Постанова № 74744525, 18.06.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/753/18Головуючий по 1 інстанції - ОСОБА_1 Категорія: 5 Головуючий (суддя – доповідач) в апеляційній інстанції - ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі:

суддів Вініченка Б.Б., Бондаренка С.І., Храпка В.Д.

за участю секретаря Чуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 лютого 2018 року (повний текст рішення складено 07.03.2018 року) у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та скасування державної реєстрації права власності,-

в с т а н о в и в :

У серпні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що 21 жовтня 2004 року померла його бабуся, ОСОБА_8. Після її смерті спадщину прийняв його дід, ОСОБА_9, який помер 23 квітня 2005 року.

Згідно заповіту від 13 листопада 2000 року, ОСОБА_9 все своє майно заповів йому. Позивач, у встановленому порядку прийняв спадщину, але через тривалі судові тяганини із своїм дядьком, лише в 2015 році мав отримати у Другій Черкаській державній нотаріальній конторі свідоцтво про право власності на спадкове майно, зокрема на квартиру №42 в м. Черкаси по вул. Толстого, 50.

Нотаріусом було надано позивачу витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що спадкова квартира зареєстрована на праві власності, за кілька днів до отримання ним свідоцтва, за громадянином ОСОБА_6 на підставі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.06.2004 року справа №2-3400/02.

Підставою для внесення запису до державного реєстру стало рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень реєстратором ОСОБА_10 від 29 вересня 2015 року.

Так, згідно заяви представника позивача від 07 листопада 2015 року, відкрито кримінальне провадження та дані внесено до ЄРДР за №12015251010000019 за ст. 358 ч. 1 КК України, та проводиться досудове розслідування.

Згідно Висновку службової перевірки від 19 жовтня 2015 року проведеної комісії за наказом голови Придніпровського районного суду м. Черкаси встановлено, що згідно оригіналів рішень, ухвал у цивільних справах розглянутих у 2012 році (том №35), що зберігається в архіві Придніпровського районного суду м. Черкаси, під №2-3400/2002 знаходиться не рішення про визнання за ОСОБА_6 права власності на нерухоме майно, а рішення за позовом ОСОБА_11 до ЗАТ «Будівельне управління «Опорядбуд» про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Більше того, відповідно до обліково-статистичних даних суду, в період з 2002 по 2004 роки, позов ОСОБА_6 до будь-кого про визнання права власності на нерухоме майно в суді не розглядався.

За висновком комісії з службової перевірки, затвердженого виконуючим обов’язки голови суду, рішення суду у справі №2-3400/2002 «Про встановлення права власності на нерухоме майно за ОСОБА_6В.» є підробленим.

Даний висновок ніким не скасований та не оскаржувався.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року, що набрало законної сили 16 квітня 2016 року, у справі №823/15/16, адміністративний позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора ОСОБА_10 від 29 вересня 2015 року №24836354 про державну реєстрацію за ОСОБА_6 права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач зазначає, що під час розгляду справи в адміністративному порядку та проведення досудового розслідування, 16 березня 2016 року квартиру було відчужено, а саме було укладено договір купівлі-продажу квартири між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, який був посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_5

ОСОБА_4 зазначає, що оскільки він як власник не продавав належну йому квартиру, даний спірний договір є першою угодою укладеною поза волею, то є всі підстави для визнання даного правочину недійсним.

З огляду на викладене ОСОБА_4 просив суд визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу квартири серія та номер 2040, виданий 16 березня 2016 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та скасувати реєстрацію права власності на квартиру №42 в м. Черкаси по вул. Толстого, 50 за ОСОБА_3

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 лютого 2018 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 задоволено.

Визнано недійсним з моменту вчинення Договір від 16.03.2016 року купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №2040.

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_3 здійснену на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 16.03.2016 року.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 480 грн.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_5 відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, порушення його конституційних прав, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким застосувати вимоги ст. 216 ЦК України та застосувати реституцію.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що при купівлі зазначеної квартири нотаріусом було здійснено всі необхідні дії щодо перевірки даної квартири на предмет наявності заборон на квартиру з метою подальшого оформлення правочину.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на постанову пленуму Верховного Суду України №9 в якій роз’яснено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. За змістом статті 216 ЦК та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину.

Апелянт вказує, що суд повинен був своїм рішенням захищати інтереси не тільки ОСОБА_4, а і його інтереси, як особи, яку шахрайськими діями ошукав ОСОБА_6

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 зазначає, що за змістом ч. 1 ст. 216 ЦК України наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції, а тому, за загальним правилом, коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача.

В той же час розглядувана справа є винятком із загального правила, у зв’язку із наявністю постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 29.02.2016 року в адміністративній справі №823/15/16, якою визнано протиправним та скасоване рішення державного реєстратора ОСОБА_10 від 29.09.2015 року №24836354 про державну реєстрацію за ОСОБА_6 права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 16.03.2016 року не призведе до відновлення реєстрації права власності ОСОБА_12 на спірне майно.

Натомість фактично буде відновлено реєстрацію права власності на квартиру за первісними власниками – ОСОБА_13 та ОСОБА_9, що дозволить позивачу ОСОБА_4, у нотаріальному порядку оформити своє право на спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_9

З урахуванням встановлених судом обставин, які не заперечуються апелянтом, ОСОБА_6 не є та ніколи не був законним власником квартири АДРЕСА_4, а правовстановлюючий документ наданий ним нотаріусу при посвідченні договору купівлі-продажу 16.03.2016 року є підробленим.

При таких обставинах застосування двосторонньої реституції неможливе, оскільки позивач не продавав квартиру апелянту і не отримував від нього кошти.

Також позивач зазначає, що апелянт ОСОБА_3 не позбавлений можливості звернутися до суду із позовом до особи (осіб) чиї неправомірні дії призвели до завдання йому шкоди.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення виходячи з наступного.

Частинами 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду відповідає даним вимогам закону.

Згідно з вимогами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги позивача до ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_6 не є та ніколи не був власником квартири АДРЕСА_5, а правовстановлюючий документ наданий ним нотаріусу при посвідченні договору купівлі-продажу 16.03.2016 року є підробленим.

Щодо обраного способу захисту позивачем своїх прав шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу, то суд виходив з того, що в результаті визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 16.03.2016 року, зазначене не призведе до відновлення реєстрації права власності ОСОБА_6 на спірне майно, у зв’язку із наявністю постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 29.02.2016 року.

Натомість фактично буде відновлено реєстрацію права власності на квартиру за первісними власниками – ОСОБА_8 та ОСОБА_9, що дозволить ОСОБА_4 в нотаріальному порядку оформити своє право на спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_9

Крім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог до нотаріуса ОСОБА_5, суд вказав на те, що позивачем та його представником не було доведено неправомірності дій нотаріуса, як і не доведено, що ОСОБА_5 було відомо про те, що рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.06.2004 року по справі №2-3400/02 є підробленим, а державна реєстрація права власності ОСОБА_6 на квартиру протиправною.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до ОСОБА_12 з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 24.12.2005 року, а також Інформаційних довідок із вказаного Реєстру від 26.05.2016 року та від 20.03.2017 року право власності на квартиру АДРЕСА_6 було зареєстровано за ОСОБА_9 та ОСОБА_8 по 1/2 частці за кожним на підставі Свідоцтва про право власності від 17.01.1996 року. Право власності на житло набуте в результаті приватизації.

Відповідно до свідоцтва про смерть серія І-СР №015802 ОСОБА_8 померла 21.10.2004 року.

Згідно свідоцтва про смерть серія І-СР №015549 ОСОБА_9 помер 23.04.2005 року.

29 серпня 2005 року, тобто в межах шестимісячного строку з часу відкриття спадщини, ОСОБА_4, як спадкоємець за заповітом, звернувся до Другої черкаської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 За заявою ОСОБА_4 Другою черкаською державною нотаріальною конторою 29.08.2005 року заведено спадкову справу №1074.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.12.2007 року у цивільній справі №2-320/2007 за позовом ОСОБА_14 до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним, стягнення майнової та моральної шкоди, зобов’язання прийняти заяву та видати свідоцтво про право на спадщину, - у задоволенні позовних вимог відмовлено. При цьому судом встановлено, що 13.11.2000 року ОСОБА_9 склав заповіт, яким заповів все своє майно ОСОБА_4 Суд прийшов до висновку, що вказаний заповіт підписано ОСОБА_9, відповідає його волі та посвідчений належним чином.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 12.03.2008 року та ухвалою Верховного Суду України від 18.11.2008 року залишено без змін рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.12.2007 року у цивільній справі №2-320/2007.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частиною 3 статті 1296 ЦК України визначено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_4 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_9, прийняв у встановленому законом порядку спадщину, а отже не зважаючи на те, що він не був стороною оспорюваного договору купівлі-продажу квартири від 16.03.2016 року, має право на пред’явлення до суду позову про визнання даного договору недійсним.

16 березня 2016 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_5 посвідчено Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_7, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3

Згідно п. 2 Договору квартира належить ОСОБА_6 на праві приватної власності на підставі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.06.2004 року, зареєстрованого в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.09.2015 року, номер запису про право власності 11371826, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 736509971101.

ОСОБА_6 нотаріусу ОСОБА_5 надане рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.06.2004 року у цивільній справі №2-3400/02 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення заборгованості, яким затверджено мирову угоду між ОСОБА_6, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 та визнано за ОСОБА_6 право власності на квартиру АДРЕСА_8.

На підставі вказаного рішення суду державним реєстратором ОСОБА_10 29.09.2015 року прийнято рішення №24836354 про державну реєстрацію за ОСОБА_6 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Під час службової перевірки у Придніпровському районному суді м. Черкаси, у висновку від 19.10.2015 року встановлено, що рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.06.2004 року по справі №2-3400/02, яким визнано право власності на нерухоме майно за ОСОБА_6 є підробленим. Під номером 2-3400/02 насправді була розглянута справа за позовом ОСОБА_11 до ЗАТ «Будівельне управління «Опорядбуд» про стягнення заборгованості по заробітній платі. Матеріали перевірки вирішено направити прокурору м. Черкаси для внесення відомостей до ЄРДР та проведення досудового розслідування.

08 листопада 2015 року прокурором прокуратури м. Черкаси внесено відомості до ЄРДР за ст. 358 ч. 1 КК України та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №120115251010000019 за фактом підробки судового рішення.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 29.02.2016 року в адміністративній справі №823/15/16 за позовом ОСОБА_4 до Черкаського міського управління юстиції Черкаської області, державного реєстратора ОСОБА_10, третя особа ОСОБА_6 про скасування рішення, позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено повністю. Визнано протиправним та скасоване рішення державного реєстратора ОСОБА_10 від 29.09.2015 року №24836354 про державну реєстрацію за ОСОБА_6 права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1. Постанова суду набрала законної сили 16.04.2016 року. Скасовуючи рішення державного реєстратора, суд виходив із того, що факт прийняття рішення суду про визнання права власності на квартиру за ОСОБА_6 не підтверджено.

Стаття 41 Конституції України закріплює право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до статей 316-317 ЦК України, право власності є правом особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частиною 1 ст. 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до Закону України від 17.07.1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу.

За змістом ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, зокрема, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст.ст. 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням (абз. 5 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

На підставі вказаних норм права та виходячи з обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають судовому захисту, оскільки майно, яке йому належить, вибуло з його власності поза його волею.

Щодо обраного ОСОБА_4 способу захисту, то за загальним правилом не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача – з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Проте, які вірно зазначено судом першої інстанції, у зв’язку з наявність постанови Черкаського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію за ОСОБА_6 права власності на спірну квартиру, у разі визнання недійсним договору купівлі-продажу буде відновлено реєстрацію права власності на квартиру за первісними власниками ОСОБА_8 та ОСОБА_9, що дозволить ОСОБА_4 як спадкоємцеві ОСОБА_9 оформити право власності на дане майно.

В частині доводів апеляційної скарги, щодо захисту прав ОСОБА_3, права якого порушені у зв’язку із придбанням квартири у неналежного власника, то колегія суддів приходить до висновку, що в результаті розгляду даного позову його права не можуть бути захищені, а тому йому необхідно звернутися з окремим позовом до осіб дії яких він вважає неправомірними.

Доводи, на які посилається заявник у апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18.06.2018 року.

Судді: