

Ухвалу про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту передати для виконання органам поліції справ за місцем проживання обвинуваченого.

У випадку порушення умов запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до обвинуваченого може бути застосований більш суворий запобіжний захід.

Матеріали кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 125, ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 186 КК України та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України відкласти на 14 серпня 2018 року на 14.00 годину за адресою: вул. Садова, 5 м.Умань Черкаської області.

Ухвала в частині обрання міри запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Суддя К.Г. Ребрина