Вирок № 74744213, 18.06.2018, Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/624/16-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2018 року

м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі головуючого судді Степаненка О.М.;

за участі:

секретаря судового засідання - Чмих І.С.;

прокурора - Корновенка В.С.,

потерпілої - ОСОБА_1,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

захисника - Мовчан О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження №12015250050000540 від 13.02.2015, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Черкаси, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, є інвалідом ІІІ групи по загальному захворюванню, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст. 398 КК України,

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

06.02.2015 близько 15 години ОСОБА_2, знаходячись в квартирі АДРЕСА_1 маючи намір витіснити з вищевказаної квартири ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, при цьому застосовуючи фізичну силу почав виштовхувати останніх з квартири. В ході таких дій, за раптово виниклим умислом на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно взяв ОСОБА_1 за лацкан верхнього одягу та почав трясти останню продовжуючи її таким чином виштовхувати із квартири, при цьому його кисті рук контактували з підборіддям ОСОБА_1, травмуючи його, чим спричинив потерпілій тілесні ушкодження у вигляді крововиливу підборіддя зліва, які згідно висновку судово-медичної експертизи №1623 від 27.08.2015 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

За такі суспільно небезпечні діяння ОСОБА_2 суд визнає його винуватим та кваліфікує злочин за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

Мотиви зміни обвинувачення.

Суд вважає, що обвинувачення, яке пред'явлене ОСОБА_2 за ч.2 ст. 398 КК України за фактом умисного заподіяння представнику особи легких тілесних ушкоджень у зв'язку із діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги, не знайшли свого підтвердження, а тому суд, керуючись ч.3 ст. 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, скористався своїм правом та вийшов за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації злочину, так як це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Суд вважає, що стороною обвинувачення під час безпосереднього дослідження доказів, які включають в себе дослідження показань, речей і документів, не доведений основний безпосередній об'єкт складу злочину, передбаченого ст. 398 КК України, а саме відносини, які підтверджують діяльність ОСОБА_1 як представника особи, пов'язану з наданням правової допомоги при обставинах, які мали місце в квартирі АДРЕСА_1, зокрема:

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 показала, що в листопаді 2014 року до неї звернулась ОСОБА_4 для отримання правової допомоги. Вподальшому вона була її представником в судах під час розгляду цивільних справ, де діяла на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 26.11.2014. 06.02.2015 разом із представником міліції та іншими особами вона супроводжувала ОСОБА_4 під час відвідування батьків в квартирі АДРЕСА_1, так як її брат ОСОБА_2 перешкоджав у відвідуванні її батька ОСОБА_7, а інформації про стан його здоров'я не було. В квартирі вона показувала ОСОБА_2. довіреність і повідомляла йому, що вона юрист. Попри це він схопив її за лацкан дублянки, тряс її, від чого вона билась головою об стіну та отримала тілесні ушкодження підборіддя.

Також ОСОБА_1 надано суду диплом від 23.06.2006 академії адвокатури України про отримання у 2006 році вищої освіти за спеціальністю «Правознавство» та здобуття кваліфікації юриста.

Свідок ОСОБА_4 показала, що ОСОБА_1 є юристом, вона представляла її інтереси в судах, де у справах учасниками цивільних проваджень були вона та її брат - обвинувачений ОСОБА_2 Інтереси ОСОБА_1 в судах представляла за довіреністю. ОСОБА_2 був присутнім в судових засіданнях, а тому йому достеменно було відомо, що ОСОБА_1 здійснювала діяльність, пов'язану з наданням правової допомоги. Із показань того ж свідка, таку допомогу ОСОБА_1 надавала, будучи 06.02.2015 із нею в квартирі АДРЕСА_1 під час відвідування батька ОСОБА_8 Вона запросила останню піти разом з нею так як вона боялась ОСОБА_2

Із показань свідків ОСОБА_9 встановлено, що вона знає ОСОБА_1 як юриста за довіреністю.

Свідок ОСОБА_5 також показала, що під час подій, які мали місце 06.02.2015 близько 15 год. в квартирі АДРЕСА_1, ОСОБА_1 роз'яснювала ОСОБА_10., що вона є представником за довіреністю і показувала цю довіреність.

Таким чином суд встановив, що єдиним документом, який підтверджує представництво ОСОБА_1 інтересів ОСОБА_4 є нотаріально посвідчена довіреність від 26.11.2014.

Однак попри те, що ОСОБА_1 має юридичну освіту, суд не погоджується із доводами сторони обвинувачення, що нотаріальна посвідчена довіреність є належним документом, яка надає право ОСОБА_1 здійснювати діяльність, пов'язану з наданням правової допомоги з огляду на наступне.

Правова допомога - це надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав та свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення. Суд визначає, що представником особи по наданню правової допомоги може бути адвокат або інша особа, яка має конкретні повноваження на здійснення такого представництва в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення.

Спектр повноважень повинен визначатись у договорі.

Досліджуєма довіреність посвідчена нотаріусом за правилами Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України (чинною на час нотаріального посвідчення довіреності), повноваження представників сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, мають бути посвідчені, зокрема, довіреністю фізичної особи. Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на службі, стаціонарному лікуванні чи за рішенням суду, або за місцем його проживання.

Так, ч.1, 3 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Частинами 1, 3 ст. 244 ЦК передбачено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Відповідно до ч.1 ст. 1000 ЦК за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

За правилами ст. 1003 ЦК у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Таким чином, суд приходить до висновків, що нотаріально посвідчена довіреність від 26.11.2014 є по суті договором, за яким ОСОБА_4 уповноважила ОСОБА_1 бути її представником в судах будь-яких інстанцій, наділяла її конкретними правами, наданими законом позивачу, відповідачу, тертій особі та потерпілому. Повноважень ОСОБА_1 на діяльність, пов'язану з надання юридичної допомоги, положення довіреності не містять.

З огляду на досліджене суд констатує, що довіреність від 26.11.2014 не є документом, який уповноважував ОСОБА_1 на діяльність, пов'язану з наданням правової допомоги під час її перебування в квартирі АДРЕСА_1, а від так суспільно небезпечні винні діяння ОСОБА_2 не пов'язані із відносинами, що забезпечують законну діяльність захисників чи представників особи, пов'язану з наданням правової допомоги, а тому такі діяння не можуть бути кваліфіковані за ч.2 ст. 398 КК України.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин за ч.1 ст. 125 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_2 вину не визнав, та пояснив, що 06.02.2015 він з дружиною прибирав квартиру АДРЕСА_1, де проживають його батьки. В обідній час вони вирішили піти пообідати. Коли повернулись, він в квартирі побачив п'ятьох осіб, серед яких була ОСОБА_1 Він попросив всіх вийти з квартири. Коли його прохання були вдруге проігноровані, він, розставивши руки в сторони, почав фізично їх відтисняти на вихід із квартири. Заперечував той факт, що він хапав ОСОБА_1 за одяг та спричинив будь-які їй ушкодження.

Не зважаючи, що обвинувачений не визнав своєї вини та заперечував фактичні обставини, його вина підтверджується наступними доказами:

Показаннями потерпілої ОСОБА_1, яка розказала, що 06.02.2015 приблизно о 15 годині, обвинувачений ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 схопив її за лацкан дублянки, тряс її, від чого вона билась головою об стіну та отримала тілесні ушкодження підборіддя. А потім, застосовуючи фізичну силу, він виштовхав її із цієї квартири.

Показаннями свідка ОСОБА_4 яка вказала, що 06.02.2015, коли вона разом із ОСОБА_1. та іншими особами знаходилась в квартирі АДРЕСА_1, де проживають її батьки, близько 15 год. в квартиру зайшов ОСОБА_2, який в коридорі схопив ОСОБА_1 за воріт дублянки і почав трясти її, при цьому його руки били її по підборіддю. Від таких дій голова ОСОБА_1 билась об стіну .

Аналогічні показання дали свідки ОСОБА_9 і ОСОБА_11

Відомостями протоколу прийняття заяви від ОСОБА_1 про вчинене кримінальне правопорушення від 06.02.2015.

Висновками експерта №1226 від 10.07.2015, за якими у ОСОБА_1 мали місце ушкодження: крововилив підборіддя зліва. Вказане ушкодження виникло від дії тупого предмета, по давності виникнення може відповідати часу, коли був вчинений злочин та відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.

Відомостями протоколу проведення слідчого експерименту від 13.08.2015 за участю потерпілої ОСОБА_1, яка розказала та показала на місце про обставини вчинення відносно неї злочину.

Висновком експерта №1623 від 27.08.2015, за яким крововилив підборіддя зліва у ОСОБА_1. міг виникнути за обставин, на які вона вказала в протоколі проведення слідчого експерименту від 13.08.2015.

Показання свідка ОСОБА_12 суд до уваги не взяв, так як з його показань із-за штовханини, яка розпочалась в коридорі квартири, він не бачив щоб ОСОБА_2 хапав ОСОБА_1 за одяг, як і не бачив, щоб він бив її.

Показання свідка ОСОБА_13, яка є дружиною обвинуваченого ОСОБА_2, про те, що її чоловік нікого не бив, а лише виштовхав присутніх осіб із квартири, суд також до уваги не бере, так як її показання спростовуються здобутими під час судового розгляду іншими доказами.

Мотиви призначення покарання.

Пом'якшуючі (ст. 66 КК) та обтяжуючи (ст. 67 КК) обставини, судом не встановлені.

За ступеню тяжкості злочин, вчинений ОСОБА_10 є злочином невеликої тяжкості.

Суд, обираючи вид покарання ОСОБА_2 враховує особу обвинуваченого, який є інвалідом ІІІ групи, на спеціальних обліках не перебуває; те, що він притягується до кримінальної відповідальності вперше, суд приходить до висновку про можливість призначення покарання ОСОБА_2 у виді штрафу.

Категорична позиція обвинуваченого щодо невизнання своєї вини викликає у суду сумніви щодо належного усвідомлення ОСОБА_10 вчиненого та зроблених в зв'язку з цим належних висновків, а тому суд призначаючи покарання у виді штрафу встановлює його максимальний розмір.

Підстави для задоволення цивільного позову.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 матеріальної та моральної шкоди підлягає до часткового задоволення.

Що стосується вимог, про відшкодування збитків, пов'язаних з лікуванням, суд встановлює наступне.

Витрати, які пов'язані з лікуванням потерпілої, мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я.

Надані потерпілою чеки суд не визнав доказами в розумінні статей 77-79 ЦПК України, з тих підстав, що позивачем (потерпілою) не доведено, що такі ліки або медичні вироби були рекомендовані відповідними спеціалістами з урахуванням наявних захворювань.

Тому в частині задоволення позову про відшкодування матеріальних збитків необхідно відмовити.

В частині вимог про відшкодування моральної шкоди суд зауважує, що твердження позивача про завдання їй такої шкоди, внаслідок протиправних дій обвинуваченого є обґрунтованим. Разом з тим суд вважає, що сума в 80000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди потерпілою не доведена. А тому беручи до уваги характер протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_2, характер тілесних ушкоджень та механізм їх нанесення, суд визначає розмір компенсації за завдані страждання (моральну шкоду) ОСОБА_1 меншою ніж вона оцінила, та встановлює на вимогах розумності та справедливості у розмірі 1000 грн.

Речові докази, процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

ухвалив:

Визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

У решті вимог ОСОБА_1 відмовити.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право на отримання в суді копії вироку.

Головуючий: О. М. Степаненко