Постанова № 74743440, 14.06.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/94/18 Провадження № 22-ц/795/739/2018 Головуючий у I інстанції – ОСОБА_1 Доповідач - Онищенко О. І.Категорія – цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Губар В.С., Кузюри Л.В.

при секретарі: Покладі Д.В.

Позивач: ОСОБА_2

Відповідач: ОСОБА_3

Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_3

Розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 04 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні (суддя Карапута Л.В.), ухвалене о 12 год. 10 хв. у м.Чернігів, повний текст рішення складено 04 квітня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила припинити право власності ОСОБА_3 на 1/6 частки транспортного засобу марки ВАЗ 21093, 1989 року випуску, двигун №0426399, кузов (рама) № ХТА210930К0417774, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1; стягнути на користь ОСОБА_3 з депозитного рахунку №37313032005960 ТУ ДСА України у Чернігівській області грошову компенсацію в розмірі 5169 грн 83 коп., внесених ОСОБА_2, як вартість 1/6 частки вказаного автомобіля; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частку транспортного засобу марки ВАЗ 21093, 1989 року випуску, двигун №0426399, кузов (рама) № ХТА210930К0417774, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1; припинити право власності ОСОБА_3 на 1/6 частку транспортного засобу марки – М, модель DELTA, тип – мопед, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) L5CPEBZA18M000311, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2; стягнути на користь ОСОБА_3 з депозитного рахунку №37313032005960 ТУ ДСА України у Чернігівській області грошову компенсацію в розмірі 703 грн 67 коп., внесених ОСОБА_2, як вартість 1/6 частки вказаного мопеду; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частку транспортного засобу марки – М, модель DELTA, тип – мопед, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) L5CPEBZA18M000311, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2; стягнути судові витрати. Позов мотивовано тим, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності належать транспортні засоби: автомобіль марки ВАЗ21093 і мопед марки М, модель DELTA. Оскільки частка відповідача ОСОБА_3 є незначною – 1/6, транспортні засоби є неподільними речами, спільне володіння та користування ними є неможливим, позивач і просила припинити на них право власності відповідача з компенсацією позивачем вартості частки відповідача.

Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 04 квітня 2018 року позов задоволено; припинено право власності ОСОБА_3 на 1/6 частину транспортного засобу марки - ВА321093, 1989 року випуску, двигун № НОМЕР_3, кузов (рама) № ХТА210930К0417774, державний реєстраційний номерний знак 02624ММ з виплатою ОСОБА_3 з депозитного рахунку - код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26295412, банк отримувача- Державна казначейська служба України м.Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача 373130320059602, вартості 1/6 частини транспортного засобу в розмірі 5169 грн 83 коп.; визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частину вказаного транспортного засобу; припинено право власності ОСОБА_3 на 1/6 частину транспортного засобу марки - М, модель - DELTA, тип – мопед, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) L5CPEBZA18M000311, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 з виплатою ОСОБА_3 з депозитного рахунку - код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26295412, банк отримувача- Державна казначейська служба України м.Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача 373130320059602, вартість 1/6 частини транспортного засобу в розмірі 703 грн 67 коп.; визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частину зазначеного транспортного засобу; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 704 грн 80 коп.

Додатковим рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 08 травня 2018 року стягнуто з відповідача на користь позивача витрати за проведення незалежної експертної оцінки в розмірі 1200 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 04 квітня 2018 року змінити, доповнивши мотивувальну частину відомостями про звернення ОСОБА_2 з позовом за відсутності спору, небажанням останньої вирішити спір миром; вирішити питання повернення ОСОБА_2 50% судового збору, решту судових витрат покласти на ОСОБА_2 Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач не заперечувала і не заперечує можливості переходу успадкованої нею частки у спільному майні позивачу, а твердження останньої про вимогу надмірної суми за частку у майні вважає такими, що не відповідають дійсності, оскільки визначена оцінювачем вартість частки відповідача влаштовує. За доводами ОСОБА_3, вона заявила про визнання позову ще у відзиві (до початку розгляду справи по суті), що є безумовною підставою для застосування ч.1 ст.142, а не ч.1 ст.141 ЦПК України, що помилково здійснив суд при вирішенні питання розподілу судових витрат.

Також у своїх поясненнях, які надійшли поза межами строку на апеляційне оскарження, ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу задовольнити; рішення суду першої інстанції змінити, доповнивши мотивувальну частину відомостями про звернення ОСОБА_2 з позовом за відсутності спору, небажанням останньої вирішити спір миром; вирішити питання повернення ОСОБА_2 50% судового збору; решту судових витрат (у тому числі і з проведення оцінки майна) - покласти на ОСОБА_2 Відповідач вважає і додаткове рішення суду незаконним, оскільки вона погоджується з визначеною вартістю часток оспорюваного майна; якби позивач звернулася не через суд, а особисто, запропонувавши суму, запропоновану оцінювачем, то ніякого спору і не було б; ОСОБА_3 надсилала мирову угоду, яку було проігнорована позивачем. ОСОБА_3 вважає безпідставним стягнення з неї судових витрат, які понесла позивач у зв’язку із зловживанням останньою своїм правом на звернення до суду та небажанням вирішення питання переходу права власності на транспортні засоби в позасудовому порядку шляхом домовленості. Крім того, відповідач вказує, що вимога позивача про стягнення витрат на проведення оцінки спірного майна не підлягає задоволенню, оскільки такі витрати не належать до судових витрат.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Згідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що ОСОБА_3 оскаржується рішення суду першої інстанції лише в його мотивувальній частині та розподілу судових витрат, то апеляційний суд переглядає рішення тільки у зазначеній частині.

По справі встановлено, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 є спадкоємцями ОСОБА_5, який помер 30 грудня 2016 року.

Згідно свідоцтва про право власності від 14 вересня 2017 року ОСОБА_2 належить 1/2 частка у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу (а.с.8). ОСОБА_4 належить 2/3 частки (з урахуванням 1/3 частки, від якої відмовилась дружина спадкодавця – ОСОБА_2П.), ОСОБА_3 – 1/3 частки спадщини відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 вересня 2017 року (а.с.9, 11, 12). Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з 1/2 частки транспортного засобу марки ВАЗ21093, 1/2 частки транспортного засобу -мопеду марки – М, модель – DELTA. Із вказаного майна ОСОБА_3 належить 1/6 частка транспортних засобів (а.с.8-9)

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 посилалась на ч.1 ст.365 ЦК України, відповідно до якої право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї.

Згідно звіту з незалежної оцінки майна: автомобіля ВАЗ 21093 реєстраційний номер 02624ММ та мопеду DELTA реєстраційний номер НОМЕР_4 від 27 грудня 2017 року, проведеного на замовлення ОСОБА_2, ринкова вартість автомобіля складає 31019 грн, мопеду – 4222 грн. За проведення незалежної оцінки майна ОСОБА_2 сплачено 1200 грн, що підтверджується квитанцією (а.с.60).

У відзиві на позов ОСОБА_3 визнавала позовні вимоги в частині припинення її права власності на 1/6 частину транспортних засобів та стягнення на її користь вартості її частки у спільному майні, визнання права власності на частину транспортних засобів за позивачем. Однак, не визнавала вимогу позивача про стягнення з неї судових витрат, оскільки, за доводами ОСОБА_3, вона неодноразово зверталася до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з метою вирішення питання продажу їм належної їй частки, проте останні не бажають спілкувати з цього питання. Відповідач посилалась, що позивачем не надано обґрунтування, яке саме її цивільне право порушено відповідачем, не визнається або оспорюється та в чому полягає таке порушення, невизнання чи оспорювання.

31 березня 2018 року ОСОБА_3 було направлено на адресу ОСОБА_2 для погодження та підписання мирову угоду (а.с.100-104).

Згідно заяви на ім’я судді Деснянського районного суду м.Чернігова від 04 квітня 2018 року ОСОБА_2 відмовилася від мирової угоди і просила стягнути судові витрати за рішенням суду, позовні вимоги підтримала (а.с.106). ОСОБА_4 також не підтримала заяви про мирову угоду від ОСОБА_3 і просила стягнути судові витрати за рішенням суду, позовні вимоги підтримала (а.с.107).

Стягуючи з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 704 грн 80 коп., суд першої інстанції посилався на ч.1 ст.141 ЦПК України.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат за проведення незалежної експертної оцінки в розмірі 1200 грн, оскільки позивач сплатив зазначену суму для визначення ціни позову, задля звернення до суду із позовною заявою.

Вирішуючи питання наявності підстав для стягнення судових витрат, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 49 ЦПК України встановлено, що сторони користуються рівними процесуальними правами; позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Статтею 141 ЦПК України встановлено порядок розподілу судових витрат між сторонами.

Порядок розподілу судових витрат у разі визнання позову встановлено статтею 142 ЦПК України, відповідно до частини 1 якої у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічні норми закріплені в ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір».

Розгляд справи по суті розпочинається з оголошенням головуючим судового засідання відкритим – ч.3 ст.217 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач після отримання ухвали суду про відкриття провадження у справі подала відзив на позовну заяву, в якому визнала позовні вимоги, тобто визнання позову відбулося до початку розгляду справи по суті.

В зв’язку з викладеним, не грунтується на вимогах процесуального закону висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у повному обсязі на підставі ч.1 ст.141 ЦПК України.

Таким чином, позивачу належить повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору – 352 грн 40 коп. (704,80 грн х 50%), сплаченого при поданні позову. Решту суми судового збору у розмірі 352,40 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Встановлено і підтверджується матеріалами справи, що позивач замовила проведення незалежної оцінки майна – автомобіля ВАЗ 21093 та мопеду DELTA саме з метою звернення до суду з позовом про припинення права відповідача ОСОБА_3 на частку у спільному майні. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що сплачені ОСОБА_2 кошти у розмірі 1200 грн за проведення незалежної оцінки спірного майна є витратами, пов’язаними з розглядом справи, і суд першої інстанції обгрунтовано додатковим рішенням стягнув їх з відповідача на користь позивача в зв’язку із задоволенням позовних вимог.

При цьому апеляційний суд враховує, що положення ч.1 ст.142 ЦПК України щодо часткового повернення позивачу судових витрат, стосуються тільки судового збору, а у разі задоволення позовних вимог (незалежно від визнання позову відповідачем) їх розподіл відбувається на підставі положень ст.141 ЦПК України.

Таким чином, в даному випадку відсутні підстави для звільнення відповідача від обов’язку відшкодування витрат позивача за проведення незалежної оцінки майна, враховуючи також те, що судом не встановлено факту зловживання позивачем процесуальними правами або що спір виник внаслідок неправильних дій позивача, що могло б бути підставою для покладення на таку сторону судових витрат повністю або частково, оскільки з матеріалів справи вбачається, що сторони не досягли згоди щодо поділу спірного майна, що змусило позивача звернутися до суду з позовом.

Доводи ОСОБА_3, що витрати за проведення нзалежної оцінки майна не належать до судових витрат, грунтуються на хибному тлумаченні вимог процесуального закону.

Керуючись ст.ст. 141, ч.1 ст.142, 258, 263, 374, 376, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 04 квітня 2018 року змінити в частині розміру стягнутого з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судового збору, зменшивши його з 704 грн 80 коп. до 352 грн 40 коп.

Повернути ОСОБА_2 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при поданні позову 04.01.2018 року згідно квитанції 0.0.932095390.1 на р/р 31211206700003, МФО 853592, в ГУ ДКСУ у Чернігівській області, що становить 352 грн 40 коп.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 18 червня 2018 року.

Головуючий:Судді: