Постанова № 74743422, 18.06.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 749/1230/17 Провадження № 22-ц/795/631/2018 Головуючий у I інстанції – Чигвінцев М. С. Доповідач - Бечко Є. М.Категорія – цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого – судді: Бечко Є.М.

суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.,

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 14 березня 2018 року, ухвалене в складі судді Чигвінцева М.С., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,

дата складання повного тексту рішення: 14 березня 2018 року, м.Сновськ.

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та, в подальшому зменшивши позовні вимоги, просила змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються згідно рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 23 грудня 2014 року у розмірі 300 грн. та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини, дочки ОСОБА_3 у розмірі 1/6 частини всіх видів доходу (заробітку) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення нею повноліття.

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі, від даного шлюбу мають дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка часто хворіє. Відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надавав, тому позивач звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів та останній раз рішенням Щорського районного суду Чернігівської області від 23 грудня 2014 року у розмірі 300 грн., однак даних коштів на утримання не вистачає, відповідач є працездатним, здоровим, має змогу працювати та утримувати дитину, працевлаштувався, тому є всі підстави для стягнення з нього аліментів в частці.

Рішенням Щорського районного суду Чернігівської області від 14 березня 2018 року частково задоволено позов ОСОБА_1, змінено розмір аліментів та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку починаючи стягнення з дня набрання законної сили даним рішенням

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції задоволено частково позов на підставі ст.192 СК України, однак зміна способу стягнення аліментів регулюється ст.181 СК України, отже судом неправильно застосовано норми матеріального права.

ОСОБА_2 зазначає, що мінливість життєвих обставин та зміна у законодавстві мінімального розміру аліментів на дитину не є підставою для зміни розміру або способу стягнення аліментів, адже розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів саме у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них. Тож, хоча у нього і змінився сімейний стан, однак стало більше утриманців і судовим наказом Новозаводського районного суду м.Чернігова від 31 січня 2018 року з нього стягнуто на утримання двох дітей 1/3 частину його заробітків, тому аліменти, які з нього стягуються на даний час складають 1/2 частину доходів (1/3 + 1/6). ОСОБА_2 зазначив, що у нього на утриманні також перебуває дружина. Тобто обставини, що змінились після ухвалення Щорським районним судом Чернігівської області рішення навпаки вказують на погіршення його матеріального становища та збільшення кола утриманців, що не може бути підставою для збільшення аліментів.

Крім того, ОСОБА_2 звертає увагу, що позивач за місцем своєї реєстрації в період з 2014 року по 2017 рік не проживає, оскільки перебуває на заробітках в Росії, тому не мала права на звернення до суду з даним позовом.

У наданий судом строк представник ОСОБА_1 – ОСОБА_5 подала відзив на апеляційну скаргу, посилаючись на її безпідставність та законність рішення суду першої інстанції, просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши законність рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 суд першої інстанції врахував матеріальне становище відповідача, на утриманні якого перебуває двоє неповнолітніх дітей та на утримання яких він сплачує аліменти згідно рішення суду та, з врахуванням вимог ст.192 СК України дійшов до висновку про наявність підстав для зміни розміру та способу стягнення аліментів.

З таким висновком колегія суддів апеляційного суду повністю погоджується.

Судом встановлено, що рішенням Щорського районного суду Чернігівської області від 23 грудня 2014 року змінено розмір аліментів, стягуваних згідно з рішенням Щорського районного суду Чернігівської області від 01 квітня 2014 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 з 200 гривень на 300 гривень в твердій грошовій сумі на дитину щомісячно, починаючи з 10 грудня 2014 року до повноліття дитини (а.с.8).

З виписки з рахунків від 20 вересня 2017 року вбачається, що ОСОБА_2 сплачує аліменти (а.с.9, 51) та не має заборгованості зі сплати аліментів (а.с.39).

Також відповідно до копій свідоцтва про народження ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.42, 43) та згідно посвідчення БС №197111 є багатодітним батьком (а.с.44). На підставі судового наказу виданого Новозаводським районним судом м.Чернігова від 31 січня 2018 року з відповідача на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 Нікіти, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно починаючи з 18 січня 2018 року та до досягнення старшою дитиною повноліття (а.с.83).

Статтею 51 Конституції України гарантовано, а ст.180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до вимог ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову. Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3 передбачено, що у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Згідно ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги, що у відповідача на утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей, він є багатодітним батьком, сплачує аліменти на утримання дітей згідно судового рішення не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки при ухваленні рішення судом було враховано дані обставини.

Те, що стягнуті з нього аліменти на даний час складають 1/2 частину доходів (1/3 + 1/6), також взято судом до уваги, оскільки при вирішення справи суд врахував положення ч.2 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження», яким встановлений розмір відрахувань за виконавчими документами із заробітної плати та пенсії, та ч.3 ст.70 вказаного Закону, відповідно до якої загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Слід зазначити, що це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, у таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків. Враховуючи зазначене, та те що стягнуті рішеннями судів з ОСОБА_2 аліменти загалом складають 50% його заробітної плати, нема підстав для скасування рішення на підставі даних доводів.

Посилання ОСОБА_2 на ту обставину, що позивач за місцем своєї реєстрації в період з 2014 року по 2017 рік не проживає, оскільки перебуває на заробітках в Росії, тому не мала права на звернення до суду з даним позовом не ґрунтуються на законі. ОСОБА_1 проживає в с.Суничне, провул.Коновалова, 1 Сновського району разом з донькою ОСОБА_3 (а.с.17, 18). Також Сновською міською радою надано відповідь на запит адвоката ОСОБА_7 з якої вбачається, що ОСОБА_1 на даний час перебуває на заробітках, інформацією про фактичне місце проживання з 2014 року по 2017 рік сільська рада не володіє (а.с.81). Тобто немає підстав вважати що позивачка постійно проживає в іншому місці, однак для забезпечення утримання дитини змушена працювати за кордоном.

Доводи апеляційної скарги про те, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них, що не доведено позивачем, також не заслуговують на увагу, оскільки вбачається, що дитина ОСОБА_3 часто хворіє та перебуває на диспансерному обліку з діагнозом: Тонзілогенна кардіопатія, хронічний компенсований тонзиліт, артралгічний синдром (а.с.10, 11, 12, 13, 60). Дана обставина також врахована судом першої інстанції при ухваленні рішення.

Оцінивши всі зібрані у справі докази, правильно встановивши характер правовідносин та вірно застосувавши норми матеріального права, суд першої інстанції із урахуванням встановлених обставин справи обґрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення, враховуючи, що зміна способу стягнення аліментів шляхом стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу) якнайкраще відповідатиме завданню закону про захист права дитини на належний розмір утримання тому, відповідно до положень ст.375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Враховуючи, що при відкриті провадження було зупинено дію рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 14 березня 2018 року у даній справі, слід відновити дію зазначеного рішення.

Крім того, ОСОБА_2 відстрочено сплату судового збору за подання ним апеляційної скарги, тому при ухваленні рішення також слід стягнути з особи, яка подала апеляційну скаргу, судовий збір в дохід держави в сумі 960 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення, а рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 14 березня 2018 року – залишити без змін.

Відновити дію рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 14 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний код НОМЕР_1, судовий збір в дохід держави в сумі 960 (дев’ятсот шістдесят) грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18 червня 2018 року.

Головуючий:Судді: