Рішення № 74744991, 23.04.2018, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/20141/17

Провадження №: 2-а/752/144/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2018 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Плахотнюк К.Г.,

при секретарі Веременко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Правобережного об»єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві - про визнання дій протиправними та дискримінаційними дій, зобов'язання поновити виплату пенсії, -

в с т а н о в и в :

02 жовтня 2017р. ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та дискримінаційними дій Правобережного об»єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві та зобов'язання поновити виплату пенсії.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка зазначила, що вона є тимчасово переміщеною особою та перебуває на обліку у відповідача з грудня 2014 року. З квітня 2017 року. відповідач безпідставно припинив виплату їй пенсії. Вважає дії відповідача щодо припинення виплати їй пенсії протиправними та дискримінаційними. Стверджувалда, що, виходячи з положень ст.ст. 8, 19, 46, 64, 92 Конституції України; ст.ст. 3, 8 ч.1 п.1, 47, 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; ст.ст. 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»; ст. 29 ЦК України, правової та соціальної природи пенсії право громадянина на призначення йому пенсії не можуть пов'язуватися з такою умовою, як постійне місце проживання (реєстрація місця проживання), а держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія. При цьому ні Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ від 09.07.2003р., ні Законом України від 02.09.2014р. №1669-УП «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», ні будь-яким іншим Законом України не встановлено обмежень права на отримання пенсійних виплат осіб, які проживають на території, яка не контролюється органами державної влади. Інформація, яка надійшла від Держприкордонслужби у зв'язку з тривалою відсутністю за місцем проживання/перебування як внутрішньо переміщеної особи, або рішення засідання комісії при виконавчому комітеті не можуть бути підставами для припинення пенсій особі, в тому числі й з тих причин, що ці рішення про припинення винесені не територіальним органом ПФУ або судом.

Позивачка також послалася на рішення Європейського суду з прав людини в справах: «Мюллер проти Австрії»; «Пічкур проти України», ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», просить: визнати протиправними та дискримінаційними дії відповідача щодо невиплати з квітня 2017 року їй пенсії за віком; зобов'язати відповідача з квітня 2017 року відновити нарахування та виплату їй пенсію за віком; допустити негайне виконання рішення суцу в частині стягнення пенсії за один місяць; зобов'язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно п.10 роділу VII КАС України «Перехідні положення» (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, дану справу, провадження в якій відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, суд розглядає за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач та представник відповідача, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового розгляду, в судове засідання не з»явилися повторно, представник відповідача подав до суду відзив на адміністративний позов, неявка в судове засідання учасників справи не перешкоджає розгляду справи. У зв»язку з цим суд, відповідно правил ст.205 КАС України, суд ухвалив розглянути справу за відсутності учасників справи, на підставі наявних у ній доказів, в порядку письмового провадження.

За змістом відзиву на адміністративний позов, відповідач проти позовних вимог заперечив. Зазначив, що відповідно до пенсійної справи, позивачку з 01.08.2014 року взято на облік в Правобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Києва, по електронній пенсійній справі, як внутрішньо переміщену особу та поновлено виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальне державне пенсійне страхування».

Управлінням праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації 22.12.2014 року було надано ОСОБА_1 довідку №300100475 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.

В обґрунтування припинення виплати пенсії позивачці відповідач посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 01.10.2014р № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» (далі - Постанова КМУ № 509), постанову Кабінету Міністрів України від 05.11.2014р №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (далі - Постанова КМУ № 637), постанову Кабінету Міністрів України від 08.06.2016р № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (далі - Постанова КМУ № 365).

Зокрема, відповідач зазначає, що підставою для призначення пенсій, переведення пенсійної виплати, чи поновлення за даними електронних пенсійних справ до періоду, коли буде можливо запросити пенсійні справи, є наявність довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або письмової відмови відповідного структурного підрозділу з питань соціального захисту населення у взятті на облік внутрішньо переміщеної особи в порядку, встановленому Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою КМУ від 01.10.2014 №509.

Підпунктом 2 пункту 4 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2015 №365, визначено, що додаткова перевірка за проведенням виплати внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування здійснюється за наявності інформації про повернення внутрішньо переміщеної особи на тимчасово окуповану територію, до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, її виїзду за кордон або отримання такої інформації, зокрема від Держприкордонслужби.

Відповідно до розпорядження КМУ «Про забезпечення доступу Пенсійного фонду України до інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон» від 23.08.2016 №598-р, Пенсійних фонд України забезпечує регулярний обмін даними із системою «Аркан».

На підстав отриманих списків тривало відсутніх за місцем проживання одержувачів пенсій з числа внутрішньо переміщених осіб на період до одержання інформації про скасування довідки та/або результатів додаткової перевірки, управлінням з координації та контролю за виплатою пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві було призупинено виплату пенсії за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальне державне пенсійне страхування», починаючи з 01.04.2017р.

26.04.2017 ОСОБА_1 звернулася до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві із заявою та копією довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 22.12.2014 №3001004750 щодо поновлення виплати пенсії за віком, починаючи з 01.04.2017.

Відповідно до Постанови КМУ від 08.06.2016 №365 для поновлення виплати пенсії позивачці відповідач звернувся до управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації.

Відповідно витягу із рішення засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 08.06.2017 №47 позивачці відмовлено в призначенні (відновленні) виплати пенсії у зв'язку з не проживанням за вказаною адресою внутрішньо переміщеної особи.

Вважає дії Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві правомірними, просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з таких мотивів.

При розгляду судом справи встановлено, що позивачка є громадянкою України, згідно копії її громадянського паспорту, зареєстрованим місцем її проживання, з 17.05.1978 року є: АДРЕСА_3 (а.с.5).

Позивачці 28.02.2007 року Пенсійним фондом України видано пенсійне посвідчення №1895912222 ( а.с.6).

Управлінням праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації надано позивачці ОСОБА_1 довідку від 22.12.2014 року №300100475 про взяття її на облік як особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції ( а.с. 4).

Як видно зі змісту зазначеної вище довідки, фактичним місцем проживання/перебування позивачки ОСОБА_1 є: АДРЕСА_2, м.Київ.

Відповідно відзиву відповідача на адміністративний позов, позивачку з 01.08.2014 року взято на облік в Правобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України ьм. Києва, по електронній пенсійній справі, як внутрішньо переміщену особу та поновлено виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальне державне пенсійне страхування».

Згідно адміністративного позову та відзиву на адміністративний позов, Правобережним об»єднаним управлінням Пенсійного фонду України м.Києва з 01.04.2017 року виплату позивачці пенсії припинено.

За правилами ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України, в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно ч.1ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Зазначене право деталізоване в ст.1 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) та ст.8 Закону України від 09.11.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Вказаними нормами визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених Законом № 1788-XII. Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого Законом № 1058-IV пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Частиною 3 ст. 4 Закону № 1058-IV визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Позивачка є громадянкою України і у відповідності до ч.1 ст.26 Закону № 1058-IV за наявності відповідного страхового стажу набула право на отримання пенсії за віком, яка була їй призначена в лютому 2007 року.

Підстави для припинення виплати пенсії передбачені ч.1 ст.49 Закону № 1058-IV. Так, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

В тому числі перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону №1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Внутрішньо переміщеною особою, зідно ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» №1706-VII від 20.10.2014, є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильств

Відповідно до ст.4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» №1706-VII від 20.10.2014, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

За змістом ст.7 Закону України №1706 від 20.10.2014, громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Отже, статус внутрішньо переміщеної особи надає такій особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), та не звужує, обсяг конституційних прав та свобод особи.

Відповідно постанови КМУ №637 (у редакції, станом на 01.04.2017р - час припинення виплати пенсії позивачці) призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсації, матеріального забезпечення, падання соціальних послуг, субсидій та піль та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття та облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою КМУ №509.

Виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

Таким чином, для призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є необхідним: перебування внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується відповідною довідкою; відкриття рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк»

Відповідно п. 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою КМУ № 509, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 Закону № 1706-VII та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 вказаного Закону.

Згідно ст.12 Закону України №1706 від 20.10.2014, у разі неповідомлення внутрішньо переміщеною особою про її повернення до покинутого місця постійного проживання згідно з абзацом другим пункту З ч.2 ст.9 цього Закону, рішення про скасування дії довідки відповідно до п.3 ч.1 цієї статті приймається на підставі інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання.

Згідно з п.12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою КМУ № 365, соціальні виплати припиняються у разі, зокрема, отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Разом з тим, право на соціальний захист, яке включає право на забезпечення у старості, гарантоване ч. 1 ст. 46 Конституції України.

З огляду на те, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058-IV умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат не можуть регулюватися підзаконними актами.

У відзиву на адміністративний позов відповідач посилається на те, що виплату пенсії позивачці ОСОБА_1 призупинено на підставі отриманих списків тривало відсутніх за місцем проживання одержувачів пенсій з числа внутрішньо переміщених осіб - на період до одержання інформації про скасування довідки та/або результатів додаткової перевірки, управлінням з координації та контролю за виплатою пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві.

При цьому відповідачем не конкретизовано джерело (списку тривало відсутніх за місцем проживання одержувачів пенсій з числа внутрішньо переміщених осіб) та зміст такої інформації щодо позивачки, відповідного документу (списку), або його копії, суду не надано.

Разом з тии, Законом № 1058-IV не передбачено такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як проведення верифікації за списками СБУ з підстав перевірки місця фактичного проживання.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014 року, Європейський суд з прав людини вказав, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст.1 Першого протоколу (див. цитату у п.25 цього рішення). За змістом вказаного рішення, право на пенсію та її одержання не може бути пов'язане з місцем проживання людини.

Натомість, свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

У своєму відзиві на адміністративний позов відповідач також зазначає, що 26.04.2017 ОСОБА_1 звернулася до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві із заявою та копією довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 22.12.2014 №3001004750 щодо поновлення виплати пенсії за віком, з 01.04.2017. Відповідач, для поновлення виплати пенсії позивачці, відповідно до Постанови КМУ від 08.06.2016 №365, звернувся до управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації. Відповідно витягу із рішення засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 08.06.2017 №47, позивачці відмовлено в призначенні (відновленні) виплати пенсії у зв'язку з не проживанням за вказаною адресою внутрішньо переміщеної особи. При цьому, відповідного рішення (витягу з рішення) відповідачем суду не надано.

Проте, згідно наведених вище положень Закону № 1058-IV, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених ст. 49 цього Закону.

Водночас, відповідно п.6 ч.1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

У преамбулі Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, в т.ч. ті, на які посилається відповідач, є підзаконними, тому не можуть обмежувати права громадян, встановлені законами.

Таким чином, судом встановлено, що довідка внутрішньо переміщеної особи позивачки ОСОБА_1, в т.ч. з підстав, визначених ст.12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», не скасовувалася, що рішення Правобережним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві, про припинення виплати пенси позивачці, як це передбачено ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не приймалося.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Докази суду надають учасники справи.

З урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин, Правобережним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві відповідно положень ст.77 КАС України не доведено суду правомірності припинення виплати пенсії позивачці, та суд приходить до висновку, що відповідач, припинивши нарахування та виплату позивачці пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії, відповідні дії відповідача є таким, що не ґрунтується на Законі.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання таких дій відповідача протиправними та зобов»язання відповідача поновити виплату позивачці пенсії та виплатити заборгованість, що виникла з 01.04.2017 року.

Щодо позивних вимог в частині визнання дій відповідача, які полягали в припинення виплати пенсії позивачці дискримінаційними, то суд вважає у відповідній частині позиву відмовити оскільки позивачкою в адміністративному позові не наведено обґрунтування відповідної частини позовних вимог.

У зв»язку зі звільненням позивачки від сплати судового збору ухвалою від 06.10.2017р., судові витрати у виді судового збору в розмірі 640,00 грн, за змістом ст.139 КАС України, підлягають віднесенню за рахунок держави.

Відповідно ч.1 ст.371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Зважаючи на те, що присуджені позивачці виплати є періодичними, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України (ч.2 ст. 14 КАС України).

Згідно ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. На підставі зазначеної норми закону та з огляду на положення ч.2 ст.14 КАС України щодо обов»язковості виконання судових рішень, що набрали законної сили, всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача подати звіт про виконання рішення суду у місячний строк з дня набрання рішенням законної сили.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 6-10, 14, 72-77, 90, 132, 139, 241-247, 250, 255, 292, 293, 295, 297, 382 КАС України, -

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до Правобережного об»єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві - про визнання дій протиправними та дискримінаційними дій, зобов'язання поновити виплату пенсії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Правобережного об"єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (місцезнаходження: вул. Антоновича, 70, м.Київ, 03680; код ЄДРПОУ 40375920) щодо невиплати ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2; паспорт: НОМЕР_1) з квітня 2017 року пенсії за віком.

Зобов"язати Правобережне об"єднане управління Пенсійного фонду України в м.Києві (місцезнаходження: вул. Антоновича, 70, м.Київ, 03680; код ЄДРПОУ 40375920) з 01 квітня 2017 року відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2; паспорт: НОМЕР_1) пенсію за віком.

Судові витрати у виді судового збору в розмірі 640 (шістсот сорок) грн 00 коп. стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Правобережного об"єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (місцезнаходження: вул.Антоновича, 70, м.Київ, 03680; код ЄДРПОУ 40375920).

В частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць рішення підлягає негайному виконанню.

Зобов»язати Правобережне об"єднане управління Пенсійного фонду України в м.Києві (місцезнаходження: вул. Антоновича, 70, м.Київ, 03680; код ЄДРПОУ 40375920) подати протягом одного місяці з дня набрання рішенням суду законної сили звіт про виконання рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Київського апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Суддя: К.Г. Плахотнюк